- Ти пропустив матч із «Маккабі» через кишкову інфекцію. Як твоє самопочуття?
- Так, у мене була діарея, але зараз вже все добре, відчуваю себе нормально.
- У ЗМІ з'явилася інформація, що ти не полетів до Ізраїлю через політичний підтекст. Наскільки це правда?
- Це маячня. Звідки вони взагалі таке взяли? У мене хтось щось питав? Ні, це не так. Неможливо зробити якийсь висновок, не запитавши у мене.
- Юнес, у порівнянні з минулим роком ти перестав регулярно потрапляти у стартовий склад - в чому причина?
- Напевно, треба питати це не в мене, а у головного тренера. Я завжди готовий на 100% і на кожному тренуванні доводжу та показую це. Навіть коли був Рамадан, і я дотримувався посту.
- Можливо, причина в підвищенні конкуренції - видужав Гармаш, прогресує Буяльський?
- Конкуренція завжди існувала у футболі. Це, навпаки, добре - вона допомагає прогресувати. Що стосується конкуренції в «Динамо», то це нормально. Кожен намагається привнести щось краще в командну гру, а вже далі вирішує тренер.
- Кого вважаєш своїм головним конкурентом?
- Важко назвати когось одного. Все-таки це командний вид спорту. Всі, хто може грати на моїй позиції - це мої прямі конкуренти: Велозу, Гармаш, Кранчар, Сидорчук, Буяльський. Всі ми б'ємося за місце в основному складі.
- У цьому сезоні ти провів 10 матчів, в половині з них починав з перших хвилин, але лише одного разу відіграв до кінця - чого не вистачає, щоб грати без замін?
- Бракує всього лише того, щоб тренер вірив у мене і регулярно ставив грати.
- Хто твій найголовніший критик після тренера?
- Я сам. Природно, після матчів можу обговорювати гру з сім'єю, але сам розумію, коли було добре, а коли погано.
- Мухаммед вже впізнає тата по телевізору? (Синові Юнеса Беланда 1,5 року - прим. Ред)
- (Посміхається) Так, вже потроху починає. Коли дивиться матчі, то каже: «О, тато!»
- Наскільки твоя сім'я вже адаптувалася в Києві?
- Відмінно. Все просто супер, всі задоволені, їм тут подобається. Київ - дуже красиве місто.
- Коли ти тільки перейшов в «Динамо», то був страшенно незадоволений нашими заторами. Вже звик до них?
-Зараз вже нормально. Коли я поїхав зі своєю збірною на гру до Москви, то побачив, що там набагато гірше (сміється).
- Як справляєшся з побутовими питаннями, коли під рукою немає перекладача?
- З цим немає ніяких проблем. У магазинах я майже все розумію російською, знаю слова, але, щоб підтримати зв'язну розмову - це складно.
- Родичі, які живуть у Франції, не переживають через події в Україні?
- На самому початку війни на Донбасі вони дуже переживали. Але я їх заспокоїв, що все гаразд, і Київ далеко від епіцентру подій.
- Сам стежиш за подіями на Сході?
- Зараз про це не так багато говорять, тому ні. Раніше по французьких телеканалах дуже багато чого говорили, і я стежив за цим. Тепер новин про Україну стало набагато менше і останнім часом я упустив, що і як. Хоча політика мені цікава.
- З одноклубниками на цю тему не говорив?
- Ні. Ми насилу і так знаходимо взаєморозуміння, а тут ще й про політику говорити.
- Із ким зараз найбільше спілкуєшся в команді після відходу Тремулінаса і Мбокані?
- Сам із собою (сміється). І ще з Анатолієм (масажист - Ред.).
- Невже настільки все погано?
- Природно, ми знаходимо можливість, як викрутитися. Намагаємося якось поговорити російською, англійською, арабською, французькою.
- Як взагалі атмосфера в команді?
- Хороша. Без неї не було б і перемог. Неможливо вигравати при поганій атмосфері. Тоді в команді повинен бути якийсь маленький зрадник.
- Останнім часом «Динамо» заробляє дуже багато жовтих і червоних карток. Із чим пов'язана така агресія?
- Попередження - це нормально. Все відбувається в боротьбі. Не можна сказати гравцеві, щоб він не йшов у боротьбу, не ставив ногу. Звичайно, якщо жовті картки за розмови або ще щось, то ти підставляєш команду, а коли в боротьбі, то це виправдано. Що стосується вилучень, то останнім часом їх не так і багато.
- За 1,5 роки роботи Реброва було 15 червоних карток...
- Торік ми зайняли 1-е місце і виграли чемпіонат. Можливо, видалення також цьому посприяли. Червоні картки тільки доводять, що ми хотіли боротися і перемагати.
- А на тренуваннях бувають жорсткі стики?
- Природно, завжди присутня боротьба. Але на тренуваннях немає таких грубих стиків, які можуть бути у матчі. Ми всі - одна команда, тому розуміємо, що не можна нанести травму один одному.
- Юнес, ти читаєш, що про тебе пишуть у ЗМІ?
- Українську пресу я не читаю, бо нічого не розумію. Коли грав у Франції, то стежив, але зараз там про мене не говорять.
