Футбольна Україна: Чернігівська область. Український Палоп та волинський Рудий

Футбол України 6 Грудня, 13:59 1806
Футбольна Україна: Чернігівська область. Український Палоп та волинський Рудий
Неквапом ми підійшли до завершення проекту «Футбольна Україна».Останньою областю стане Чернігівська.

Цей північний регіон проклав дорогу у великий футбол не одному талановитому гравцеві. Так, Віктор Хлус виступав за київське «Динамо»; Сергій Сапронов відбувався як легенда «Десни»; захисника Валерія Соколенка пам'ятають фанати польського «Гурніка»; інший оборонець, Павло Степанець, не один рік відбігав за російські колективи; Олег Давидов захищав кольори «Севастополя» та київського ЦСКА; воротар Андрій Федоренко пограв у клубах Казахстану, Румунії та Швеції; колега Федоренка по амплуа, Андрій Ковтун («Динамо», «Ворскла», «Закарпаття»), посеред буремних 90-их навіть провів кілька матчів за національну збірну; нападник Олег Грицай достатньо забивав у Першій лізі; вихованець «Ювентуса» Сергій Коваленко, на жаль, не знайшов себе посеред українського футболу. А ще древня Чернігівщина дала історії України не тільки столицю Лівобережжя, Батурин, але й подарувала двох відомих представниць жіночого футболу: Ірину Зварич та Людмилу Пекур.

Про інших славетних чернігівців читайте нижче. Ні, Андрія Ярмоленка серед них ви не побачите. Нагадаємо, що Андрій хоч і є вихованцем чернігівського футболу, але народився він у Ленінграді.

Гравці «Десни» святкують взяття воріт

Географічна довідка:

Площа та кількість населення: 31 865 км. кв., понад 1 млн мешканців; межує з: Київською, Сумською, Полтавською областями, Республікою Білорусь, Російською Федерацією; найбільші міста: Чернігів, Ніжин, Прилуки, Батурин, Бахмач, Новгород-Сіверський, Носівка, Ічня, Корюківка, Щорс, Городня, Мена, Бобровиця, Борзна, Варва; найбільші ріки: Дніпро, Десна, Сейм, Удай, Снов, Трубіж

Найвідоміші команди області:

«Хімік», Чернігів (16-ти разовий чемпіон області); «Промінь», Чернігів; «Десна», Чернігів (попередні найменування: «Авангард», СК «Чернігів» (по суті, це був київський СКА); дата утворення: 1960); «Факел-ГПЗ», Варва; «Полісся», смт. Добрянка (час заснування: 1992); ФК «Ніжин», Ніжин (дата заснування: 1998; попередня назва: «Кристал»); «Єдність», с. Плиски (дата утворення: 2001)

Віктор Хлус

Олександр Грицай

Дата народження: 30.09.1977; місце народження: Чернігів; позиція: півзахисник; кар’єра гравця: 1994 – «Чексіл» (Чернігів), 1997-99 – «Дніпро» (Черкаси), 2000-08 – «Дніпро», «Дніпро-2» (Дніпропетровськ), 2009 – «Кривбас» (Кривий Ріг), 2009-11 – «Арсенал» (Київ), 2012-15 – «Зоря» (Луганськ), 3 матчі за збірну України; досягнення: бронзовий призер чемпіонату України (2001, 2004)

Матч «Зоря» – Дніпро» 12-ого туру сезону 2012/13 ознаменувався гучним скандалом. На 38-ій хвилині тренерський штаб гостей припустився жахливої помилки: українця Олійника змінив грузин Канкава, таким чином довівши кількість легіонерів до восьми замість дозволених семи. Після фінального свистка «Дніпру» вліпили технічну поразку, хоча зустріч теж закінчилася перемогою господарів – 3:2. Один з м’ячів луганчан провів ветеран українського футболу Олександр Грицай.

Далекого 2000 року він разом із старшим братом Олегом із скромних «Черкас» переходив до дніпропетровського «Дніпра», але тільки Грицай— менший на довгі роки залишиться у лавах Вищої ліги. Сезону 2008/09, при тренерах Протасову та Безсонову, чернігівець все рідше став потрапляти до основного складу, і наступними його командами значилися «Кривбас» та столичний «Арсенал».

А нещодавно футболіст, який провів понад 300 поєдинків у Вищій лізі, ввійшов до тренерського штабу «Зорі».

