Рекордсмен чемпіонату Естонії як автор найдовшої воротарської «сухої серії», переможець в складі талліннської «Левадії» усіх внутрішніх турнірів Роман Смішко розповів про те, яким був для нього сезон, що він провів у клубі «Транс» з Нарви.
- Після кількох років перебування в «Левадії» Ви раптом опинилися в клубі «Транс». Що трапилося?
- Якщо чесно, то на це питання мені досі ніхто не дав чіткої відповіді: ні тренерський штаб, ні президент, ні спортивний директор. Думаю, що хтось знає причину, але я здогадуюсь, що справа просто в трансферній політиці клубу, але, як видно за нинішнім сезононом, вона виявилося вельми сумнівною і помилковою.
- Ви самі знайшли «Транс» чи клуб знайшов Вас?
- Ми давно знайомі з президентом «Трансу», і коли мене просто за місяць до чемпіонату виставили за двері, скажемо чесно, варіантів вже було не багато. Президент запропонував мені допомогти і в свою чергу постарався зробити максимально все залежне від нього.
- Складно було з команди чемпіона потрапити в середняк, нехай і міцний? Які завдання стояли перед командою?
- Не бачив нічого в цьому страшного, тим більше, що завдання ставилися бути в призерах. Як показав чемпіонат, з лідерами ми грали не погано, а ось втрачали очки там, де цього було робити не можна, притому, що більшість - через наші прикрі помилки.
- У кінцівці чемпіонату вже не Ви були № 1 у воротах. В чому причина? Залишаєте клуб?
- Так, залишатися не буду, причина в тому, що за чотири тури до кінця все стало ясно - ми займемо шосте місце, не вище і не нижче, вирішили награвати молодого колегу на наступний чемпіонат. За сезон у нас змінилося три тренери, що дуже важко, у кожного своє бачення ситуації. Тому рішення нового тренера було таким.
- На даний момент Ви в пошуках нового місця роботи в Естонії, чи є інші варіанти?
- Поки сім'я в Естонії, і чесно кажучи, настільки звикли, що їхати не хочеться. Донька ходить до школи, у дружини робота, на сьогодні в першу чергу думаю про сім'ю, щоб їм було добре. Але вся проблема з документами для проживання, тож якщо нічого до 15 грудня не запропонують, можливо, доведеться повернутися в Україну.
- Ось Ваш колишній партнер по «Левадії» Олександр Волчков вже грає в Першій лізі.
- Сьогодні команди Першої ліги непогано укомплектовані хорошими воротарями. Думаю, десь влаштуватися буде важко. Так, у Саші схожа ситуація: не знайшовши нічого в ближньому зарубіжжі, він повернувся додому.
- Так, в Україні хороша воротарська школа. Але в Естонії ви один з кращих воротарів.
- Не знаю, напевно, не всі такої думки, якщо я взимку залишився без роботи, не дивлячись на хороший сезон і пристойну нульову серію .... А в Естонії не так багато команд, які могли б скористатися послугами легіонера-воротаря, тому ніякої конкретики поки немає. Є пропозиція зі Скандинавії, але виникає питання навчання дочки і умови не настільки великі, щоб всією сім'єю жити там, так як рівень життя вищий.
- Але все ж цікава пропозиція, зізнайтеся?
- Пропозиція цікава в плані розвитку та перспективи роботи, але поки ще хотілося б пограти, тим більше, слава Богу, сили дозволяють.
- В Естонії є ліміт на легіонерів?
- Ліміт з цього року - 4 легіонери на полі і один на заміні, тобто 5 у заявці.
- Другим бомбардиром чемпіонату став українець Квасов. Що скажете про цього форварда як голкіпер?
- Так, хороший нападаючий, агресивний, швидкий, з мисленням, засмутив мене разок-другий. Шкода, що у зв'язку з нинішньою обстановкою і молодим гравцям доводиться шукати хліб в далекому краю.
- А взагалі, футбол в Естонії на якому місці як спорт?
- Як мені здається, скоро футбол зможе баскетбол потіснити з лідерської позиції.
- Є прогрес у розвитку цього спорту в країні?
- Так, намагаються розвивати дитячі школи при клубах, стадіони трохи поліпшувати стали. З минулого року всі ігри стали транслювати в інтернеті або по ТБ.
- А вболівальники пішли на стадіони?
- Коли тепло, збільшилася кількість, коли прохолодно, мабуть, краще вдома подивитися.
- Все одно не можу зрозуміти, як капітана команди, рекордсмена за кількістю сухих хвилин поспіль, ось так от просто без пояснення виставити за двері ...
- Тут багато хто здивувався, м'яко кажучи ...
- Не буду викручуватися, але є таке враження, що Вас прибрали під Парейко ...
- Можливо й таке, хоча як мені говорили, що його запросили, коли зрозуміли, що у них немає воротаря.
