Зникнення клубів із футбольної мапи нашої країни впродовж усіх років незалежності встигло стати явищем якщо й не буденним, то доволі звичним. Загострення цього процесу напряму пов'язане із фінансово-політичною ситуацією в державі. Нині Україна перебуває в стані війни, а отже про значні капіталовкладення у спорт говорити не доводиться. Впродовж останніх півтора року згорнено чимало перспективних проектів, ледь жевріють не лише чимало команд, а й деякі види спорту в цілому. Мусимо набратися терпіння, спільними зусиллями вигнати з нашої території ворога і його посіпак, а вже потім відновлювати те, що не вдалося зберегти.
Усе, наче, й зрозуміло. Втім, одна справа, коли зникають клуби без традицій на кшталт київського «Арсеналу» чи донецького «Металурга». Запорізька історія – із зовсім іншої когорти. В рік свого 80-річчя на порозі зникнення перебуває один із найстаріших українських клубів. «Металург» не вигравав медалей і кубків, рідко виступав у єврокубках, однак завжди залишався міцною цеглиною в українському футбольному фундаменті.
В часи незалежності на цій команді роками паразитували десятки людей, які люблять не футбол у собі, а себе в футболі. Вихованці дитячо-юнацької школи «Металурга» є майже в кожній команді української еліти, тоді як запорізька команда кілька сезонів поспіль змушена була вдовольнятися роллю аутсайдера. Позитивні проблиски з’явилися в минулому чемпіонаті, коли командою керував досвідчений Олександр Томах. Офіційно обіймаючи посаду спортивного директора, Олександр Олександрович, не маючи диплому Pro, навесні фактично був тіньовим наставником колективу і вивів його на незвично високе сьоме місце. Та не знайшовши в міжсезоння спільної мови з власниками клубу, Томах пішов. А через кілька місяців ті самі керівники заявили, що команди фінансувати вони більше не будуть.
Зрештою, цей матеріал не про сучасний стан справ у «Металурзі». Про це говорили і поговоримо іншим разом. Дай Боже, щоб декларації керівництва Запорізької обласної федерації футболу про спроби врятувати «Металург» не виявилися пустими балачками чи разовою акцією під вибори. Сподіваємося, команда таки буде й відповідно нинішня стаття буде не некрологом, а присвятою до 80-річного ювілею. Тож згадуємо найпам’ятніші, з нашої точки зору, в історії «Металурга» матчі. Відразу зазначу, що до цього суб’єктивного рейтингу потрапили не лише переможні двобої, а поєдинки, які викликали чималий суспільний резонанс, про які довго говорили чи говорять досі.
16 березня 1972-го. 1/8 фіналу Кубка СССР-1972. Матч-відповідь
«Металург» - «Спартак» (Москва) - 2:1 (перший матч – 0:1)
Голи: О. Новіков 5, В. Кутін 55 – М. Кисельов 80
«Металург»: Гургач, Зайцев (Томах 46), Голиков, Рудь, М. Тимошенко, С. Чумак, О. Новіков (Куличенков 60), В. Єременко, В. Кутін, Губаній, Чорба
Тренер – Віктор Жилін
«Спартак»: Дарвін, Логофет, Ольшанський (Єгорович 71), Ловчев, М. І. Абрамов, М. Кисельов, Калинов, Ґ. Хусаїнов, М. Булгаков (А.Піскарьов 46), Папаєв, Редін
Тренер – Микита Симонян
Судді: Алов – Мільх Буров (усі – Ленінград)
Запоріжжя. ЦС «Металург». 20 000 глядачів
Домашню для «Спартака» зустріч команди проводили в Сочі. Мінімальну перевагу вищим за класом («Металург» тоді грав у Першій лізі) забезпечив гол віце-чемпіона Європи-1964 Ґалімзяна Хусаїнова.
- У нас було неймовірне налаштування на домашній матч, - згадує оборонець «Металурга»Олександр Томах. – Відразу зазначу, що то був не той «Спартак», який претендував на чемпіонство. За підсумком сезону-1971 москвичі в чемпіонаті стали лише шостими, а в 72-му взагалі фінішували 11-ми. Тобто, середняки. Ми розуміли, що здатні такого суперника перемогти. Ми відіграли дуже сильно й після голів Олега Новікова та Сергія Кутіна вже бачили себе у чвертьфіналі. Однак за десять хвилин до завершення гри сталося нещастя. Микола Кисельов виконував подачу з правого флангу, але м’яч з його ноги зрізався й залетів за комірець Василеві Гургачу, котрий трохи вийшов з воріт і нічого подібного не очікував. Шкода, бо для нас то була гарна нагода добратися у Кубку так далеко.
14 червня 1986-го. 1/16 фіналу Кубка СССР-1986/1987
«Металург» - «Дніпро» (Дніпропетровськ) – 2:1 д.ч.
