«Сашо, де ти гуляв?!»
Це сталося 13 листопада 1999 року в столиці Словенії Любляні на нині не існуючому стадіоні «Бежіград». На 84-й хвилині першого матчу плей-офф відбіркового турніру Євро-2000 за рахунку 1:1 Олександр Шовковський вкрай невдало вибив м'яч від бровки на поле. «Круглого» у центральній лінії підхопив півзахисник словенців Міленко Ачімовіч - першим дотиком приборкав м'яч, а другим відправив його у ворота з 45-ти метрів.
Втім, для чого слова? Це треба просто бачити:
«Сашо, де ти гуляв ?!» - вигукнув коментатор матчу, але було пізно: наша команда програла у тому матчі - 1:2, а через 4 дні на засніженому полі «Олімпійського» в Києві спромоглася лише на нічийний результат 1:1. Так був провалений другий за рахунком плей-офф збірної України. Не останній, на жаль.
Під нещасливою «Звездою»
За свою національну команду Ачімовіч провів 74 гри (забив 13 м'ячів), але зі збірною України у своїй кар'єрі більше не перетинався. А ось з українськими клубами - не раз.
Ачімовіч сьогодні - зовсім не змінився!
У 2000-му його «Црвена Звезда» (Сербія) програла за сумою двох матчів київському «Динамо» у кваліфікації Ліги чемпіонів (0:0 в Києві і 1:1 в Белграді).
Рік потому з тією ж командою Міленко знову приїхав до Києва і навіть забив гол з пенальті, але це не врятувало «Звезду» від ганебного вильоту в 1/64 Кубка УЄФА від столичного ЦСКА (2:3 і 0:0).
Всього на кілька місяців розминувся з «Шахтарем», залишивши французький «Лілль» перед очною зустріччю команд в Кубку УЄФА, але візиту до Донецька не уникнув: у 2009-му не пустив в груповий турнір Ліги Європи «Металург», забивши по разу за віденську «Аустрію» в гостях і вдома (2:2 в Донецьку і 2:3 в екстратаймі у Відні - «Металург» програв).
Гол «Металургу» з пенальті і реакція уболівальників:
Примхливе коліно
Ачімовіч завершив кар'єру гравця досить рано - в 33 роки.
«Я хочу ще грати, але, на жаль, моє коліно не хоче», - сказав Міленко після операції з видалення меніска. Спробував бігати на болезаспокійливих уколах, але визнав, що задоволення це сумнівне і закінчив кар'єру. Проводи йому влаштували просто шикарні.
Проводи з великого футболу у Відні
У 2011-му був призначений на пост спортивного директора рідного клубу «Олімпія» (Любляна), але дуже скоро пішов. Мабуть, щось там було таке, раз досі Ачімовіч навідріз відмовляється говорити про причини відходу. Говорить лише, мовляв, «отримаю тренерський диплом - буде видно». Хоча вже зараз у нього є дві пропозиції від австрійських клубів.
А ось про гол у ворота України у 1999-му Ачімовіч, схоже, готовий розповідати вічно. «Футбол 24» переклав і адаптував для вас фрагменти інтерв'ю, яке Міленко дав словенському rtvslo.si.
«Хотів так само засмутити ван дер Сара»
- Ви цими днями немов в облозі? - цікавиться журналіст у Ачімовіча.
- Не те слово! Постійні дзвінки, причому більше навіть не зі Словенії, а з-за кордону - всі хочуть зі мною поговорити.
- В основному з України?
- І з Англії (Ачімовіч виступав за лондонський «Тоттенхем» - «Футбол 24»). Українці були вже тут, знімали сюжет (для програми «ПроФутбол» на каналі «2+2» - «Футбол 24»). Всі запитують про те, як нам вдалося в 1999-му вибити Україну з турніру.
- Чи можете ви сказати, що той удар з центру поля - вершина вашої кар'єри?
- Для Словенії - однозначно. Що цікаво, коли я 5 років тому завершив кар'єру гравця, мене кілька років ніхто не питав про той забитий м'яч. Словенці мене лише з тим голом і асоціюють, а приводу не згадати не було. І зараз все відроджується. Думаю, якщо ще через років 15 ми раптом знову потрапимо в плей-офф з українцями, легенда про мій гол буде знову актуальна.
Через секунду після того самого голу Україні
- Ви часто переглядаєте той гол?
- Раніше - так. Давно не бачив, поки зовсім недавно мій син мені знову не показав.
- А ще у своїй кар'єрі вам вдавалися такі дальні удари?
- Якось мій «Тоттенхем» грав у чемпіонаті Англії проти «Фулхема», і я захотів здивувати Едвіна ван дер Сара. Але він кінчиками пальців відбив м'яч.
«Катанець зможе втретє»
- Словенія могла отримати в суперники Боснію і Герцеговину, Швецію, Угорщину. Те, що випала Україна - нам на користь?
- На такій стадії всі конкуренти рівні, а шанси для всіх учасників - 50 на 50. Інша справа, що Словенія - живий і яскравий доказ того, як команда, шанси якої виглядають гірше, може перемогти - так було, наприклад, в плей- офф кваліфікації на ЧС-2010, коли ми вибили Росію.
- Багато хто забув, але ваше покоління пам'ятає, що командував тоді збірною все той же Сречко Катанець...
- Він двічі тоді пройшов плей-офф і знає, як грати такі матчі. Впевнений, зможе зробити це і втретє.
Автори двох м'ячів у ворота збірної України. Ачімовіч (ліворуч) забив у Любляні, Павлін - у Києві.
«Вболіватиму в Маріборі»
- Чого очікуєте від матчів?
- Напевно, ми не побачимо багато голів. У Львові буде важко впоратися з атаками, а по можливості забити свій гол. І я особливо радий, що в хорошій формі зараз Хандановіч, Кампль, Новаковіч, Ілічіч, Цесар і Бірса. Вони ключові гравці в своїх клубах.
- Що скажете про травму Роберта Беріча?
- Це дуже погано, тому що він дійсно чудовий. Але, на щастя, в особі Романа Безняка Словенія має хорошу заміну - він того ж типу нападник, що і Беріч.
- Будете на першій грі?
- До Львова, на жаль, не поїду. А в Маріборі, звичайно, буду на трибуні. З великим задоволенням вболіватиму за команду. Дуже хочу, щоб Словенія повернулася на Євро. І дуже сподіваюся на повторення тієї ейфорії в країні, що була, коли ми пройшли Україну.
З іншою легендою словенського футболу Златко Заховічем
- Правильно, що матч-відповідь пройде на стадіоні «Людські врт»?
- Будь-якій команді нелегко, коли всі 90 хвилин на неї тиснуть трибуни і стоїть приголомшуючий шум. У такій атмосфері у господарів більше шансів на успіх (Ачімовіч красиво, як у роки кар'єри гравця, спритно уникнув відповіді. Нагадаємо, що далеко не всі словенські вболівальники задоволені проведенням гри в Маріборі - «Футбол 24». - Але де там! Наш колега був наполегливий).
- То все ж краща арена «Стожіце» чи «Людські врт»?
- Я б не порівнював. Відмінна атмосфера скрізь. Але для мене на першому місці завжди буде мій рідний стадіон «Бежіград».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
