Зорепадом летять роки. Про роль ветеранів в чемпіонаті України

Динамо Київ 23 Грудня, 21:07 889
Зорепадом летять роки. Про роль ветеранів в чемпіонаті України
Опора молоді - заслужені ветерани чемпіонату України.

UA-Футбол з різних позицій розглядає вплив кризи на український футбол. Ми вже дослідили питання кількості та якості легіонерів в чемпіонаті України, потім – питання довіри до молоді, визначивши, що «Металург», «Чорноморець», «Говерла», «Карпати» – команди, тренери яких з тих чи інших причин найбільше довіряли молодим футболістам у першій частині чемпіонату України 2015/16. На черзі аналіз ролі у командах вікових футболістів.

На кількість і якість ветеранів криза безпосередньо, звісно ж, не вплинула. Досвідчені футболісти затребувані завжди і всюди. Але в умовах, коли змінилася роль молодих футболістів, не могла не змінитися роль ветеранів. Запорізький «Металург» з досвідченим Лисицьким і без нього, «Дніпро» з ветераном Ротанем і без нього, «Динамо» з Шовковським і без нього – ось кілька головних тезисів цієї теми.

Увагу звертаємо на тих гравців, які народилися не пізніше 31-го грудня 1984-го року. Всі дані щодо заявок команд, віку, амплуа, кількості матчів та ігрових хвилин футболістів взято з офіційного сайту Ліги Парі-Матч.

Зорепадом летять роки. Про роль ветеранів в чемпіонаті України - изображение 1

«Дніпро» (Дніпропетровськ)

Едмар. Півзахисник. 16.06.1980. 7 матчів, 532 ігрові хвилини
Руслан Ротань. Півзахисник. 29.10.1981. 14 матчів, 1 154 ігрові хвилини
Ян Лаштувка. Воротар. 07.07.1982. 1 матч, 90 ігрових хвилин
Матеус. Нападник. 15.01.1983. 15 матчів, 1 121 ігрова хвилина
Євген Чеберячко. Захисник. 19.06.1983. 5 матчів, 349 ігрових хвилин
Папа Гуйє. Захисник. 07.06.1984. 16 матчів, 1 440 ігрових хвилин

У «Дніпра» в заявці найбільше серед всіх учасників Ліги Парі-Матч вікових гравців. Це, звісно ж, без врахування персон Євгена Селезньова та Артема Федецького, які народилися 1985-го року. При цьому четверо із шести ветеранів є дуже важливими для «Дніпра» бойовими одиницями. Папа Гуйє хоч і не бездоганний у захисній роботі, зате до останньої краплини поту відданий команді і тренерові. Втім, сказати, що сенегалець незамінний, буде помилкою, адже в минулому розіграші Ліги Європи Папу добре замінив Євген Чеберячко, який разом з Дугласом утворив непрохідний мур в центрі захисту «Дніпра».

В поточному сезоні, втім, Євген випав з обойми і навіть універсалізм Чеберячка не рятує футболіста в цій ситуації. Менше, аніж Євген, з когорти ветеранів за «Дніпро» в першій частині сезону відіграв тільки Ян Лаштувка. Чех наче уособлює собою минулу епоху «Дніпра». Зараз же в Яна майже немає шансів знову закріпитися в основі команди. Навіть якщо піде Денис Бойко, то в рамці, швидше за все, стоятиме хтось з молодих.

Зорепадом летять роки. Про роль ветеранів в чемпіонаті України - изображение 2

Матеусу заважали травми, але списувати всі проблеми виключно на негаразди зі здоров'ям також не варто. В матчі проти «Ворскли» Матеуса підкосив вірус мотивації, який тероризував «Дніпро» протягом цілої осінньої частини чемпіонату. І хоч у поєдинку з «Русенборгом» Матеус проявив свій клас, цілісного позитивного враження від виступу бразильця не залишилося.

