Олександр Ткаченко: «Мріяв зіграти з «Динамо» з моменту дебюту в Прем’єр-лізі»

Динамо Київ 1 Жовтня, 13:29 836
Олександр Ткаченко: «Мріяв зіграти з «Динамо» з моменту дебюту в Прем’єр-лізі»
Вихованець київського «Динамо», який 2013 року перебрався до «Ворскли», поділився очікуваннями від майбутньої зустрічі з чемпіонами України.

- Найближчий суперник «Ворскли» київське «Динамо», команда не чужа тобі, бо ж виховала як футболіста-професіонала. Якісь особливі емоції напередодні цієї гри?

- Так, відчуваю особливі емоції. Ще відтоді, коли дебютував у Прем’єр-лізі, у мене була мрія зіграти проти київського «Динамо». Дасть Бог, все буде добре й моя маленька мрія здійсниться. Буду дуже старатися допомогти «Ворсклі» здобути потрібний результат.

- Коли проходиш через тунель до поля, коліна тремтять трішки?

- Трішки не так (сміється), щось всередині стискається, як пружина, та відпускає, коли вже включаєшся в гру – думки винятково про те, як максимально ефективно діяти на останньому рубежі. Я відчуваю задоволення під час виконання своєї роботи.

- Кілька попередніх поєдинків останні хвилини забирали чимало нервів тренерів, уболівальників. Воротар у такі моменти відчуває подвійну відповідальність?

- Це точно! Навіть втома після таких ігор більше моральна, аніж фізична. Не хочеться підвести команду, отож і стараєшся, як можеш.

- «Динамо» - не порожній звук для тебе. Як важко свого часу далося тобі прийняття рішення з переїздом до Полтави?

- Мене помітили, ще коли я грав за «Динамо» U -19, запросили сюди. Я не знав, що мені робити, чесно. Добре, що поруч були близькі мені люди, які підказали, обґрунтували важливість прийняття рішення саме на користь «Ворскли». Василь Вікторович теж мене переконував особисто. Я радий, що все так склалося тоді. Важкувато було спочатку після напівдитячого футболу опинитися в обоймі з дядьками, та з часом притерся, звик до дорослого режиму.

- Переходив ти в статусі чемпіона України серед команд U -19 , згодом, вже в статусі гравця «Ворскли», здобув медаль найвищої проби на Кубку Співдружності. Певно, амбіції з кожною наступною нагородою мають підвищуватися. Де зберігаєш вищезгадані нагороди й які плани будуєш на найближче майбутнє в футболі?

- Медалі – це моя історія, плюс стимул не зупинятися на досягнутому. Усі мої нагороди зберігаються в батьківському будинку. Коли приїжджаю додому, то йду в той куточок протерти пил з нагород (посміхається).

- Із динамівців з ким зараз підтримуєш зв’язок?

- Більшість тих, із ким грав, розійшлись по орендах. Спілкуємось із Олексієм Савченком, Віталіком Ягодінскісом, Мирославом Бонем, який зараз у ФК «Полтава». А з тими, хто зараз в «Динамо», тільки з Сергієм Мякушко.

- Чого чекаєш від матчу «Ворскла» - «Динамо»?

- Перш за все, цікавого футболу. Якщо будемо заслуговувати, дай Боже, хотілося б здобути результат, який би порадував полтавських уболівальників.