Голи: Вал. Козлов 45, Віктор Олійник 104 – Таран 43
«Металург»: Калиш, Рура (Анатолій Петровський 27), Є. Шахов, Ю. Черенков, Стариков (О-др Заєць 46), Вал. Козлов, Алістаров, Віктор Олійник, Пряжников, Мглинець (Бочков 73), Гімро
Тренер – Олександр Томах
«Дніпро»: В. Городов, Башкіров, І. Вишневський, А. Ділай, Багмут, Колядко, В. Кузнєцов (Чередник 46), Б. Мелікян (О-др Червоний 46), Ю. Гаврилов, Кудрицький (Волод. Лютий 61), Таран
Тренер – Володимир Ємець
Судді: Хорлін – О. Хоменко, В. Корольов (усі – Москва)
Попередження: Гімро, В.Калиш, Вал. Козлов – В. Городов
Запоріжжя. ЦС «Металург». 7 000 глядачів
Вже тоді то було дербі, надзвичайно принципове і бойовите. Тогочасний «Дніпро» разом із київським «Динамо», ленінградським «Зенітом», московськими «Спартаком» і «Динамо» входив до когорти основних претендентів на чемпіонство. За підсумками сезону-1985 дніпряни виграли бронзу, а старт нової першості їм не вдався. Попри те до Запоріжжя на кубкову гру із першоліговим «Металургом» підопічні Володимира Ємця і Геннадія Жиздика їхали в статусі беззаперечних фаворитів.
- Ілюзій стосовно співвідношення сил команд у мене не було, - розповідає Олександр Томах, котрий тоді вже очолював запоріжців. – Щоб нівелювати перевагу суперників у класі, ми вирішили трохи схитрувати. Я знав, що наші гравці добре готові функціонально, а отже здатні витримати страшенну спеку, яка тоді стояла в Запоріжжі. Тому гру поставили на 16:00. Задумка спрацювала. В кінцівках таймів футболістам «Дніпра» було дуже важко. Це допомогло нам ще до перерви відіграти гол Олега Тарана. На додатковий же час сил у дніпрян не залишилося. Переможний гол забив вихованець чернівецького футболу Віктор Олійник. Після матчу Володимир Ємець був розлючений. Гості довго залишалися в роздягальні, оскільки тренер влаштував підопічним рознос.
11 березня 1991-го. Перший тур чемпіонату СССР-1991
«Металург» - «Спартак» (Москва) – 2:1
Голи: І. Наконечний 70, С. Волгін 90 – Мостовий 26
«Металург»: Сивуха, Башкіров (к), Ярмолич, Дудник, Сорокалєт, І. Наконечний, Ю. Вернидуб (О-др Заєць 59), Сторчак, С. Волгін, Гуйганов (Скрипник 67), Пучков
Тренер – Ігор Надеїн
«Спартак»: Черчесов, Базулєв, Кульков (к), Д. Попов, Ан. Іванов, Карпін, Г. Перепаденко, Шалімов, Шмаров, Мостовий, Д. Радченко (Ф. Черенков 78)
Тренер – Олег Романцев
Судді: А. Горін (Кишинів) – Ю. Чеботарьов (Краснодар), С. Геворкян (Єреван)
Запоріжжя. ЦС «Металург». 28 000 глядачів
То був дебютний матч запоріжців у рамках Вищої ліги чемпіонатів СССР. Наставник «Металурга» Ігор Надеїн, розуміючи, наскільки мобільна у суперників середня ланка, наситив півоборону своєї команди відразу шістьма хавбеками. Втім, з середини першого тайму перевага «Спартака» стала помітною і матералізувалася в гол, який ударом сходу метрів з десяти, замкнувши передачу Валерія Карпіна справа, забив Олександр Мостовий.
Власне, диктували умови підопічні Романцева до кінця першого й у другому таймах. Однак Надеїн освіжив дії своєї команди, випустивши на поле замість півоборонця Юрія Вернидуба швидкісного нападника Олександра Зайця, а Олександра Гуйганова поміняв на Віктора Скрипника й цим додав грі команди рухливості й азарту. Величезне бажання в купі з бійцівськими рисами допомогли «Металургові» фактично заштовхати м’яч у ворота Станіслава Черчесова на 70-й хвилині. Запоріжці після передачі зліва влаштували в карному майданчику «червоно-білих» кучу-малу й серед цього безладу найспритнішим виявився Ігор Наконечний, котрий сильним ударом метрів з семи вгатив м’яч під поперечину.
Відчуття, що «Спартак» суперника трохи недооцінив, звісно, не полишало. Заключних 20 хвилин зустрічі вийшли для господарів у цьому поєдинку найважчими. Олег Романцев підсилив наступ, випустивши на заміну Федора Черенкова і той разом із молодшими партнерами влаштував на ворота Юрія Сивухи справжню облогу. Та «металургівці» встояли, а за лічені секунди до фінального свистка провели контратаку. Заєць сильно вдарив здалеку, Черчесов невдало відбив м’яч перед собою, а Сергій Волгін добив м’яч у сітку – 2:1.