Едмара «Дніпро» запросив в деякій мірі від безвиході. Але навряд чи Галовський опинився б у Дніпропетровську, якби за футболіста потрібно було сплатити кошти. «Дніпряни» просто знайшли економ-варіант, за допомогою якого змогли хоч частково залатати діру в складі.

А ось Руслан Ротань, незважаючи на дуже поважний вік, - справжня опора і стержень «Дніпра». І тут справа не тільки в ігрових характеристиках капітана. Маркевич після одного з невдалих матчів зауважив, що коли на полі є Ротань, то «дніпряни» хоча би не дозволяють собі пішки ходити по полю. Ось це найяскравіша характеристика значимості Руслана для нинішнього «Дніпра».

«Шахтар» (Донецьк)

В’ячеслав Шевчук. Захисник. 13.05.1979. 4 матчі, 360 ігрових хвилин
Даріо Срна. Захисник. 01.05.1982. 14 матчів, 1 230 ігрових хвилин
Олександр Кучер. Захисник. 22.10.1982. 10 матчів, 882 ігрові хвилини
Едуардо. Нападник. 25.02.1983. 11 матчів, 458 ігрових хвилин
Андрій Пятов. Воротар. 28.06.1984. 7 матчів, 630 ігрових хвилин

Гра Андрія Пятова залишила двояке враження. З одного боку, ті сейви, які голкіпер здійснював у рамках воріт збірної України (нерідко також – і в воротах «Шахтаря») заслуговують аплодисментів. З іншого, важко заплющити очі на відверті ляпи - такі, до прикладу, як помилка в виїзному матчі проти «Реала». Така нестабільність зазвичай властива молоді, але й ветерани, як бачимо, іноді не здатні постійно тримати планку на одному рівні.

Зорепадом летять роки. Про роль ветеранів в чемпіонаті України - изображение 3

Даріо Срна – беззаперечно основний виконавець «Шахтаря», навіть попри те, що хорват з точки зору ігрових характеристик за останній рік суттєво здав позиції. Рівноцінної заміни Срні банально немає, тому Луческу використовуватиме Даріо до тих пір, поки це буде можливо. А от В'ячеслав Шевчук, який в 37 років зберігає молодіжний запал, мусить витримувати конкуренцію з боку Ісмаілі та Азеведо. За «Шахтар» Шевчук грав дійсно не постійно, але місце в основі збірної України не дозволяє Шевчуку опустити рук.

Едуардо – нападник з обмеженими можливостями. Відсутність швидкості перекреслює всі перспективи 33-річного хорвата. «Шахтар» часто діє на контратаках, пропонуючи супернику швидкісний футбол, тож Едуардо апріорі залишається поза обоймою. Лише тоді, коли гра проходить в стилі навали «гірників» на штрафний майданчик суперника, форвард здатен принести користь.

Важко, але поки що Олександр Кучер витримує конкуренцію у «Шахтарі». В збірній України Олександр вже запасний, але в клубі триматися берега вдається завдяки нестабільності конкурентів Кривцова та Ордеця. Втім, час безжально тікає, і Кучеру з кожним днем все важче витримувати навантаження.

«Волинь» (Луцьк)

Анатолій Діденко. Нападник. 09.06.1982. 11 матчів, 758 ігрових хвилин
Віталій Неділько. Воротар. 21.08.1982. 2 матчі, 121 ігрова хвилина
Сергій Кравченко. Півзахисник. 24.04.1983. 15 матчів, 1 186 ігрових хвилин
Олег Гуменюк. Захисник. 03.05.1983. 3 матчі, 156 ігрових хвилин

«Волинь» – третя найбільш вікова команда чемпіонату України, але істинних старожилів в колективі не так вже й багато. Віталій Неділько, – один з двох найстарших гравців «Волині», - у весняній частині чемпіонату України майже не грав. А от Анатолій Діденко виходив на поле в одинадцятьох матчах (в основі – 10) і нерідко залишався в грі аж до фінального свистка. Проблема Анатолія як нападника – то низька результативність. Забивай Діденко більше – ціни б йому не було. Хоча, чи не надто завищені вимоги до 33-річного форварда?

