«Карпати». Біганина без кінцевої мети

Футбол України 25 Грудня, 10:33 739
«Карпати». Біганина без кінцевої мети
Підсумки неоднозначних виступів львів'ян у 2015-му році.

Сучасні «Карпати» - команда унікальна в усіх розуміннях. Найперше тому, що імпозантний наставник львів’ян удосконалив різновид спортивної забави, який споріднений з футболом, але ним все ж не є. Бо кінцева мета футболу – забивати голи. Карпатівці ж цієї осені найчастіше хизувалися тим, що довго володіють м’ячем. І дарма, що до загострень поруч із ворітьми суперника той контроль не призводив. Випадки, коли львів’яни завершували тайм без жодного удару в напрямку воріт суперника, траплялися регулярно. Й при цьому пан тренер після таких матчів зазначав, що гра його команди близька до ідеалу. Що ж, якщо «тримання м’яча» колись офіційно визнають видом спорту, то «Карпати» будуть серед головних претендентів на титул чемпіонів України.

Але лише України, бо в порівнянні з європейськими анлогами контроль над м’ячем по-львівськи пригадує розмову теслі з сином, котрому старий намагається передати своє ремесло. «Ти гиблюй-гимблюй, сину, а я сокирою підправлю». Спроби витворити з команди галицький аналог «Барселони» виглядають кустурбато саме через те, що Йовічевічу банально бракує футболістів, які в такій манері грати здатні. Бо тренер у своїй роботі має керуватися не лише догмами, шаблонами і забаганками керівництва, а й адаптовувати тактику під тих виконавців, які є у нього під рукою.

Карпати. Біганина без кінцевої мети - изображение 1

Хіба Мирон Маркевич не бажав попервах прищепити «Дніпру» фірмовий для свого «Металіста» комбінаційний стиль? Збирався, але швидко усвідомив, що в нинішніх реаліях ця забаганка приречена на провал. Мирон Богданович в літньому інтерв’ю UA-Футболу визнав, що змушений був наступити на горло власній пісні і будувати гру команди за тією тактикою, яку ці футболісти здатні реалізовувати. І мова ж не про тренера-початківця, а про аксакала, котрий займається тренерською діяльністю з далекого 1978-го. Зрештою, чимало залежить й від того, на який результат націлена команда. «Дніпро» потрапив до фіналу Ліги Європи і боровся за місце в Лізі чемпіонів, а «Карпати», граючи при порожніх трибунах, впиваються у змагальних умовах вдалими розіграшами тренувальних «квадратів».

Бліду чи нестабільну гру команди у Львові звикли пояснювати відсутністю в обоймі центрфорварда. В принципі, справедливо, адже завершувати атаки банально нікому. Показово, що найкращими бомбардирами «Карпат» за підсумками осені з двома м’ячами поряд із номінальним форвардом Ігорем Худоб’яком, півоборонцями Олегом Голодюком, Денисом Кожановим, Артуром Карнозою, Амбросієм Чачуа і Вадимом Страшкевичем є віртуальний виконавець з прізвищем «Автогол».

З іншого боку, щоб атака завершувати, треба для початку навчитися створювати моменти. Той же Олександр Гладкий, якого у Львові справедливо критикували за низький відсоток реалізації, мав мінімум по дві-три нагоди забити щоматчу. І то при тренері Олександрі Севідові, котрого прибрали за начебто оборонний стиль гри. Зате гру ефектного в усіх розуміннях Йовічевіча вважають яскравою навіть за умови, якщо команда не б’є по воротах взагалі.

Карпати. Біганина без кінцевої мети - изображение 2

В заслугу нинішньому наставникові ставлять високе у порівнянні з попередніми сезонами восьме місце. Втім, чи мала право команда зі стабільною в порівнні з іншими клубами фінансовою ситуацією фінішувати нижче утопельників із запорізького «Металурга» та «Металіста», молодіжного складу «Чорноморця», «тотал-більше» «Олімпіка», дебютантів елітного дивізіону «Сталі» та «Олександрії»? Не могла, але примудрилася, бо олександрійці з їх начебто першоліговим підбором виконавців стали сьомими.

Невже хтось й досі вірить у мантру, що не маючи змоги підсилюватися, «Карпати» поступаються за рівнем комплектації якійсь із команд, котра займає зараз із п’ятого місця по 14-те? Недолуго звучать й казочки про омолодження складу. По два-три 17-19-річних виконавці щосезону з’являються навіть у провідних клубах англійської Прем’єр-ліги. В розумінні Арсена Венґера чи Алекса Ферґюсона такі кроки чимось героїчним не сприймалися. І точно не слугували виправданням невдач. Зате у Львові заклинанням про омолодження пудрять мізки довго настільки, що навіть не смішно.

