Хто врятує великий футбол у Запоріжжі?

Футбол України 6 Грудня, 06:48 1679
Хто врятує великий футбол у Запоріжжі?
Розмірковування про долю запорізького «Металурга»

Роман Сиволап

Чи футбольне місто Запоріжжя? «Металурги» не можуть похвалитися наявністю трофеїв у клубному музеї. Найвище досягнення клубу - четверте місце в сезоні 2001-2002 років, коли командою керував Олег Таран. Але цінність запорізького клубу не в тому, що йому вдавалося скласти конкуренцію кращим командам України. Головне, що у «Металурзі» ефективно працює система підготовки власних вихованців, які кожен рік поповнювали склад клубу.

Далеко повертатися в часи Лучкевича-старшого, Полтавця, Кріпака та інших не будемо, наведу список найбільш відомих вихованців, якими запорізький клуб поповнив інші команди, починаючи з сезону 2010/2011 років.

Сезон 2010/11 років: Максим Коваль (1992 року народження), Володимир Польовий (1985), Володимир Аржанов (1985), Дмитро Невмивака (1984), Сергій Кривцов (1991), Тарас Степаненко (1989).


2011/12: Віталій Вернидуб (1987), Дмитро Безотосний (1983).

2012/13: Едуард Соболь (1995), Андрій Цуріков (1992), Сергій Сидорчук (1991).

2013/14: Олексій Шевченко (1992).

2014/2015: Євген Опанасенко (1990), Євген Пісоцький (1990).

І це не враховуючи Блізниченка та Лучкевича-молодшого, яких «Дніпро» виманило з академії Запоріжжя ще в зовсім юному віці.

Якщо уявити, що всі ці гравці повернуться до рідного клубу, то в «Металурга» буде справді конкурентоспроможний склад.

Як вам таке сполучення гравців: Коваль - Опанасенко, Вернидуб, Кривцов, Соболь - Степаненко, Сидорчук, Польовий, Цуріков, Пісоцький - Аржанов.

Думаю, що з двома основними гравцями національної збірної - Степаненком та Сидорчуком, потенційними збірниками Ковалем, Вернидубом, Кривцовим та Соболем такий «Металург» сміливо претендував би на потрапляння в зону Ліги Європи.


При цьому в нинішньому складі запорізького клубу також достатньо потенційних зірок українського футболу: Тимофій Шеремета, Семен Ключик, Артур Кузнецов, Данило Ігнатенко, Єгор Демченко, Микита Татарков, Олександр Каплієнко.

Звісно, що фантазії з поверненням футболістів до Запоріжжя ніколи не втіляться в життя, але втрачати, мабуть, третій за ефективністю підготовки резерву клуб України є справжнім злочином.

Кому потрібен футбол та хто винен у його смерті в Запоріжжі? Український футбол за двадцять п'ять років незалежності та ринкової економіки так і не навчився заробляти гроші. Олігархи-меценати вивели чемпіонат України з прірви дев'яностих до десятки кращих у Європі на початку двотисячнодесятих. Але побудована ними модель вичерпала себе. Коли закінчився ресурс для «дерибану», виявилося, що ефективно працювати може лише невелика частина підприємств олігархів. Звісно, що після цього зникла можливість витрачати шалені кошти на забавки у вигляді футболу.

Власники запорізького клубу ніколи не відзначалися продуманістю кроків та раціональним поглядом на розвиток клубу. Система підготовки юних футболістів існувала більше всупереч, ніж завдяки крокам керівників клубу, яке часто змінювалося. Не завжди кошти, які перераховувалися іншими клубами за вихованців «Металурга», поверталися знову в футбол. Якщо давати загальну оцінку, менеджмент у запорізькому клубі був не гірше, але й не краще, ніж у більшості українських провінційних клубів. Головною його вадою було те, що ніхто не ставив завдання заробляти кошти на існування клубу. У наслідку - припинення зовнішнього вливання фінансів призводить до краху. «Металург» грозить повторити долю київського «Арсеналу», «Кривбасу», своїх земляків із «Торпедо».