13 серпня 1991-го. 23-й тур чемпіонату СССР-1991
«Металург» - «Динамо» (Київ) - 2:1
Голи: Дудник 16, Головань 49 – Цвейба 43
«Металург»: Моїсеєв, Скрипник, Ю. Маркін, Дудник, Пучков, І. Наконечний, Ю. Вернидуб (Ярмолич 66), Гуйганов, С. Волгін (Сторчак 46), Таран, Головань
Тренер – Ігор Надеїн
«Динамо»: Кутепов, Лужний, Цвейба, Б. Деркач, Шаран, С. Ковалець, Анненков, С. Заєць, Саленко, Беца (Ю. Мороз 62), П. Яковенко (О. Матвєєв 83)
Тренер – Анатолій Пузач
Судді: А. Кирилов – А. Жарков, Н. Родіонов (усі – Москва)
Попередження: С. Заєць, Саленко
Вилучення: Гуйганов 67 – Б. Деркач 67
Запоріжжя. Стадіон «Металург». 22 000 глядачів
Суттєво омолоджена в порівнянні з чемпіонським сезоном-1990 команда київського «Динамо» встигла оговтатися після провального старту заключного союзного чемпіонату і до Запоріжжя приїхала вже в статусі претендента на медалі. «Металург» після 22-х турів входив до числа чотирьох команд, які мали в своєму активі найменше очків. Дива від господарів не очікували, проте Ігор Надеїн з підопічними здивували після стартового тріумфу в грі зі «Спартаком» вдруге.
Рахунок господарі відкрили на 16-й хвилині. Віктор Скрипник виконав діагональну передачу з центру поля вправо, а молодий оборонець Юрій Дудник, вискочивши з-за спини оборонців, вміло обробив м’яч, а другим дотиком вгатив кулю з гострого кута точно у ближню «дев’ятку» воріт Ігоря Кутепова. Відігралися гості перед самим свистком на перерву. Лівий бек Борис Деркач, знаходячись на своєму фланзі, віддав передачу на ліберо Ахріка Цвейбу. Динамівського капітана ніхто не зустрічав й Ахрік наважився на постріл метрів з 35-ти – м’яч зняв павутиння у верхньому куті воріт Ігоря Моїсеєва. Пізніше головна футбольна передача СССР «Футбольное обозрение» назве гол другим серед найкрасивіших м’ячів за підсумками 1991 року.
Здавалося, після перерви «Динамо» візьме своє. Втім, щойно гра поновилася, як «Металург» провів просту, на перший погляд, атаку, яку після незграбного виносу з динамівського штрафного ударом в дальній кут метрів з 20-ти завершив молодий нападник Олег Головань.
Після того пристрасті на полі завирували. Вражені непоступливістю суперників кияни час від часу переходили на грубість. Апогей настав на 67-й хвилині, коли Олександр Гуйганов ефектним підкатом зірвав прорив правим краєм у виконанні Деркача. Борисові це дуже не сподобалося і він, здійнявшись на ноги, вгрів лежачого Гуйганова ногою по ребрах. Олександр такого неподобства не стерпів і, піднявшись, зацідив динамівцеві кулаком межи очі. Почалася масова бійка «стінка на стінку». У сутичці були задіяні не лише ті гравці, які знаходилися на полі, а й футболісти, які дивилися матч з лави запасних. Врешті, московський суддя Кирилов вилучив Деркача і Гуйганова з поля, і матч суперники догравали вдесятьох. У кінцівці зустрічі блискуче діяв воротар господарів Ігор Моїсеєв, котрий витягнув кілька «мертвих» м’ячів.
15 жовтня 1994-го. 13-й тур чемпіонату України-1994/1995
«Металург» - «Чорноморець» (Одеса) – 3:1
Голи: Ванін 79, з пенальті, Дудник 81, О. Липський 88 – Гусейнов 4
«Металург»: Т. Гребенюк, Кабаченко, Ю. Маркиін, Дудник (к), Шевирьов (Павлик 51), Є. Саприкін (О. Липський 57), І. Лучкевич (І. Богатир 67), С. Ключик, Ванін, М. Тищенко, Полтавець
Тренер – Олександр Томах
«Чорноморець»: О. Суслов, Олексій Чередник, О-др Никифоров (Р. Романчук 30; Парахневич 79), Букель, І. Жабченко, Парфьонов, Корнієць, Гусейнов, О-др Співак, В. Колесниченко, Телесненко (к)
Тренер – Леонід Буряк
Судді: Зань (Львів) – П’яних, В. Звягінцев (обидва – Донецьк)
Попередження: Корнієць 34, Р. Романчук 65
Запоріжжя. Стадіон «Металург». 8 000 глядачів
Керований нинішнім наставником так званої збірної так званої «ЛНР» Анатолієм Куксовим «Металург» сезон розпочав невдало. З семи стартових матчів при двох перемогах і нічиїй запоріжці програли чотири зустрічі. Після розгромного фіаско 0:4 у Шепетівці тренер був відправлений у відставку.
- З пропозицією повернутися у «Металург» на мене вийшов президент клубу Віктор Межейко, - каже Олександр Томах (на фото). – Тоді я тренував друголіговий «Віктор» - клуб, біля витоків якого стояв особисто. Погодився і разом із 12-ма молодими «вікторівцями», котрі ще вчора грали у Другій лізі, почав працювати з елітним колективом. Дебют нам вдався: у стартовому матчі перемогли 1:0 рівненський «Верес». Зустріч із «Чорноморцем», який тоді навіть декларував чемпіонські амбіції і йшов з невеликим відставанням від «Динамо», була для нас шостою за ліком.
