До Вашої уваги – розмова про таланти Тернопільської області.
Питання для розминки: як багато ви назвете міст, де прописані відразу дві українські професійні команди? Так, вірно – це мегаполіси Київ, Донецьк і невеликий Тернопіль. В цьому західному обласному центрі, заснованому польською аристократією, люблять футбол всією душею та неймовірно радіють успіхам рідних клубів.
Потрапила гра на вулиці Тарнополя (саме так тоді йменувалося місто) понад сто років тому. Спудеї з гімназії імені австрійського цісара Франца Йосифа І, якого так любив «потравити» бравий солдат Швейк, частенько збиралися, щоби поганяти м’яча. 1909-ого в місті відбувся перший задокументований матч між командами «Креси» та «Поділля». Приблизно цієї самої пори до Тарнополя прибула львівська професура, аби читати студентам лекції на тему «Про основи гри в копаний м’яч». Мабуть, символічно, що через десятки і десятки століть головну команду міста тренуватимуть галичани Ігор Яворський та Богдан Стронціцький.
Вже до пострілів в Сараєво Тарнопіль налічував кілька хороших футбольних колективів. Українським грандом вважалося «Поділля», єврейським – «Єгуда», польським – «Креси». Вочевидь, 1914-ого хтось з футболістів «Поділля» запишеться до лав січових стрільців. Ще трошки історії: після завершення Першої світової міста Тарнопіль, Бучач, Чортків, Заліщики посядуть далеко не останнє місце в житті Західноукраїнської Народної Республіки. Повертаємося до футболу. У польський період молодь знову активно впроваджує все дедалі популярнішу гру. На перші ролі місцевої «пілки ножної» виходить «Яніна» із Золочева. Так, нині це місто є частиною Львівщини, але тоді воно становило частину Тарнопільського воєводства. Як і Броди, між іншим.
З приходом «совєтів» згадані команди зникли, з’явилися інші. Найбільш майстерними тернопільськими колективами вважалися «Динамо» та «Авангард». Щодо гравців тієї епохи, «зіркою» номер один запишемо Володимира Ониська, який наприкінці 50-их захищав кольори столичного «Динамо». Вже значно пізніше лідерами «Ниви» будуть згаданий львів’янин Ігор Яворський (найкращий бомбардир 2-ої ліги 1989-ого року) і місцевий самородок Петро Прядун. Не забудемо згадати іншого футболіста «Ниви» – Ігоря Покидька. Чоловік згодом до рук візьме свисток і судитиме матчі Вищої ліги.
«Ниву» можна віднайти з-поміж учасників найпершого чемпіонату України. Дебютний поєдинок команда провела у Чернівцях під керівництвом Леоніда Колтуна. Харків’янина Леоніда Яковича на тренерському містку змінить одесит Леонід Буряк. Файне місто матиме свого представника у Вищій лізі до 2001 року. Бажаємо тернополянам, аби вони знову мали змогу двічі на місяць на власні очі спостерігати за поєдинками Прем’єр-ліги.
А тепер, після невеликого екскурсу командами та географією Тернопільщини, представляємо найбільш здібних уродженців області.
Польська команда «Креси»
Найвідоміші команди регіону:
«Креси» Тернопіль (час існування: 1907-44); «Поділля», Тернопіль (час існування: 1909-45);«Єгуда», Тернопіль (період існування: 1910-39); «Поділля», Тернопіль; «Динамо», Тернопіль;«Авангард», Тернопіль (рік заснування: 1952); «Чортків», Чортків (дата утворення: 1946; попередні назви: «Динамо», «Цукровик», «Кристал», «Авіаносець»); «Будівельник», Тернопіль;«Дністер», Заліщики; «Маяк», Бережани; «Колос», Бучач (попередня назва: «Колгоспник»);«Зоря», Хоростків; «Нива», Теребовля; «Сокіл-Оріон», Великі Гаї (попередні назви: «Птахівник», «Сокіл»); «Бровар», Микулинці; «Галич», Збараж; «Нива», Тернопіль (спочатку клуб базувався у Підгайцях та Бережанах; дата заснування: 1978), ФК «Бережани», Бережани (попередні назви: «Сокіл», «Лисоня»); ФК «Тернопіль», Тернопіль (рік заснування: 2007)
ФК «Тернопіль»
Географічна довідка:
Площа та населення: 13 823 км. кв., понад 1 млн осіб; межує з: Львівською, Рівненською, Чернівецькою, Хмельницькою, Івано-Франківською областями; найбільші міста: Тернопіль, Чортків, Кременець, Бережани, Збараж, Теребовля, Бучач, Борщів; найбільші ріки: Дністер, Горинь, Збруч, Серет, Стрипа. В області знаходиться одна з найдовших печер у світі – Оптимістична. Ну а про озеро в центрі Тернополя, думаю, ви чули. Ех, вже який рік планую побачити це диво на власні очі:)
Збаразький замок, збудований за проектами італійських інженерів
Ігор Біскуп
Дата народження: 11.08.1960; місце народження: м. Монастирська; позиція: захисник; кар’єра гравця: 1978 -2002 – «Нива» (Тернопіль)
Справжній «зубр» українського футболу. У Ігоря Біскупа роман з тернопільською «Нивою», незважаючи на пропозиції від «Дніпра», «Чорноморця», запорізького «Металурга», тривав понад 20 років! Він ділив з командою горе та радість. Ігор Іванович знаходився у заявці «Ниви» у часи її заснування, коли та базувалася у Підгайцях, відразу взявши «срібло» обласного чемпіонату. Не полишав він «жовто-зелених» й коли вони 2001-ого потрапили до Першої ліги.