Чемпіонат України 2012/13, «Зоря» – «Дніпро» – 3:2 (технічна поразка «Дніпра» 3:0)

«Зоря»: Постранський Віталій, Каменюка Микита (к) (Олійник Ярослав, 72), Шуніч Тоні, Білий Максим, Ігнатьєвич Нікола, Грицай Олександр, Ференчак Сергій, Любеновіч Желько, Сіріно де Олівейра Даніло (Худзік Павло, 57), Ліпартія Джаба, Ідахор Лакі (Де Олівейра Майкон, 80)

Запасні: Козаченко Дмитро, Ярмаш Григорій, Силюк Сергій, Коротецький Ігор

Тренер: Вернидуб Юрій

«Дніпро»: Лаштувка Ян, Мазух Онджей, Мандзюк Віталій (Федецький Артем, 32), Де Паула Джуліано, Калініч Нікола, Олійник Денис (Канкава Джаба, 38), Стрініч Іван, Одібе Майкл, Ротань Руслан (к), Алієв Олександр, Лейте Насіменто Матеус (Селезньов Євген, 46)

Запасні: Шеліхов Денис, Кулаков Денис, Чеберячко Євген, Денісов Віталій

Тренер: Рамос Хуанде

Голи: 1:0 – Даніло (26), 1:1 – Калініч (43), 2:1 – Грицай (50), 3:1 – Ідахор (64), 3:2 – Калініч (90+4)

Олександр Пищур

Дата народження: 26.01.1981; місце народження: Чернігів; позиція: нападник; кар’єра гравця: 2001-03 – «Дніпро» (Могильов, Білорусь), 2004 – «Металіст», «Металіст-2» (Харків), 2004 – «Ворскла» (Полтава), 2005 – «Закарпаття» (Ужгород), 2005, 2007-12 – «Волинь» (Луцьк), 2006-07 – «Зоря» (Луганськ), 2009-10 – «Ружемберок» (Словаччина), 2011 – «Таврія» (Сімферополь), 2012 – «Оболонь» (Київ), 2013-14 – «Буденкор» (Узбекистан), з 2015 – «Тараз» (Казахстан); досягнення: срібний призер Першої ліги України (2004), найкращий бомбардир Першої ліги України (2009), чемпіон Узбекистану (2013), кубок Узбекистану (2013), Суперкубок Узбекистану (2014), найкращий бомбардир чемпіонату Узбекистану (2013)

Так само як Париж неможливо уявити без Ейфелевої вежі, так раніше неможливо було уявити «Волинь» та Першу лігу загалом без цього забивного нападника. Вболівальники «хрестоносців» пригадують, як він своїми хет-триками самотужки обіграв міцні «Оболонь» та «Закарпаття». Хоча Сашко під настановам Кварцяного бігав не лишень в Першій лізі, а протягом трьох сезонів відіграв й у Вищій. Всюди, куди би футбольна доля не заносила Пищура, він забивав досить і досить пристойно: в Словаччині (11 голів у 22 матчах), Узбекистані, Казахстані… До слова, своїми м’ячами українець допоміг «Буденкору», де вже не було бразильців Рівалдо із Сколарі, здобути «золото» місцевого чемпіонату

Чемпіонат України 2010/11, «Кривбас» – «Волинь» – 2:4

«Кривбас»: Боровик Євген, Костишин Руслан, Васільєв Денис, Лисицький Віталій, Кіцута Анатолій, Іващенко Олександр, Валєєв Рінар, Куценко Валерій (Дяків Ростислав, 20), Петров Кирило (Рожок Сергій, 46; Каверін Віталій, 77), Максимов Олександр (к), Сердюк В’ячеслав

Запасні: Штанько Артем, Білик Максим, Шумилін Сергій

Тренер: Максимов Юрій

«Волинь»: Неділько Віталій, Ващук Владислав, Шарпар В’ячеслав, Герасим'юк Олег, Бутко Богдан, Скоба Ігор, Бута Корнел, Грінченко Андрій, Стевич Саша, Гошкодеря Віталій (Пічкур Євген, 27; Парасків Йон Сорін, 58; Павлов Євген, 90), Пищур Олександр (к)

Запасні: Ндойє Ісса, Сімінін Сергій, Максимюк Роман, Годований Роман

Тренер: Кварцяний Віталій

Голи: 0:1 – Скоба (2), 0:2 – Пищур (9, з пенальті), 1:2 – Іващенко (22, з пенальті), 1:3 – Пищур (35), 2:3 – Максимов (71), 2:4 – Бутко (83)