- Дивно, спочатку Вас попросили піти, а потім у них не виявилося воротаря і капітана команди...
- Ну ось так. Я думаю, що в клубі трохи відірвалися від землі після того, як ми вийшли з кризи, і після четвертого місця спочатку стали срібними призерами, а потім двічі чемпіонами, і все це молодою командою. Успіх трохи запаморочив голову, але нинішній сезон показав, що гроші та імена не завжди дають результат. До того ж, селекція, яку провела «Левадія», залишала бажати кращого. Рівень деяких гравців мені здався не вищим за естонських виконавців.
- Якби раптом надійшла пропозиція від «Левадії», повернулися б?
- Думаю, що вона навряд чи надійде, але я людина не горда, з президентом, вважаю, ми залишилися в нормальних стосунках, тренерський штаб змінили, якщо новий тренер захоче мене бачити, чому б ні ... Фанати «Левадії» навіть під час гри з «Транс» тепло мене підтримували, а на перший матч вивісили баннер «Спасибі, Роман». До слова, це єдине «спасибі» за чотири роки роботи в клубі, але це вже історія ...
- Так, але «Левадія» тепер, яка змінила Вас як капітана і воротаря, знову втратила пост №1, адже Парейко закінчив кар'єру. Де логіка?
- Як кажуть: «Не шукайте логіку у футболі». Я думаю, є навколофутбольні моменти, про які рано чи пізно зрозуміють.
- Тільки варто позаздрити Вашій холоднокровності і воротарській витримці ...
- А що залишається робити? Так, неприємно десь в глибині душі, навіть образливо, але життя триває, час покаже, хто правий, а хто винен, і розставить все на свої місця. Просто з деяких пір, а саме після часу, проведеного в Киргизстані, я став до деяких речей ставиться по-іншому. Сьогодні треба думати, що далі, а не тримати образи і згадувати минуле.
- Забудемо про «Левадію». Як оціните сезон в «Трансі»?
- У футбольному житті це, напевно, невеликий мінус. У першу чергу тому, що не зумів допомогти виконати поставлене завдання, а в житті це новий цікавий виток. Вважаю, що у команди є майбутнє, так як робота дитячих та юнацьких тренерів: Олега Курочкіна, Максима Грузнова, у минулому гравця «Трансу», не може не дати своїх плодів. Дивлячись на їх роботу і на розвиток молодих пацанів, я думаю, через 4-5 років це буде молода і дуже сильна команда. Це те, чого сьогодні не вистачає «Трансу» - своїх вихованців. Що стосується президента Миколи Бурдакова, то таких людей я давно не зустрічав. Ця людина всією душею і серцем віддається футболу і фанатично любить його. А втім, що стосується Нарви, можна охарактеризувати так: не найкращий період у моїй футбольній кар'єрі, але дуже цікавий і корисний період життя.
- Як у Вас склалися стосунки з одноклубником і земляком Володимиром Кілікевичем?
- Відмінно. З Володимиром я трохи був знайомий, ще коли він грав у Маріуполі, а я приїжджав на перегляд. Завжди добре, коли є хтось із земляків, запрошував його з родиною до себе в Таллінн на вихідні, їм дуже сподобалося. Значить, нормально склалися стосунки.
- Відкинемо всі пропозиції і все інше, реально оцінюємо рівень. В якому чемпіонаті хотілося б пограти?
- Не знаю чому, але завжди хотів спробувати себе в чемпіонаті Ізраїлю чи Польщі, тим більше, що варіант з Польщею був, але я його якось проґавив. Після литовської «Ветри» пропонували поїхати в «Відзев» Лодзь. Тоді вони були в першій лізі і виходили у вищу. Рівень чемпіонату мені був знайомий. Ми часто грали з польським командами товариські матчі.
- У «Відзева» були фінансові проблеми.
- Це тепер, але зараз уже не кличуть. Після Литви була хороша статистика, та й мені було 27.
- Були пропозиції з України?
- Не було, щось намагався дізнаватися. Говорили, Кіровоград шукав воротаря, але вже взяли Паста. Тим більше, що в «Зірці» я колись один сезон відіграв, приємні спогади про той час.
- Вони начебто зібралися в Прем'єр-лігу.
- Так, чув. Вважаю, що місто заслуговує мати команду в УПЛ.
- Сумуєте за поєдинками в єврокубках?
- Якщо чесно, то якось зловив себе на думці, що чогось не вистачає. Нехай далеко ми не проходили, але це цікаві і завжди напружені матчі. Так, дуже хотілося б ще пограти і взяти участь в турнірах такого рівня.
- Хотілося б завершити на позитивній ноті, що скажете про гру збірної?
- Так, дійсно, це дуже позитивні емоції, які в даний час дуже потрібні для всього народу і країни, хоча гра більше була на останній бій схожа. Особливо вразила гра воротарів обох команд.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
