Криза вплинула на кількість і якість легіонерів чемпіонату України. Дане питання, власне, UA-Футбол досліджував навесні 2013-го, а потім повторно – восени 2015-го. Загальна тенденція така, що майже у всіх клубах елітного дивізіону кількість варягів в порівнянні з докризовими часами зменшилась.
Відповідно, заявочні місця, які з'явилися після відходу легіонерів, українські клуби заповнили переважно молодими виконавцями. Кожна з команд Ліги Парі-Матч до молодих футболістів мала свій підхід. Десь юнаки стали основою і хребтом колективу, десь – просто омолодили колектив, а десь банально розширили заявку, задовольняючись максимум одиничними потрапляннями на лаву для запасних. Але в цілому має місце тенденція підвищення довіри до молодих футболістів.
Саме тому UA-Футбол й вирішив детально вивчити питання, проаналізувавши роль молодих гравців в долі кожної з чотирнадцяти команд, що виступали в Лізі Парі-Матч в першій частині сезону 2015/16. До уваги бралися лише поєдинки чемпіонату України, без врахування ігор в рамках національного Кубка. «Межею» молодості вибрано дату 01.01.1994 – гравців, що народилися до цієї дати, до уваги не брали. Зазначимо, що всі дані стосовно амплуа, віку футболістів, заявок команд, кількості матчів та ігрових хвилин взято з офіційного сайту Ліги Парі-Матч.
«Металург» (Запоріжжя)
Максим Бабійчук. Воротар. 28.04.1994. 4 матчі, 315 ігрових хвилин
Микита Татарков. Нападник. 04.01.1995. 14 матчів, 1 213 ігрових хвилин
Сергій Кулинич. Захисник. 09.01.1995. 15 матчів, 1 305 ігрових хвилин
Артур Кузнєцов. Захисник. 09.03.1995. 3 матчі, 251 ігрова хвилина
Євген Іздебський. Захисник. 03.06.1995. 4 матчі. 289 ігрових хвилин
Роман Попов. Півзахисник. 29.06.1995. 14 матчів, 923 ігрові хвилини
Тимофій Шеремета. Воротар. 06.10.1995. 5 матчів, 405 ігрових хвилин
Дмитро Гапончук. Захисник. 08.11.1995. 3 матчі, 198 ігрових хвилин
Дмитро Плахтир. Півзахисник. 14.02.1996. 3 матчі, 19 ігрових хвилин
Олександр Каплієнко. Захисник. 07.03.1996. 14 матчів, 1 232 ігрові хвилини
Роман Стефурак. Півзахисник. 17.04.1996. 4 матчі. 71 ігрова хвилина
Артем Захаров. Півзахисник. 19.06.1996. 1 матч, 7 ігрових хвилин
Кирило Демидов. Півзахисник. 18.08.1996. 1 матч, 45 ігрових хвилин
Ілля Корнєв. Півзахисник. 01.11.1996. 11 матчів, 847 ігрових хвилин
Данило Ігнатенко. Півзахисник. 13.03.1997. 10 матчів, 374 ігрові хвилини
Єгор Демченко. Півзахисник. 25.07.1997. 6 матчів, 328 ігрових хвилин
Владислав Ігнатьєв. Півзахисник. 25.10.1997. 1 матч, 45 ігрових хвилин
Єгор Клименчук. Півзахисник. 11.11.1997. 4 матчі, 215 ігрових хвилин
Семен Ключик. Захисник. 23.12.1997. 2 матчі, 102 ігрові хвилини
Довіра молоді зазвичай асоціюється з футбольною благородністю. Тренери, які не бояться «розбавляти» склад необстріляними гравцями (а, отже, працюють над розкриттям нових талантів), мають в очах вболівальників більший авторитет, аніж тренери-консерватори. Але в запорізькому «Металурзі» склалася унікальна ситуація. Клуб, у якому протягом багатьох років чудово функціонувала система підготовки футбольних кадрів, поглинули катастрофічні проблеми. А молодь, яка в осінній частині тягнула на собі ярмо «Металурга», стала наче відображенням цих проблем.
«Подивіться на «Металург»: з молоддю нереально триматися на рівні» – подібне твердження висловлювали Маркевич, Бойцан, Вернидуб та деякі інші футбольні люди країни. Питання, яке колись розглядалося виключно через призму благородності, вмить перетворилося на клеймо приреченості.
