Це був тест на Ярмоленкозалежність. Пройшли його непросто, але пройшли.
Давно не ходив на футбол, так спокійно, як вболівальник — без камери та мікрофона. Відтепер «плюси» без єврокубків, тому треба звикати. Повернення Ліги чемпіонів в Київ — це подія. Як для вболівальників, так і тренера. Здавалось, що Ребров нервував так, немов це взагалі його дебютний матч у якості наставника. Хоча Ліга чемпіонів — серйозний дебют. І поруч зі стадіоном це достатньо сильно відчувалось. Навіть по тому, як болільники просили віддати квиток, щоб вдруге провести його по турнікету. А можливо, спрацює?
Коли диктор оголошував склад, здавалось, нічого дивного. Аж от зрозумів, що немає в складі основного персонажу. І швидко заліз в інтернет, що ж сталось. Піцца? Не може бути. Андрій має всім розповісти, щоб ніхто її більше не купував.
Матч з «Порту» — це демонстрація того, як «Динамо» виглядає без Ярмоленка. У біло-синіх він без перебільшення ключовий футболіст. Він забиває сам і віддає купу гострих передач на партнерів. А всі так боялись Ліги чемпіонів без Ярмоленка. І справедливо боялись, так воно і вийшло — не дуже гостросюжетно попереду. Гонсалес поки набирає кондиції і з його потенціалом провів дуже невиразний матч, у центрі «Порту» гарно накривав як Велозу, так і Рибалку. Не вдавались проходи Антунешу, помилявся Драгович. І навіть Хачеріді, який на старті гри, здавалось, мав тримати Абубакара, не з усім впорався. До речі, у камерунця дуже серйозне майбутнє. Минулий сезон він був у тіні Джексона Мартінеса, а зараз став номером один. Майже, як у «Динамо» Ярмоленко, тільки у «Порту» на цій позиції грає Браїмі. Крутіше за Браїмі матч, у складі киян, провів лише Гармаш. Він встигав накривати суперників та створювати моменти попереду, як це було в його найкращі сезони. Коли Денис в черговий раз «висік» суперника, спіймав себе на думці, як ще якихось кілька місяців тому говорили, що через проблеми зі здоров’ям є питання з продовженням його кар’єри. Ще дуже сильно запам’яталось, коли Олег Анатолійович Гусєв йшов з поля та передав капітанську пов’язку молодому Буяльському. Гусєв як завжди вчинив в своєму стилі. І тут Буяльський передав «капітанку» Гармашу. Не Хачеріді, Велозу чи будь-кому іншому, а Гармашу. З його то емоційністю, імпульсивністю. Був один момент у грі, коли Денис наче хотів зірватись на арбітра, але тут, можливо, свою роль зіграв саме цей статус капітана. Виявляється, дисциплінує.
«Динамо» намагалось грати якомога дисциплінованіше, не так різко вириватись у верхній пресинг. Але підопічні Реброва зустрічались з командою, яка входить до топ-10 клубів у Європі. Хай навіть там відбувається перебудова. Гра була максимально обережна, ніхто не намагався ризикувати. І цілком прогнозовано завершилась 2:2. Хоча, скоріше, наші «відскочили», за що дякувати треба маркетинговому воротарю Ікеру Касільясу. Іспанця можна назвати королем гри на лінії, але ніяк не на виходах. Останній гол на його совісті. Також треба відзначити тренерську заміну Буяльського. Здавалось, хто ризикне випускати молодого, хай навіть замість «підсівшого» Гусєва.
Після гри залишилось стійке враження, що якби був Ярмоленко, то ми б перемогли. Це немов би козирний туз, який ти ховаєш на чорний день. Я дуже добре пам’ятаю, як після невиходу в Лігу чемпіонів з Буряком, через рік «Динамо» було там з Дем’яненком. Програш вдома 1-4 від «Стяуа» став стартом багатообіцяючої Ліги чемпіонів, підсумком якої були слова, що, можливо, краще туди було не виходити, адже «Динамо» поки не готове. Чогось подібного не можна сказати про сьогоднішнє «Динамо». Після трьохрічної паузи можна говорити, що не все так погано. Так, можливо, не так впевнено, як би багатьом хотілось, але в запасі ще є козирний туз. Він поки у Києві і незабаром вилікується.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