Очевидне інше. При тренері, котрий працює з командою вже впродовж другого сезону, перестали прогресувати не лише досвідчені виконавці, більшість із яких свій ігровий пік вочевидь пройшли, а й навіть молодь. Уся, за винятком хіба Володимира Костевича й двох дебютантів – Олексія Гуцуляка та Василя Кравця. Дмитро Кльоц виглядав власною блідою тінню в порівнянні з собою весняного зразка через травму й пов’язане з грою за юнацьку збірну виснаження. Денис Мірошниченко діє на позиції крайнього оборонця авантюрно настільки, що тренерові довелося переводити його в середню ланку. Страшкевич і Чачуа за півроку видають не більше двох-трьох матчів пристойного рівня. Муртаз Даушвілі не показав нічого, окрім характеру. Посередностями на фоні себе ж трирічної давнини виглядають Кожанов і Голодюк. Не приносить очікуваної користі Артур Карноза. Павло Ксьонз після того, як зірвався його трансфер у польську «Леґію», не грає, а відбуває на полі номер. Худоб’як старається, але вістря атаки – то відверто не його позиція.

Карпати. Біганина без кінцевої мети - изображение 3

Мабуть, наближеними до еталонних «Карпати» Йовічевіча виглядали лише в двох матчах – виграному 4:0 від «Чорноморця» і програному 0:2 «Дніпрові». Втім, кількість поєдинків провальних зашкалювала. Достатньо згадати, що почався сезон із 0:2 у Харкові від зібраного у міжсезоння наспіх Олександром Севідовим «Металіста». Принизлива не лише за результатом, але й за грою поразка від першолігової «Зірки», 1:4 в матчі, який міг завершитися фіаско з двозначним рахунком в Олександрії, безнадійні домашні поразки від «Волині» і «Ворскли», абсолютно алогічна з огляду на перевагу суперників нічия у виїзній грі зі «Сталлю» - ось повний список матчів, від яких у кожного прихильника «Карпат» волосся стає дибки. І то лише впродовж осені.

Окремої уваги заслуговують матчі з претендентами на чемпіонство. Проти «Динамо» «Карпати» Йовічевіча грали за ці півтора року п’ять разів, навіть одного разу спромоглися на нульову нічию. Але загалом кожен з цих матчів за характером не відрізнявся. Як восени 2014-го, так і через рік з їх начебто атакувальним стилем гри не проявили в наступі навіть натяків на аргументи. Глуха, безнадійна оборона, гра на відбій з першої хвилини до останньої. Оскільки «Карпати» так проти киян грають завжди, можна зробити висновок, що інших тактичних варіантів Йовічевіч у протистоянні з Ребровим не має.

З «Шахтарем» ситуація майже аналогічна. Виняток становить лише матч на київській «Оболоні» в заключному турі минулого чемпіонату. Однак той поєдинок мав свою специфіку й у тому, що карпатівці відігралися з рахунку 0:2 і зіграли внічию, найбільша заслуга їхніх фанатів, котрі з огляду на специфічне ставлення до керівництва «Шахтаря», створили на трибунах пекло. Ця атмосфера подіяла на «гірників» гнітюче, а карпатівців навпаки підбадьорила.

Трансферна діяльність

Оскільки права на проведення трансферів клуб впродовж осені, навіть розрахувавшись із колишнім воротарем Мартіном Боґатіновим, не отримав, говорити в цьому контексті фактично не має про що. Наразі менеджмент львів’ян заявляє, що заборона знята і взимку команда нарешті підсилиться. Втім, чи правда то? Наскільки відомо, з Артемом Федецьким, Ігорем Ощипком і групою інших футболістів «Карпати» не розрахувалися досі.

Карпати. Біганина без кінцевої мети - изображение 4

Втрати у львів’ян було дві. Нападника Сергійчука львів’яни віддали в оренду в «Говерлу» і, судячи з дій Михайла у складі ужгородців і його нульової результативності, не помилилися. Натомість трансфер 18-річного Мар’яна Шведа в іспанську «Севілью» оспівується так, наче вихід до півфіналу Кубка. Не менше. Тепер у Львові декларують наміри готувати по одному Шведу щороку.

Фізична готовність

17 матчів на майже п’ять місяців – не надто багато. Більше того, з таким курортним для сучасного футболу ігровим графіком могла виникнути проблема іншого характеру – втрата командою під час пауз, пов’язаних із матчами збірних, змагального тонусу. Загалом у сезон «Карпати» входили поволі. В уже згадуваній стартовій зустрічі з «Металістом» львів’яни відчутно домінували впродовж усієї першої половини, але помітно підсіли в другому таймі. Повторилася історія й у поєдинку з «Дніпром». Однак загалом впродовж першої частини сезону зі свіжістю і витривалістю проблем у «Карпат» не було. Точніше, якщо й щось вплинуло на гру команди, то точно не фізична і функціональна готовність.

Тактична гнучкість

Декларації про систему гри з «прихованою дев’яткою», коли на вістрі може опинитися будь хто з виконавців групи атаки в залежності від ситуації, поступово трансформувалися у повноцінну схему 1 – 4 – 2 – 3 – 1, з форвардом Худоб’яком на вістрі. Відповідного навику Ігор не має і компенсувати цього проявленого не з власної волі недоліку старанністю не може. Суперники це розуміли і грали в обороні значно розкутіше, ніж у випадках, коли доводиться протистояти нападникові, котрий тримає в постійній напрузі.