Справа в тому, що в питанні довіри молодим гравцям важливо витримувати баланс. Обдарованих нерозкритих футболістів до складу підводять поступово, обережно і в помірній кількості. А ситуація у «Металурзі» набула ознак крайності. Тренерський штаб банально не мав іншого виходу, окрім як заповнювати заявки на поєдинки вчорашніми гравцями U-17 та U-19.
Олександр Каплієнко, до прикладу, своє місце під сонцем отримав цілком природним шляхом. Цей футболіст поступово підводився до основного складу ще минулого сезону, а вже в новому чемпіонаті здобув статус стержневого виконавця.
Татарков, Кулинич, Кузнєцов, Попов, Ігнатенко – це теж не крайність. Це ті, хто, швидше за все, отримували б свої шанси навіть за нормальних умов функціонування клубу і з іменами яких пов'язували б надії продовження славних традицій запорізької системи підготовки кадрів. А от решта, за великим рахунком, це - штучний продукт, породжений кризою, яка загарбала запорізький «Металург». Іздебський, Ключик, Демидов та всі, всі, всі, в чиїй біографії значаться лише кілька матчів на елітному рівні, і уособлюють ту крайність, яка питання довіри молоді в контексті запорізького «Металурга» з чесноти перетворила на недолік.
Ніхто ж з нас після восьмого класу не всідався на студентську лаву…
«Чорноморець» (Одеса)
Сергій Петько. Півзахисник. 23.01.1994. 10 матчів, 772 ігрові хвилини
Артем Філімонов. Півзахисник. 21.02.1994. 14 матчів, 1 080 ігрових хвилин
Вадим Яворський. Нападник. 26.06.1994. 3 матчі, 112 ігрових хвилин
Петро Переверза. Нападник. 10.07.1994. 8 матчів, 476 ігрових хвилин
Олег Данченко. Півзахисник. 01.08.1994. 15 матчів, 1 296 ігрових хвилин
Георгі Гадрані. Захисник. 30.09.1994. 7 матчів, 544 ігрові хвилини
Навід Насімі. Півзахисник. 01.03.1995. 7 матчів, 156 ігрових хвилин
Євген Мурашов. Нападник. 09.05.1995. 13 матчів, 558 ігрових хвилин
Владислав Кабаєв. Нападник. 01.09.1995. 10 матчів, 609 ігрових хвилин
Дмитро Безрук. Воротар. 30.03.1996. 4 матчі, 360 ігрових хвилин
Владислав Щетінін. Захисник. 29.08.1997. 7 матчів, 558 ігрових хвилин
Тренерський штаб «Чорноморця» був позбавлений вибору: пішли останні футболісти, з ім'ям яких асоціювався той славний «Чорноморець», який нав’язував боротьбу грандам українського футболу та конкурентноздатно виступав у Лізі Європи. Власне, дуже тонкою була межа між проваллям та піднесенням, по якій одесити балансували. Олександр Бабич мусив будувати в Одесі абсолютно нову команду, хребтом якої повинні були стати молоді футболісти.
Вже зараз можна говорити, що «моряки» зробили кілька впевнених кроків від провалля. Вагому роль в цьому процесі, власне, відіграв менеджмент клубу, який зробив усе можливе, аби убезпечити команду від браку мотивації, який міг бути викликаний фінансовими проблемами. Зменшити бюджет, зате платити вчасно і стабільно – абсолютно вірна філософія. А далі вже своє слово мусив сказати Олександр Бабич.
Тренеру багато чого не вдавалося на старті, але почуття пригніченості гра «Чорноморця» не викликала. Бракувало деталей: зокрема, осмисленості, яка могла б додати юнацькому запалу, що йшов від Кабаєва, Петька, Філімонова, Переверзи, значимості. Всіх проблем Бабич так і не вирішив, але наставникам вдалося гру «Чорноморця», в якій не остання роль належала відверто юним виконавцям, зв’язати завдяки новим ролям Слінкіна та Мартиненка, холоднокровності Хочолави, креативу Калитвинцева, наполегливості Коркішка та Старикова.