Закінчивши буцати м’яча професійно, Ігор Іванович бігав у міні-футбол на Британських островах, а на рідних землях виступав за ветеранський колектив «Збруч». Нині чоловік працює асистентом в іншого відомого тернополянина Петра Бадла.
О, мало не забув! На офіційному сайті Федерації футболу України в профайлі Ігоря Біскупа ви чомусь натрапите на світлину Юрія Дмитруліна:)
Чемпіонат України 1997/98, «Нива» (Тернопіль) – «Чорноморець» – 1:0
«Нива»: Чумак Юрій, Мішенін Олег, Первак Віталій, Кірлик Андрій, Біскуп Ігор, Фокін Юрій (к), Капанадзе Таріел, Самардак Богдан, Куть Віталій, Хоменко Сергій (Шпак Андрій, 34; Лапа Микола, 88), Капанадзе Автанділ (Білак Іван, 90)
Запасні: Никитенко Юрій, Дем’янчук Михайло, Масний Олег
Тренер: Яворський Ігор
«Чорноморець»: Долганський Сергій, Колчін Денис (Погорєлов Валерій, 69), Скоропад Павло, Сушко Ігор, Пец Роман, Колесніченко Віталій, Шутов Олександр, Гусейнов Тимерлан, Зотов Олександр (к), Мглінець Віктор (Серьогін Андрій, 72), Гапон Володимир (Шахгельдян Армен, 63)
Запасні: Вінокуров Вадим, Ткаченко Сергій, Козакевич Олександр, Щекотілін Геннадій
Тренер: Буряк Леонід
Гол: 1:0 – Біскуп (11)
Лідери «Ниви» Таріел Капанадзе та Ігор Біскуп
Михайло Савка
Дата народження: 12.11.1962; місце народження: с. Щепанів Козівського району; позиція: півзахисник; кар’єра гравця: 1981 – «Хімік» (Калуш), 1982 – «Зірка» (Кіровоград), 1983 – «Сокіл» (Гайсин), 1984 – «СКА-Карпати» (Львів), 1985 – «Металург» (Запоріжжя), 1985, 1987-1989, 1992, 1995-97 – «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), 1986 – «Буковина» (Чернівці), 1989-90 – «Карпати» (Львів), 1992-93 – «Слопод» (Словаччина), 1994-95, 1996-97 – «Хутровик» (Тисмениця), 1998 – «Кристал» (Чортків), 1997-99 – «Енергетик» (Бурштин), 1999 – «Калуш» (Калуш), 2003-04 – «Техно-Центр» (Рогатин)
І цей футболіст пішов тренерською дорогою. Перш за все Михайло Степанович відомий своєю робою в «Енергетику» та «Техно-Центрі». Тепер пан Михайло допомагає Роману Йосиповичу працювати з азербайджанською «Габалою». Іванофранківець Григорчук та тернополянин Савка давно знайомі, адже разом грали за «Прикарпаття», а пізніше тренували одеських «моряків».
Окрім українських команд, Михайло Савка виступав у словацькому «Слоподі». Якщо не помиляюся, нині ця команда перейменована на «Земплін».
