Не зважайте. Підводні камені «Закону Павелка»

Футбол України 2 Грудня, 16:45 1021
Не зважайте. Підводні камені «Закону Павелка» | 19-27
Від PR-ходу до практики - про нюанси і механізми виконання «Закону Павелка».

Прийняття нового Закону «Про запобігання впливу на результати офіційних змагань корупційних правопорушень» (далі - Закон) стало кроком вперед у регулюванні спортивних подій в Україні. Ця законодавча ініціатива з легкої руки ряду ЗМІ ще до свого прийняття отримала назву «Закон Павелка», що не зовсім вірно, однак не будемо говорити про форму, а проаналізуємо зміст.

Зазвичай, втручання держави у справи спорту (особливо - футболу з його потужним лоббі в особі УЄФА і ФІФА) не вітаються спортивною громадськістю. Але тут має місцем зовсім інший випадок. У нюансах нового Закону і механізмах виконання його норм спеціально для UA-Футбол розбиралися міжнародний спортивний юрист Антон Сотір і юрист фірми GOLDENGATE Анастасія Жебель.

Основною метою Закону є створення державного механізму протидії такому явищу, як договірні матчі. Як показують безліч прикладів, активно обговорюваних останнім часом, на жаль, таке явище в українському футболі не лише існує, а квітне. Не можна сказати, що ця проблема унікальна для України: у багатьох країнах Європи місцеві федерації роками борються з подібним феноменом, який заперечує основні принципи Fair Play, на яких має бути побудоване будь-яке спортивне змагання. Як показують безліч публічних справ, розглянутих органами УЄФА та КАС за останні 5 років, з договірними матчами борються вже давно різними методами як на рівні держави, так і через спортивні органи.

В Україні, у зв'язку з кризою і фінансовими проблемами багатьох клубів, ситуація погіршилася в рази, змушуючи деяких суб'єктів футболу (не будемо прямо вказувати, яких саме, тим більше, що мова йде не тільки про «Олімпік» - ред.) впливати на результати матчів з метою отримання фінансової вигоди. Сподіваємося, що прийняття Закону стане своєчасної «пігулкою» для нашого футболу і допоможе вирішити цю проблему.

Як повинен працювати Закон

В першу чергу, слід зазначити, що Закон поширює свою дію на широке коло осіб: від представників Міністерства та федерацій до гравців, арбітрів, організаторів змагань, агентів (посередників), тренерів, власників клубів. Навіть медичний персонал, який обслуговує і лікує спортсменів, підпадає під дію Закону. Передбачається, що ніхто не повинен залишитися безкарним.

Закон передбачає встановлення як адміністративної, так і кримінальної відповідальності. Основним критерієм визначення провини є ставки на спорт (одержання фінансової вигоди від впливу на матч). Закон забороняє спортсменам і всім іншим спортивним особам робити ставки на офіційні змагання, в яких вони (або їхні команди) беруть участь. У разі недотримання зазначеної норми, порушника чекає адміністративна або кримінальна відповідальність, залежно від розміру ставки і частоти порушень. У «кращому» випадку винного чекає штраф до 305 000 гривень (якщо ставка була розміром до 24 000 гривень). Виграш, до речі, теж конфіскують. Повторне порушення протягом року призведе до штрафу в розмірі до 610 000 гривень і, крім конфіскації виграшу, спортсмена або іншу особу можуть позбавити права займатися спортивною діяльністю протягом року.

Якщо ж ставка більше 24 тисяч гривень, то до порушника застосовується кримінальна відповідальність. Тут вже штраф починається з 426 000 гривень, а крім нього, передбачено позбавлення волі на строк від 2 до 5 років.

Не зважайте. Підводні камені «Закону Павелка» - изображение 1

Крім зазначеного вище, відповідальність передбачається, загалом, за спортивну корупцію (підкуп спортсменів чи інших спортивних осіб з метою вплинути на результат спортивного змагання). Наприклад, якщо хтось знав про намір чи факти корупції або йому пропонували хабар/підкуп, але він не заважав його вчиненню, не повідомив у відповідні органи, це також може спричинити відповідальність (згадаймо справу арбітра Олега Орєхова, який був довічно усунений від будь-якої футбольної діяльності лише за те, що не повідомив про те, що його намагалися підкупити під час матчу Ліги Європи).

