Зате в час, коли національна збірна вперше в своїй історії пробилася до фінальної частини чемпіонату Європи, її по прильоту зі Словенії зустрічали від сили півсотні людей, серед яких мінімум половина – журналісти чи родичі футболістів.
Опів на п’яту ранку, 18 листопада, термінал D міжнародного аеропорту «Бориспіль». Навіть попри організований для преси Федерацією футболу автобус зустрічати збірну приїхало трохи більше десятка медійників. Ще з десяток прибули своїм ходом.
Так само самотужки добиралися й кілька десятків фанатів, серед яких найбільше представників відомих нині «Родичів». Тих, чиє ім’я було демонізоване після матчу Ліги чемпіонів «Динамо» - «Челсі». Власне, фанатське середовище під час зустрічі збірної представляли вони, а також кілька «автономних» вболівальників і відомий у фанатських колах аксакал Віктор «Утюг» Заглада.
А ось поруч із металошукачем з’явилося п’ятеро дівчат у дорогих шубках, із букетами надувних кульок жовтого і синього кольорів. То дружини динамівців – Гусєва, Сидорчука, Ярмоленка, Гармаша й вагітна кохана Рибалки. Давши коментар на телекамери, дівчата замовили кави й «коли» і всілися за столика.
Заплановане на четверту ранку прибуття чартерного рейсу з Марібору затрималося максимум на півгодини. Склалося враження, що окремі футболісти навіть такій, не дуже численній увазі, були не надто раді. Скажімо, перший із помічених в терміналі збірників Тарас Степаненко вирішив оминути виділений вихід і почимчикував на резервний. Його прикладу послідувало кілька луганців. А ось В’ячеслава Шевчука в цивільному публіка майже не помітила. Він вийшов попри вболівальників майже непоміченим.
Ось і вийшло, що першими у промінцях вболівальницької уваги купалися президент ФФУ Андрій Павелко, віце-президент ФК «Динамо» Олексій Семененко (цікаво, в якому статусі цей пан їздив у складі офіційної делегації у Словенію?), член виконкому ФФУ Артем Франков та реґіоналівський недобиток, екс-міністр спорту Віктор Корж.
Й лише після них на люди вийшов наставник збірної Михайло Фоменко. Фанати обсипали його конфеті та ґумовим серпантином з балончика, але торкатися не посміли. Вочевидь, сувора тренерська постава створила відповідне враження навіть на вболівальників.
Такі ж стримані вітання прийняв і Олександр Караваєв. Зате надзвичайно веселого Євгена Селезньова публіка зустріла гучно й емоційно. Один із народних улюбленців був викупаний у бризках шампанського, під акомпонемент сміху й фрази: «Да, ну на х…, ребята?»
Зрештою, у контакт із вболівальниками Євген увійшов легко і, зробивши з десяток фото, пішов до автобуса.
В очікуванні інших футболістів фанатам довелося трохи потерпіти й навіть поскандувати прізвища: «Хачик», «Гусєв». Нарешті у дверях з’явився Євген Хачеріді. Окропивши найкращого гравця матчу в Маріборі ігристим, фанати підняли його на руки і прийнялися качеляти. Та сама доля невдовзі очікувала й на Гусєва.
Після того знову запанувала пауза. «Родичі», помітивши у залі Ракицького, почали дискутувати. «Крот, я його вітати не буду», - каже один. «Та забий», - каже інший. Врешті, коли Ярослав виходив, його зустріли стриманими аплодисментами і легкою дозою конфеті. Бажаючих сфотографуватися з «гірником», втім, було немало. «Нічого, ми себе покажемо у Франції», - каже Ракицький журналістам і йде на вихід.
Пятов, Федецький, Ротань, Тимощук, Коноплянка вибігли в інший бік. Якраз у той момент, коли вболівальники підкидали на руках Сергія Сидорчука. Той до слави ще явно не звик і трохи соромився.
Зате Денис Бойко, пройшовши через вболівальницький коридор, від фото не відмовлявся. «Знаєш, що ти вже зірка «ютьюбу»?, - питає Дениса один із вболівальників. - Та вже знаю».
«Заради таких моментів варто грати у футбол, - каже, ледь ставши на ноги після розкачувань, Андрій Ярмоленко. – Дякую усім, хто приїхав нас зустрічати».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