Чемпіонат України 1995/96, «Прикарпаття» – «Шахтар» – 2:0
«Прикарпаття»: Рипан Олег, Смотрич Юрій, Ватаманюк Ярослав (к), Русановський Роман, Мазур Дмитро, Редушко Анатолій (Максимюк Роман, 85), Матвіїв Степан, Євглевський Сергій, Амілехін Сергій (Микуляк Олександр, 89), Савка Михайло, Русак Петро
Тренер: Юрченко Ігор
«Шахтар»: Шутков Дмитро, Старостяк Михайло, Коваль Олександр, Чіхрадзе Георгій, Попов Сергій (Касторний Олег, 64), Кочвар Сергій, Орбу Геннадій, Воскобойник Олександр, Петров Ігор (к), Співак Олександр, П’ятенко Володимир (Онопко Сергій, 27)
Тренер: Рудаков Валерій
Голи: 1:0 – Русак (23), 2:0 – Русак (47)
Екс-тренерський штаб «Чорноморця»: львів’янин Степан Матвіїв, тернополянин Михайло Савка, іванофранківець Роман Григорчук
Матвій Николайчук
Дата народження: 09.08.1974; місце народження: Тернопіль; позиція: півзахисник; кар’єра гравця:1992-95, 2000-01 – «Нива», «Нива-2» (Тернопіль), 1996 – «Динамо», «Динамо-2» (Київ), 1996-97 – «Чорноморець» (Одеса), 1997-98 – «Металург» (Маріуполь), 1999 – «Зірка», «Зірка-2» (Кіровоград), 1999 – «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), 1999 – «Чорногора» (Івано-Франківськ), 2002-04 – «Варен-09» (Німеччина), 2004-06 – «Пройсен-90» (Німеччина), 2009 – «Агрон» (с. Товстолуг Тернопільського району), 2009 – «Товтри» (смт. Козлів)
Тернополянин Матвій Николайчук встиг «засвітитися» в «Динамо». Щоправда, провів він за основку іменитого клубу всього одну гру – проти «Прикарпаття».
До переїзду в столицю футболіст «Ниви» взяв участь в одному скандальному матчі, перипетії якого ми вам розповімо. Отож, 18 вересня 1994 року в 9-ому турі Тернопіль приймав донецький «Шахтар». Господарі, завдяки Хромею і Рудницькому, були попереду – 2:1. Наприкінці поєдинку трапився той самий неоднозначний епізод. Ігор Біскуп, на думку «гірників», виніс шкіряного з-за лінії воріт. Арбітр Валерій Авдиш розсудив спірний епізод на користь «Ниви». Донеччани справу так не залишили, направивши куди потрібно скарги. Однак це не принесло для «гірників» бажаного ефекту. Тоді вони пригрозили взагалі знятися з чемпіонату. Перегравання призначили на холодний грудень. І… «Нива» знову взяла гору – 2:0. Один з голів провів Николайчук. Матч видався досить «спекотним». Головний суддя Василь Мельничук, який працював лайнсменом 18 вересня, роздавав донеччанам п’ять жовтих і одну червону картку.
Закінчував Матвій Николайчук в аматорських колективах Німеччини (у «Варені» він бігав із партнером по «Ниві» Сергієм Богородіченком) та Тернопільщини.
І наостанок про Матвія Михайловича. Влітку минулого року один з героїв нашого блогу забив колишній команді – київському «Динамо». А точніше кажучи, ветеранам «Динамо». За «старожилів» Тернополя зголосилися зіграти такі особистості, як Руслан Муляр, Ігор Біскуп, Роман Мацюпа, Євген Безупко, Ігор Сушко, Юліан Сенетела, Автанділ Гвіанідзе, Ярослав Рикун, Матвій Николайчук, Ігор Яворський, Василь Чубак, Юрій Швецов, Богдан Антонів, Олег Ющенко, Анатолій Яцина, Микола Дорош, Сергій Шум, Петро Кубішин, Владислав Русанюк, Ігор Козуб. Тренував ветеранів Володимир Венгринович.