Іван Кривошеєнко

Дата народження: 11.05.1984; місце народження: Прилуки; позиція: півзахисник; кар’єра гравця: 2000 – «Система-Борекс» (Боярка), 2000-02 – ЦСКА-2 (Київ), 2001 – «Європа» (Прилуки), 2002-03 – «Металург», «Металург-2» (Донецьк), 2003-11 – «Іллічівець», «Іллічівець-2» (Маріуполь), 2011-14 – «Ворскла» (Полтава), з 2015 – «Колос» (Ковалівка); досягнення: срібний призер молодіжного Євро (2006), переможець Першої ліги України (2008)

В чемпіонаті ДЮФЛ сезону 1998/99 Іван Кривошеєнко набив 11 голів в 10 матчах – які там Джеймі Варді та Ністельрой, заспокойтеся!

Однак в дорослому футболі чернігівець бомбардиром не став, проте завдяки його точним асистам партнери неодноразово вражали чужі ворота.

У донецькому «Металурзі» кар’єра Кривошеєнка могла би взагалі скотитися донизу – Семен Альтман зазвичай записував ім’я молодого гравця до заявки резервної команди донеччан. Але дякувати долі Іван потрапив до «Іллічівця» та Миколи Павлова. Після «Ворскли» футболіст ледве не опинився в рядах білоруського «Слуцька», однак врешті-решт досвідчений чернігівець обрав запрошення від перспективного ковалівського «Колоса».

Чемпіонат України 2006/07, «Іллічівець» – «Шахтар» – 1:1

«Іллічівець»: Шуховцев Ігор, Олефір Володимир, Краснопьоров Олег, Єсін Дмитро, Мазуренко Олег (Малигін Олександр, 80), Кривошеєнко Іван (Салатін Вадим, 90+2), Лащенков Сергій,Мальцев Олександр (к), Конюшенко Андрій, Акобян Арам (Оберемко Андрій, 78), Цихмейструк Едуард

Запасні: Логвінов Ігор, Цімакурідзе Георгій, Кечеджі Олександр, Акобян Ара

Тренер: Іван Балан

«Шахтар»: Шутков Дмитро, Срна Даріо, Чигринський Дмитро, Хюбшман Томаш, Гай Олексій, Дуляй Ігор (Левандовські Маріуш, 46), Роша Фернандо Луїс, Франселіно Матузалем (к), Вукіч Звонімір (Родрігес Жадсон, 63), Маріка Чіпріан, Брандао да Сильва

Запасні: Вірт Юрій, Луїс Адріано, Воробей Андрій, Кучер Олександр, Бєлік Олексій

Тренер: Мірча Луческу

Голи: 1:0 – Кривошеєнко (65), 1:1 – Матузалем (75)

Вилучення: Лащенков (77, удар суперника руками в груди після зупинки гри)

Не вперше сайт ФФУ «лажає» зі світлинами гравців, даючи фото осіб протилежної статі. Ні,ну ніяк тут Ваня на себе не схожий

А ось це на 100% Кривошеєнко

Євген Боровик

Дата народження: 02.03.1985; місце народження: Прилуки; позиція: воротар; кар’єра гравця: 2003 – «Торпедо-Металург» (Росія), 2004 – «Європа» (Прилуки), 2004-05 – «Нива» (Вінниця), 2006 – «Металіст» (Харків) 2007-08, 2010-11, 2013 – «Кривбас» (Кривий Ріг), 2009-10 – «Дніпро» (Дніпропетровськ), 2011-13 – «Арсенал» (Київ), 2014 – «Металург» (Запоріжжя), з 2015 – «Чорноморець» (Одеса)

31 жовтня 2010 року «Кривбас» приймав київський «Арсенал». Гості, завдяки голу Закарлюки, повинні були доводити протистояння до мінімальної перемоги. Та на останніх хвилинах зустрічі «Кривбас» заробив право на кутовий. Здавалося, «каноніри» без проблем винесуть шкіряного в поле, а там і фінальний свисток не за горами. Однак цей стандарт навіки ввійде до історії вітчизняного футболу. Кіпер «Кривбасу» Боровик, залишивши власні ворота, сміливо пішов на подачу. І, як виявилося, недарма – Євген зіграв, наче Андрес Палоп проти «Шахтаря», забивши «Арсеналу» головою! Це був найперший м’яч в історії українських чемпіонатів, проведених воротарем безпосередньо з гри.