«Моряки» матч у Запоріжжі розпочали переконливо: в самому дебюті ворота одного з екс-гравців «Віктору» Тараса Гребенюка ударом головою розпечатав Тімерлан Гусейнов.
- Загалом весь перший тайм ми провели добре, - продовжує пан Томах. – І моменти були, але забити Олегові Суслову не вдавалося. Й ось перерва. Коли йшли до роздягальні, зустрічаю в коридорі генерального директора «Запоріжсталі» Віталія Сацького (металургійний комбінат був спонсором клубу). «Можна я в роздягальню зайду? – несподівано запитує Віталій Антонович. Взагалі для мене такі речі є неприйнятними і на них ніколи не погоджувався. Але тоді був заведений, емоційно закипав. Вирішив погодитися. Зокрема й тому, що хотілося почути, що саме хоче сказати керівник. Зайшли ми разом. «Увага, з вами хоче поговорити гендиректор», - кажу. «Хлопці, грали ви прекрасно, - несподівано розпочав Віталій Антонович. – Якщо так само діятимете в другому таймі, то виграємо». Ці слова команду надихнули і на другу половину гравці вийшли окриленими.
Перевагою «металургівці» володіли впродовж майже всієї 45-хвилинки, а дотиснути суперника змогли лише в кінцівці. Вирішальним став м’яч, забитий Юрієм Дудником. Хавбек господарів, отримавши передачу справа від Валентина Полтавця, пробив сходу в протихід Суслову. Підсумкові 3:1 на користь «Металурга» тоді виглядали справжньою сенсацією.
24 липня 1996-го. Другий тур чемпіонату України-1996/1997
«Динамо» (Київ) – «Металург» - 1:2
Голи: І. Богатир 15, О-др Бабій 83, з пенальті – Ребров 74
«Динамо»: Шовковський, Лужний, Беженар, О-др Головко, Дмитрулін, Д. Михайленко (Ю. Максимов 60), Похлебаєв, Ю. Калитвинцев (Кардаш 66), Косовський, Леоненко, А. Шевченко (Ребров 46)
Тренер – Йожеф Сабо
«Металург»: Т. Гребенюк, Олексій Куриленко, Ю. Маркін, І. Богатир, О-др Бабій (О. Вєтров 86), С. Ільченко, І. Лучкевич, Кріпак, Олексій Олійник, І. Фокін, Полтавець (Плотко 75)
Тренер – Олександр Томах
Судді: Я. Грисьо – Зань, Сидор (усі – Львів)
Попередження: Беженар 33, Шовковський 83
Київ. Стадіон «Динамо». 2 800 глядачів
Сезон-1994/1995 омолоджений «Металург» завершив дев’ятим, а через рік фінішував вже на п’ятому місці. Та найвідраднішим для Олександра Томаха і його підопічних за підсумками дебютного в елітному дивізіоні чемпіонату був той факт, що команді вдалося двічі зіграти внічию з тодішніми гегемонами – командою київського «Динамо». Більше того, в одному з інтерв’ю після завершення сезону капітан чемпіонів Юрій Калитвинцев сказав, що серед суперників за змістом гри йому найбільше сподобався саме «Металург». Зрештою, в наступному чемпіонаті кияни переграли запоріжців переконливо (двічі по 2:0). Тому на старті нової першості на сенсацію наче ніхто й не розраховував. Тим паче, що вдома динамівці за стартових п’ять чемпіонатів програли лише раз.
Олександр Томах виставив у основі одразу двох 18-річних футболістів – центрального оборонця Сергія Ільченка і нападника Якова Кріпака. Попри те «Металург», терпеливо витримавши стартовий натиск, дочекався свого шансу і в першій же контратаці відкрив рахунок. То 21-річний Іван Богатир, накрутивши на лівому фланзі досвідченого Сергія Беженара, змістився в центр і ударом на виконання вразив дальній кут.
Повівши в рахунку, запоріжці до перерви знову витримували штурм власних воріт. Дивовижний сейв, зреагувавши на удар Віктора Леоненка, здійснив Тарас Гребенюк, а в моменті, коли воротар був безсилий, удар того ж Леоненка на лінії заблокував Юрій Маркін.
Після перерви атакувальну ланку динамівців, вийшовши замість Андрія Шевченка, дуже підсилив Сергій Ребров. Власне, нинішньому наставникові киян й судилося зрівняти рахунок. Динамівці кинулися забивати переможний гол, але пропустили контратаку. Олександрові Шовковському довелося збивати Кріпака, котрий вийшов з ним на побачення – жовта картка і пенальті. З позначки Олександр Бабій пробив бездоганно, а в решту часу свою справу чітко виконали оборона й Гребенюк.
