Найпершою з-поміж трьох «че» областей є Черкаська. Цей регіон, на теренах якого можна натрапити на географічний центр України, не може похвалитися такими футбольними традиціями, як Київщина, Донеччина чи, приміром, Одещина. Одним з небагатьох гучних успіхів черкащан був вихід «Колгоспника» (згодом «Дніпра») до 1/16 Кубка СРСР. Ленінградський «Зеніт» з мінімальним рахунком подолає на перший погляд скромну команду, яка попередньо виб’є з турніру кутаїське «Торпедо».
В часи незалежності команди із Черкащини ніколи не виступали у Вищій лізі країни. Історії про те, як 1999 та 2000 років «Дніпро» не потрапив до еліти, зізнатися, не надто зрозумілі. Правда нашого футболу часто-густо захована за сімома замками й печатями. При нагоді раджу читачам ознайомитися з тими давніми подіями.
Область з центральної частини України дала Грі Євгена Дейнеко («Нафтовик», черкаський «Дніпро»), Романа Поліщука («Чорноморець», черкаський «Дніпро»), Валентина Горкуна («Чорноморець», «Геліос»), Дмитра Коркішка («Динамо-2», «Полтава») та інших. Зокрема, біографії п’ятьох ще неназваних черкащан ми сьогодні розповімо. До речі, якщо у попередньому випуску «Футбольної України» практично всі хмельничани-герої блогу грали за «Дніпро» та «Кривбас», то четверо з п’яти черкащан бігали за кримські команди: або за «Севастополь», або за «Таврію», а то й навіть за обидва клуби.
Географічна довідка:
Площа та населення: 20 900 км. кв., понад 1,2 млн осіб; межує з: Київською, Кіровоградською, Полтавською, Вінницькою областями; найбільші міста: Черкаси, Умань, Сміла, Золотоноша, Канів, Корсунь-Шевченківський, Шпола, Ватутіне, Городище, Звенигородка, Жашків, Кам’янка, Тальне; найбільші ріки: Дніпро, Рось, Вись, Гірський Тікич, Гнилий Тікич, Ятрань, Вільшанка
Відомі команди області:
«Дніпро», Черкаси (дата існування: 1955-09; попередні назви: «Буревісник», «Колгоспник», «Граніт»); «Локомотив», Сміла (11-тиразовий чемпіон області); «Зоря», с. Білозір'я (дата утворення: 1965); «Хімік», Черкаси; «Нива-Нафтовик», Корсунь-Шевченківський; «Ходак», Черкаси (рік утворення: 2004); «Колос», смт. Чорнобай; «Черкаський Дніпро», Черкаси (дата заснування: 2010; попередня назва: «Славутич»)
«Черкаський Дніпро» одягнув вишиванки
Микола Липинський
Дата народження: 09.04.1968; місце народження: Черкаси; позиція: нападник, півзахисник; кар’єра гравця: 1985-86 – «Дніпро» (Дніпропетровськ) (дубль), 1987 – СКА (Хабаровськ), 1988 – «Шахтар» (Павлоград), 1989 – «Гомельсільмаш» (Гомель), 1989 – «Дніпро» (Рогачов, Білорусь), 1989 – «Супутник» (Річиця, Білорусь), 1990 – «Дніпро» (Черкаси), 1991-92, 1996-97 – «Нафтовик» (Охтирка), 1993 – «Слопод» (Словаччина), 1994 – «Кошице» (Словаччина), 1994 – «Карпати» (Львів), 1995 – «Скала» (Стрий), 1996 – «Явір» (Краснопілля), 1998 – «Торпедо» (Запоріжжя); досягнення: чемпіон Української РСР (1991)
Після закінчення Харківського спортивного інтернату черкащанин потрапив не до резервної команди «Металіста», що здавалося би логічнішим, а опинився в дублі «Дніпра». У хабаровській СКА Миколу Липинського занесло, «дякуючи» армійській службі. Якщо з Харкова до Дніпропетровська – рукою подати, то Далекий Схід, здавалося юнаку, знаходиться десь там, де чорт з його куличками.
