Роналдо: Шкодую тільки про одне - не вдалось зіграти в АПЛ

Світовий футбол 29 Жовтня, 13:41 678
Роналдо: Шкодую тільки про одне - не вдалось зіграти в АПЛ
Роналдо Луїша Назаріо де Ліму не варто й представляти. Відомий як "O Fenómeno" (Феномен) чи просто Роналдо, один з найкращих форвардів світового футболу живе зараз спогадами.

- Минуло 20 років з часу Вашого дебюту як професіонала. Пам'ятаєте щось про цей день?

- Це було давно, проте я пам'ятаю все про свою кар'єру, ніби це було вчора. Пам'ятаю, як торував шлях у "Крузейро", де й став професіоналом. Я завжди мріяв стати футболістом. А яке це було відчуття, коли я усвідомив, що мрія стає реальністю! Це просто магічно. У мене тряслися ноги та руки. Щойно розпочалася гра, мені вдалося заспокоїтись.

- Як Ви почувалися, коли дізнались від тренера про потрапляння у склад?

- Я нервував, а серце просто виривалось. Щоправда, у мене водночас були оптимістичні думки, адже моїм єдиним бажанням було - грати у футбол. По шкірі бігали мурашки через нервове напруження, проте з іншого боку, я отримував те, до чого йшов усе життя. Тож я впорався з нервами.

 - З ким поділились радісною звісткою?

- У ті часи не було мобільних телефонів. Пам'ятаю, що більшість моїх друзів в околицях Ріо-де-Жанейро навіть не мали звичайних домашніх телефонів. Я повідомив сім'ї і декільком друзям. Всі були у захваті. Цю гру не транслювали, тож моєму батькові довелось добиратись в інший кінець міста. У нього було старе високочастотне радіо, яке він налаштував на станцію з Белу-Орізонті, що на віддалі 450 кілометрів від Ріо-де-Жанейро. Він слухав пряму радіотрансляцію матчу, у якому ми перемогли.

- Тепер Ваше життя змінилося. Пам'ятаєте, що Ви зробили з першою зарплатою футболіста-професіонала?

- Я віддав її мамі, оскільки мої брати та батьки спали у Бенто Рібейро (околиця Ріо-де-Жанейро) на ліжках, а я на дивані. Як знак подяки мама переобшила мій диван, щоб мені краще спалося.

- Щось хотілось би змінити з минулого?

- Ні. Завдяки вихованню, самопожертвам та відданості футболу все пішло за моїм планом. Насправді, все сталося навіть краще, ніж я уявляв. Ніколи не подумав би, що мені вдасться досягти таких вершин. Моя ж мрія була - стати футболістом, тож моє спортивне життя було досконале.

- Досконале, але нелегке. Дуже молодим Вам довелось перебратись у Нідерланди...

- Було важко. Мені було лише 17 років. Крім того, це зовсім інша країна порівняно з Бразилією. Бувало, що температура повітря опускалась до 30 градусів нижче нуля! У такій ситуації було не до жартів. Я страждав через холод. Під час тренувань у мене все замерзало: ноги, руки, шия, вуха... Ніколи й не думав, що доведеться жити у такому холодному місці. У мене також виникла проблема з харчуванням, адже я через незнання голландської мови не міг замовити у меню бажаний раціон. Мені дуже важко давалася мова - два роки я мучився з нею. Тепер я вже майже її забув, адже давно не спілкувався. Однак я отримував насолоду на ігровому полі, тож всі пожертви варті того.

- Які форварди Вам тоді подобалися?

- Зіко завжди був моїм кумиром. Тоді ж виблискував великий центральний форвард Марко ван Бастен...

- Чи був такий момент у житті, який змінив Вашу кар'єру на краще?

- Важко щось виокремити. Радше всі мої рішення були правильні, які я й ще приймав вчасно. Найважливішим моїм вибором були клуби, у яких я виступав: "Крузейро", ПСВ, "Барселона", "Інтер" та інші...

- У Вас не було бажання зіграти за конкретну команду?

- Таких команд не було, проте я дуже-дуже хотів спробувати свої сили в англійському футболі. На жаль, не вдалося.

- У "Барсі" Ви були зіркою, але ж були й виступи за "Реал". Ви також виступали за "Інтер" та "Мілан". Ви подобалися мільйонам уболівальників. Цікаво, чи були у Вас неприятелі?

- Як сказав великий бразильський письменник Нельсон Родрігес, неприязнь - це дурість. Я не переймаюся тим, що не сподобався певним особам, оскільки багатьом я таки приніс радість.

- Через рік після професіонального дебюту Ви були у складі збірної Бразилії, яка стала чемпіоном світу у США, причому не провели на полі й хвилини. Як Ви почувалися поруч з такими зірками, як Ромаріо, Дунга чи Бебето?

- ... Раї, Леонардо... Всіх їх я бачив по телевізору і захоплювався ними. Перебування поруч з ними повертало мене наче у шкільні роки. Раптом я ж опинився поруч з ними: грав з ними, вчився від них... Пригадую тренування, коли я спостерігав за переміщеннями Ромаріо та Бебето. Це була незабутня наука.

- Бразилія-2014 на носі. Як Вам збірна Бразилії? Кубок конфедерацій (КК) не порівняти з чемпіонатом світу...

- Так, проте хлопці показали свій потенціл на КК. Маючи вдосталь часу на товариські ігри, збірна суттєво вдосконалилась. Дуже сподіваюсь, що ми виграємо домашній мундіаль.

- Хто фаворит світової першості?

- Іспанія та Німеччина серед претендентів на титул, проте Бразилія продемонструвала свою міць. Крім того, вона ж грає вдома. Фаворитів я б розставив так: Бразилія, Німеччина та Іспанія.

- Знаєте, що Мірославу Клозе бракує лише одного голу до повторення Вашого рекорду як найкращого бомбардира світових першостей?

- Так, про це багато говорять. Вважаю, що рекорди є й для того, щоб їх бити. Я не переймаюся цим. Хтось таки поб'є його колись. Мене й так пам'ятатимуть за мої 15 голів на мундіалях. Якщо Клозе заб'є більше за мене, то я привітаю його. Все ж він ніколи не викреслить мене з історії чи забере мої голи.

- Тоді це буде помста Вам за побиття рекорду Ґерда Мюллєра...

- Можливо. Хай рекорд повертається у Німеччину. Все ж це досягнення принесе лише особисту радість, а не перемогу команді. Звісно, це також допомагає команді, але важливіше вигравати все разом.

- Наостанок... Аналізуючи події 20-річної давнини, яку пораду Ви дали б Роналдо-1993?

- Я порадив би йому бути терпеливим, завзятим та дисциплінованим. Я не дуже змінився за ці роки. Я б вчинив так само...