10 квітня 1997-го. 20-й тур чемпіонату України-1996/1997
«Металург» - «Таврія» (Сімферополь) – 8:1
Голи: Полтавець 2, Олексій Олійник 12, Ю. Маркін 18, І. Лучкевич 31, Кріпак 34, Полтавець 59, Полтавець 81, А. Каряка 85 – С. Єсін 61
На 34-й хвилині Кріпак не реалізував пенальті (воротар)
«Металург»: Т. Гребенюк (Лутков 69), Олексій Куриленко (Армен Акопян 73), Ю. Маркін (к), І. Богатир, А. Каряка, С. Ільченко, І. Лучкевич, Кріпак (О-др Іванов 46), Олексій Олійник, І. Фокін, Полтавець
Тренер – Олександр Томах
«Таврія»: М. Левицький (С. Величко 34), О-др Митрофанов, С. Єсін, В. Смигунов (к), І. Волков, Ветренников, Оберемченко (А. Опарін 46), Духновський, О-др Кунденок, Гайдаш (В. Мартинов 84), О. Муравйов
Тренер – Микола Павлов
Судді: Сельменський (Ужгород) – В. Безрук, П. Глущенко (обоє – Луганськ)
Попередження: І. Богатир 40, Олексій Куриленко 52
Вилучення: І. Волков 34
Запоріжжя. Стадіон «Металург». 8 000 глядачів
- Коли згадую цю гру, переповнюють змішані відчуття, – каже Олександр Томах. – Сидів тоді на лаві і вже навіть хотів, щоб це побиття припинилося. З Миколою Павловим ми друзі й мені було незручно, що так відбувається. Я розумів, що Миколі Петровичу і його підопічним треба після цього розгрому повертатися до Сімферополя й розмовляти з такою специфічною особистістю, як тодішній президент «Таврії» Рувим Аронов. Але не мав же сказати гравцям: «Досить!» Ця гра пригадала мені Тернопіль у 1996-му. Місцева «Нива» тоді не програвала у себе на полі майже нікому. Забив тоді Михайло Дем’янчук швидкий гол і нам. Але після того ми грали фантастично, виграли 6:1 (хет-трик зробив Михайло Поцхвверія, двічі забив Ігор Лучкевич, ще один м’яч на рахунку Олега Липського – авт.). Так місцева публіка тоді, не дивлячись на поразку рідної команди, провела «Металург» з поля аплодисментами.
Побиття «Таврії» розпочалося буквально зі стартової хвилини. Воротар Максим Левицький, вийшовши з воріт, зумів дотягтися до прокинутого Валентином Полтавцем м’яча, однак той з другої спроби спрямував м’яч у сітку. Перший гол і другий розділяли якихось десять хвилин, але навіть у цьому відрізку Левицький спромігся на суперсейв, взявши складний удар Лучкевича. А на 12-й хвилині безсилим був вже й Максим. Зреагувати на удар Олексія Олійника метрів з 20-ти він не зумів. Третій м’яч ініціював Кріпак. Оборонець. Яків прокинув м’яч між ніг у межах карної зони, панічно проткнув кулю в напрямку воротаря, а Левицький, не маючи виходу, забрав м’яч у руки. Вільний запоріжці розіграли майстерно: скидка Полтавця (на фото) – сильний удар Маркіна – 3:0.
Четвертий гол Лучкевич забив після того, як йому відпасував вправо той же Полтавець. Минає лише дві хвилини - і сольний прохід Валентина грубим підкатом у межах карної зони зриває Ігор Волков. Коли арбітр вказав на позначку, досвідчений оборонець вирішив ще й повиховувати Полтавця і вдарив того рукою. Так «Таврія» залишилася вдесятьох. Левицький удар з позначки хоч і відбив, але Кріпак повторним пострілом таки спрямував м’яч у сітку – 5:0. У цю мить Микола Павлов вирішив зняти засмученого воротаря з поля і випустив Сергія Величка.
Новий воротар теж реботи мав надзвичайно багато. А пропустив «лише» тричі. Спершу Полтавець зіграв на добиванні після того, як Величко парирував сильний удар Лучкевича. Потім Ігор прострелив вздовж воріт, і Валентин забив після серії рикошетів. Добив гостей Андрій Каряка, котрий замкнув навіс Олійника зі штрафного. Забитий Сергієм Єсіним у проміжку між шостим і сьомим голами м’яч порадувати кримців не міг.
8:1 – понині ця перемога в історії «Металурга» залишається в українських чемпіонатах рекордною. В «совєцькі» часи запоріжці, виступаючи у другій групі класу А, в 1949-му громили одеський «Харчовик» (прародичів нинішнього «Чорноморця») 8:0.