Вихованець київського РФУВКа розпочинав свою кар’єру в московському «Торпедо-Металурзі» (згодом ФК «Москва»). 2006-ого він, погравши за скромну вінницьку «Ниву», опинився в «Металісті». Але «рамку» харків’ян захищав незамінний Горяїнов, і Боровик вирушив до «Кривбасу». Однак Олег Таран довіряв пост номер один албанцеві Іслі Хіді. Після всіх згаданих поневірянь Євген таки проявив себе спочатку в «Дніпрі», а згодом успішно повернувся до знайомого «Кривбасу».

З 2015 року чернігівець – страж воріт «Чорноморця».

Чемпіонат України 2010/11, «Кривбас» – «Арсенал» – 1:1

«Кривбас»: Боровик Євген, Хомченовський Дмитро (Гоцірідзе Бека, 26; Каверін Віталій, 41; Мотуз Сергій, 59), Рожок Сергій, Лисицький Віталій, Даниловський Сергій, Іващенко Олександр,Максимов Олександр (к), Костишин Руслан, Валєєв Рінар, Кіцута Анатолій, Куценко Валерій

Запасні: Штанько Артем, Жданов Олександр, Петров Кирило

Тренер: Максимов Юрій

«Арсенал»: Рева Віталій (к), Єщенко Андрій, Данілов Олександр, Шоава Флорин, Шершун Богдан, Гусєв Ролан, Грицай Олександр, Богданов Андрій (Старгородський Артем, 46), Закарлюка Сергій, Шацьких Максим (Міколюнас Саулюс, 70), Самодін Сергій (Мазілу Йонуц, 78)

Запасні: Погорілий Сергій, Лугачьов Єгор, Хомін Андрій, Бартуловіч Младен

Тренер: Бакалов Юрій

Голи: 0:1 – Закарлюка (49, з пенальті), 1:1 – Боровик (90+1)

Дмитро Задерецький

Дата народження: 03.08.1994; місце народження: Чернігів; позиція: півзахисник; кар’єра гравця: 2012 – ЛКТ (Чернігів), 2012-15 – «Волинь» (Луцьк), з 2015 – «Десна» (Чернігів)

Пригадую, як на луцькому «Авангарді» юний Задерецький раз у раз крутив шийні хребці «збірнику» Федецькому. А попередньо Дмитро дебютував у Вищій лізі України, та й не проти кого-небудь, а проти «Динамо»! Рижий (як охрестив гравця Віталій Володимирович) каші не зіпсував, а «хрестоносці» сенсаційно із Києва привезли нічию.

Та левову частину свого луцького етапу Задерецький провів за дубль головної команди, твердо не пробившись до основи. Чи то «зірочку» зловив, чи то «перегорів»…

Нещодавно Рижого орендувала чернігівська «Десна». Чи побачимо ще Дмитра у нашій Вищій лізі? Хоча, якщо взяти до уваги стан українського футболу, цілком реально побачити саму «Десну» в УПЛ…

Чемпіонат України 2013/14, «Динамо» – «Волинь» – 1:1

«Динамо»: Шовковський Олександр, Да Сільва Дніло, Селін Євген, Велозо Мігель, Ленс Жермейн (Дуду Перейра, 46), Ярмоленко Андрій (Гусєв Олег, 76), Гармаш Денис, Віда Домагой, Аруна Лукман (Беланда Юнес, 66), Хачеріді Євген, Мбокані Безуа Д'юдонне

Запасні: Коваль Максим, Вукоєвіч Огнен, Безус Роман, Ідейє Браун

Тренер: Блохін Олег

«Волинь»: Неділько Віталій, Сімінін Сергій (к), Шиков Ванче, Шершун Богдан (Приндета Віталій, 65), Нємчанінов Дмитро, Кінаш Ярослав (Скоба Ігор, 53), Гошкодеря Віталій, Мемешев Редван, Бікфалві Ерік, Бабир Олексій (Задерецький Дмитро, 39), Козьбан Дмитро

Запасні: Кичак Артем, Карасюк Роман

Тренер: Кварцяний Віталій

Голи: 0:1 – Кінаш (2), 1:1 – Мбокані (28)

Вилучення: Мемешев (90+1, небезпечна атака суперника в боротьбі за м’яч з ризиком нанесення травми)