Система «Чорноморця» нагадувала природній відбір: місця в основі отримували найсильніші з молодої гвардії, а ті, кому бракувало навиків (Щетінін, Яворський, Насімі), задовольнялися роллю запасних. «Чорноморець» перетворився на команду, перебування в якій яскраво висвітлювало характеристики того чи іншого гравця. Сильніші прогресували, а слабші не отримували шансів штучними шляхами.
«Говерла» (Ужгород)
Олексій Хобленко. Нападник. 04.04.1994. 12 матчів, 682 ігрові хвилини
Дмитро Хльобас. Нападник. 09.05.1994. 15 матчів, 1 255 ігрових хвилин
Віталій Гемега. Півзахисник. 10.10.1994. 14 матчів, 1 186 ігрових хвилин
В’ячеслав Лухтанов. Захисник. 12.02.1995. 16 матчів, 1 440 ігрових хвилин
Орест Кузик. Півзахисник. 17.05.1995. 15 матчів, 1 110 ігрових хвилин
Євген Чумак. Півзахисник. 25.08.1995. 11 матчів, 803 ігрові хвилини
Михайло Ряшко. Захисник. 05.11.1996. 8 матчів, 263 ігрові хвилини
В’ячеслав Грозний називав своїх підопічних «дітлахами» і «хлопчиками», списуючи деякі ігрові проблеми «Говерли» на молодий вік її футболістів. Але молодість у випадку з ужгородцями – то другорядна роль. Адже в команді вистачало більш-менш досвідчених (як для нинішніх умов) футболістів, та й молодь важко було називати цілком необстріляною.
Гра Гемеги та компанії залежала більше від настрою. Молоді «динамівці» не завжди знаходили в собі сили віддаватися грі на сто відсотків, видаючи максимум тільки тоді, коли сильним був подразник. Таким подразником виступали окремі суперники, іноді – слова тренера, іноді – бажання проявити свій талант «материнській» команді.
Звісно, варто враховувати, що Гемега, Кузик, Хобленко робили у великому футболі свої перші кроки, але ж грали вони за команду, в якій вистачало футболістів з певним досвідом виступів на найвищому рівні. Ті ж таки Лухтанов, Хльобас (в меншій мірі Євген Чумак) хоч і підпадають під «критерій молодості», зате можуть похизуватися досвідом виступів на елітному рівні українського футболу. А якщо говорити в цілому, то виділяються Цуріков, Люлька, Кутас, Ягодінскіс, які, власне, були хребтом цієї команди і, по ідеї, повинні були своїми підказками полегшувати життя молоді.
Окрему увагу варто звернути на Михайла Ряшка. Габаритний захисник має хороші дані для того, аби вирости в класного виконавця. Ряшко не був під владою мотиваційних проблем, які час від часу підкошували «динамівців». Михайло є вихованцем закарпатського футболу і кожен вихід на поле (вісім матчів, два з яких – в стартовому складі) у футболці «Говерли» ставав для нього викликом і кроком до світлого майбутнього.
«Карпати» (Львів)
Амбросій Чачуа. Захисник. 02.04.1994. 12 матчів, 676 ігрових хвилин
Вадим Страшкевич. Захисник. 21.04.1994. 11 матчів, 510 ігрових хвилин
Денис Мірошниченко. Захисник. 11.10.1994. 15 матчів, 1 281 ігрова хвилина
Роман Підківка. Воротар. 09.05.1995. 3 матчі, 270 ігрових хвилин
Дмитро Кльоц. Півзахисник. 15.04.1996. 12 матчів, 545 ігрових хвилин
Василь Кравець. Захисник. 20.08.1997. 11 матчів, 602 ігрові хвилини
Олексій Гуцуляк. Нападник. 25.12.1997. 9 матчів, 218 ігрових хвилин
Бездумно Ігор Йовічевич молодь до складу не «ліпив», хоча, цілком імовірно, спокуса така й існувала, зважаючи на те, як хвацько львів’янам вдалося випровадити за кордон Мар'яна Шведа. Тренер мав серйозні кадрові проблеми, вирішити які можна було тільки завдяки вчорашнім вихідцям з академії.
