Футбольна Україна: Херсонська область

Футбол України 8 Листопада, 10:22 1823
Футбольна Україна: Херсонська область
Український Пушкаш та герой Бремена.

Найгучніші успіхи місцевого футболу припали на далекі 70-ті, коли в обласному центрі існувала команда майстрів – «Кристал». На сьогодні аж 4 чотири клуби Херсонщини представлені у Другій лізі України. Але погодьтеся, хоча би одна команда області повинна виступати як мінімум в Першій лізі.

Незважаючи на не надто успішні справи в клубному футболі, Херсонська область час від часу постачає гравців до найдужчих українських, і не тільки, колективів. Можна назвати імена Володимира Лебедя («Чорноморець», московське ЦСКА), відомого арбітра Анатолія Жосана (що понад десять років відбігав за «Кристал»), Сергія Шевцова («Дніпро», «Ворскла»), тренера Сергія Шевченка (працював з «Нафтовиком», «Севастополем»). Ну а Віктора Коваленка не потрібно представляти – хлопець обіцяє вирости в «зірку» вітчизняного футболу. Інші уродженці Херсонщини – до Вашої уваги.

Географічна довідка:

Територія та кількість населення: 28 461 км. кв., понад 1 млн. мешканців; межує з: Дніпропетровською, Запорізькою, Миколаївською, областями, Кримським півостровом, омивається водами Чорного та Азовського морів; найбільші міста: Херсон, Цюрупинськ, Нова Каховка, Каховка, Генічеськ, Скадовськ, Гола Пристань, Берислав, Антонівка; найбільші ріки: Дніпро, Інгулець, Кінська

Відомі команди області:

«Спартак», Херсон (лідер херсонського футболу початку 50-их); «Енергія», Нова Каховка (дата заснування: 1952); «Кристал», Херсон (дата заснування: 1961; попередні назви: «Таврія», «Водник», СК «Херсон»); «Будівельник», Генічеськ; СК «Каховка», Каховка (попередні назви: «Авангард», «Меліоратор», «Чумак», КЗЕЗО), «Таврія», смт. Новотроїцьке; «Мир», с. Горностаївка (дата заснування: 1994); «Інгулець», смт. Петрове (дата утворення: 2013; попередня назва: «Агрофірма П'ятихатська»)

Дербі другої ліги: «Кристал» проти «Миру»

Юрій Мартинов

Дата народження: 05.06.1965; місце народження: Херсонська область; позиція: півзахисник, нападник; кар’єра гравця: 1983, 1986-89 – «Кристал» (Херсон), 1990, 2000 – «Нафтовик» (Охтирка), 1991 – «Олімпія» (Познань, Польща), 1992 – «Варта» (Познань, Польща), 1993 – «Сиріус» (Жовті Води), 1994-97, 1997-99 – «Зірка» (Кіровоград), 1993 – «Спорт-Інвест» (Кривий Ріг), 1996 – «Миколаїв», 1 матч за збірну України; досягнення: чемпіон першої ліги України (1995), чемпіон другої ліги (2001)

25 березня 1995 року на загребському «Максімірі» зійшлися збірні Хорватії та України. Гра проходила в рамках відбору на чемпіонат Європи. У стартовому складі гостей на поле вийшов (вперше і востаннє за «жовто-блакитних») Юрій Мартинов. Чоловік представляв клуб… ні, не «Динамо», «Дніпро» чи «Шахтар», а першолігову «Зірку-НІБАС»! Хоча варто зауважити, що в сезоні 1994/95 кіровоградці більш ніж впевнено виграють «золото» другого за рангом чемпіонату країни. Повернімося до поєдинку в Хорватії. «Шашечки» Мірослава Блажевіча, завдяки голам Бобана і Шукера, до перерви вестимуть у два м’ячі. На другу половину зустрічі тренер Анатолій Коньков замість Мартинова випустить Геннадія Орбу. Але це не зарадить – 4:0 на користь парубків Міро. До слова, того дня на «Максімірі» дебютував не лише представник «Зірки», а й Андрій Шевченко, Сергій Мізін, Юрій Калітвінцев.

До переїзду в Кіровоград Юрій виступав за маловідомі польські команди. Як розповідав згодом сам гравець, до Польщі він подався, аби працювати на ринку, і у місцевий футбол потрапив зовсім випадково.

Після завершення професійної кар’єри чоловік тренував херсонських дітей, а згодом прийняв і головну команду південного міста.

