Так, є об'єктивні причини — війна. Людям не до футболу, інші справи, турботи, багато футбольних фанатів воюють на фронті, захищаючи нашу Батьківщину. Але ж у нашій країні ця криза не перший рік.
У сезоні 2014/2015, коли були найбільш активні
бойові дії на Сході нашої країни, люди відвідували футбол, вболівали за свої
команди. У цьому році трапились зміни, які пояснити важко, знайти точну причину,
яка б чітко дала відповідь на це непросте питання — ще складніше. Зниження
вболівальницької активності чітко видно, заходів зі сторони уповноважених
чиновників, менеджменту клубів — на жаль...
Так, середня відвідуваність першого кола сезону
2014/2015 склала 52 962 глядачі (без урахування 10 туру, який був перенесений через парламентські вибори
– Авт.).
У цьому ж сезоні лише 1 раз під час одного туру
на всіх стадіонах України були присутні більше 50 000 глядачів.
У ситуації, коли вболівальники не ходять на
стадіон, Федерація футболу України проводить заходи не з залучення вболівальників на
стадіони, популяризації перегляду “гри №1” наживо, не по телевізору, а штрафує
тих, хто ходить, підтримує, їздить за своєю командою, де б вона не грала. Тобто
не виконує одну зі своїх головних функцій — популяризації футболу на теренах нашої з
вами країни.
Порушення, звісно, є, певні штрафні санкції
питань не викликають, але є і такі, коли питань не те що багато, а надто.
З останніх прикладів — штраф від КДК ФФУ
столичній “Оболоні” за банер, на якому начебто були помічені руни, які
підпадають під список заборонених у FARE. Можливо, так воно і є, але чому це питання
жодного разу не піднімалось до цього, а лише зараз, через 2 роки після
створення банеру?
Так само здивування викликає і той факт, що
рішення КДК ФФУ є, клуб отримав факс про штраф, а на офіційному сайті цієї
організації цього рішення немає.
Закриття фанатського сектору київського
“Динамо” під час матчу-відповіді 1/8 Кубка України проти “Оболоні” також
незрозуміле. Можливо, чиновники вітчизняного футболу очікували масового напливу
вболівальників? Закриття декількох секторів, коли на футбол і так не ходять,
викликає не те що здивування, а повне нерозуміння того, що робить Федерація
задля більшого напливу вболівальників. Одними штрафами та покараннями статистика
відвідування стадіонів явно не буде рости, а навпаки, що ми і бачимо в останній
рік. Так само, як і вибіркове правосуддя за схожі порушення, ситуації, що
виникають на трибунах.
Цю тему, загалом, можна багато мусолити, багато
про неї говорити та писати, але допоки політика, в першу чергу Федерації
футболу України, не зміниться у цьому питанні, ніякі суперматчі типу “Динамо” -
“Шахтар” аншлагу не будуть збирати, як і було в цьому році.
Звичайно, наші вболівальники далеко не ангели,
проблеми є, але головна проблема в тому, що українські футбольні функціонери не
хочуть, мабуть, щоб українські стадіони були заповнені на кожному матчі, як в
Європі, щоб у нас на стадіон ходили сім'ями, аби батько приводив сина, адже
саме від них не в останню чергу залежить, чи будуть ходити люди на стадіон. Усі
важелі управління для цього є, але результатів чи хоча б кроків, направлених на
залучення вболівальників, немає.
І я вас прошу, не треба демонізувати ультрас,
найвідданіших фанатів свого клубу. Без них футбол перетворився б у незрозуміло
що, особливо у наших реаліях, в яких ми з вами живемо.
Олександр Ушаков
