- Ви першим у нашому футболі вигравали чемпіонат України і як футболіст, і як тренер. Чи можна порівняти емоції, що переживали тоді й тепер?
- Мені здається, стати чемпіоном у якості тренера значно складніше. Коли в твоєму підпорядкуванні дуже багато людей – і футболісти, і персонал; коли відчуваєш відповідальність перед уболівальниками, які чекають перемог. Звичайно, перша тренерська перемога для мене дуже важлива. Хочу наголосити, що це не моя особиста заслуга, а спільне досягнення всієї команди, усього колективу. Я, зі свого боку, намагався вкладати в роботу не лише свої знання та досвід, а й віддавати справі частку душі. Напевно, це відчули й футболісти, які намагалися виконувати на полі все те, над чим ми працювали на тренуваннях. Я дуже радий, що після стількох років без чемпіонства ми вибороли цю перемогу. Вона далася нелегко, хто б що не казав про «штучний чемпіонат» і тому подібне. Достатньо порівняти нашу статистику в останніх двох чемпіонатах – це для мене дуже важливий показник. І він за рік став набагато кращим. Значить, і грала команда краще.
- За підсумками минулого сезону, ви отримали звання найкращого тренера в чемпіонаті України. Що для вас, як для наставника, значать такі досягнення та визнання?
- Це означає, що в мене хороший колектив однодумців. Подібні визнання – заслуга тренерського штабу, який зі мною працює, персоналу, словом, усіх. Ми разом працювали, вкладали частину свого серця в команду, і я щасливий, що це принесло плоди й допомогло хлопцям на полі. Що б ми не робили, важливо, аби футболісти слухали нас та самі хотіли навчатися: не просто користуватися тим, що їм дав Бог, а прогресувати та вдосконалюватися. Ми всі разом навчаємося, незалежно від визнання чи нагород. Тому я радий, що вже видно плоди нашої роботи.
- Після закінчення минулого сезону ви сказали: «Цей сезон, своє перше тренерське «золото» я точно ніколи не забуду». Яким має бути нинішній сезон, щоб ви також не змогли його забути?
- Насправді, я не забуду жодного сезону, адже в кожному з них залишається виконана робота та частинка моєї душі. Важливо, щоб кожен із нас хотів удосконалюватися, іти вперед, аби був помітний прогрес. Так, ми стали чемпіонами, але кожен має думати про те, що буде далі. Або залишаємося на нинішньому рівні, і суперники нас наздоганяють, намагаючись виграти цей чемпіонат, або прогресуємо й хочемо здобути більшого. Ми говоримо про це хлопцям, сподіваюся, вони розуміють. Не можна зупинятися на досягнутому, маємо шукати нові шляхи, нові цілі та виклики.
Повну версію інтерв’ю з наставником «біло-синіх» читайте у свіжому номері журналу «Динамо Київ» (№4).
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
