Відкритий лист Артема опублікувало хорватське видання «24sata.hr»:
- Я дуже вибачаюся за те, що трапилось. Я емоційна людина і деякі речі беру близько до серця. Після ряду газетних статей про мене в останні дні в засобах масової інформації я хочу, і я повинен, представити й свою сторону історії.
В Римі я був не заради розваг, я повинен був виїхати з Хорватії, щоб продовжити візу. В той нещасний понеділок я випив після обіду келих або два вина, як це заведено тут, в Далманції. Найбільшою проблемою стало те, що в мене не було водійських прав, я загубив. Я їхав нормально, нікому не загрожував, не порушував правил.
Мені болісно було читати в ЗМІ повідомлення, в яких мене охарактеризували алкоголіком та безробітним. Я маю досвід і багато чому навчився. В Туреччині розбився на Ferrarі та вижив тільки завдяки Божому чуду. З тих пір я не сідав за кермо під впливом алкоголю.
Мені важко. В мене не було намірів шкодити будь-кому, особливо моєму другові Горану Саблічу, який простягнув мені руку допомоги в найважчий час. На жаль, доля зіграла зі мною злий жарт, і вся комбінація несприятливих обставин призвела до ситуації, через яку ми розірвали контракт.
Протягом останніх місяців я серйозно працював. Я багато часу проводив в тренажерному залі, з індивідуальним тренером. Я хотів повернутися у футбол. Останні кілька місяців навіть не пробував алкоголь, це був перший раз, коли випив після обіду, знаходячись під враженнями від перемоги над «Динамо» З. Я дивуюся, чому так сталося, але, вочевидь, так хотів Бог.
Можливо, тому, що моя родина в Мінську наразі потребує мене більше, ніж коли-небудь. В нас є проблеми в родині, про які я не готовий говорити, але повинен бути з ними: з матір’ю, батьком та сестрою. В ці важкі для нас часи нам потрібна тільки підтримка. Ми довго не жили разом, мені було 15, коли я покинув дім та поїхав у пошуках хліба в Україну. Якийсь час я не буду грати у футбол, буду тільки з родиною в Білорусі. Я дуже сумую. Я ледь стримуюсь, щоб дочекатися та обійняти і повернути хоча б частину втраченого дитинства, яке я присвятив виключно футболу.
Пізніше я вирішу, що збираюся робити і де хочу продовжити професійну футбольну кар’єру. У підсумку я піду до тренерської школи. Я маю довід, знання та бажання. Хочу поділитися цим із молодим поколінням гравців.
Завтра я покидаю Спліт. Мені сумно і в той же час радісно. Сумно – тому що я їду з міста, яке безмірно полюбив, він назавжди залишиться в моєму серці. Я щасливий, що отримав досвід, граючи в такому клубі, як «Хайдук».
Найбагатшим скарбом для мене стала дружба із родиною Сабліч, вони дали мені тепло сімейного дому, підтримку, комфорт та багато чого. Кровна родина в Мінську, в Спліті – родина мого серця. Ми дуже вдяні їм за все. Я буду сумувати. І мій Спліт також. Я не прощаюся, кажу до побачення. Я приїздитиму сюди кожного літа, можливо, повернусь жити. Дякую «Хайдуку» та всім вболівальникам і хорошим людям, які мене підримували та любили, я ніколи цього не забуду. Це назавжди залишиться в серці.
Ваш Міля зі Спліту
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