Чемпіонат України 1994/95, «Нива» – «Шахтар» (перегравання) – 2:0
«Нива»: Никитенко Юрій, Сушко Ігор, Сухарєв Сергій, Василитчук Андрій, Біскуп Ігор, Николайчук Матвій, Рудницький Віталій, Прохоренков Олексій (Король Ігор, 85), Яворський Ігор, Дем’янчук Михайло (Беззубко Євген, 88), Лобас Володимир (к)
Тренер: Яворський Ігор
«Шахтар»: Шутков Дмитро, Онопко Сергій, Смігунов Віктор, Бабій Олександр, Зубов Геннадій (Попов Сергій, 46), Коваль Олександр, Орбу Геннадій, Ателькін Сергій, Петров Ігор (к), Кривенцов Валерій, Матвєєв Олег (Воскобойник Олександр, 15)
Тренер: Яремченко Валерій
Голи: 1:0 – Лобас (23), 2:0 – Николайчук (82)
Вилучення: Онопко (42, друге попередження)
Петро Бадло
Дата народження: 24.05.1975; місце народження: Тернопіль; позиція: захисник, півзахисник; кар’єра гравця: 1993-94 – «Дністер» (Заліщики), 1995, 1997-98 – «Кристал» (Чортків), 1996 – «Покуття» (Коломия), 1998 – «Нива» (Тернопіль), 1999-06 – «Тобол» (Казахстан), 2007-14 – «Актобе» (Казахстан); досягнення: чемпіон Казахстану (2007, 2008, 2009, 2013), срібний призер чемпіонату Казахстану (2003, 2005, 2010, 2014), Кубок Казахстану (2008), Суперкубок Казахстану (2008, 2010, 2014)
Ех, затримайся Петро Бадло ще зовсім трішки в «Актобе», і Україна мала би ще одного футболіста в найпрестижнішому клубному турнірі континенту. Тричі казахський гранд з тернополянином доходив до 3-го кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів, неодноразово намагався пройти кваліфікацію Ліги Європи, однак тоді не судилося «Актобе» проявити себе в єврокубках. А на шляху до групи ЛЄ 2013/14, як ви пам’ятаєте, «Актобе» не потрапив дякуючи старанням українського «Динамо».
Про рівень майстерності тренера «Ниви» говорить той факт, що він два роки тому (!) був визнаний спеціалістами УЄФА найкращим футболістом країни степів та пустель.
Плей-оф Ліги Європи (4 кваліфікаційний раунд) 2009/10 ), 1-ий матч, «Вердер» – «Актобе» – 6:3
«Вердер»: Візе Тім, Беніш Себастьян, Налдо Родрігес (Пасанен Петрі, 76), Фріц Клеменс, Мертезакер Пер, Боровські Тім, Марін Марко (Алмейда Уго, 46), Озіл Месут, Фрінгс Торстен, Хант Аарон, Пісарро Клаудіо (Морено Марсело, 82)
Тренер: Шааф Томас
«Актобе»: Сідєльніков Андрій, Бадло Петро, Смаков Самат, Кенжисарієв Еміль, Логвіненко Юрій, Хайруллін Марат, Головской Костянтин (Чічулін Антон, 71), Асанбаєв Улугбек (Мітрофанов Олександр, 70), Аверченко Євген, Лаврик Андрій, Струков Сергій (Тлешев Мурат, 84)
Тренер: Муханов Володимир
Голи: Беніш (17), Пісарро (28), Налдо (36, 65), Алмейда (60) Озіл (67, з пенальті) – Струков (21, 32), Смаков (87)
Олег Ящук
Дата народження: 26.10.1977; місце народження: с. Грибова Лановецького району; позиція: нападник; кар’єра гравця: 1994 – «Кристал» (Чортків), 1994 – ФК «Львів», 1994-96 – «Нива» (Тернопіль), 1996-06 – «Андерлехт» (Бельгія), 2006-07 – «Ерготеліс» (Греця), 2007-12 – «Серкль-Брюгге» (Бельгія), 2012 – «Вестерло» (Бельгія), 2013 – «БХ-Брюссель»; досягнення: бронзовий призер юнацького чемпіонату Європи U-17 (1994), чемпіон Бельгії (2000, 2001, 2004, 2006), срібний призер чемпіонату Бельгії (2005), бронзовий призер чемпіонату Бельгії (1999, 2002), фіналіст Кубку Бельгії (1997, 2010), володар Кубку Ліги Бельгії (2000)
У першому турі українського чемпіонату 1995/96 донецький «Шахтар» приймав тернопільську «Ниву». Попереднього сезону «гірники» фінішували 4-ми, а їхні опоненти - 12-ми. Звісно, фаворитами матчу вважалися господарі. Але не тут воно було! Справжнім кошмаром для «Шахтаря» виявився Олег Ящук. Юний тернополянин просто-таки приголомшив футбольну громадськість, оформивши господарям трюк з шляпою! І це у 17 років та 272 дні!!! Того сезону Олег заб’є переможний м’яч ще й «Динамо»!