Ситуація в «Металурзі» - це не окремий випадок, це система. Нехтування економічною складовою футболу загрожує існуванню всіх українських клубів, навіть нашим грандам - «Динамо» та «Шахтарю».

Для людей, які заснували моду на футбол для олігархів, братів Суркісів та Ахметова, футбольний клуб - більше, ніж розвага. Занадто багато грошей та сил покладено на побудову сучасних «Динамо» та «Шахтаря». Але чи всі ресурси ними використані для побудови нормального внутрішнього чемпіонату? Для власника «Дніпра» Ігоря Коломойського футбол ніколи не буде на першому плані, але він також достатньо вклав фінансів, щоб кидати цю справу посеред дороги.

У благополучні для олігархів часи Ахметов та Коломойський вирішували питання відсутності коштів на футбол в деяких регіонах «таємним» фінансуванням ще кількох клубів української Прем'єр-ліги. Власники «Динамо» завжди підтримували «Закарпаття» - «Говерлу».

Але така система не є ефективною. Кошти пулу Коломойського відверто розтринькувалися, в пулі Ахметова таких вільностей не дозволялося, але віддача була невисокою. В результаті «Арсенал» та «Кривбас» припинили своє існування, а «Іллічівець» вилетів у Першу лігу. Події останніх двох років змушують припинити подібне марнотратство.

Що далі? Сьогодні припинить існування «Металург», завтра -«Металіст» чи «Чорноморець». Інші клуби будуть відверто грати на букмекерські контори, при цьому б'ючи всі рекорди: доводячи тотал більше до 16,5 та кількість кутових до більше 68.

Пан Палкін буде продовжувати твердити про перемогу в Лізі чемпіонів, динамівську змову та мріяти про участь «Шахтаря» в міжгалактичному чемпіонаті скривджених команд.

Керівництво «Динамо», насолоджуючись створенням конкурентоздатної команди, буде робити вигляд, що проблеми «металургів» та «букмекерів» його не обходять.

«Любители футбола» будуть вимагати скорочення Прем'єр-ліги на благо видовищності до 10, а потім до 6, 4, 2 команд.

Пан Павелко буде пишатися прийняттям свого закону та рапортувати про покарання за ним гравця команди U-12 донецького «Олімпіка».

В цей час, граючий президент «Олімпіка» пан Гельзін зробить ставку на азійському букмекерському ринку на свій дебют у національній збірній України та успішно дебютує в матчі відбору до чемпіонату світу 2018 року.

Президент УПЛ пан Данилов отримає Оскара за роль у фільмі «Людина-невидимка».

Звісно, що мені хотілося б, щоб втілився в життя інший варіант. Власники «Динамо», «Шахтаря», «Дніпра» та інших українських клубів дійдуть згоди про створення конкурентоздатної ліги.

Після чого знайдуть десь у «ХайдельбергЦемент Україна» чи іншому підприємстві нового Палкіна, який буде працювати на благо всього українського футболу. Прем'єр-ліга почне вимагати, вчити та допомагати клубам заробляти кошти.

Пан Гельзін дебютує за збірну колонії суворого режиму.

Для запорізького клубу знайдеться спонсор, що призначить адекватний менеджмент, завдяки якому через кілька років про «Металург» заговорять у Європі як про український «Аякс».

Якщо говорити серйозно, дійсно в нашого футболу достатньо проблем, але велику кількість їх можна було б вирішити, створивши насправді бажаючу розвиватися лігу. Для цього потрібно лише прагнення головних осіб українського футболу поступитися трохи своїми корпоративними інтересами та почати думати стратегічно. Впевнений, що це відбудеться, але чим швидше, тим меншим буде падіння рівня клубного футболу, тим коротшим буде шлях нагору.

Запорожцям побажаю, щоб відданість футболу дитячих та юнацьких тренерів зуміла врятувати від припинення існування головну команду міста.