Чемпіонат України 1995/96, «Зірка-НІБАС» – «Динамо» – 2:1

«Зірка»: Близнюк Ілля, Лавриненко Сергій, Руснак Іван (к), Соболь Олександр, Мошевич Ігор, Боровський Станіслав, Біліченко Юрій, Федоров Леонід (Мартинов Юрій, 46), Бурхан Євген, Мізенко Олександр (Богданов Юрій, 60), Борисенко Сергій (Михайленко Олександр, 75)

Тренер: Іщенко Олександр

«Динамо»: Шовковський Олександр, Лужний Олег (к) (Дмитрулін Юрій, 77), Ващук Владислав, Головко Олександр, Шматоваленко Сергій, Михайленко Дмитро, Шкапенко Павло (Похлебаєв Євген, 75), Максимов Юрій, Косовський Віталій, Леоненко Віктор, Ребров Сергій (Шевченко Андрій, 66)

Тренер: Сабо Йожеф

Голи: 0:1 – Косовський (58), 1:1 – Борисенко (63), 2:1 – Мартинов (86)

Юрій Максимов

Дата народження: 08.12.1968; місце народження: Херсон; позиція: півзахисник; кар’єра гравця:1989, 1990-91 – «Кристал», 1989-90 – «Таврія» (Сімферополь), 1992-94 – «Дніпро» (Дніпропетровськ), 1995-97 – «Динамо» (Київ), 2003 – «Ростов» (Росія), 2004 – «Борисфен» (Бориспіль), 2004 – «Інтер» (Боярка), 2004 – «Металург» (Запоріжжя), 27 матчів за збірну Україну, 5 голів; досягнення: чемпіон України (1995-97), Кубок України (1996), Кубок Німеччини (1999), Кубок Інтертото (1998), фіналіст Кубка Німеччини (2003)

Один з найвідоміших та найбільш титулованих представників Херсонщини. Впевнений, Юрія Максимова чудово пам’ятають вболівальники бременських «музик», адже саме українець здобув для «Вердера» кубок країни. Фінал турніру проводився в столичному Берліні, де зустрічалися «Баварія» та згаданий «Вердер». Вже на 4-ій хвилині Крістоф Дабрвоські прострелить з правого флангу – першим на м’ячі буде Максимов – 1:0! І це та фантастична «Баварія» Отмара Хітцфельда, що мало не виграє Лігу чемпіонів! На радість мюнхенським фанатам велетень Карстен Янкер встановить рівновагу. Довелося визначати дужчого в серії післяматчевих пенальті. Влучнішими виявилися підопічні Томаса Шаафа.

Шлях у великий футбол для Максимова пролягав через «Кристал» та «Таврію». А осінню 1992-ого він дебютує за збірну – проти білорусів, і відразу відзначиться забитим м’ячем! Можна пригадати ще один його вдалий матч у футболці національної команди. В групу відбору на французький Мундіаль жереб нам підкинув збірну Португалії. Гра в Києві котилася до нічиї, як на останніх хвилинах півзахисник «Динамо» проб’є повз Віктора Байю – 2:1! Ця вікторія дозволить команді Йожефа Сабо посісти другу сходинку (першими прогнозовано фінішують німці). Ех, стикові матчі проти хорватів не подарують нам нічого хорошого…

В ХХІ столітті Юрій Максимов працював тренером низки українських команд, зокрема, донецького «Металурга». Після несподіваної поразки від албанського «Кукесі» іменитий футболіст подасть у відставку.

Чемпіонат України 2003/04, «Борисфен» – «Динамо» – 2:0

«Борисфен»: Вірт Юрій, Хомин Андрій (Дмитрук Олександр, 81), Клименко Олександр,Котелюх Олег (к), Ковалюк Володимир, Гончар Олександр, Максимов Юрій (Аненков Андрій, 76), Карамушка Олег, Мельник Вадим, Костюк Ігор (Коновалов Сергій, 90), Ковальчук Тарас

Запасні: Бабак Олександр, Трусевич Максим, Слабишев Юрій, Головко Андрій

Тренер: Олександр Рябоконь

«Динамо»: Рева Віталій, Рінкон Діого, Шацьких Максим (Корніленко Сергій, 75), Гіоане Тіберіу (Чернат Флорин, 63), Верпаковскіс Маріс, Дмитрулін Юрій (Гусєв Олег, 63), Лєко Єрко,Белькевич Валентин (к), Ель Каддурі Бадр, Гавранчич Горан, Яценко Олександр

