- Тебе на батьківщині, з відомих причин, багато хто не любить. Можливо, в цій історії є темні плями, які добре б роз'яснити. Наскільки знаю, у прийнятті громадянства України особливого вибору в повному розумінні слова і не було...
- Насправді так і є. Я розумію білоруських вболівальників. Знаю, яке у них до мене ставлення. Але поїхав у п'ятнадцять років. Зробили в Києві з хлопців 85-го року народження базову команду збірної. А закінчувати академію могли тільки громадяни України. І нас, можна сказати, просто поставили перед фактом.
І нехай вже вибачать мене співвітчизники, але завдяки цьому я грав у збірній України. Спочатку - від U-17 до U-21. Проти Мессі і Сабалети, Серхіо Рамоса, Сольдадо і Сільви. Потім на дорослих - чемпіонаті світу в 2006-му та чемпіонаті Європи в 2012-му. А зіграв би там, якби не поміняв паспорт?
Звичайно ж, розумію образу і так далі. Однак вибрав такий шлях. Хоча, може, це й негарно звучить, але не шкодую, що все так склалося. Пограв на високому рівні. І продовжую грати. Не хочу виправдовуватися: як вийшло - так вийшло.
Придбав величезний досвід. Всі ті юнацькі чемпіонати Європи та світу - це дуже цікаво! Потім відразу ж - молодіжний чемпіонат Європи, де ми програли у фіналі Нідерландам. Хунтелаар нам забив в кінці. І тут же кличуть у національну збірну, де Шевченко, Воронін, Тимощук. У підсумку на чемпіонаті світу в 1/4 фіналу з Італією виходиш в стартовому складі в атаці з Шевченком. У 21 рік. Незабутні емоції.
- Ти в Мінську другий тиждень. За цей час тебе за зміну громадянства ображали - на вулиці, в публічних місцях?
- Жодного разу. Був у суботу на КХЛ. Трохи переживав, як мене приймуть в Мінську. Хоча з характером все гаразд. І до нападок стійкий. А на «Мінськ-Арені» чоловік десять зі мною сфотографувалися. Побажали удачі. Сказали: «Все одно ти наш». Було дуже приємно. Спасибі за нормальне ставлення, - наводить слова Мілевського «pressball.by».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