16 червня 2000-го. 29-й тур чемпіонату України-1999/2000
«Металург» - «Дніпро» (Дніпропетровськ) – 6:1
Голи: А. Конюшенко 7, Армен Акопян 11, Полтавець 27, Влад. Зубков 33, Д. Смирнов 37, Шпак 79 – С. Матюхін 72
«Металург»: Т. Гребенюк, А. Конюшенко (Батраченко 78), Чижевський, Ратій, Беньо, Армен Акопян, В. Шевчук (І. Олексієнко 46), Д. Смирнов, Влад. Зубков, Р. Бондаренко, Полтавець (к) (Шпак 67)
Тренер – Мирон Маркевич
«Дніпро»: Куслій, Поклонський (к), Шершун, С. Задорожний, О-др Грицай, С. Назаренко, С. Матюхін, С. Косилов (О-др Бабич 50), С. Валяєв, Ротань (Телятников 10; Олег Грицай 75), С. Шевцов
Тренер – Микола Федоренко
Судді: Г. Коваленко (Київ) – Найденко (Суми), Кубяк (Київ)
Попередження: Шпак 74 – С. Косилов 30
Запоріжжя. Стадіон «Металург». 4 000 глядачів
«Дніпро», звісно, переживав тоді не найліпші часи, але дошкульні поразки в дербі трималися у пам’яті прихильників «синьо-біло-блакитних» надто довго. В жовтні 1998-го «Металург» розгромив дніпрян на їхньому полі 4:1 (дубль Полтавця, голи Маркіна і Андрія Демченка). Та тоді ця поразка була сприйнята як належне, оскільки нинішні фіналісти Ліги Європи знаходилися ледь не в зоні вильоту. В сезоні-1999/2000 «Дніпро» наче й став трохи сильнішим, однак фінішував лише 11-м, а Дніпровске дербі програв ще розгромніше. Для «Металурга» ця звитяга стала своєрідною сатисфакціїєю за 0:7 на «Метеорі» на початку 90-х. Цікаво, що перед матчем велися балачки про те, начебто запоріжці, які особливих турнірних амбіцій вже не мали, цю гру «Дніпру», який бореться за виживання, віддадуть. На ділі ж вийшов розгром, творцем якого був нинішній керманич дніпрян Мирон Маркевич.
Вперше відзначилися господарі на сьомій хвилині. Андрій Конюшенко (на фото), отримавши на правому фланзі передачу від Владислава Зубкова, змістився до кута штрафного майданчика і. сильно пробивши, застав Артема Куслія зненацька. Минуло лише чотири хвилини - і вже Армен Акопян сильним низовим ударом по мокрому газону метрів з 25-ти вразив ворота гостей вдруге. Третій гол у середині першого тайму забив Полтавець. Він в дотик замкнув простріл В’ячеслава Шевчука зліва. На 33-й хвилині нинішній оборонець «Шахтаря» зробив ще один фланговий рейд, і цього разу знайшов у районі дальньої стійки Зубкова. Той довів рахунок до 4:0. П’ятий гол ще до перерви, замкнувши ударом головою навіс Конюшенка справа, забив Денис Смирнов.
У другому таймі «металургівці» трохи вгомонилися. Вони навіть дозволили «Дніпру» один м’яч сквитати: навіс Сергія Назаренка з кутового замкнув Сергій Матюхін. Однак ефектну крапку в поєдинку поставили господарі. Олександр Батраченко, ледь з’явившись на полі з лави запасних, виконав навіс, який Андрій Шпак замкнув ударом у падінні головою.
26 травня 2001-го. 28-й тур чемпіонату України-2000/2001
«Металург» - «Динамо» (Київ) – 0:1
Гол: Чернат 73
«Металург»: А. Глущенко, Лавриненко, Чижевський, Ратій, Беньо, С. Бугай, В. Заєць (Шпак 65), А. Демченко (к) (Т. Гребенюк 74), Бастон, С. Ковалець (Пирву 46), І. Богатир
Тренер – Мирон Маркевич
«Динамо»: Шовковський, Боднар, Кузьмічов (Пеєв 56), О-др Головко (к), Ващук (Ґавранчіч 68), Дмитрулін, Мелащенко, Белькевич, С. Федоров, Чернат, Яшкін
Тренер – Валерій Лобановський
Судді: Абросимов – Віталій Звягінцев, Євстратов (усі – Одеса)
Попередження: Ратій 5, В. Заєць 27, А. Глущенко 52, Пирву 80, С. Бугай 85 – Ващук 60, Яшкін 77, Дмитрулін 89
Вилучення: А. Глущенко 74
На 85-й хвилині попереджено, на 90+1-й хвилині вилучено С. Бугая
Запоріжжя. ЦС «Металург». 15 000 глядачів
Один із найскандальніших в історії українських чемпіонатів поєдинків. То був якраз початок жорстких протистоянь між «Динамо» і «Шахтарем». За три тури до фінішу кияни мали над «гірниками» мінімальну перевагу, але в разі нічиєї лідерами ставали донеччани. Підопічні Валерія Лобановського домінували в Запоріжжі весь матч, створили чимало моментів, але ідеально у воротах грав Андрій Глущенко, жертовно в обороні трудилися решта футболістів. За весь матч запоріжці не завдали в стулку воріт Олександра Шовковського жодного удару. З огляду на це перемога динамівців начебто й виглядає закономірною. Але в тому й річ, що начебто.