Зорепадом летять роки. Про роль ветеранів в чемпіонаті України - изображение 4

Олег Гуменюк в своїх кращих кондиціях здатен принести чимало користі команді, але перша частина поточного сезону захиснику явно не вдалася. Заважали травми.

Хто з ветеранів дійсно добре розкрився у «Волині» – то Сергій Кравченко. 15 матчів, більше 1180-ти ігрових хвилин, - вже суто за статистичні показники Кравченко заслужив виключно схвальних слів. Статистика – річ оманлива, але не в цьому випадку. Гру Сергій демонстрував якісну і своє місце в основі заслужив. Показовим вважатимемо матч проти «Дніпра», в якому Кравченко зі своїм більш молодшим партнером не дали шансів опонентам в боротьбі за центр поля.

«Ворскла» (Полтава)

Олександр Ковпак. Нападник. 02.02.1983. 13 матчів, 502 ігрові хвилини
Арменд Даллку. Захисник. 16.06.1983. 14 матчів, 1 260 ігрових хвилин
Станіслав Богуш. Воротар. 25.10.1983. 8 матчів, 720 ігрових хвилин

Олександр Ковпак та Станіслав Богуш рівнятися можуть на Арменда Даллку. Всі троє – 1983-го року народження, але саме албанець виглядав з цієї трійки найбільш свіжим. Найкращою характеристикою значимості Даллку для «Ворскли» може слугувати гра Арменда в домашньому матчі проти «Жиліни». Тоді саме капітан організував два взяття воріт словаків, допомігши «Ворсклі» трохи відтермінувати виліт з Ліги Європи.

Ковпак, власне, випадав з ритму через травму, але мали місце й суто ігрові проблеми. Нападнику тренерський штаб команди почав менше довіряти після дуелі з «Жиліною», в якій Ковпак спочатку пенальті не реалізував, а потім бездарно віддав м'яча супернику і підставив «Ворсклу» під фатальну атаку.

У Станіслава Богуша кредит довіри був досить широким, але, знову ж таки, заважали травми. Коли Станіслав був здоровим, то саме він вважався першим голкіпером команди. Хоча зараз, після завершення першої частини сезону, залишається невизначеним майбутнє Богуша. Продовження контракту з «Ворсклою» – під запитанням.

«Говерла» (Ужгород)

Дмитро Бабенко. Воротар. 28.06.1978. 1 матч, 90 ігрових хвилин
Павло Кутас. Захисник. 03.09.1982. 8 матчів, 629 ігрових хвилин
Павло Іванов. Захисник. 28.09.1984. 5 матчів, 301 ігрова хвилина

Дмитро Бабенко зіграв один матч в чемпіонаті України 201516 – і зіграв його бездоганно. Досі перед очима та самовіддана гра ветерана проти луцької «Волині», коли «Говерлі» через дискваліфікацію не міг допомогти Артур Рудько. Дивно, але після того Грозний жодного разу більше не довірився Бабенку. Можливо, дійсно, мають місце якісь вказівки згори?

В Павлові Івановому Грозний розчарувався. Досвідченого захисника брали з надією зв'язати захист «Говерли», додати молодим виконавцям спокою, але Іванов не зумів впоратися з покладеним на нього тягарем відповідальності. 5 матчів і 301 ігрова хвилина – вкрай скромні показники.

Більше користі команді приніс Павло Кутас. Універсалізм Павла додавав Грозному варіантів, а його самовіддача і спокій в екстремальних моментах – натхнення. Зокрема, В'ячеслав Вікторович з трепетом згадував матч проти «Зорі», в якому Кутасу довелося зайняти місце у воротах і навіть кілька разів врятувати «Говерлу» від пропущеного голу.

