Любіть українське. Історія європейського успіху київського «Динамо»

Динамо Київ 10 Грудня, 11:22 1175
Любіть українське. Історія європейського успіху київського «Динамо»
Вихід з групи Ліги чемпіонів - прорив для «Динамо».

Для когось вихід в плей-офф Ліги чемпіонів – це успіх, для когось – грандіозна подія. Для «Гента», до прикладу, це - історичний момент, для «Барселони» / «Баварії» – програма-мінімум. Київське «Динамо» ж, незважаючи на свою багату історію і славні традиції, наразі не може розцінювати цей здобуток просто як успіх. Для «Динамо» це майже такий самий прорив, як і для «Гента».

Але якщо бельгійці хіба що мріють подібне досягнення покласти на «конвеєр» і з площини «грандіозності» перевести його до площини «просто успіху», то «Динамо» цілком реально може розраховувати на більш-менш стабільну участь в плей-офф Ліги чемпіонів. У киян наразі є все для цього. Бракувало відправної точки, поштовху.

Історія європейського успіху «Динамо» яскраво відображає правило, що фортуна любить сміливих та старанних. Хто знає, як склалася б доля киян, якби вони не виграли чемпіонства і стартували не відразу з групи Ліги чемпіонів, а з кваліфікації. Не факт, що молода команда Сергія Реброва пройшла б умовний «Рапід». Основа цього успіху кувалася саме у внутрішньому протистоянні з донецьким «Шахтарем», з якого «динамівці» зуміли вийти переможцями.

Третій кошик посіву не віщував легкого життя. З великою долею імовірності «Динамо» могли дістатися два гранди (як, до прикладу, «Шахтарю» або «Севільї»), та в підсумку дістався один «європейський монстр» і команда, з якою сміливо можна тягатися. Навіть у розібраному стані «Челсі» – це гідний суперник, а «Порту» навіть у найкращих кондиціях – колектив, на фоні якого можна почуватися впевнено. Та специфіку групи зародили проблеми «аристократів»: «Челсі» переживав глибоку кризу, тому єство «монстра» спало глибоким сном, а на поверхні проявлялися риси звичайного європейського середняка.

Не можна знецінювати фактору удачі при отриманні суперника з четвертого кошика. Дістався «Маккабі», а могли дістатися «Вольфсбург», «Боруссія» (М) або хоча б той таки БАТЕ. Втім, з «Вольфсбургом», якби випав він, довелося б грати не тільки «Динамо», але й «Челсі» з «Порту».

Перший поєдинок групового етапу розчарував в плані якості гри, хоча за результатом отримав прийнятну оцінку «зараховано». Були помітні проблеми «Порту». «Дракони», втративши влітку пів основного складу, проводили процес перебудови, але навіть в таких умовах виглядали впевненіше, аніж «Динамо». Вища культура передач, краща осмисленість, нормальний рівень сміливості дозволяли «Порту» диктувати «динамівцям» свої умови. Але гол Буяльського, породжений швидше інстинктами, аніж цілеспрямованими діями, визначив не тільки долю цього поєдинку, а й подальшу гру «Динамо» в цій групі Ліги чемпіонів. Нічия з «Порту» мала для киян ефект колосальної психологічної накачки, про що, власне, не раз на прес-конференціях говорив Сергій Ребров.

Звісно, усі проблеми не минули вмить. Але тепер вже чітко проявилася залежність команди від настрою. Те, що «Динамо» вміє грати у футбол і має у своєму складі високоякісних виконавців, ні для кого не являлося секретом, а от вміння раціонально використовувати свої переваги викликало сумніви. Проти «Челсі» в Києві «Динамо» діяло в дуже обережній (якщо не сказати - боягузливій) манері, обравши варіант «на нуль – в захисті, а попереду – як вийде». Сергія Реброва зрозуміти можна – керівництво і вболівальники вимагали результату, а результат вимагав прагматики. Добре, що Матіч схибив з вбивчої позиції, і що після удару зі штрафного від Вілліана за Шовковського зіграла поперечина. Але могли кияни поплатитися власними перспективами. І активність наприкінці зустрічі не затьмарила враження недосказаності.

Поразка на «Стемфорд Брідж» – то наслідок старих проблем. «Динамо» знову вийшло на гру з тремтінням у колінах і перший тайм проти розібраного, але вимушеного лізти вперед суперника зіграло дуже тьмяно. Сергій Ребров вкотре зробив ставку на надійний захист, та цього разу київський номер не пройшов. Ніхто не відміняв фактору випадковості в таких поєдинках: непотрібна помилка, суддівський ляп, непередбачуваний рикошет. Саме останній нюанс і став причиною благородного перевтілення «Динамо». Пропустивши прикрий автогол, кияни в другому таймі мусили атакувати і розкриватися. І диво: функціонально слабкий «Челсі» просто не витримував темпу. Є тверде переконання, що якби «Динамо» грало в подібному ключі з самого початку, то не було б того голу Вілліана зі штрафного, не було б зрізки від Драговіча.

Але свої шишки набити мусить кожен із нас. Важливо в подальшому не наступати на ті самі граблі. Матч з «Порту» на «Драгао» – зразок гри команди, яка вірить у свої сили і яка бажає здобути результат. «Динамівці» приємно вразили рухом і осмисленістю, яка визначала цей рух. А голи у ворота Касільяса – то просто справа техніки.

В цьому калейдоскопі «динамівського» прориву варто відзначити ще один момент – хід Ігоря Суркіса щодо підписання нового контракту з Ярмоленком. Найгірші поєдинки «Динамо» у цій Лізі чемпіонів - домашні проти «Порту» та «Маккабі» - проходили без участі Андрія. Збіг? Навряд чи. Шикарна форма, яку Ярмоленко набрав цієї осені, змушує говорити про правильність рішення президента клубу (якщо розглядати ситуацію не з точки зору «динамівського» успіху).

В плей-офф, зважаючи на статус «несіяного», буде дуже важко. Потягатися можна з «Вольфсбургом», «Атлетико», при певних умовах – з «Манчестер Сіті». «Барселона», «Баварія», «Реал» – це безальтернативний виліт. Але то вже питання іншої тональності. Зараз найважливіше те, що «Динамо» зробило цей крок і заклало хорошу основу для більш-менш стабільних виходів з групи. Мова не тільки про здобуття впевненості і досвіду, а й про суто технічні моменти: набиття рейтингу. Наступного року в разі виходу до групи Ліги чемпіонів «Динамо» сіятиметься з першого кошику (тут справа не в клубному рейтингу, а в рейтингу асоціації, та все ж) – а це у Лізі чемпіонів дуже важливий момент.

Український футбол варто любити за європейський прорив «Динамо».