Долю зустрічі вирішив епізод, який взяттям воріт назвати неможливо. Після подачі Валентина Белькевича справа Флорін Чернат пробив головою. Удар румуна заблокував Сергій Бугай, але м’яч рикошетом від його голови полетів у бік воріт. Стоячи на лінії, Олег Ратій головою зробив холоднокровну скидку в руки Глущенку. Втім, замість ввести м’яч у гру, Андрій помітив, що асистент арбітра Олег Євстратов побіг до центру, сигналізуючи судді в полі Євгенові Абросимову, що м’яч пересік лінію. Абросимов охоче вказав на центр. То за умови, що Ратій вибивав м’яч десь за півметра до стрічки.
Андрій Глущенко з вихованцем академії «Металурга», майбутнім динамівцем максимом Ковалем
Наставник запоріжців Маркевич, не дочікуючись фінального свистка, махнув рукою і залишив тренерську лаву. Глущенко, емоційно доводячи свою правоту Євстратову, отримав вилучення, яке потім КДК ФФУ анулював. Після матчу делегат ФФУ Юрій Махно визнав помилковість рішення арбітра і виставив йому найнижчу оцінку.
Але найбільший спектакль був розіграний у щотижневій футбольній програмі на «Першому національному» (шкода, що запис того шедевру телемистецтва не зберігся). За сприяння президента ФФУ Григорія Михайловича Суркіса «суперечливий» момент проаналізували з допомогою інновації - комп’ютерної інфографіки, яка мала довести правильність суддівського рішення. Проте намір маніпулювати свідомістю глядачів з допомогою новітніх технологій виставив ініціаторів затії на посміховисько. Річ у тім, що разом з м’ячем у ворота графічно була занесена й голова гравця, який знаходився на лінії.
7 травня 2002-го. 21-й тур чемпіонату України-2001/2002
«Металург» - «Динамо» (Київ) – 1:3
Голи: А. Демченко 16 – Чернат 5, Ґавранчіч 50, Белькевич 74
«Металург»: А. Глущенко, Віктор Мельник, Валентин Іванов (Губрієнко 77), Ратій (С. Бугай 65), Беньо (к), Лапко, Модебадзе, А. Демченко, Олексій Савінов (Армен Акопян 60), Олексі Годін, Д. Смирнов
Тренер – Олег Таран
«Динамо»: Рева, Боднар, Ґавранчіч, О-др Головко (к), Гусін, Дмитрулін (Несмачний 88), С. Федоров, Белькевич, Шацьких (Ідахор 64), Чернат, Пеєв (Ґіоане 70)
Тренер – Валерій Лобановський
Судді: Хіблін (Хмельницький) – Андрій Приймак (Сімферополь), Л. Малий (Миколаїв)
Запоріжжя. Стадіон «АвтоЗАЗ». 10 000 глядачів
Якщо матч цих суперників у 2001-му перетворився в фарс, то через рік очевидці поєдинку «Металурга» й «Динамо» стали свідками трагедії. Поєдинок на «АвтоЗАЗі» не цікавий ні результатом, ні розвитком подій на полі. Чемпіони ту гру переконливо виграли, не дивлячись на те, що «Металург» вже на 16-й хвилині відіграв швидкий гол Черната. Олексій Годін подав зліва, Смирнов, відгукнувшись на передачу, влучив у поперечину, але Годін підібрав кулю і віддав на Демченка, котрий промахнутися вже не міг. То був перший м’яч, пропущений динамівцями у весняній частині сезону.
Глущенко творив у рамці дива майже весь перший тайм, а на початку другого виявився безсилим в епізоді, коли Валентин Іванов, перериваючи подачу зі штрафного, неуважно скинув м’яч під ноги Андрієві Гусіну. Той миттю відпасував на Ґорана Ґавранчіча, а серб з близької відстані промахнутися не міг. Третій гол Белькевич забив, майстерно підкрутивши м’яч у верхній кут зі штрафного.
Можливо, останнє прижиттєве фото Лобановського, зроблене під час того матчу в Запоріжжі
Власне, у той час, коли забивав Белькевич, Валерієві Лобановському на лаві запасних вже було погано. Він відмовлявся від допомоги лікарів і під час, і ще півтори години після матчу, наполягав на тому, що полетить разом із командою до Києва. Врешті, Валерій Васильович піддався на вмовляння і сів у карету «швидкої допомоги». В реанімаційному відділенні Центру екстремальної медицини Запоріжжя великий тренер лежав шість днів, після крововиливу в мозок був там прооперований. 13 травня 2002 року о 20:35 серце Лобановського зупинилося.
