– Романе, зовні ваша гра в Ужгороді разом з результатом дались легко…
– Насправді перемога легкою не була. Суперник нам своїми попередніми результатами лише допоміг. «Говерла» до цього програвала тільки «Динамо» і «Шахтарю», а в інших матчах більше одного м’яча не пропускала. Тому розуміли, наскільки відповідально маємо підійти до цієї поїздки. А власна невдала серія взагалі не давала простору для відступу. Трохи додало впевненості та надихнуло те, що зуміли швидко повести у рахунку. Але всі 90 хвилин перебували у напруженні.
– Проте роботи для голкіпера було небагато. Не найскладніший матч у рамці воріт?
– Так. Але дякую за це захисникам та усій команді, що не давали супернику розвернутися та зіграти у свою гру. Дійсно, ситуації, з яких «Говерла» могла б завдати нам неприємностей, приглушувались на підступах до штрафного майданчика. Усі хлопці виконали установку, зіграли так, як хотів тренер. Звідси і результат.
– Чи стежиш за своєю статистикою, чи додають впевненості «сухі» матчі на наступні зустрічі?
– Звичайно, слідкую. Самому цікаво побачити за такими показниками, наскільки ти прогресуєш. Коли на початку сезону була триматчева «суха» серія, із зовсім іншим настроєм підходив до чергового поєдинку. Потім, щоправда, ми тривалий час не могли здобути перемогу. А взагалі на першому місці для будь-якого футболіста стоїть командний результат. Якщо пропущу, але ми маємо виграти з пропущеним голом – це краще, ніж відстою «на нуль», але рахунок залишиться 0:0.
– Ти вже торкнувся теми 5-матчевої безвиграшної серії, яка позаду. То був спад, збіг обставин чи щось інше?
– Цю ситуацію ми й самі у колективі не могли пояснити. Це було тим більше дивним, що у нас все добре, кожен віддається на тренуваннях, кожен виходить з великим бажанням на офіційні матчі, прагне виграти, але одна-інша осічка щось відбирають, чогось починає не вистачати. І самі говорили, зібравшись разом, і Ігор Йовічевіч наголошував, що ми все вміємо, все можемо, але та серія затяглась. Добре, що ми нарешті виграли. Але сподіваюсь, що з «Говерлою» був лише маленький поштовх для майбутніх перемог.
– Протилежні серії «Карпат» кидають у крайнощі. То мрії про єврокубки, то згадки про не дуже успішні виступи у попередніх сезонах. Яка ваша справжня сила?
– Я вважаю, що ми маємо боротись за високі місця – нехай не призові, але за ті, що йдуть одразу за ними. Кожен з нас може і хоче все зробити, щоб «Карпати» нарешті зупинились на тому місці, яке б давало право грати у Лізі Європи. Може, нам цього не вдасться – то залишимо такі плани на наступний рік. Але я вірю у ту роботу, яку ми проводимо.
– До завершення першої частини Ліги Парі-Матч залишилось 6 турів. Можливо, є якісь проміжні орієнтири?
– Головну мету ставимо собі самі, спілкуючись один з одним: виходити на поле, віддавати повністю всі сили, показувати ту гру, про яку знаємо, що здатні так виступати.
– Мабуть, підвищувати собі планку можна тоді, коли є стабільність складу. Наскільки вже цього досягли? І чому були відсутні Павло Ксьонз та Муртаз Даушвілі?
– Павло трохи захворів, тому на поле не вийшов, дивився за грою з трибуни. А Муртаз отримав ушкодження буквально на передігровому тренуванні, тож тренери вирішили не брати його до Ужгорода. У нас у команді не 11 футболістів – їх значно більше, до того ж є молодь, яка прогресує з кожним тренуванням. Здорова конкуренція має привести нас до успіху.
– Які плани «Карпат» на найближчі дні, коли офіційні матчі проводитимуть збірні?
– Отримали 3 дні вихідних. Потім збираємось, проводимо двічі по одному тренуванню, після чого нам повідомлять розклад, що планується надалі. Зараз не можу сказати, чи відбудеться у нас з кимось спаринг.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