Запасні: Шовковський Олександр, Пєєв Георгій, Бідненко Руслан, Чеснаускіс Ернарас

Тренер: Олексій Михайличенко

Голи: 1:0 – Максимов (58), 2:0 – Максимов (59

Ігор Ніченко

Дата народження: 18.04.1971; місце народження: Херсон; позиція: нападник; кар’єра гравця:1989 – «Динамо» (Київ), 1989 – «Поділля» (Хмельницький); 1990-91 – «Металіст» (Харків), 1992 – «Кристал» (Херсон), 1992-95 – «Кривбас» (Кривий Ріг), 1995-96 – «Інштадт-Штадлер» (Угорщина), 1996-98 – «Ференцварош» (Угорщина), 1998 – «Дунафер» (нині «Дунайворош») (Угорщина), 2001-02, 2003-05 – «Дьєр ЕТО» (Угорщина), 2003 – «Кішлета» (Угорщина); досягнення: фіналіст Кубку України (1992), найкращий бомбардир чемпіонату Угорщини (1996), чемпіон Угорщини (1996, 2000), срібний призер чемпіонату Угорщини (1998, 2001), член Клубу Олега Блохіна

Спортивну кар’єру Ігоря Ніченка можна порівняти з досягненнями знаменитих угорців Альберта Флоріана, Золтана Цибора, Шандора Кочиша або самого Ференца Пушкаша. Так, згідний – я надто перебільшую. Але в кожному жарті є частка правди. Херсонець, як і згадані футбольні легенди, був найкращим бомбардиром та чемпіоном сусідньої держави.

Ніченко – вихованець київського спортивного інтернату. Провівши за «Динамо» тільки один матч, молодий гравець подався до Хмельницького. «Поділля» на той час тренував маловідомий Мирон Маркевич. Далі він працював на благо «Металіста», «Кристала», «Кривбасу». За криворізький клуб в чемпіонаті України нападник набив 24 м’ячі!

Результативного форварда запросять до Угорщини. Із колись відомим в Європі «Ференцварошем» (в 90-их за «зелених орлів» виступав Василь Рац) він стане переможцем місцевої першості. Повторить Ігор подібний успіх 2000-ого, але вже в складі «Дунайфера». На сьогоднішній момент це єдине «золото» клубу з міста Дунайварош. Завдяки чемпіонству команда потрапить до кваліфікації Ліги чемпіонів. У 2-ому раунді мадяри виб’ють міцний хорватський «Хайдук», але в наступному зовсім трішки не вистачить, аби здолати «Русенборг».

Повісивши бутси на цвях, Ігор Ніченко працював з угорськими командами. А також він тренував херсонську «Сігму», яку привів до перемоги в чемпіонаті області.

Чемпіонат України 1992/93, «Кривбас» – «Динамо» – 1:0

«Кривбас»: Воробйов Валерій, Соловйов Сергій, Козарь Геннадій, Куриленко Олексій, Сисоєв Євген, Громов Віктор, Пантілов Віталій, Литвиненко Ігор, Швирков Борис, Лютий Владислав (к), Попович Геннадій (Ніченко Ігор, 74)

Тренер: Надеїн Ігор

«Динамо»: Кутьопов Ігор, Лужний Олег (к) (Сукіасян Ерванд, 80), Пономаренко Віталій, Хруслов В’ячеслав, Шаран Володимир, Ковалець Сергій, Мізін Сергій, Грицина Юрій, Топчієв Дмитро, Ребров Сергій, Шкапенко Павло (Анненков Андрій, 46)

Тренер: Фоменко Михайло

Гол: 1:0 – Ніченко (74)

Олександр Головко

Дата народження: 06.01.1972; місце народження: Херсон; позиція: захисник; кар’єра гравця:1992-95, 2005-06 – «Таврія» (Сімферополь), 2004 – «Циндао Бейлейт» (Китай), 1995-03 – Динамо» (Київ), 58 матчів за збірну України; досягнення: чемпіон України (1992, 1996-01, 2003), Кубок України (1996, 1998-00, 2003), півфіналіст Ліги чемпіонів (1999)

Як і земляк Юрій Максимов, Олександр Головко проявив себе в «Динамо». Недарма футболістом активно цікавився «Ліверпуль» Жерара Ульє, однак ніби «Динамо» забажало за свого оборонця надто багато… До Києва херсонець перебирався, маючи в особистій скарбничці золоту медаль чемпіона України. Вже на завершенні кар’єри Головко подався до екзотичного Китаю. В Піднебесній оборонець трудився пліч-о-пліч з Сергієм Коноваловим.

