Напевне, ми ще ніколи не створювали стільки моментів біля воріт гранда європейського футболу. Так, можливо, не на 100 відсотків вмотивованого результатом, але ж це все одно збірна Іспанії. Все розпочалось з 3 хвилини — удару Ротаня та завершилось з фінальним свистком. Де Хеа просто монстр! Після такого матчу стає зрозуміло, чому ця людина грає у «Манчестер Юнайтед», і чому за нього так боровся «Реал». Але варто визнати — всі наші моменти були наслідком ситуативних рішень футболістів, але аж ніяк не організованих командних дій.
У діях збірної України ми побачили бажання перемогти, мотивацію, але не прослідковувався план на гру. Весь наш футбол зводився до «закидань» на Кравця, Ярмоленка та Коноплянку. Двох останніх дуже непогано опікали: Євгену закрили прохід під праву, а Ярмоленко прокинувся лише на 37-й хвилині гри, хоча кілька разів своїми обіграшами він змусив Моуріньйо поправляти капюшон. А саме в таких матчах наші лідери мають проявляти себе. Найцікавіше, що безліч довгих передач завершувались програними підборами. В той же час ми побачили зіграну збірну Іспанії, яка дуже гарно створювала чисельну перевагу на фланзі, активно вривалась в штрафний майданчик та була гарно зв’язана трійкою опорних півзахисників у центрі. Коли чисельна перевага створювалась на правому фланзі, то на лівому ширину атаки створював крайній захисник. Таким чином нам було забито перший гол. Вісенте Дель Боске довів — навіть зі збірною, яка не часто бачиться, можна провести роботу над тактикою. До того ж, це була команда, яка, можливо, вперше вийшла у такому складі (можливо, і востаннє).
Зрозуміло, що все можна списати на клас футболістів. Так, він був безумовно вищий, але ми програли в організації гри, стратегії. Про неї -детальніше.
Коли ти програєш 0-1 на своєму стадіоні, і тебе не влаштовує цей результат, то всім зрозуміло, що треба ризикувати. Коли ти зробив одну заміну, замінивши верхнього центрального півзахисника Гармаша, на нижнього Рибалку і пересунув Степаненка (рідко граючого ближче до атаки) вище, то це викликає запитання. Але коли Кравець, Ротань та Степаненко підсідають фізично і ти робиш заміну лише на 86-й хвилині, то це виглядає як нерозуміння, не відчуття ситуації та знущання над Селезньовим. Що може зробити нападник за такий час? Скільки йому потрібно часу, щоб отримати шанс для взяття воріт? Навіть вихід молодого Зінченка оживив гру, зробив її більш нестандартною. Чомусь Дель Боске, якому не потрібно було змінювати результат, зробив заміни набагато раніше.
Цим матчем наш тренерський штаб продемонстрував, що має допрацювати до кінця циклу та попрощатись з головною командою. Фоменко не відчув той момент, коли у гру мав вступити саме тренер. І своїм рішенням підсилити гру. Навіть вихід Рибалки суттєво оживив центр поля. Гру Іспанії в першу чергу програв тренер, а вже потім футболісти.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