Європейські скаути взяли собі на замітку перспективного юнака, коли той виграв «бронзу» юніорського чемпіонату Європи. Українці мали в обоймі, окрім Ящука, інших хороших хлопців. Як-от, приміром, Валентина Слюсара, Сергія Перхуна, Геннадія Зубова. А Сергій Омелянович після Євро теж поїде грати до Бельгії.
Як сам Олег опинився в країні шоколаду? Історія повторює одну народну мудрість, що скупому бути не зажди вельми добре. Молодий нападник «Ниви», яким вже цікавилося «Динамо», травмувався. Діло навіть могло завершитися закінченням професійної кар’єри. Кияни грошей на лікування пошкодували. Як тут раптом, наче добрий Санта Клаус, з’явився «Андерлехт». Бельгійський клуб подарував Олегу змогу продовжувати виступи на найвищому рівні. Звісно, в складі брюссельців. Керівництво «Динамо», певно, ще довго кусало лікті за скупість чи то обережність. До речі, форварда «Ниви» також прагнуло бачити ПСВ. «Андерлехту» Ящук віддав десять років футбольного життя, чотири рази він «брав» Лігу Жюпіле, пограв в ЛЧ проти «Інтера», «Лаціо», МЮ, «Реала», «Динамо».
У «Серкль Брюгге» Олег перетнеться із земляком Сергієм Серебрянніковим та юною надією бельгійською футболу – Томом Де Суттером. Вже виступаючи за СБ Oleg Jasjtsjoek (саме так пишеться ім’я гравця фламандською) засмутив фактично рідний «Андерлехт» дублем (подаємо відео).
«Зав’язавши» з великим футболом, українець передавав свій багатий досвід юнакам «Андерлехта», а також допомагав Венсану Компані у створеній «зірковим» бельгійцем команді «Б-Ікс Брюссель».
Чемпіонат України 1995/96, «Шахтар» – «Нива» (Тернопіль) – 2:4
«Шахтар»: Нікітін Андрій, Леонов Ігор, Чіхрадзе Георгій, П’ятенко Володимир, Попов Сергій(Габіскірія Юрій, 65), Співак Олександр, Орбу Геннадій, Федьков Андрій, Попович Геннадій (Петров Ігор, 46), Кривенцов Валерій, Воскобойник Олександр (Зубов Геннадій, 60)
Тренер: Сальков Володимир
«Нива»: Кураєв Андрій, Сушко Ігор, Танасюк Сергій, Кочвар Сергій, Біскуп Ігор, Ніколайчук Матвій (к), Грегуль Валентин, Тутіченко Дмитро, Ящук Олег (Король Ігор, 88), Дем’янчук Михайло (Рудницький Віталій, 76), Пархоменко Андрій (Червоний Віктор, 89)
Тренер: Яворський Ігор
Голи: 1:0 – Попов (15), 1:1 – Ящук (26), 2:1 – Кривенцов (44), 2:2 – Ящук (57), 2:3 – Ящук (71), 2:4 – Рудницький (88, з пенальті)
Компані та Ящук
Тарас Дурай
Дата народження: 31.07.1984; місце народження: Тернопіль; позиція: захисник, опорний півзахисник; кар’єра гравця: 2002 – «Лисоня» (Бережани), 2001, 2003-08, з 2014-ого – «Нива» (Тернопіль), 2009 – «Зоря» (Луганськ), 2010 – «Волинь» (Луцьк), 2010 – «Білшина» (Білорусь), 2011-12 – «Зірка» (Кіровоград), 2012 – «Оболонь» (Київ), 2013-14 – ФК «Суми»; досягнення: срібний призер другої ліги України (2008), чемпіон Другої ліги України (2009)
Тарас Дурай – Марчелло Кастелліні українського футболу. Пригадуєте: такий футболіст виступав за «Парму» на початку 2000-их? І який зламав ніс «міланцю» Андрієві Шевченку. Який зв'язок між італійцем та тернополянином? Восени 2009-го «Динамо» грало із «Зорею». Луганець Дурай в боротьбі за верховий м’яч перевірив на міцність лоб Шеви. Закривавленого Андрія довелося замінити… А через трохи київський «канонір» Міколюнас пройдеться по щелепі Царя.