Крім того, що «Карпати» останнім часом не мали можливості здійснювати трансфери, у львів’ян були серйозні проблеми з уже наявним кадровим ресурсом. Приклади? Найяскравіший приклад – Павло Ксьонз, який, володіючи шаленим потенціалом, футбольне поле плутав з прогулянковим парком. Ігор Худоб'як, Денис Кожанов, Олег Голодюк - досвідчені гравці цієї команди - проблем з мотивацією не мали, але банально деградували в ігровому плані. Без молоді, відтак, Ігор Йовічевіч обійтися ніяк не міг.
З семи футболістів 1994-го року народження (і молодших), власне, тільки Денис Мірошниченко користувався величезним кредитом довіри. Дениса Йовічевіч використовував то в захисті, то в півзахисті, але місце в основі Мірошниченко мав стабільне. А от інші юнаки отримували шанси переважно з лави для запасних. Чачуа, Страшкевич, Кльоц і Кравець мають в своєму активі більше десяти зіграних матчів, але менше семисот ігрових хвилин.
«Шахтар» (Донецьк)
Богдан Сарнавський. Воротар. 29.01.1995. 2 матчі. 180 ігрових хвилин
Віктор Коваленко. Півзахисник. 14.02.1996. 15 матчів, 586 ігрових хвилин
Микола Матвієнко. Захисник. 02.05.1996. 1 матч, 90 ігрових хвилин
Андрій Коробенко. Півзахисник. 28.05.1997. 1 матч, 9 ігрових хвилин
Гіоргі Арабідзе. Нападник. 04.03.1998. 1 матч, 17 ігрових хвилин
Віктора Коваленка Мірча Луческу свідомо підпускав до основного складу. При цьому, Коваленко отримував шанси як в матчах проти «Говерли» та «Металурга», так і проти «Реала» з ПСЖ. Тренер «Шахтаря» в особі Віктора бачить майбутнє донецької команди, тож довіра до молодого гравця викликана цілком природними мотивами.
Дещо подібне (з натяжкою) можна сказати про Богдана Сарнавського. Пятов уже ветеран, Антон Каніболоцький теж не молодий, тож Мірча Луческу потрохи підводить Сарнавського до основи. Два матчі за півсезону – дуже скромний показник, але з урахуванням віку Богдана та якості його конкурентів, - могло бути й гірше.
Микола Матвієнко, як і Коваленко Віктор, був одним з безпосередніх творців успіху «Шахтаря» в Юнацькій лізі УЄФА 2014/15. Природно, що Микола отримав шанс спробувати свої сили в основній команді: один матч за півсезону в чемпіонаті України плюс три гри в рамках національного Кубка. Конкуренція на позиції центрального захисника, звісно, у «Шахтарі» серйозна, але Кучер не молодшає, Кривцов не переконує, тож перспективи Матвієнка не такі вже й туманні.
Коробенко і Арабідзе свої хвилини отримали авансом. Хоча, 9 і 17 хвилин – то не ті показники, на основі яких можна робити хоча б якісь висновки (навіть поверхневі).
«Зоря» (Луганськ)
Іван Петряк. Півзахисник. 13.03.1994. 16 матчів, 1 129 ігрових хвилин
Дмитро Луканов. Нападник. 02.03.1995. 1 матч, 66 ігрових хвилин
В’ячеслав Танковський. Півзахисник. 16.08.1995. 5 матчів, 96 ігрових хвилин
Ігор Калінін. Захисник. 11.11.1995. 1 матч, 90 ігрових хвилин
Петряк підпускався Юрієм Вернидубом до основи ще минулого сезону, коли лівий фланг «Зорі» був відданий на відкуп Дмитрові Хомченовському. Коли ж Дмитро залишив «Зорю», Петряк цілком справедливо отримав місце в основі. Нині Іван – один з найперспективніших молодих футболістів чемпіонату України.
Ігор Калінін у «Зорі» себе вже не реалізує. Молодик фігурує в скандальній справі щодо матчів з фіксованим результатом в першості дублерів. Недвозначно Вернидуб заявив, що для нього Калінін як футболіст помер.
Дмитро Луканов отримав шанс в період, коли тренерський штаб «Зорі» давав відпочинок основним виконавцям, які боролися за вихід до групи Ліги Європи. Луганці, втім, програли 0:2 «Сталі» і після того Луканов на полі не з'являвся. В тому ж поєдинку дебютував на елітному рівні українського футболу В’ячеслав Танковський, який, на відміну від Луканова, був задіяний ще в шостому, сьомому, десятому та тринадцятому турах. В сумі у Танковського 96 ігрових хвилин в чемпіонаті України.