«Металург» (Запоріжжя)

Максим Старцев. Воротар. 20.01.1980. 8 матчів, 720 ігрових хвилин
Руслан Платон. Нападник. 12.01.1982. 10 матчів, 340 ігрових хвилин
Віталій Лисицький. Захисник. 16.04.1982. 11 матчів, 983 ігрові хвилини

В «Металурзі» відбувся конфлікт поколінь – вмить досвідчені футболісти просто перестали грати за команду. Без сумніву, якби все йшло своїм шляхом, ігрові хвилини отримували б і Старцев, і Лисицький, і Платон. Власне, останній не був беззаперечно основним в «Металурзі» в часи спокою, а от Старцев та Лисицький були опорою. І якщо Максима досить непогано замінили молоді голкіпери (воротарська школа у Запоріжжі завжди працювала добре), то з захисниками були проблеми. Лисицький, звісно, у своїх матчах діяв не бездоганно, але Віталій вмів вести партнерів за собою, вмів завести команду. Цього запоріжцям дуже не вистачало.

«Сталь» (Дніпродзержинськ)

Зорепадом летять роки. Про роль ветеранів в чемпіонаті України - изображение 5

Сергій Пшеничних. Захисник. 19.11.1981. 15 матчів, 1 276 ігрових хвилин
Микола Іщенко. Захисник. 09.03.1983. 7 матчів, 503 ігрові хвилини
Юрій Паньків. Воротар. 03.11.1984. 12 матчів, 1 035 ігрових хвилин

Юрій Паньків грав надійніше, аніж його колега Олександр Бандура. «Сталь» загалом проявила себе як збита, збалансована команда, в якій досвід поєднується з молоддю. Через травму та дискваліфікації випадав Микола Іщенко, але більш досвідчений Сергій Пшеничних тримав удар за двох. Екс-захисник харківського «Металіста» з легкістю закривав позиції і на фланзі, і в центрі захисту, відігравши в загальній кількості 1 276 хвилин.

«Динамо» (Київ)

Олександр Шовковський. Воротар. 02.01.1975. 10 матчів, 900 ігрових хвилин
Олег Гусєв. Півзахисник. 25.04.1983. 15 матчів, 791 ігрова хвилина

За віковим цензом до списку ветеранів «Динамо» вписується Ніко Кранчар, але проблема в тому, що хорват не відіграв жодної хвилини в чемпіонаті України. 10 хвилин у Кубку – ось і весь здобуток півзахисника. До показників Гусєва та Шовковського Кранчару дуже далеко.

Олег, власне, не залишився без роботи навіть з урахуванням факту наявності дуже сильних конкурентів. На флангах півзахисту «Динамо» грали Ярмоленко та Дерліз, на лаві був М'якушко, та навіть в умовах такої жорсткої конкуренції ветеран виходив на поле в п'ятнадцятьох матчах чемпіонату України, а також в поєдинках Ліги чемпіонів.

Зорепадом летять роки. Про роль ветеранів в чемпіонаті України - изображение 6

А от Олександр Шовковський наче другу молодість переживає. Ветеран не просто виходить в основі «Динамо», а виходить в основі в якості переможця конкурентної боротьби з набагато молодшим Олександром Рибкою. Останній не дуже впевнено відіграв, зокрема, в домашньому поєдинку проти «Порту», після чого наче кролик був задушений Шовковським. Без сумніву, Сергій ребров розраховує на свого друга і в другій частині сезону. А там чим чорт не жартує: раптом, і місце в заявці збірної України на чемпіонат Європи-2016 для Шовковського знайдеться…

«Зоря» (Луганськ)

В’ячеслав Чечер. Захисник. 15.12.1980. 7 матчів, 630 ігрових хвилин
Желько Любеновіч. Півзахисник. 09.07.1981. 15 матчів, 732 ігрові хвилини

В особі Желько Любеновіча Юрій Вернидуб має сильного козиря, яким практично завжди вдається підсилити гру. Коли щось йде не так, саме Любеновіч одним з перших покликаний повернути гру у вигідне для луганців русло. Чудове бачення поля, взаємодія з партнерами, професійне виконання стандартів – те, чого Любеновічу не позичати.

