В пам'ять про Андрія Гусіна пропонуємо до вашої уваги матеріал журналіста Андрія Шахова, який вийшов в офіційному клубному журналі «Динамо» (Київ) за жовтень 2014 року.
«Не називайте мене зіркою»
17 вересня 2014 року. Літак із тренерами та футболістами київського «Динамо» на борту приземляється в аеропорту міста Порту, в передмісті якого Віла-ду-Конде наступного дня має відбутися стартовий матч «Динамо» в груповому раунді Ліги Європи проти «Ріу Аве». Настрій чудовий, погода, щоправда, так собі... Ех, якби всі неприємності обмежилися тим, що влаштувала небесна канцелярія...
Тільки-но літак приземлився, відразу задзвонили телефони динамівців, прийшли СМС-ки з Києва: Андрій Гусін загинув. Головний тренер команди Сергій Ребров, його помічник Сергій Федоров, воротар Олександр Шовковський, які плечем до плеча захищали з Андрієм кольори ТОГО «Динамо» – «Динамо», яке громило «Барселону», яке перемагало «Реал», яке виходило до півфіналу Ліги чемпіонів. Саме Ребров із Федоровим першими дізналися цю шокуючу звістку, яка потім поширилася й серед журналістів.
Чесно скажу: не повірив, зателефонував до Києва. Там ще цього не знали. З’ясували. Виявилося, що правда...
Андрій Гусін розбився, коли минуло 40 днів від дня смерті іншого легендарного динамівського Андрія – Баля. За тиждень до того пішов із життя багаторічний партнер Гусіна по «Динамо» Валентин Белькевич. Моторошна смуга...
Зараз згадую, пишу й мурашки по шкірі. Кошмар, жах... Молодий, веселий, дуже доброзичливий хлопець, щаслива родина з трьома дітьми... І дуже скромний. Як він не любив, коли його називали зіркою. Він так і казав: «Не треба мене так називати!» Адже він був справжньою зіркою. Зіркою київського «Динамо», зіркою збірної України... І став, без перебільшення, легендою! Семиразовий чемпіон України, чотириразовий володар Кубка України, півфіналіст Ліги чемпіонів...
А ще він ненавидів слово «менталітет». Мовляв, цим менталітетом пояснюють усі наші побоювання: мовляв, у нас менталітет такий! «Бояться, що варто нашій людині дати невелике послаблення, як вона відразу піде в рознос. Але якщо немає довіри гравцю, то нічого й ніколи не зміниться! Як же тоді футболісту ставати не просто гравцем, а ще й особистістю, коли його, як сліпого каченя, по життю водять?! Вірніше, тримають...»
Із легкоатлета в нападники
Але його кар’єра в «Динамо» складалася непросто. Андрій народився у Львівській області в сім'ї легкоатлетів. У дитинстві доволі довго обирав між футболом та легкою атлетикою, й не відразу віддав перевагу «королю спорту» перед «королевою». До «Динамо» він прийшов із львівських «Карпат» як нападник. Причому з дитинства грав саме в атаці. Навіть забивав у збірній України, в якій дебютував у червні 1993 року в товариській грі з Хорватією. Тож «Динамо» взяло у Львові дуже перспективного нападника.
Проте в Києві тоді форвардів вистачало, причому і в розквіті сил, і на перспективу – Шевченко, Ребров, які на довгі роки стали основною парою форвардів «Динамо» та однією з найсильніших у славетній історії київського клубу. Звичайно, за такої конкуренції Андрію Гусіну було вкрай складно пробитися до складу «Динамо». І він грав за «Динамо-2». Без варіантів! Зі слів самого Андрія: «Одного разу переглядали ми гру «Динамо-2». А знімали її, як належить, із того місця, де тренери основного складу сидять, і сталося так, що на плівці, окрім усього іншого, виявилися записані їхні розмови. В тому числі й стосовно мене. Знаєш, найщиріше, найвідвертіше можна почути лише тоді, коли людина не підозрює, що її записують... Так от, виходячи з їхніх слів: у них склалося про мене зовсім несерйозна думка! Скільки би я не забивав – два, три – вони спочатку були чимось незадоволені й давати мені грати в основі не збиралися». При цьому забивати не розучився, і коли його на сезон орендував «ЦСКА-Борисфен», забив дев’ять м'ячів у 27-ми матчах чемпіонату. Потім повернувся до Києва – і знову «Динамо-2». Андрій серйозно думав про те, аби піти, навіть побував на оглядинах в Ізраїлі та Кореї. В Ізраїлі в чотирьох контрольних матчах забив три голи, в Кореї – два у трьох. Але не підійшов.