Нині чоловік є власником фітнес-центру, футбольним експертом на телебаченні та тренером збірної України U-16.

Чемпіон України 2001/02, «Динамо» – «Ворскла» – 1:0

«Динамо»: Рева Віталій, Боднар Ласло, Серебрянніков Сергій (Яшкін Артем, 63), Головко Олександр (к), Ващук Владислав, Несмачний Андрій, Мелащенко Олександр, Белькевич Валентин, Гіоане Тіберіу (Федоров Сергій, 82), Чернат Флорін, Ідахор Лакі (Пєєв Георгій, 80)

Запасні: Філімонов Олександр, Мороз Геннадій

Тренер: Лобановський Валерій

«Ворскла»: Довганський Сергій, Доценко Віктор, Баланчук Сергій, Першин Александр, Медведєв Геннадій, Головко Олександр (тезка херсонця), Омельчук Олександр (Бесараб Олександр, 86), Мусолітін Володимир, Маковій Ігор, Кобзарь Віталій (к), Гузенко Андрій

Запасні: Рипан Олег, Шевцов Сергій, Мачоган Ігор, Саркіс Дмитро, Пшеничних Сергій, Кондратюк Петро

Тренер: Баль Андрій

Голи: 1:0 – Головко (83)

Максим Старцев

Дата народження: 20.01.1980; місце народження: Херсон; позиція: воротар; кар’єра гравця: 1998-03, 2007-08 – «Дніпро», «Дніпро-2», (Дніпропетровськ), 2004, 2005-06 – «Кривбас», «Кривбас-2» (Кривий Ріг), 2005, 2009-10 – «Таврія» (Сімферополь), 2010 – «Металіст» (Харків), 2012 – «Волинь» (Луцьк), з 2013 – «Металург» (Запоріжжя); досягнення: Кубок України (2010)

Значну частину свого футбольного життя Максим Старцев провів за плечима інших кіперів. Так, в «Кривбасі» він конкурував з Олександром Горяїновим, а згодом і з Ігорем Бажаном, в «Дніпрі» – з В’ячеславом Кернозенком, у «Металісті» – з Владіміром Дишленковичем. Найкращі часи херсонця припали на «Таврію». В Сімферополі Старцев, без сумніву, вважався головним воротарем кримчан.

Перші матчі «Дніпра» сезону 2007/08 Максим розпочинав в стартовому складі. І от в 4-ому турі «Динамо», що вкрай невдало розпочало чемпіонат, приймало команду Олега Протасова. Вже на 56-ій хвилині господарі безнадійно «летіли» – 1:3! Як через десять хвилин травмується воротар «дніпрян». Довелося Олегу Валерійовичу випускати Артема Куслія. В наступних матчах ворота «Дніпра» захищатиме Кернозенко, а Старцев вийде того сезону на поле всього одного разу.

До Луцька воротаря запросить Анатолій Дем’яненко, а після «Волині» Максим підпише контракт із запорізьким «Металургом». Зважаючи на стан оборони «козаків», Старцеву можна лишень поспівчувати.

Чемпіонат України 2007/08, «Динамо» – «Дніпро» – 1:3

«Динамо»: Шовковський Олександр, Гіоане Тіберіу (Нінковіч Мілош, 69), Ребров Сергій (к), Корреа Карлос, Де Соуза Клебер, Рінкон Діого (Бангура Ісмаель, 59), Михалик Тарас (Гавранчич Горан, 83), Гусєв Олег, Ващук Владислав, Федоров Віталій, Да Коста Родріго

Запасні: Рибка Олександр, Ротань Руслан, Шацьких Максим, Маркович Марьян

Тренер: Анатолій Дем’яненко

«Дніпро»: Старцев Максим (Куслій Артем, 65), Грицай Олександр, Свідерський В’ячеслав,Шелаєв Олег (к), Самодін Сергій (Льопа Дмитро, 67), Воробей Андрій (Балабанов Костянтин, 84), Русол Андрій, Канкава Джаба, Андрієнко Денис, Кравченко Костянтин, Назаренко Сергій

Запасні: Лянцевич Дмитро, Бартуловіч Младен, Денисов Віталій, Максимов Олександр

Тренер: Олег Протасов

Голи: 1:0 – Ребров (8), 1:1 – Самодін (40), 1:2 – Самодін (43), 1:3 – Воробей (56)