В'ячеслав Чечер, перейшовши до «Зорі», спочатку задовольнявся роллю запасного. До тих пір, поки надійно грав Сіваков. Коли ж білорус трохи здав позиції, Чечер миттєво визирнув з-за спини. В активі ветерана 7 матчів в першій частині чемпіонату і непогані перспективи бути основним в частині другій. Принаймні, в останніх поєдинках саме Чечеру Юрій Вернидуб віддавав перевагу в питанні другого центрального захисника (перший – Андрій Пилявський).

«Металіст» (Харків)

Олександр Горяїнов. Воротар. 29.06.1975. 5 матчів, 450 ігрових хвилин
Рустам Худжамов. Воротар. 05.10.1982. 6 матчів, 540 ігрових хвилин

Зорепадом летять роки. Про роль ветеранів в чемпіонаті України - изображение 7

Олександра Горяїнова в «Металісті» спіткала приблизно та ж доля, що і Максима Старцева у «Металурзі». Ветеран воротарського цеху ще з задоволенням пограв би сезон-другий, але важка фінансова ситуація в клубі і непорозуміння з керівництвом достроково змушують Горяїнова думати про завершення кар'єри. На жаль, не всім щастить потворити долю Едмара.

В контексті цього питання варто згадати й Сергія Назаренка, який грав в поточному сезоні за «Металіст», але який через не ігрові проблеми розірвав з харків'янами контракт. Швидше за все, Назаренка на полі ми більше не побачимо.

Рустам Худжамов ситуацію в «Металісті» сприймав не так болісно, оскільки в Харкові воротар в оренді. Можливість грати на елітному рівні (6 матчів, 540 ігрових хвилин) – це уже невеличка перемога. Інша справа, що грати доводиться без перспектив світлого майбутнього, і хіба що особиста конкуренція з неслабким Погорілим може додатково мотивувати Худжамова.

«Олександрія»

Андрій Запорожан. Півзахисник. 21.03.1983. 16 матчів, 1 381 ігрова хвилина
Сергій Старенький. Півзахисник. 20.09.1984. 8 матчів, 240 ігрових хвилин

За «Олександрію» в першій частині сезону ніхто з тих, хто народився після 31 грудня 1993-го року, не грав. З ветеранів, натомість, ігрові хвилини отримували лише двоє. Сергій Старенький має в активі 8 матчів, з яких жодного, втім, півзахисник не відіграв від свистка до свистка. Інша справа – Андрій Запорожан. 33-річний півзахисник відіграв дуже вагому роль у процесі злету «Олександрії», який ми спостерігали в першій частині поточного сезону.

«Карпати» (Львів)

Андрій Гітченко. Захисник. 02.10.1984. 15 матчів, 1 201 ігрова хвилина

Зорепадом летять роки. Про роль ветеранів в чемпіонаті України - изображение 8

В «Карпат» достатньо досвідчених гравців, але дійсно ветераном серед всіх може називатися хіба що Андрій Гітченко. По, грі, власне, захисник «Карпат» відзначався стабільністю і універсалізмом. А ще Гітченко - один з тих, хто горою стоїть за Ігоря Йовічевіча.

«Олімпік» (Донецьк)

Владислав Гельзін. Нападник. 27.08.1973. 1 матч, 11 ігрових хвилин

Роль Владислава Гельзіна як футболіста в «Олімпіку» не значима. Граючий президент через погані кондиції та відсутність належного рівня майстерності не може розраховувати на більш-менш стабільне місце хоча б на лаві для запасних. Вийти на кілька хвилин і встановити черговий віковий рекорд чемпіонату України – ось роль Владислава Гельзіна.

«Чорноморець» (Одеса)

Найстарший гравець «Чорноморця» – Євген Боровик. Він народився в березні 1985-го року.