Повернувшись з війська, хлопець побігав за низку українських та білоруських колективів, а у формі «Нафтовика» навіть взяв участь в найпершому незалежному чемпіонаті. Ну а далі в кар’єрі Миколи трапилася Словаччина (тоді ще Чехословаччина). Футболісту є що пригадати, зокрема, як він в складі «Кошице» виступав в Кубку володарів кубків 1993/94. Словаки для розігріву прибили литовський «Жальгіріс», однак в наступному раунді поступилися «Бешикташу», причому українцеві та компанії зовсім трохи не вистачило, аби пройти «чорних орлів», яких дещо згодом смачно зіб’ють гармати лондонських «канонірів». До слова, в Словаччині Микола Липинський перетнеться із земляками, причому вельми нам знайомими: Михайлом Савкою, Олександром Сопком.
Після закордонного вояжу на чоловіка очікуватимуть вища ліга України та «Карпати» Мирона Маркевича.
Чемпіонат України 1994/95, «Карпати» – «Зоря» – 4:3
«Карпати»: Стронцицький Богдан, Павлюх Іван, Чижевський Олександр (к) (Доценко Віктор, 75), Федюков Олег (Валенко Едуард, 46), Зуб Роман, Петрик Анатолій, Амілехін Сергій, Леськів Василь, Шумський Віталій, Покладок Андрій, Липинський Микола (Маковій Ігор, 88)
Тренер: Маркевич Мирон
«Зоря-МАЛС»: Нікітін Андрій (к), Микитин Володимир, Бідний Володимир, Різун Микола (Кондратенко Андрій, 13), Андрющенко Анатолій, Квітатіані Гела, Коробченко Олексій, Максимич Сергій (Мухін Андрій, 46), Шутов Олександр, Поцхверія Міхаїл, Грідюшко Олександр (Аносов Микола, 85)
Тренер: Кобзарєв Володимир
Голи: 1:0 – Липинський (1), 1:1 – Поцхверія (17), 1:2 – Коробченко (34), 2:2 – Покладок (37), 2:3 – Поцхверія (64), 3:3 – Покладок (79), 4:3 – Покладок (82, з пенальті)
Вилучення: Квітатіані (44, друге попередження)
Олександр Ковпак
Дата народження: 02.02.1983; місце народження: Сміла; позиція: нападник; кар’єра гравця: 2003-04 – «Дніпро» (Черкаси), 2005-10 – «Таврія» (Сімферополь), 2011-12 – «Арсенал» (Київ), 2013-14 – «Севастополь», з 2014 – «Ворскла» (Полтава), 3 матчі за збірну; досягнення: «бронза» Другої ліги України (2005), Кубок України (2010), переможець Першої ліги України (2013), найкращий бомбардир Вищої ліги України (2009)
Дитиною Олександр активно займався гімнастикою. Тому повторити святкування забитого м’яча в стилі Мірослава Клозе для черкащанина – раз плюнути. Якось молодого нападника «Локомотива» із Сміли примітив черкаський «Дніпро»… Ковпак швидко влився в ряди обласного гранду, раз у раз вражаючи ворота опонентів. Однак широкому загалу вболівальників Олександр став відомим тоді, коли погодився на пропозицію від «Таврії». Сезону 2008/09 форвард кримчан з 17-ма голами впевнено виграв бомбардирський забіг. Другі-треті кияни, Бангура та Алієв, настріляли лишень по 13 м’ячів.
Бажаючі можуть дорікнути Олександру (як і Шиндеру), що він великою мірою причетний до вильоту «Ворскли» від «Жиліни». І ці критики матимуть право на подібну думку, оскільки в Словаччині Ковпак не реалізував пенальті, а вдома змарнував гольовий момент…
Чемпіонат України 2005/06, «Таврія» – «Сталь» (Алчевськ) – 5:2
«Таврія»: Тодіч Саша, Амісулашвілі Олександр, Омоко Харісон, Вейкутіс Аудріус (Чижевський Олександр, 58), Снитко Сергій, Корнєв Андрій, Де Ласерда Едмар (к), Васіляускас Неріюс, Ковпак Олександр, Пестряков Олег (Сибіряков Сергій, 63), Алвеш Жуніор (Вишневський В’ячеслав, 83)
Запасні: Медін Микола, Кармаліта Євген, Грібанов Сергій, Годін Олексій
Тренер: Михайло Фоменко
