На це пішло понад три роки, один із яких півзахисник відіграв в оренді за «Говерлу». Лише в сезоні 2014/2015 він потрапив до основної «обойми» команди, ставши чемпіоном і володарем Кубка України. Нинішній сезон для Віталія – перший у якості повноправного гравця першої команди. Про це його інтерв’ю офіційному клубному журналу:
- У команді зараз є здорова конкуренція. Навіть тепер я не можу сказати про себе, що я – основний гравець «Динамо». До цього мені ще дуже далеко, потрібно працювати, на кожному тренуванні доводити, що я сильніший. Хто як викладається на заняттях, той так і грає. Коли торік повернувся з оренди в Ужгороді, у команді мене добре прийняли, а головне, зі мною постійно розмовляв тренер, підтримував, радив швидше влитися в колектив, і я прагнув цього. А що стосується впевненості, з кожним тренуванням, з кожною грою вона збільшується, особливо коли багато чого виходить. З усіх занять я намагаюся брати щось позитивне та прогресувати.
- Що змінилося в житті після того, як ви стали гравцем першої команди?
- Усе залишилося, як і було, нічого не змінилося. Особливої уваги з боку журналістів не відчуваю – я й сам не дуже люблю давати інтерв’ю. На вулиці іноді впізнають уболівальники, коли після гри йду зі стадіону, але нечасто. Мені так комфортно, коли все довкола мене спокійно, коли я не в центрі уваги. Нехай уболівальники частіше дивляться на мою гру на футбольному полі! Удома, в Калинівці, звичайно, усі впізнають, та й сам часто приходжу на тренування до друзів, разом бігаємо під час відпустки, особливо взимку, у залі 5 на 5.
- Довіра тренерів до вас зростає?
- Сподіваюся на це. Тренувальний процес у них дуже цікавий, і в спілкуванні наші наставники приємні. Багато підказують, після заняття можуть пояснити, якщо щось роблю неправильно, після гри – вказати, як потрібно було діяти в тій чи іншій ситуації. Крім того, у нас є розбори ігор і робота над помилками. Радий, що доля мене на даному етапі пов’язала з цими тренерами. Сергій Ребров та Рауль Ріанчо вимагають від нас насамперед командної гри. Якщо вся команда діятиме правильно, то й кожен футболіст виділятиметься на полі, усі робитимуть одну справу та будуть єдиним цілим, намагаючись разом досягати результату.
- Минулого сезону ви здобули з командою два трофеї. Як почуваєтеся після всіх святкувань, привітань та нагороджень?
- Так само, як і раніше. Про «зіркову хворобу» не може бути й мови – не той у мене характер. Про чемпіонство та кубок уже забув. Хочеться повторити успіх цього року та якомога краще зіграти в турнірах, у яких беремо участь, пройти якнайдалі в Лізі чемпіонів. Святкування, концерт, нагороди, привітання, звичайно, дуже приємні, але це вже історія. Я думаю про майбутнє, про те, що з цією командою можна досягти ще більшого.
Повну версію інтерв’ю з Віталієм Буяльським читайте у свіжому номері журналу «Динамо Київ» (№5)
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