Із нападника в опорники
І повернувся до «Динамо», де на тренерському містку Йожефа Сабо замінив великий Валерій Лобановський. Саме за часів Валерія Васильовича Андрій став твердим та фактично незамінним гравцем стартового складу. Доводилося читати, що Валерій Васильович відразу побачив у Гусіні опорного півзахисника і з перших матчів випускав його у складі своєї старої-нової команди на цій позиції. Ні, все було не зовсім так. Перші два матчі за Лобановського Гусін не потрапляв навіть до заявки на гру, а продовжував грати за другу команду київського клубу. У нього навіть відбулася з Лобановським розмова віч-на-віч: «Мені щось потрібно було робити. Відбулася в нас розмова з Лобановським, і я чесно виклав Валерію Васильовичу – мовляв, збираюся йти, скільки можна в «Динамо-2» сидіти. Він і каже – почекай, станеш сильнішим, будеш грати в основі. Так і сталося. Якщо б не Васильович, я не знаю, що було би далі. З «Динамо» пішов би, це точно». Чотири матчі за «Динамо-2» провів, оскільки перша ліга почалася трохи раніше, а потім Лобановський викликав його на матч першої команди... Причому, вже не як форварда, а як опорного півзахисника.
До речі, не зовсім правда й те, що саме Валерій Васильович Лобановський першим розгледів у Гусіні опорника. Справа була так (знову ж таки зі слів самого Андрія Гусіна): «Тоді в чемпіонаті першої ліги були спарені тури. І ось першу гру ми програли чисто – 0:3, щось таке. Наші захисники були ніякі, не можуть ніяк розібратися, кому приймати м’яча. Я перед другою грою й кажу: «Поставте мене до захисту – гарантую, зіграю краще, ніж вони!» Тренер – тоді з нами Володимир Іванович Онищенко працював – ставить мене переднім захисником. Я відіграв чисто, йому сподобалося. Онищенко мені й каже: «Ти не дивуйся, можливо, до наступної гри ми щось змінимо, можливо, будеш на іншій позиції...» І в наступному матчі я вже грав опорного півзахисника. Мабуть, там я й сподобався Лобановському».
Як стати знаменитим
А подальше ми всі пам’ятаємо. Гусін став лідером команди! Жорсткий, чіпкий, непоступливий, самовідданий. Забирав увесь верх та не давав нікому послаблення внизу. І на питання, який у нього ігровий недолік, сам казав: я одноногий, усе роблю лівою ногою. І відразу, жартуючи, казав: але цей недолік властивий усім знаменитостям – Марадоні, Ривалдо, Бекхему. І додавав: «Неробочу ногу ще тещиною називають... Але враховуючи, що мама моєї дружини Христини – чудова жінка, «тещиною» в мене є саме робоча, ліва нога!»
Руйнував атаки суперника та організовував і нерідко завершував свої. Звичайно, для опорного півзахисника голи – не найголовніше. Але давайте згадаємо, скільки важливих м’ячів забив Андрій Леонідович! Згадайте матч у Леверкузені в Лізі чемпіонів, уже після лігочемпіонського півфіналу. «Динамо» «возили» по повній. Один лише Ульф Кірстен міг 3-4 м’ячі покласти. Київ відбивався, а тому Андрій Гусін кинувся в контратаку. В результаті 1:1, і це очко допомогло «Динамо» випередити «Байєр» та вийти до наступного раунду Ліги чемпіонів!
А згадайте найважливіші голи Гусіна за збірну у відборі до ЧС-2006 в Албанії, де матч складався дуже непросто, в Данії та Греції. У Данії все складалося, як у Леверкузені: господарі вели 1:0, неодноразово могли збільшити рахунок, а потім Андрій кинувся в контратаку. 1:1, і дуже важлива нічия у стартовому поєдинку відбору проти одного з фаворитів групи. І в Греції в чомусь була схожа картина. Там знову ж таки греки потужно атакували, наші тримали оборону, не пропустили знову ж таки багато в чому завдяки класній грі Андрія. А потім була контратака та переможний гол Андрія Леонідовича. Гол, який допоміг нашій збірній посісти перше місце у групі та вперше в історії пробитися на чемпіонат світу. На жаль, на даний момент уперше та востаннє...
Він любив техніку, любив машини, любив мотоцикли, любив швидкість. А на швидкості за будь-яку помилку Фортуна стягує з тебе з особливим попитом, з особливою жорстокістю...
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