В «Зорі» Тарас виходив на поле при тренерах Анатолію Волобуєву та Юрію Дуднику. Якось він перебував на перегляді в «Кривбасі» Тарана, але чимось не догодив Олегу Анатолійовичу. А можливо, справа тут у фінансових тонкощах, хтозна… Фактично не грав Дурай і у «Волині» Кварцяного, вирушивши з Луцька до Бобруйська.
Окрім бійцівських якостей у прямому і переносному сенсі, тернополянин славиться потужним ударом. Ех, яку розкішну банку він поклав «Олександрії»!
Чемпіонат України 2008/09, «Зоря – «Дніпро» – 2:0
«Зоря»: Комарицький Андрій, Цімакурідзе Георгій, Дурай Тарас, Болохан Вадим, Грінченко Андрій, Каменюка Микита (к), Райчевіч Мірко, Шевчук Сергій (Сікорський Ігор, 64), Колесніченко Сергій, Годой Алвеш Жуніор (Молдован Дмитро, 90+3), Антонов Олексій (Половков Олександр, 90)
Запасні: Тлумак Андрій, Рубен Марсело, Ховбоша Дмитро, Огіря Владислав
Тренер: Дудник Юрій
«Дніпро»: Боровик Євген, Сердюк В’ячеслав (Коноплянка Євген, 46), Бєлік Олексій (Самодін Сергій, 53), Гоменюк Володимир, Ферейра Осмар, Бартуловіч Младен, Назаренко Сергій (к)(Каверін Віталій, 71), Калініченко Максим, Ротань Руслан, Шахов Євген, Лисицький Віталій
Запасні: Каніболоцький Антон, Клімавічюс Лінас, Воробей Андрій
Тренер: Володимир Безсонов
Голи: 1:0 - Алвеш Жуніор (42), 2:0 – Антонов (65)
Григорій Ярмаш
Дата народження: 04.01.1985; місце народження: смт. Залізці Зборівського району; позиція: захисник; кар’єра гравця: 2001-02 – «Борисфен-2» (Бориспіль), 2002-04 – «Динамо-2», «Динамо-3» (Київ), 2005-10 – «Ворскла» (Полтава), з 2010 – «Зоря» (Луганськ), 8 матчів за збірну України; досягнення: срібний призер молодіжного чемпіонату Європи (2006), Кубок України (2009)
Голосно про Григорія Ярмаша заговорили 2006-ого, коли він з Мілевським, Фоміном, Чигринським, Алієвим стали срібними призерами молодіжного Євро. Шкода, звісно, що у фіналі нічого не змогли протиставити Хунтелару та його «помаранчевим» колегам… Між іншим, за головну національну збірну правий оборонець «Ворскли» дебютував проти Нідерландів. І знову нам заб’є Клас-Ян!
У Полтаві Григорій по праву вважався лідером команди, вигравав із «зелено-білими» кубок країни. Матчі сезону 2015/16 Ярмаш здебільшого спостерігає фактично поруч з Юрієм Вернидубом. На лаві для запасних.
Чемпіонат України 2008/09, «Ворскла» – «Шахтар» – 1:0
«Ворскла»: Долганський Сергій (к), Даллку Арменд, Краснопьоров Олег, Маркоськи Йован (Деспотовські Філіпп, 82), Кулаков Денис (Чічіков Олексій, 89), Кравченко Сергій, Цуррі Дебатик, Сачко Василь (Главіна Денис, 75), Джурічич Саша, Ярмаш Григорій, Єсін Дмитро
Запасні: Остапенко Олег, Янузі Ахмед, Локтіонов Роман, Чеснаков Володимир
Тренер: Микола Павлов
«Шахтар»: П’ятов Андрій, Федецький Артем, Чигринський Дмитро, Чижов Олександр, Шевчук В’ячеслав (Вілліан Боргес, 46), Хюбшман Томаш (Левандовські Маріуш, 66), Срна Даріо (к), Родрігес Жадсон, Роша Луїс Фернандіньо, Брандао Лемос, Селезньов Євген (Луїс Адріано, 56)
Запасні: Худжамов Рустам, Єзерський Володимир, Гладкий Олександр, Кучер Олександр
Тренер: Мірча Луческу
Голи: 1:0 – Кравченко (5)
Вилучення: Родрігес Жадсон (90+3, фол останньої надії)
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
