«У контексті кількості динамівців у старті, питання залишається відкритим тільки в такому вигляді: їх буде п’ятеро чи шестеро, включно з Кравцем на вістрі?»
Якщо Михайло Фоменко не проковтне напередодні матчу зі Словенію червону пігулку, що раптом перевтілить його у героя – уособлення сміливості, збагаченого даром дивувати кожним своїх рухом та рішенням, у довгому чорному плащі, то спрогнозувати стартовий склад нашої команди в суботу (з імовірністю похибки щонайбільше на двох позиціях) – завдання досить просте. Бо «глибина кролячої нори» Фоменка – це 14-15 футболістів, на яких він покладається, та ще зо три десятки тих, хто їздить до збірної в кращому разі «на всяк випадок», зазвичай — «бо так треба», у гіршому – для масовки.
Нині ж через травму Ротаня та дискваліфікацію Степаненка гравців на три стрижневі позиції в центрі поля наставник обиратиме з-поміж п’яти виконавців: Рибалки, Гармаша, Сидорчука, Тимощука та Малиновського. Більше варіантів просто немає. Зрештою, коли й були б, то навряд чи Фоменко пішов би і на мінімальний ризик, маючи під рукою вже перевірених виконавців. І таким точно не є Малиновський. Його вихід для Фоменка – теж із зони підвищеного ризику. Відтак, перший і найімовірніший варіант: у суботу в центрі поля долю збірної вершитиме києводинамівське тріо. А єдиний сюрприз, котрий може завадити цьому – якщо тренерський штаб знайде місце в старті для Тимощука (а Рибалка, плюс Тимощук із перших хвилин – взагалі щось із серії страшних снів, бо не хочеться вірити, що ми вдома гратимемо у два чистих опорники, зважаючи на те, що і Гармаш, і Сидорчук (і знову ж таки – але не Малиновський) прекрасно грають і на захист власних воріт). До слова, в такій зв’язці тріо, про яке йдеться, в разі збігу прогнозу з реальністю, гратиме в збірній уперше. Імовірно, востаннє за часів Фоменка. Але слід визнати, що здорової та обґрунтованої альтернативи такому вибору тренера не існує.
Отож, зважаючи на те, що місце в старті Хачериді та Ярмоленка не обговорюється в принципі, то, в контексті кількості динамівців у старті, питання залишається відкритим тільки в такому вигляді: їх буде п’ятеро чи шестеро, включно з Кравцем на вістрі? Перший варіант навряд чи суттєво зможе вплинути на структуру гри збірної (за умов виходу Селезньова/Гладкого), другий же означатиме, що практично вся центральна вісь збірної цього вечора буде динамівською. Втім, в обох випадках ключовим фактором є не те, що півкоманди польових гравців будуть динамівцями кількісно, а той, що весь центр поля буде «білим-синім». А відтак командний конструктив, швидкість, якість переходів із фази у фазу, якість контролю м’яча… – за ключові чинники, що мають створювати якість і результат відповідатимуть футболісти з одного клубу. При чому і позаду них, і попереду теж буде щонайменше по одноклубникові.
«Найпродуктивнішим варіантом для Михайла Фоменка було би не заважати визначальним виконавцям грати у футбол з їхніх голів і помислів, а не тренерських»
І ось, ключове питання: які вимоги та завдання має поставити Фоменко перед командою, досконало знаючи структуру гри Динамо? Іншими словами, він може сказати Рибалці, Сидорчуку та Гармашу перед матчем щось схоже на це: «Хлопці, грайте так, як ви це звикли робити в Динамо, немає сенсу кардинально змінювати вимоги до вас», або ж підійти з іншого боку: «Забудьте про структуру гри Динамо. Зараз ви – у збірній, і тут зовсім інші ігрові вимоги до вас…».
Достеменно невідомо, що раніше доводилося чути перед виходами на поле в жовто-синій футболці тому-таки Рибалці. Проте, якщо згадати його післяматчеві коментарі, то стає зрозуміло, що Сергій отримував завдання, що є практично протилежними тим, які він отримує від Сергія Реброва. Так, після матчу з Латвією, Сергій скаже: «Я мав допомагати обороні та старатися грати на атаку. Як мені здалося, в середині поля не було взаєморозуміння. Я почувався не у свій тарілці, тому дебютом не дуже задоволений». А після Македонії було ще одне цікаве висловлювання Рибалки: «Тренери в перерві нас просили, щоби ми бігли вперед, атакували. Ми і в першому таймі намагалися так грати, але були такі розриви між лініями, що доводилося постійно бігати по 80 метрів вперед і 80 метрів – назад». Висновок із почутого з вуст самого Сергія: у збірній він таки отримував незвичні для себе вимоги, бо ж у команді Реброва роль системоутворюючого Рибалки інша: опускатися низько на свою половину поля при розвитку власних атак, за жодних обставин ніколи не залишати чітко окреслену зону в центрі поля, не зміщуватися високо в третю зону, відповідати за підбори та перехвати. Отож, на прикладі визначального повсякчас для Динамо, а тепер, напередодні матчу, – і для збірної України виконавця, стає зрозумілим, що принаймні до матчів плей-оф Михайло Фоменко підпорядковував футболістів власним ігровим вимогам. При чому, якщо тому ж Кравцеві чи Ярмоленкові складно якось видозмінювати свою гру в залежності від тренерських настанов, то найважливішим у контексті суботнього матчу є якраз той момент, що Михайло Фоменко не особливо вагався, змінюючи ігровий стиль і ритм Сергія Рибалки – з його ключовою на полі роллю. Бо ж гравець на цій позиції цілком та повністю залежний від тренера.
Згадуючи ж те, як грала збірна в останніх матчах, та який настрій панував серед самих гравців (читалося їхнє невдоволення те нерозуміння того, в який футбол грає команда), можна сміливо говорити про те, що в нашої збірної виходило вкрай мало. А в ключових матчах, коли суперники не давали грати вільно (Македонія, Словаччина) – виходило мало настільки, що цього точно не вистачить для того, щоби пройти Словенію.
Відтак є припущення, що в нинішній кадровій ситуації, коли неодмінно в старті вперше за довгий час гратиме 5-6 динамівців з їхньою особливою структурою гри в клубі, найпродуктивнішим варіантом для Михайла Фоменка було би… не заважати визначальним виконавцям грати у футбол з їхніх голів і помислів, а не тренерських. Все, що для цього треба – подати цей варіант для ведення бою дещо завуальовано, для збереження тренерської значущості та права впливу, однак водночас просто та зрозуміло.
Втім, навіть якщо сам Фоменко розглядає такий варіант, то, цілком імовірно, він може здаватися йому ризикованим. А чи варто згадувати, що «ризик» і Михайло Фоменко не перетинаються за своєю природою? Тож цілком імовірно, що Рибалка знову бігтиме в атаку, і по 80 метрів в обидва боки. Так, навіть за такого варіанту в нас є непогані шанси – передусім завдяки особистостям на полі. Але в цю суботу найсильнішою збірна була би саме у випадку, якщо би Фоменко зіграв у «Динамо».
Анатолій Волков
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