«Сталь»: Комарицький Андрій, Гаврюшов Андрій (к), Половков Олександр, Шуга Іван, Кіріце Даніель, Цімакурідзе Георгій, Мара Богдан (Третяк Сергій, 69), Сернецький Сергій, Пірву Крістіан, Данаєв Андрій (Горбушин Дмитро, 23), Касьянов Артем (Окана-Стазі Бурнель, 22)
Запасні: Старцев Вадим, Стасовський Олександр, Саванчук Олександр, Кондратюк Петро
Тренер: Волобуєв Анатолій
Голи: 1:0 – Васіляускас (11), 2:0 – Ковпак (17), 3:0 – Едмар (30), 4:0 – Едмар (39), 5:0 – Ковпак (53), 5:1 - Окана-Стазі (56), 5:2 – Сернецький (60)
Олег Карамушка
Дата народження: 30.04.1984; місце народження: Канів; позиція: захисник; кар’єра гравця: 2001-03 – «Дніпро-2», «Дніпро-3» (Дніпропетровськ), 2003-05 – «Борисфен», «Борисфен-2» (Бориспіль), 2003 – «Десна» (Чернігів), 2006 – «Металург» (Запоріжжя), 2007 – «Шахтар» (Донецьк), 2007 – «Харків», 2008 – «Таврія» (Сімферополь), 2010 – «Оболонь» (Київ), 2011, 2013-14 – «Дніпро» (Могильов, Білорусь), 2012 – «Динамо» (Мінськ), 2012 – «Кримтеплиця» (Молодіжне), з 2015 – «Белшина» (Білорусь)
Свого часу Олег Карамушка як для рівня українського чемпіонату вважався досить пристойним захисником. Гравець викликався до молодіжної збірної України. В сезоні 2003/04, в останньому турі чемпіонату, він забив єдиний м’яч «Дніпру» (звіт матчу до вашої уваги), чим підняв «Борисфен» на підсумкове сьоме місце. Протягом останніх років Олег активно освоює білоруські землі.
А тепер трохи гумору. На сайті Федерації футболу України в особистому профайлі гравця розміщена ну ніяк не Олегова світлина. Фото додаємо.
Чемпіонат України 2003/04 «Дніпро» – «Борисфен» – 0:1
«Дніпро»: Медін Микола, Русол Андрій, Мелащенко Олександр, Лисицький Віталій, Михайленко Дмитро (к), Шелаєв Олег, Семочко Дмитро (Поклонський Олександр, 86), Максимюк Роман (Кравченко Костянтин, 56), Грицай Олександр, Костишин Руслан (Мотуз Сергій, 59), Ротань Руслан
Запасні: Куслій Артем
Тренер: Євген Кучеревський
«Борисфен»: Вірт Юрій, Дмитрук Олександр (Деркач Андрій, 90+3), Клименко Олександр,Анненков Андрій (к) (Швець Ігор, 88), Ковалюк Володимир, Гончар Олександр, Сизон Олег, Хомин Андрій, Карамушка Олег, Головко Андрій, Сухомлінов Владислав
Запасні: Бабак Олександр
Тренер: Олександр Рябоконь
Голи: 0:1 – Карамушка (60)
Карамушка на сайті ФФУ
А ось справжнє фото Олега
Максим Лісовий
Дата народження: 21.05.1985; місце народження: Черкаси; позиція: півзахисник; кар’єра гравця: 2002 – «Дніпро» (Черкаси), 2004-06 – «Борисфен», «Борисфен-2» (Бориспіль), 2006 – «Зоря» (Луганськ), 2007-10 – «Волинь» (Луцьк), 2010 – «Севастополь», 2011 – «Білшина» (Білорусь), 2011 – «Гомель» (Білорусь), 2012 – «Динамо» (Мінськ, Білорусь), 2013 – «Дніпро» (Могильов, Білорусь), 2014 – «Полтава», з 2015 – «Черкаський Дніпро»; досягнення: срібний призер Першої ліги України (2010), бронзовий призер чемпіонату Білорусі (2011, 2012), переможець Другої ліги України (2015)
Левову частину власної кар’єри Максим Лісовий відбігає у Першій лізі України. Із вищолігової «Зорі» (де цей півзахисник не грав) до «Волині» його переманить Віталій Кварцяний. Черкащанин, при зрості 194 сантиметри, повністю відповідав вимогам прискіпливого ВВК. У Луцьку Лісовий проведе три повноцінні сезони. Нерідко його голи та передачі дарували «хрестоносцям» перемоги. Як пригадує екс-партнер Максима по «Волині» Ігор Биканов, Лісовий був універсалом, здатним зіграти як на обох флангах півзахисту, так і в центрі. До речі, саме після передачі черкащанина харків’янин Биканов проведе єдиний м’яч «Десні».