«Дніпро» (Дніпропетровськ)
Джон Хайро Руїс. Нападник. 10.01.1994. 5 матчів, 150 ігрових хвилин
Андрій Блізніченко. Півзахисник. 24.07.1994. 2 матчі, 82 ігрові хвилини
Валерій Лучкевич. Півзахисник. 11.01.1996. 12 матчів, 540 ігрових хвилин
Довіра молодим футболістам – болісне питання для вболівальників «Дніпра». Розкриттям талантів не займався Хуанде Рамос, а Мирон Маркевич – так взагалі. Минулий сезон дуже яскраво відіграв юний Валерій Лучкевич, у кар’єрі якого, втім, після періоду піднесення настав період занепаду. В чемпіонаті України 2015/16 Валерій відіграв дванадцять поєдинків, з яких від свистка до свитка – тільки два.
Джон Хайро Руїс – один з тих, кого Маркевич назвав «м'якими іграшками». Сам факт трансферу костариканця вселив оптимізм в серця дніпропетровських вболівальників, але вже безпосередньо каденція Руїса в «Дніпрі» – розчарувала. Принаймні, Джон не проходив до основи команди, а коли отримував шанси, то виглядав чужорідним тілом. Хоча, останній в році поєдинок (проти «Русенборга») Руїсу, як і «Дніпру» в цілому, вдався.
Андрій Блізніченко вичерпав себе в «Дніпрі», навіть не почавши реалізовуватись. У молодика хороший контракт, комфортні умови – і відсутність бажання пахати на полі. У Маркевича – відсутність будь-якого натхнення няньчитися і перевиховувати Блізніченка (як і інших йому подібних). Єдиний вихід з цієї ситуації – кардинальні зміни в кар’єрі самого Андрія.
«Ворскла» (Полтава)
Володимир Одарюк. Нападник. 13.02.1994. 1 матч, 1 ігрова хвилина
Микола Квасний. Захисник. 04.01.1995. 3 матчі, 7 ігрових хвилин
Ян Вічний. Воротар. 27.02.1997. 1 матч, 17 ігрових хвилин
Особливість «Ворскли» – то стабільний збитий склад. Ні попередники Василя Сачка, ні, власне, нинішній наставник полтавчан, не ризикували розбавляти основу молодими виконавцями. Ян Вічний шанс отримав тоді, коли зламалися Непогодов і Богуш, а потім безпосередньо в матчі проти «Динамо» пошкодження зазнав Ткаченко.
Микола Квасний та Володимир Одарюк виходили на поле в результаті тактичних замін.
«Волинь» (Луцьк)
Віктор Хомченко. Нападник. 11.11.1994. 4 матчі, 58 ігрових хвилин
Владислав Шаповал. Захисник. 08.05.1995. 1 матч, 2 ігрові хвилини
Олександр Чепелюк. Півзахисник. 05.09.1997. 1 матч, 6 ігрових хвилин
Владислав Шаповал та Олександр Чепелюк – ті, кого Кварцяний вкрай повільно, але підтягує до основи. Нині ці молодики не здатні нав’язати конкуренцію основним футболістам «Волині», але якщо раптом лучанам внутрішніми резервами доведеться компенсувати втрати орендованих футболістів або тих, хто вирішить розірвати контракт з командою, Шаповал і Чепелюк будуть одними з перших у списку.
Віктор Хомченко отримав більше ігрових хвилин через кадровий дефіцит на позиції нападника. У «Волині» немає забивного форварда, тому Кварцяний пробував на вістрі атаки, крім досвідченого Діденка, молодих Козьбана та Хомченка, іноді – номінального півзахисника Сандро Кобахідзе.
«Металіст» (Харків)
Юрій Ткачук. Півзахисник. 18.04.1995. 3 матчі, 42 ігрові хвилини
Едуард Соболь. Захисник. 20.04.1995. 13 матчів, 1 018 ігрових хвилин
Артем Бесєдін. Нападник. 31.03.1996. 11 матчів, 624 ігрові хвилини
Юрій Ткачук дебютував за «Металіст» в Прем’єр–лізі ще в чемпіонаті 2013/14, зігравши одну хвилину в 22-му турі проти «Севастополя». Наступного сезону молодий півзахисник відіграв за харків’ян 95 хвилин в трьох матчах, цього сезону – 42 хвилини в тих таки трьох поєдинках. Без прогресу.