- Але влітку ти міг повернутися до Франції. Наскільки реальний був варіант з «Ліоном» і чому зірвався перехід?
- Трансфер не реалізувався з фінансових причин. Ми з моїм агентом знали, чого хотіли. Але, по суті, нічого конкретного не було - бо не було домовленості між президентами обох клубів, ми не могли розглядати питання контракту.
- Виходить, ти був готовий покинути «Динамо», але не пішов через рішення президента?
- Я провів у Києві два шикарних роки, ми пройшли важкий шлях до Ліги чемпіонів, але є така штука, як професійний вибір. Від мене мало що залежало. Президент не прийняв свого рішення, і я не намагався на нього впливати - якщо він не згоден, то він тебе не відпустить.
- Наскільки для тебе важливий виступ у Лізі чемпіонів?
- (Після довгої паузи) Я не знаю - я там зараз не граю...
- Погодився б зараз перейти в який-небудь умовний «Сандерленд» або «Борнмут»?
- Так, думаю, я б не відмовився.
- А в «Шахтар»?
- Ніколи в житті. Серйозно. Навіть якщо мені дадуть 4 мільярди доларів, я туди не піду. Я не можу спочатку грати за одну команду, а потім перейти до головного суперника.
- Який твій улюблений клуб і чи є у тебе кумир?
- Мадридський «Реал». А улюблений футболіст - Зінедін Зідан, хоча він вже не грає.
- Як оціниш старт команди в Лізі чемпіонів?
- Добре. У нас чотири очки, ми на першому місці в групі. Як я і говорив перед стартом турніру, вважаю, що ми фаворити групи.
- Що, по-твоєму, відбулося з «Челсі»?
- Таке трапляється, коли команди довго перемагають. Вони грають дуже багато матчів. Можливо, трохи перенаситилися, набридли один одному. Видно, що всередині команди щось зламалося.
- «Динамо» теж зараз багато перемагає...
- Так, але до цього скільки років ми не вигравали чемпіонат. «Шахтар» ставав чемпіоном протягом шести років. Так не можна, щоб один рік виграти і відразу все зламалося. «Динамо» ще не наситилося перемогами, нам їх не вистачає. От коли закінчиться ця нестача, тоді, можливо, щось і зламається.
- Ти слідкуєш за іграми українських команд в єврокубках, підтримуєш когось?
- Наприклад, я дивився матч «Шахтар» - ПСЖ. Донеччани тричі мали забивати, я схоплювався, але їм так і не вдалося забити. Точно так і з атаками ПСЖ - я підтримував красивий футбол. Коли я дивлюся матчі по телевізору, то ніби сам занурююся в гру і перебуваю на полі.
- «Динамо» вже через 2 тижні грає з «Шахтарем». Чого чекаєш від цього матчу?
- Природно, це дуже важливий матч для нас. Тим більше, ми граємо вдома. У будь-якому випадку, необхідно перемагати. У разі перемоги розрив збільшиться до 6 очок. На нічию грати ми точно не будемо.
- У цьому сезоні ми ще не бачили фірмових кульбітів Юнеса Беланда. Вболівальники зачекалися. Коли ми їх знову побачимо?
- Я зараз граю не зовсім на рідній позиції, тому відчуваю себе трохи не в своїй тарілці. Мені зручно грати в ролі «десятки», під нападником, діючи по всій ширині поля. А зараз я більше замкнутий на певній ділянці.
- Ти не ведеш сторінок в соцмережах. Чому?
- Раніше у мене була сторінка в Facebook, але це ні до чого. Мені не подобається розповідати про своє особисте життя в мережі. Віртуальний світ - це не моє. Тому що багато людей часто дозволяють собі ті речі, які вони б ніколи не зробили в реальному житті. Можуть сказати тобі «привіт», навіть не знаючи тебе. А якщо в реальності він до тебе підійде, то навряд чи це зробить.
- У Facebook є твоя неофіційна сторінка, яку ведуть фанати. Знаєш про неї?
- Я навіть знаю, хто це зробив. Є дівчина, яка живе в Іспанії. Вона створила цю сторінку, я в курсі про це. Вона стежить за всім, іноді викладає всяку цікаву інформацію з матчів чемпіонату України і т. д.
- До речі, як оціниш нинішній рівень чемпіонату України?
- Він дуже сильно впав. «Металіст» вже не той, «Дніпро» не такий сильний, як раніше. Те ж стосується і «Чорноморця». Це великі втрати для чемпіонату України. При цьому, добре підтяглися «Карпати» і «Зоря».
- Яким ти бачиш майбутнє української Прем'єр-ліги?
- Я сподіваюся, що рівень чемпіонату буде підійматись. В Україні є команди, які непогано виступають на євроарені. Коли я тільки переходив в «Динамо», мені казали: «Що ти там взагалі будеш робити, куди ти їдеш?» А якщо зараз порівняти французькі й українські команди, то «Дніпро» дійшов до фіналу Ліги Європи, ми - до чвертьфіналу, а «Шахтар» вийшов у плей-офф Ліги чемпіонів. Українські клуби добре себе зарекомендовують в Європі, тому такі виступи надають їм впевненості. Я вірю, що український футбол буде розвиватися, - сказав Беланда в інтерв'ю «Обозревателю».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