Найбільш суворе покарання передбачено за організацію договірного матчу, вплив на результати змагань, підкуп і т.д. Порушники цих норм зобов'язані будуть виплатити штраф у розмірі до 609 000 гривень або позбудуться волі від 1 до 3 років з конфіскацією майна.

Особливу увагу в Законі приділяється впливу (підкупу) у змаганнях юнацьких та дитячих команд, встановлюючи більш суворе покарання (до 5 років позбавлення волі).

Теорія та практика

Однак те, що так красиво на папері, має всі шанси зіткнутися з проблемами на стадії втілення в життя.

Основною проблемою реалізації Закону є доведення факту злочину. Навіть якщо рахунок або результат змагання буде «дивним і незвичайним», а на нього буде зроблено безліч ставок, для притягнення до відповідальності тільки цих фактів буде мало. Правоохоронним органам потрібно буде виявити безпосередніх учасників такого «дивного рахунку» і довести, що саме вони вплинули на результат і отримали вигоду від цього.

На жаль, об'єктивно встановити зв'язок між грою (виступом) конкретного спортсмена і результатом буде вкрай складно. Ніякий експерт не зможе підтвердити «без всяких сумнівів», що «дивні» дії (бездіяльність) футболіста були викликані саме тим, що його підкупили або він зробив ставку. Він завжди зможе сказати, що у нього було погане самопочуття, фізичний біль або інші особисті причини, через які він так погано виступив (чим і займаються підозрювані зараз - ред.). Це лише побічно підтверджує його провину. Тому правоохоронним органам доведеться збирати інші докази для того, щоб ловити злочинців.

З іншого боку, контроль за спортивними ставками і заборона їх маніпуляції залишає невирішеним наступне питання: як органи будуть виявляти особи, які зробили незаконні ставки? У кращому випадку, органи зможуть отримувати від «небукмекерських контор» офіційну інформацію про розміри і часу ставок, на підставі чого можна буде з великою часткою ймовірності стверджувати, що матч міг бути «договірним». Сьогодні неможливо проконтролювати, хто саме зробив ставку, адже вимога при цьому обов'язкового пред'явлення паспорта в Україні відсутня. Крім того, зробити ставку можуть не тільки самі спортсмени, але й інші «підставні особи» (кум, сват, брат, сестра, дівчина і т.д.). Тому наявність Закону як такого не буде гарантією, що «договірні матчі» можна буде з легкістю або взагалі розкривати, а таке явище зникне повністю.

Варто також відзначити, що Закон народжує наступну колізію, до речі, вже офіційно завізовану президентом Порошенком. По суті, він визнає існування спортивних ставок в спорті, хоча офіційно букмекерська діяльність в Україні заборонена. Тому додаткові зміни законодавства в цій сфері катастрофічно необхідні для більш ефективної боротьби з договірними матчами. Як мінімум, потрібен повний контроль за людьми, які роблять ставки і отримують виграші, адже без цього багато положень Закону будуть лише красивими словами «на папері».

***

Діййсно, Закон встановлює досить сувору відповідальність за організацію або участь в договірних матчах всіх осіб, причетних до спорту. Але практичне застосування Закону може викликати певні складнощі, особливо в плані доведення провини злочинців, і в будь-якому випадку вимагає додаткових реформ у сфері букмекерської діяльності в Україні, яка фактично існує (і навіть спонсорує чемпіонат країни серед команд Прем'єр-ліги - ред.), незважаючи на офіційні заборони.

Чи допоможуть ці заходи і чи будуть вони ефективно застосовуватися нашої правоохоронною системою - покаже час, який дуже точно відокремлює піар від реальних рішучих дій. Сам же факт прийняття Закону - вже величезний прорив у боротьбі проти договірних матчів, однак це має бути лише тільки перший крок.