Дмитро справив дуже приємне враження. Із перших хвилин розмови відчувалося, що це вихована людина, яка, попри молодий вік, доволі мудро розмірковує над деякими питаннями. Починаючи від власної гри й закінчуючи планами на майбутнє. Од себе хочеться побажати Дмитру подальшого професійного зростання, щоби він колись зміг повторити шлях, приміром, Євгена Коноплянки.
— Дмитре, в позаминулому турі, в матчіпроти «Олімпіка», ви вперше відзначилися за основну команду «Карпат». Для вас це, напевно, була непересічна подія?
— Дякую! Так, звичайно, я дуже задоволений, що мені вдалося відзначитись голом у цій зустрічі. Однак успіх команди — це найголовніше.
— На жаль, минулої п’ятниці вашій команді не вдалося закінчити першу частину чемпіонату на мажорній ноті, програвши «Шахтарю»…
— Звісно, що ми розчаровані таким результатом. Упродовж усієї гри рахунок був 1:0, і нам уже на 85 хвилині потрібно було ризикувати, йти вперед і намагатися здобути бодай нічию. Ми хотіли, як мінімум, відігратись і заробити один бал. Але, натомість, пропустили дві контратаки, які призвели до ще двох пропущених м’ячів. Що поробиш…
— Оскільки ви молодий талант у складі «Карпат», розкажіть, як вам працюється під керівництвом пана Йовічевича?
— Із великим задоволенням. Мені дуже імпонує те, як у нас відбувається тренувальний процес, як побудована тактика команди. Подобається, що гра спрямована на контроль м’яча. Якщо відверто, мені дуже легко працювати з нашим наставником. Можна навіть сказати, що для нас він не тільки тренер, а як другий батько.
— До того ж, помітно, що у складі «Карпат» усе частіше з’являється більше молодих обдарованих гравців. Це свідчить про те, що пан Ігор довіряє молоді?
— Так, думаю, це є доказом того, що наш головний тренер справді довіряє молодим виконавцям. Приємно.
— Після програшу гірникам минулої п’ятниці, що саме сказав пан Йовічевич команді?
— Нічого особливого він не говорив. Усі були дуже розчаровані таким результатом, цим програшем «Шахтареві». Загалом, наш наставник нічим нам не докоряв.
— Напевне, перед вами є приклад Мар’яна Шведа, який, будучи молодим талантом, зумів добитися того, що його запросили до «Севільї». Скажіть, у вас є така мрія?
— Звичайно! Скажу навіть більше — я би не був футболістом, якби в мене не було таких же амбіцій. Так само мрію щодень, аби поїхати колись грати за кордон. Хочу прогресувати, розвиватись як футболіст і добитися максимуму у житті.
— Якщо не секрет, який національний чемпіонат із топ-4 вам подобається найбільше?
— Навіть і не знаю. Це дуже непросте запитання. Думаю, що особливої різниці немає. Головне, отримати свій шанс проявити себе в одному з провідних чемпіонатів світу. Зараз же потрібно трохи відпочити, а вже із січня, коли «Карпати» розпочнуть збори, добре підготуватися до другої частини сезону.
— До слова, як би оцінили виступ львівського клубу в першій частині сезону? Чого вдалося досягти, а чого ні?
— Думаю, поточне сьоме місце — непоганий результат. Але, звичайно, ми могли би виступити й краще, якби все залежало тільки від нас. Була заборона на трансфери, тому сьоме місце — непоганий результат. Із іншого боку, в команді з’явилося багато молоді, що з кожним роком позначатиметься тільки краще й краще на результатах команди.
— Ви згадали про молодих гравців. Із вами також виступають Василь Кравець, Олексій Гуцуляк, які також помітно прогресують останнім часом. Як гадаєте?
— Так, думаю, ви слушно говорите. Із іншого боку, а як можна не прогресувати в першій команді? Ми знаємо, що це серйозний рівень, безцінний досвід, який знадобиться в майбутньому. Тому, звичайно, люди, які мають шанс потрапити до основної команди, будуть робити неодмінно все для того, щоби прогресувати.
— На що сподіваєтеся в другому колі? За рахунок чого вдасться прогресувати?
— Найголовніше, думаю, за рахунок нашого бажання. «Карпати» відомі своїм бійцівським характером і жагою до перемог.
— Наближається Новий рік. Зазвичай, всі загадують якісь бажання. Яка у вас найбільша нині мрія?
— Чесно кажучи, зразу й не відповім на ваше запитання. Якусь одну конкретну мрію тяжко назвати. Є багато мрій, але лише час покаже, чи збудуться вони, чи ні.
Володимир БОБИР