Нині іменем легендарного наставника названа одна із вулиць у Запоріжжі поруч зі «Славутич-Ареною»…
3 жовтня 2002-го. 1/64 фіналу Кубка УЄФА-2002/2003. Матч-відповідь
«Металург» - «Лідс Юнайтед» (Англія) – 1:1 (перший матч – 0:1)
Голи: Модебадзе 24 – Бармбі 77
«Металург»: А. Глущенко (к), Ратій, Вишевіч, Армен Акопян, У. Милосавлевіч, Модебадзе, Лапко, Валуца, Фабіо Дуарте, С. Ключик, Додіч
Тренер – Олег Лутков
«Лідс Юнайтед»: П. Робінсон, Ґ. Келлі, Іан Гарт, Ґ. К’юелл, Лі Бойєр, Бармбі, Макфейл, Алан Сміт, Денні Міллз, Е. Бакке, Д. Маттео (к) (Дюберрі 90+1)
Тренер – Террі Венейблс
Судді: Махіттін Босат – Ґурхан Ґунейкайя, Бакі Тункай (всі – Туреччина)
Попередження: Модебадзе 58
На 65-й хвилині попереджено, на 79-й хвилині вилучено У. Милославлевіча
Дніпропетровськ. Стадіон «Метеор». 11 000 глядачів
Посівши за підсумками сезону-2001/2002 найвище в своїй історії четверте місце, запоріжці дебютували в єврокубках. Дебютували під орудою нового тренера Олега Луткова, оскільки Олег Таран не знайшов спільної мови з керівництвом клубу і подав у відставку. Після того, як запоріжці у кваліфікації Кубка УЄФА здолали мальтійську «Біркіркару», на їхньому шляху трапився один із найсильніших на той час англійських клубів. Втім, у Лідсі на «Елланд Роуд» «металургівці» виглядали дуже достойно і пропустили єдиний у зустрічі гол від Алана Сміта лише на 80-й хвилині.
Напередодні домашнього матчу (якщо «домом» вважати дніпропетровський «Метеор») Лутков не дорахувався кількох провідних виконавців – травмованих Валентина Іванова, Андрія Демченка, Віктора Мельника і Матеуса, а також Дениса Смирнова, котрий зліг із простудою. Правда, у гостей теж не було двох центрбеків - Лукаса Радебе і Джонатана Вудґейта, не приїхав до Дніпропетровска хавбек Майкл Бріджес.
Не виключено, досвідчений наставник «павичів» Террі Венейблс збирався виграти зустріч малою кров’ю. Англійці системно «сушили» гру аж до 24-ї хвилини, коли правий хавбек господарів Фабіо Дуарте, змістившись із флангу, сильно пробив з кута карної зони у дальній кут. М’яч влучив у хрестовину, а Іраклі Модебадзе, встигнувши на відскок, по високій дузі спрямував м’яч у ворота Пола Робінсона.
Відігратися «Лідс» міг майже одразу, але Глущенко якимось дивом взяв удар норвежця Еріка Бакке з розвороту намертво. Та загалом небезпечних моментів у грі майже не було. Нервовий, позиційний футбол тривав до 77-ї хвилини. Це тоді Ґаррі К’юелл, проскочивши Едуарда Валуцу, навісив, а Глущенко відбив м’яч прямо на голову Смітові. Алан повноцінно пробити не зміг, але куля від нього відскочила в район стійки воріт - туди, куди вбігав Нік Бармбі. Щоб доправити м’яч у ворота, англійцеві вистачало підставити ногу. А щастя було так близько…
3 квітня 2005-го. 20-й тур чемпіонату України-2004/2005
«Динамо» (Київ) – «Металург» - 1:2
Голи: Шацьких 58 – Армен Акопян 30, Силюк 80
«Динамо»: Рева, Ірімія, Родолфо (Белькевич 65), Клебер (Шацкьих 56), Чернат, Діоґо Рінкон, Ґіоане (Ґавранчіч 46), Мілевський, Несмачний (к), Юссуф, Родріґо
Тренер – Йожеф Сабо
«Металург»: А. Глущенко (к), Вишняк, С. Попов, Невмивака, Флоря, Кривенцов, Шкембі (І. Погорєлов 90+1), Армен Акопян, Любарський, Є. Бредун (Силюк 79), Каракевич (А. Демченко 42)
Тренер – Валерій Яремченко
Судді: А. Жосан (Херсон) – О-др Сидоренко (Шостка), Шуренков (Суми)
Попередження: Юссуф 12, Родолфо 51, Діоґо Рінкон 81 – Шкембі 6, Вишняк 25, Кривенцов 57, А. Глущенко 83, Любарський 85
Київ. Стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського. 2 500 глядачів
Сенсація, якої напередоні зустрічі ніхто й не припускав. «Динамо» за втраченими очками програвало «Шахтареві» три пункти і змушене було виключно перемагати. «Металург», знаходячись над зоною вильоту, протиставити чогось серйозного киянам наче й не міг. Але найгірше, що такої ж думки був і наставник «Динамо» Йожеф Сабо. Він здивував екпериментами у стартовому складі, вперше виставивши на вістрі атаки 21-річного Артема Мілевського і Клебера, а в оборону в пару до Родолфо відрядив новачка команди, ще одного бразильця Родріґо.
Власне, помилки бразильських стопперів призвели до двох голів у ворота Віталія Реви, а Сергій Силюк забивав переможний м’яч після комбінації, яку розпочали Армен Акопян та Руслан Любарський, ударом по порожніх воротах. Натомість Максимові Шацьких допоміг забити, накрутивши у межах карної зони двох суперників, саме Мілевський. Втім, цей гол киянам не допоміг. Після цієї поразки вони фактично віддали чемпіонство «Шахтареві» достроково.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
