Йожеф Сабо: «Педерсен не захотів зі мною зустрічатися - напевно, злякався»

Динамо Київ 30 Жовтня, 08:34 564
Йожеф Сабо: «Педерсен не захотів зі мною зустрічатися - напевно, злякався»
Довгий час - десь протягом півтора десятиліть - НСК «Олімпійський» ( а до цього - Республіканський стадіон ) вважався, по суті, єдиною домашньою ареною національної збірної України.

Дев'яносто відсотків матчів, що проводилися в рідних стінах, «синьо-жовті» грали саме тут. Були на цьому стадіоні і перемоги, траплялися і невдачі.

Припустимо, якщо говорити про везіння, то фартовими для нас завжди вважалися бессарабські ворота. Коли нам випадало атакувати на них у другому таймі, ми, як правило, вигравали. У пам'ятній зустрічі з хорватами восени 1997-го довелося грати «на Бессарабку», навпаки, в першій половині поєдинку. Команда у нас була чудова: хлопці були в чудовій фізичній формі і з перших хвилин включили найжорстокіший пресинг і високу швидкість. Балканцям нікуди було подітися!

Ми забили два чистих м'ячі вже в дебюті, але один з голів Педерсен скасував. Взагалі досвідчені арбітри хитрі - знають, як команду можна вивести з себе. У першому матчі в Загребі, наприклад, француз Сарс також нас фактично задавив: за рахунку 1:0 на користь суперника не зарахував чистий гол Юри Максимова, а в кінцівці не поставив 200-відсотковий пенальті, коли в чужій штрафній збили Реброва. У київській дуелі чорну справу свого колеги продовжив Педерсен. Ймовірно, комусь зверху це було потрібно... Цікаво, що через кілька років після тієї нещасливої ​​гри, коли норвежець вже закінчив суддівську кар'єру, він приїхав до Києва в ролі міжнародного інспектора. Я дуже хотів з ним зустрітися, щоб просто подивитися йому в очі. Не знаю, що сказав би - думаю, він зрозумів би мене без слів.

Однак Педерсен не захотів зі мною зустрічатися - напевно, злякався. Матчі збірної України з французами теж можу згадувати нескінченно. У мене завжди стоїть перед очима епізод, що трапився за сім хвилин до кінця зустрічі у Сен-Дені - це коли Шевченко міг вирішити долю нічийної гри в нашу користь. Захисники господарів зробили невдалу спробу зробити штучний офсайд, і у Андрія був вагон часу, щоб реалізувати вихід один на один. Але відправити м'яч між ніг Бартезу не вдалося...

Не думаю, що фактор свого поля у майбутніх матчах з «триколірних» буде мати таке вже велике значення. Зрозуміло, 70 тисяч на трибунах - це плюс для емоційного настрою наших хлопців, така підтримка додасть гравцям сил. І, проте, французи не будуть боятися грати на «Олімпійському», так само як і хлопці Фоменко не стануть боятись на «Стад де Франс»...