Артем Бесєдін конкурував з Прийомовим та Родичем за місце в центрі нападу. Виходив Артем на поле часто (11 матчів, 624 хвилини), але не забивав. Потенціал цього гравця помітний, та сьогоднішній «Металіст», мабуть, не та команда, в якій можна легко цей потенціал розкрити.
Після розвалу донецького «Металурга» Едуар Соболь ризикував опинитися на задвірках футболу, адже в «Шахтарі» лівий захисник раніше свого шансу не використав, а зараз цього шансу просто б не отримав. Оренда в «Металіст» дозволила Соболю хоча б триматися на виду. Грав Едуард з перемінним успіхом, зате в основі виходив стабільно.
«Олімпік» (Донецьк)
Іллой-Айєт Еммерсон. Захисник. 07.10.1995. 2 матчі, 92 ігрові хвилини
Денис Голенков. Нападник. 13.10.1995. 2 матчі, 4 ігрові хвилини
Молодь «Олімпіка» – то тема для окремої розмови. В ЗМІ протягом поточного сезону просочилося чимало інформації про дивний характер матчів молодіжного складу донеччан. Але не спійманий – не злодій.
Беззаперечний факт – то малопродуктивність роботи молодих футболістів «Олімпіка». У Дениса Галенкова в активі участь в двох поєдинках, але лише чотири ігрові хвилини. Еммерсон на полі з'являвся також двічі. В одному матчі захисник, який до стану «Олімпіка» перейшов з молодіжної команди одеського «Чорноморця», відіграв дві хвилини; в іншому – від свистка до свистка.
«Сталь» (Дніпродзержинськ)
Олександр Козак. Півзахисник. 25.07.1994. 6 матчів, 271 ігрова хвилина
«Оболонь», «Металіст», «Металург» (Д), «Сталь» – в 21 рік Олександр Козак змінив уже чотири команди. На елітному рівні Козак, власне, дебютував минулого сезону, відігравши 84 хвилини в матчах проти «Говерли» та «Волині».
У «Сталі» збитий склад, але Козак наполегливо працює над своїм статусом. Шість матчів, чотири з яких в основі – далеко не найгірше, що могло статися в кар’єрі півзахисника після розвалу «Металурга». Щоправда, жоден з шістьох матчів Козак не відіграв від свистка до свистка, йдучи з поля достроково, або, навпаки, з запізненням на ньому з'являвшись. Вдалими для Козака були перші поєдинки в основному складі «Сталі» – 75 хвилин проти запорізького «Металурга», 89 – проти «Металіста».
«Динамо» (Київ)
Дерліз Гонзалез. Нападник. 20.03.1994. 9 матчів, 446 ігрових хвилин
Коли є можливості віддати своїх вихованців іншим командам у оренду, «Динамо» може дозволити собі розкіш не задіювати молодь. Показовим може бути приклад Мякушка, хоча Сергій і не підпадає під наш «критерій молодості». Після яскравої гри в складі «Говерли» Мякушка повернули до «Динамо», але шансів йому дають вкрай мало.
Ще один приклад – то Микита Бурда. Минулого сезону захисник в чемпіонаті України відіграв за «Динамо» чотири поєдинки, а навесні навіть отримав виклик до національної збірної України. Авансів Бурді видали чимало, відзначаючи його універсальне вміння зіграти на різних позиціях в захисті. Але в поточному футбольному році Бурда зіграв лише два матчі за основу «Динамо» – й ті в Кубку України.
Дерліз Гонзалез – ось кого виховує київське «Динамо». Точніше, не виховує, а займається огранкою таланта. Дерліз хоч і молодий, зате адаптований до європейського футболу і перевірений на рівні Ліги чемпіонів гравець. В «динамівську» модель парагваєць вписався не відразу, але під кінець першої частини сезону вже були помітні сильні якості футболіста, який покликаний замінити в складі «Динамо» Джермейна Ленса.
«Олександрія»
Жодного гравця, молодшого 1993-го року народження, Володимир Шаран в першій частині чемпіонату України 2015/16 не задіяв.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
