Кривавий тиран закінчив черговий публічний виступ словами «Закінчити це неможливо – це можна тільки припинити». Давній друг місцевого політичного бомонду Роман Абрамович зрозумів ці слова по-своєму – вже через пару годин світ дізнався про відставку Жозе Моурінью.
Роман Аркадійович любить рубати зопалу, але цього разу він, навпаки, проявив зайве терпіння. По суті, мільярдер, якому один рік обслуговування яхти коштує більше 100 000 000 доларів, проявив себе точно як школяр, який боїться стоматолога. І так вже болить, але ще не нестерпно – і візит до стоматолога відкладається і відкладається, в марній надії, що все розсмокчеться само. У підсумку вдаватися до небажаних заходiв все-таки доводиться, тільки коштує це набагато дорожче.
Відставка Моурінью сама по собі показує, що до неї боси (хоча до чого умовності – бос) «Челсі» не готувалися. Давно постарілий і спечений Гус Хіддінк повернувся в «Челсі» після трьох послідовних провалів: у збірній Туреччини, «Анжi» і збірної Голландії. Що характерно, він і ігор-то за останні шість років провів менше ста – і відразу після цього зануриться в Boxing Day, необхідність вигравати двічі на тиждень, ось це все. Якщо раніше розмови про виліт «Челсі» були не більше ніж жартом, то зараз вони виглядають цілком робочою гіпотезою. Боровся ж за виживання «Мілан» Саккі/Табареса, що володів на рiвень більш сильним складом.
До речі про склади і тренерів. Падіння «Челсі» відмінно показує, чому професія тренера втрачає у вазі – і чому вкладатися у склад надійніше, ніж у тренера. Моурінью прийшов у «Челсі», отримав тих гравців, яких хотів, домігся від них беззаперечного підпорядкування, вмонтував у свою модель гри і з нею всіх переміг – один раз. А потім інші тренери вивчили стиль перемог «Челсі», знайшли проти нього протиотруту і стали перемагати «синіх» – Пеллегріні, Пардью, Мартінес, Куман, Біліч, Клопп, Хьюз, Хау, Раньєрі... Футбол не шахи, тут важлива не тільки тактика гросмейстера , але і якість «пішаків» і «ферзів».
Абрамович загрався в довіру одній людині. Ті люди, які залишилися на «Стамфорд Брідж» - якраз команда Моурінью, банда, здатна перемагати тільки з ним. Жозе в один з ідилічних моментів говорив, що виграв би ЛЧ з командою з 11 Аспілікует – ось саме Сесар і може послужити символом футболу Моурінью. Одинадцять гравців-функцій, кожен з яких працює (не грає) від сих і до цих – і всі разом вони добувають результат. Але чого вартий Аспілікуета сам по собі, за особистими скілами? Глухий резерв збірної Іспанії, коли дали шанс – провал на чемпіонаті світу.
Якби «Челсі» виплатив свого часу жирну суму за того ж Суареса, клуб при будь-якому тренерові не опустився б на 16-е місце. Але з вибудовуванням всього під головного тренера в атаці у «Челсі» грає Дієго Коста – форвард, придатний для контратак, який грає погано вже цілий рік. В Моурінью навіть Азар перетворився на гравця-функцію із завданням робити максимально багато обводок на третині поля суперника – а Філіпе Луїс був списаний назад в «Атлетіко», бо мало відпрацьовував за ним в обороні. Ніби мова йде не про мільярдний проект, а про «Сток» Пьюліса – той теж обігравав суперників на одних аутах Ділепа, поки від цієї тактики не знайшли протиотруту.
Загалом, творець команди пішов, на його місце прийшов добрий дідусь (треба б Абрамовичу викупити у «Зеніту» Кержакова, досвід роботи з ним у Гуса є), а «Челсі» намагається домовитися з ким-небудь пристойним, хто б очолив команду зі наступного сезону. Які варіанти?
Хосеп Гвардіола («Баварія»). Ну тут зрозуміло – найуспішніший, наймодніший тренер станом на 18.12.2015, Абрамович саме за такою логікою призначав Моурінью, Анчелотті й Боаша. Проблема в тому, що Хосеп і нинішній «Челсі» – такі дві протилежності, що інь і янь в порівнянні з ними просто синоніми. І взагалі, не дуже зрозуміло, чим зможе приманити Гвардіолу «Челсі»: навіть гори грошей йому пропонують в багатьох інших місцях.
Карло Анчелотті (без роботи). Італійського фахівця по ходу сезону встигли посватати в половину топ-клубів Європи. Він здатний додати «Челсі» те, чого клубу не вистачає найбільше – спокій. Але після відставки в 2011-му тато Карло може бути ображений на Абрамовича, та й не є «Челсі» найбiльш цікавим варіантом з пропонованих йому.
Взагалі, Абрамович зі своїми постійними метаннями виявився на рівні вище, ніж заслуговує, але нижче, ніж дозволяє бюджет команди. Який сенс йти на такий електричний стілець метрам? На світі є багато місць, де їм дадуть: а) більше часу; б) більш класний склад; в) Лігу Чемпіонів у сезоні-2016/17.
Андрій Шевченко (збірна України). Ставка на свого, рідного – причому рідного не сnільки «Челсі», особисто Роману Аркадійовичу. Вона, прямо скажемо, маловірогідна: вже хто-хто, а бос «синіх» завжди робив ставку на проведених тренерів.
Дієго Сімеоне («Атлетіко»). Напевно, цей варіант можна назвати для «Челсі» якщо не кращим, то найбiльш бюджетним. Ель Чоло не буде виганяти на мороз десятки гравців «синіх», він цілком може працювати з цим складом. Питання, знову-таки, в тому, навіщо Симеоне це треба – але, принаймні, більш дорогий контракт на «Стемфорд Брідж» йому можуть забезпечити.
А що ж Моурінью? А Моурінью, як завжди, у виграші. 12 000 000 фунтів палять кишеню і служать гарною компенсацією необхідності не працювати до кінця сезону. У послугах Команданте Зе зацікавлений «ПСЖ»: Лоран Блан демонструє приголомшливі результати, але шейхів це абсолютно не збентежило у випадку з Комбуаре. Якщо англійцям (будь-яким) вдасться висмикнути Гвардіолу, то Жозе буде першим-другим претендентом на пост в «Баварії»; також тренером цікавиться «Манчестер Юнайтед»... Португальцю самий час взяти піврічну паузу – і знову повернутися в бій за найпрестижніші титули.
Віталій Пасічний
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