Коли «Волинь» вийде до «вишки», Максим луцьку прописку змінить на севастопольську. Але за «моряків» черкаський гренадер практично себе не проявить і вирушить в бобруйську оренду. За кордоном Лісовий «засвітиться» в складі кількох білоруських команд, двічі візьме «бронзу» сусідньої першості. А ще, будучи виконавцем «Гомеля», навіть спробує на смак 3-ій кваліфікаційний раунд Ліги Європи 2011/12. Однак білоруські «рисі» нічого не протиставлять турецькому «Бурсаспору» – 2:5 за сумою обох зустрічей. Цікаво, що в попередньому раунді турніру інший білоруський клуб, ФК «Мінськ», теж поступиться османам – «Газіантепспору». Ні, Мілевського тоді ще не буде в стані «соколів».
З 2015 –ого Максим Лісовий перебуває на рідній землі, себто наявний в складі «Черкаського Дніпра».
Чемпіонат України 2004/05, «Металург» – «Борисфен» – 2:1
«Металург»: Глущенко Андрій, Невмивака Дмитро, Вишняк Ярослав, Лучкевич Ігор, Челядзинський Артем (Семененко Артем, 74), Любарський Руслан, Бредун Євген, Акопян Армен (Годін Олексій, 88), Шкембі Бледі, Бошняк Споменко, Каракевич Роман (Модебадзе Іраклі, 55)
Запасні: Жук Володимир, Польовий Володимир, Погорілов Іван, Вернидуб Віталій
Тренер: Валерій Яремченко
«Борисфен»: Михайлів Андрій, Карамушка Олег, Сахно Сергій, Кірюхін Олександр (Сапай Вадим, 64), Запорожан Андрій, Лупашко Владислав, Дмитрук Олександр (к) (Листопад Тимофій, 83), Пшеничних Сергій, Літовчак Роман (Станкевич Максим, 59), Стадник Максим, Лісовий Максим
Запасні: Кондратюк Богдан, Дмитрук Олександр, Дейнеко Євген, Ліщук Олександр
Тренер: Степан Матвіїв
Голи: 1:0 – Каракевич (4), 1:1 – Лісовий (64), 2:1 – Модебадзе (84)
Володимир Танчик
Дата народження: 17.10.1991; місце народження: Черкаси; позиція: півзахисник; кар’єра гравця: 2008 – «Княжа», «Княжа-2» (Щасливе), 2009-11 – ФК «Львів», ФК «Львів-2», 2011-14 – «Севастополь», 2014 – «Рух» (Польща), 2015 – «Гурнік» (Польща), з 2015 – «Олімпік» (Донецьк); досягнення: переможець Першої ліги України (2013)
Дякуючи своєму прізвищу, Танчик від одного з тренерів отримав прізвисько «Т-34». Володимиру довелося немало відпахати на полях вітчизняної Першої ліги та меншою мірою в польській Екстраклясі, аби нарешті зіграти в УПЛ. Дебют припав на виїзний матч «Севастополя» проти «Дніпра» (15.0.2014).
Зовсім нещодавно «Т-34» влучним пострілом по «дніпровським» позиціям приніс в трофеї «Олімпіка» цінну нічию.
Чемпіон України 2015/16, «Дніпро» – «Олімпік» – 1:1
«Олімпік»: Махарадзе Заурі, Парцванія Темур, Гришко Дмитро (к), Огіря Владислав, Гошкодеря Віталій (Федорів Віталій, 81), Рхарсалла Моха, Поступаленко Антон (Матяж Іван, 79), Лебідь Валерій, Борзенко Сергій, Танчик Володимир, Кадимян Гегам (Лисенко Володимир, 70)
Запасні: Літовченко Сергій, Драченко Максим, Шестаков Сергій, Конде Секу
Тренер: Санжар Роман
«Дніпро»: Бойко Денис, Де Ласерда Едмар (Соуза Кампос Даніло, 82), Селезньов Євген, Де Матос Леонардо, Чигринський Дмитро (Зозуля Роман, 58), Гама Бруно, Сільва Дуглас, Ротань Руслан (к), Папа Гуйє, Андерсон Піко, Лейте Насіменто Матеус (Бабатунде Міхель, 82)
Запасні: Лаштувка Ян, Чеберячко Євген, Томечак Іван, Лучкевич Валерій
Тренер: Маркевич Мирон
Голи: 0:1 – Де Матос (36), 1:1 – Танчик (47)
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
