Шановному Колліні, очевидно, добре відомий один з базових принципів правильного виховання – ніколи не свари своїх дітей на очах у інших; захищай своїх перед іншими, а профілактичні і повчальні розмови проводи віч-на-віч. Зрозуміти куратора, який постійно вигороджує своїх підданих, дійсно можна. Арбітри – це люди, а людям властиво помилятися. Але ж і методи захисту бувають різними. Якщо ти визнаєш помилку і просто списуєш її на людський фактор – то дієш цілком адекватно. Але якщо ти, користуючись своїм статусом і авторитетом, намагаєшся переконати всіх навколо, що то не арбітр помилився, то ви - дурні, які не розбираються у футболі, - то це вже називається неповагою і спробою навести на очі оману.
Звісно, тішить сам факт участі Колліни в передачі «Великий футбол». Зважаючи на закритість, якою оповита робота українських арбітрів, крок пана Колліни, якщо не вдаватися до самої суті розмови, дійсно заслуговує похвали. Шкода тільки, що ніхто з журналістів не навіяв італійцю думки щодо того, що було б корисно, до прикладу, щотижня одного з головних арбітрів туру «випускати до народу», аби люди мали змогу послухати, а в ідеалі і запитати того, хто вершить долі їхніх улюблених команд.
Але то ідеал… Наразі маємо ситуацію, коли за всіх «віддувається» куратор комітету арбітрів. Віддувається – то дуже влучне слово, адже в гостях у Олександра Денисова П'єр-Луїжджі Колліна не аналізував, не розбирав помилки арбітрів дев'ятого туру Ліги Парі-Матч, а просто віддувався.
Найбільший резонанс спричинив поєдинок між донецькими «Олімпіком» та «Шахтарем». Дійсно, відділяючи плевели від зерна, не акцентуватимемо уваги на моментах матчів «Металіст» – «Дніпро», «Чорноморець» – «Ворскла», «Сталь» – «Металург», а спробуємо на прикладі епізоду з Іваном Оредцьом, в якому арбітр призначив пенальті і вилучив Івана з поля за те, що м'яч влучив йому в руку, продемонструвати бажання П'єр-Луїжджі Колліни маніпулювати суспільною думкою.
Принцип «будь-який контакт м'яча з рукою захисника у штрафному майданчику – це пенальті» можуть брати собі за основу некомпетентні люди. Але якщо ти професійний арбітр, ти повинен знати, що існують критерії визначення гри рукою і кожен окремий епізод потрібно розглядати крізь призму тих критеріїв:
- був це свідомий рух рукою до м'яча, або ж м'яч потрапив в руку
- чи знаходилась рука гравця в природному положенні
- чи хотів гравець за допомогою рук збільшити площу свого тіла
- чи старався гравець уникнути контакту руки з м'ячем
- відстань, яку пройшов м'яч до контакту з рукою
- чи міг гравець уникнути контакту руки з м'ячем
- чи навмисно гравець використовує руку для того, аби торкнутися м'яча
Колліна сказав, що якщо м'яч летить у ворота, а шлях йому перекриває рука - то це позбавлення можливості забити гол і, відповідно, порушення правил. Але в правилах ФІФА і УЄФА немає такого критерію, як напрямок польоту м'яча. Чітко прояснив подібні епізоди інструктор ФІФА на прикладі матчу Ліги чемпіонів «Баварія» – «Бордо». М'яч після удару Клозе летів у ворота, але перед самісінькою лінією воріт його зупинила рука Сіані. Португалець Педру Проенса пенальті не призначив.
Пан Коліна зауважив, що Ордець не грав навмисно рукою, але арбітр мусив зважати на дух гри. При цьому, куратор не навів жодного прописаного в правилах критерію, який би вказував, що в цьому епізоді арбітр мав підстави для призначення пенальті. Дух гри? Дух гри - це коли у футболіста під час удару злітає бутса, а арбітр гол зараховує, хоча за правилами мав би не зарахувати. А призначення / не призначення пенальті за духом гри апріорі неможливе.
Куратор мав би згадати такий термін як «опорна рука». Ордець впав на газон, опершись тілом на свої руки. Коли Іван підводився, м'яч торкнувся його руки. Рука тоді була відірваною від газону, але все ще залишалася опорною, адже тіло гравця знаходилося не в природному положенні. Те, що в таких випадках не потрібно призначати пенальті, довів своїм поясненням керівник департаменту суддівства та інспектування Російського футбольного союзу, інструктор суддівства ФІФА Валентин Іванов, взявши за основу епізод з матчу «Амкар» – «Краснодар».
В Росії, до речі, навчилися давати собі раду з трактуванням гри рукою у штрафному майданчику. В нас же рішення, які приймають судді, перечать тим стандартам, які прописані в нормативах ФІФА та УЄФА. Точніше, тих єдиних критеріїв, які мали б визначати дії арбітрів в подібних епізодах, в Україні немає. Епізоди, подібні до того, який мав місце в матчі «Олімпік» – «Шахтар», арбітри часто розглядають на власний розсуд, керуючись в тому числі й помилковим принципом «будь-який контакт м'яча з рукою у штрафному майданчику – це пенальті».
Аби продемонструвати, що момент за участю Ордеця – не поодинокий, пригадуємо епізод з матчу другого туру «Карпати» – «Сталь», коли Олександр Іванов на 86-й хвилині призначив пенальті у ворота «Сталі» за те, що м'яч влучив спочтку в притиснуту до тіла, а потім - в опорну руку Сергія Пшеничних.
Добре хоча б те, що Колліна не став заперечувати наявності помилки асистента арбітра Корнійка під час третього голу «Шахтаря» у ворота «Олімпіка». Але, вигороджуючи Корнійка, навіть в ситуації кричущої несправедливості куратор не подивився проблемі у вічі, наче боячись заплямувати репутацію свого підлеглого. Та такою поведінкою Колліна заплямовує свою репутацію, адже приховувати злочин - значить, бути співучасником злочину. В очах громадськості Корнійко, незважаючи на статус асистента ФІФА, постав в ролі сліпця або ж хабарника. Бо тільки сліпий або заангажований асисент в тому епізоді міг проґавити офсайд у Степаненка.
В світлі таких разючих контрастів між словами куратора та правилами ФІФА, постає цілком логічне запитання: сам пан Колліна вірить в те, що говорить, чи свідомо намагається ввести громадськість в оману, аби зняти зі своїх підданих відповідальність за зіпсовані футбольні матчі? Слова Колліни про те, що рівень українських арбітрів виріс, ми також парируємо фактами провального арбітражу в поєдинках поточної Ліги Парі-Матч: «Волинь» – «Металіст» (Лисенчук), «Говерла» – «Чорноморець» (Бойко), «Олімпік» – «Шахтар» (Бондар), «Ворскла» - «Металіст» (Козик), «Карпати» - «Сталь» (Іванов), «Сталь» - «Динамо» (Грисьо), «Шахтер» - «Днепр» (Жабченко).
За чиїми правилами живете Ви, пане Колліна?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
