Для багатьох вболівальників синьо-жовтої команди матчі зі словенцями будуть особливими, оскільки ще не стерлася з пам’яті поразка команди Йожефа Сабо у 1999 році, коли за підсумками двох матчів на Євро-2000 поїхали не ми, а словенці.
З того часу пройшло уже 16 років, а заголовки газет на кшталт «Команді Сабо Україні слабо», і гол Міленка Ачімовіча з центру поля Олександрові Шовковському залишаються у нашій пам’яті і досі. Саме зі спогадів про ті матчі і розпочалася наша розмова з Владиславом Ващуком, колишнім гравцем національної збірної України, київського «Динамо» та багатьох інших клубів.
- Владиславе, кого хотіли у суперники збірній України у плей-офф?
- Було байдуже, який суперник попадеться збірній України. Це більше запитання до фахівців чи журналістів, аби вони аналізували гру кожної команди та сказали, хто кращий, а хто гірший. Я до цього ставлюся інакше: не важливо, хто нам випав, головне, аби пройти цю команду.
- Чи згадуєте поєдинки проти Словенії, у яких грали за збірну України у 1999 році?
- Ні. Якщо чесно, не дуже вже й пригадую ці матчі. Звісно, пригадую гол Ачімовіча з центра поля Шовковському. Було важке поле. Якщо переглянути відео цього голу, то СаШо лише трохи не вистачило, аби дотягнутися до цього м’яча. Якби не було цього моменту, можливо, стався б інший. І ще пригадую, що нам не пощастило в домашній грі, адже словенці забили нам гол з рикошету. Вважаю, нам не пощастило у цих матчах. Помилки, на жаль, були, але з цього і склалається футбол, тут нічого не зробиш.
- Після жеребування знайомі і друзі часто підколювали Вас, мовляв, знову Україна – Словенія?
- Ні. Футбол у мене в житті був раніше, зараз займаюся уже іншими речима. Зараз у футбол граю лише для задоволення, індивідуально займаюся з сином. Намагався піти в політику для того, аби наша держава взялася за спорт. Там не вистачає людей, які є професіоналами у спорті. На жаль, депутатом не став, у Київську міську раду не пройшов за внутрішньопартійним рейтингом. Не люблю, звісно, програвати, але це зовсім інша історія. Спробувати стати депутатом – це також великий досвід. Вважаю, забракло часу, аби сказати усім людям, що готовий розвивати спорт і фізичну культуру у Києві. Ще перед виборами казав: якщо навіть нікуди не пройду, буду займатися розвитком дитячого спорту у місті. Хочу побудувати у Києві футбольні поля з штучним покриттям. Їх, на жаль, бракує.
- У майбутньому ще готові піти у політику?
- Побачимо, наразі загадувати нічого не буду.
- Повернемось до матчів Україна – Словенія. Наскільки важливо те, що домашній матч Україна зіграє у Львові?
- Львів завжди притягував до себе такі матчі. Ще під час Євро-2012 говорив, аби домашні ігри наша національна збірна грала у Львові.
- У 2008 році, коли грали за ФК «Львів», тривалий час мешкали у Львові. Які враженнями залишилися від міста Лева? Чи плануєте знову приїхати до Львова, аби підтримати національну збірну?
- Наразі не знаю, чи приїду на матч. Це питання поки що відкрите для мене. Щодо Львова, то нікого не здивую, якщо скажу, що центральною частиною міста потрібно прогулюватися, а не їздити на автомобілі. Завжди любив прогулятися центром і випити чашечку кави. Жив в самісінькому центрі, тому часто випадала така можливість.
- Як вважаєте: Львів дійсно фартовий для збірної України чи вдалі результати синьо-жовтих = це збіг обставин?
- А давайте це питання не будемо обговорювати і дочекаємося матчу з Словенією. Дай Бог, аби Львів дійсно був фартовим.
- З точки зори стратегії на два поєдинки, чи погано те, що збірна України перший матч гратиме вдома?
- У домашній грі можна одразу включити максимальні швидкості та забити необхідні голи. Можна усі питання закрити вдома, а не відтягувати на матч-відповідь. Хотілося б, щоб наша команда закрила усі питання у Львові. Але плей-офф складається з двох таймів: один грають вдома, інший на виїзді, або навпаки. У будь-якому випадку потрібно налаштовуватися на гру в гостях, навіть у тому випадку, коли є розгромна перемога у запасі.
- Владиславе, чи слідкували за тим, як словенці грали у відборі до французького Євро?
- Ні. Чесно кажучи, цю команду не знаю, тому сказати щось конкретне не можу. Якщо порівнювати цю збірну та збірну 1999 року та й увесь футбол загалом, то він однозначно за 16 років пішов вперед. Він став швидший, більш технічний та динамічніший. Зараз багато проглядаються тактико-технічних схем, награних комбінацій. Футбол став продуманим видом спорту. Раніше на тактику чи теорію на тренуваннях менше виділялося часу, аніж тепер.
- В чому сила збірної України?
- В командній грі та бажанні гравців. Михайло Фоменко – харизматична людина, яка добре підбирає гравців на ту чи іншу позицію. Команда гра збірної і самовідданість нівелюють брак техніки.
- Як вважаєте: Україна повинна без проблем пройти Словенію і взяти реванш за 1999 рік?
- Ні. Словенія, як і Україна, вийшла у плей-офф і заслуговує поваги. Якщо словенці туди вийшли, то вони уже вважаються сильним колективом. Ігри будуть непростими, але надіємося на позитивний результат.
Розмовляв Богдан Пастернак
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
