Напередодні жеребкування плей-офф багато хто ловив з неба зірки і загадував Словенію. Мовляв, найслабший суперник з усіх можливих і реванш, врешті решт. Можливо, словенці дійсно поступаються в силі норвежцям і данцям, а тим більше ірландцям. Але от наскільки вони зручні в якості суперника збірної України - можна поговорити.
Свій шлях у відборі словенці почали з поразки Естонії з рахунком 0:1. Потім з таким же рахунком команда обіграла Швейцарію - і ця перемога стала єдиною, здобутою словенцями у зустрічах з фаворитами групи.
Нарешті, змінні успіхи у двох матчах з Литвою і спаринги з командою Сан-Марино підштовхують до висновку, що збірна Словенії закономірно посіла підсумкове третє місце. І це, мабуть, дійсно так. Піднятися вище для неї означало б стрибнути вище голови.
Чи то свідомо, чи то ні, багатьма упускається з уваги один нюанс: а чи в тому ми положенні, щоб вважати збірну Словенії слабкою по відношенню до нас? Мається на увазі не самоприниження, а тверезість погляду, адже реваншистський настрій цілком здатний його затуманити. Чи будемо шапки кидати?
Звернемо увагу на декілька моментів:
а) словенці є єдиними в своїй групі, хто в 10-ти матчах відбору зумів вразити ворота збірної Англії. Питання: скільки голів іспанцям забила збірна України, а скільки, наприклад, Македонія?
б) якщо порахувати кількість матчів, в яких Словенія не забила, то можна виявити, що таким є лише той самий матч першого туру, програний естонцям. Питання: у скількох матчах не забивала Україна?
в) подивившись на статистику зустрічей Словенії з фаворитами групи - Англією та Швейцарією - бачимо, що в їхні ворота команда забила по три м'ячі. Питання: скільки голів у ворота збірних Словаччини та Іспанії забила збірна України?
Повірте, розв’язування таких простеньких задач більш захоплююче заняття, ніж стеження за оновленнями рейтингу ФІФА, який відображає все, що завгодно, тільки не реальний рівень команд.
У відборі збірна Словенії дуже рідко використовувала одну і ту ж ігрову модель, Сречко Катанець заточував тактичну схему під конкретного суперника. Яскраво виражених індивідуальностей у нього в складі немає.
Але Сречко Катанець, панове. Цей тренер не грає у футбол, він в нього бореться. Технарі йому не сильно-то й потрібні, він шукає бійців. При ньому збірна Словенії показує дуже в'язкий, противний футбол, в якому немає місця техніці, одна лише боротьба від першої до останньої хвилини. І при ньому 36-річний Мілівоє Новаковіч, що не тягне основу в японському «Нагої Грампус», продовжує поповнювати свій бомбардирський рахунок.
Футбол, який показує збірна Словенії, - якраз те, чого не переварює збірна України. Фізично сильну Словенію потрібно не настільки обігравати, наскільки переборювати. Хандановіч, звичайно, не Де Хеа. Але Ярмоленко з Коноплянкою теж не персонажі з коміксів Marvel. А битися доведеться, і переможе в цій сутичці той, у кого міцніші нерви і дух сильніший.
Михайло Фоменко, звичайно, сказав банальність: мовляв, перш ніж робити висновки про силу суперника, потрібно вивчити його гру. Але в цьому щось є. Головний тренер збірної України (навмисний офіціоз), напевно, розуміє, яку задачку йому належить розв’язати, але хід роботи йому поки (адже поки що?) невідомий.
А ось на чому ґрунтується щастя Олександра Заварова - незрозуміло абсолютно. Наші шанси згадати сльози Андрія Шевченка на «Донбас Арені» нітрохи не менші, ніж відсвяткувати вихід на чемпіонат Європи. Тому реваншистські гасла, орієнтація на безглуздий за своєю суттю рейтинг ФІФА і настирливе повторення «якщо не зараз - то коли?» - все це лише відволікає від реального стану справ.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