Карпати. Біганина без кінцевої мети - изображение 5

Комбінування поперек поля теж у тупикові ситуації суперників не ставило. Родзинкою в грі нинішніх «Карпат» можна назвати часто ефективні підключення до наступу крайніх оборонців, іноді обох одразу. Щоправда, після того, як Костевич був переведений у групу атаки, а на місці лівого бека почав діяти Кравець, ліве крило стало не таким розмашистим, як праве. Причина проста – Василь ефективний найперше в оборонній роботі, а в наступі в силу молодості й, можливо, браку майстерності корисний не настільки.

Зрештою, активність крайніх оборонців до атаки – палиця в двох кінцях. Показовим у цьому аспекті можна назвати другий гол «Металіста» у матчі стартового туру. Едуард Соболь не помітив на своєму лівому фланзі Павла Ксьонза і, дійшовши майже до лицьової лінії. виконав простріл у район дальньої стійки, де його замкнув Прийомов. Півоборонець Костевич відстав від Володимира метрів на п’ять, а де був крайній бек мірошниченко, взагалі збагнути важко.

У матчі проти «Олімпіка» в Києві львів’яни продемонстрували вміння перебудовуватися і грати по результату. Забивши у першому таймі гол, з початком другої половини галичани віддали суперникові ініціативу і діяли на контратаках. Йовічевіч це назвав «перевагою без м’яча».

Зате у львівському матчі проти «Зорі» господарі з 12-ї хвилини грали в чисельній більшості. Проте швидко пропустивши у власні ворота, «Карпати» впродовж першого тайму не турбували Микиту Шевченка взагалі, вирівнявши становище і зігравши внічию 1:1 лише в другій половині. Команда Юрія Вернидуба тоді продемонструвала, що ігрова монотонність львів’ян не створює труднощів навіть за умови, що суперник має перевагу в кількості гравців.

Статистика гольвих комбінацій

(у 17-ти матчах чемпіонату і Кубка України)

19 забитих львів’янами м’ячів розподілилися по всьому фронту атакий усіх складових наступу рівномірно. Зрештою. Майже половину м’ячів – дев’ять – львів’яни забили після розіграшів «стандартів», що для команди, яка має проблеми з нападниками, в принципі, не дивно. Відрадно те, що в порівнянні з минулим сезоном кількість проведених після кутових, штрафних і пенальті м’ячів помітно зросла. Ті самі дев’ять м’ячів «Карпати» у минулому чемпіонаті провели за усі 26 матчів. Зрештою, й загальна результативність нинішня з минулою першістю майже порівнялася – за всю першість-2014/2015 львів’яни спромоглися забити 22 рази, а зараз відзначилися вже 19-ма голами.


Втім, пропускають «Карпати» теж частіше. Надто – через центр, де частіше помилятися почав Ігор Пластун. Не вражає надійністю в цьому сезоні також воротар Роман Мисак. А ляпи Дениса Мірошниченка, котрий мав найбільше результативних помилок (сім) і в минулому чемпіонаті, явище, на жаль, уже звичне.


Оптимальний склад

Таких інтенсивних перестановок у складі, як Йовічевіч, впродовж осінньої частини сезону не проводив жоден інший тренер української Прем’єр-ліги. Недоторканими тривалий час залишалися лише воротарська позиція, стоппер Пластун і місце Худоб’яка на вістрі атаки. Однак в останніх матчах Мисака у воротах вже замінював Роман Підківка, а попереду після забитого у ворота «Сталі» голу з’являвся 17-річний Олексій Гуцуляк, котрого видатний футбольний фахівець, вже екс-гендир «Карпат» Ігор Дедишин вважає гравцем ще талановитішим, ніж Мар’ян Швед.

Мірошниченко і Ксьонз встигли пограти на правому краї як в обороні, так і в півобороні. Мірошниченко ж в окремих матчах з’являвся навіть на лівому фланзі захисту, місці, на якому за прикладом минулого сезону починав грати Костевич, а потім закріпився Кравець. В центрі оборони поряд із Пластуном, котрий відіграв у всіх 17-ти матчах, частіше діяв Гітченко, а коли капітан виходив в опорній зоні, замість нього на позиції стоппера грав Артур Новотрясов.

Карпати. Біганина без кінцевої мети - изображение 6

Дует «хвилерізів» Йовічевіч змінював постійно. Крім Гітченка, там у різних поєднаннях грали Голодюк, Даушвілі, Чачуа і Кльоц. Голодюк також виходив у групі атаки і діяв найчастіше з ухилом на лівий край. Аж до тих пір, поки роль лівого вінґера не була віддана Костевичу. Карноза з роллю плеймейкера впоратися не зумів, а отже замість нього в основі виходили Чачуа, голодюк і навіть Худоб’як. То в моменти, коли на вістрі атаки грали Страшкевич чи Гуцуляк. Також у групі атаки найчастіше знаходилося місце й Кожанову.

Найкращий гравець осінньої частини – Володимир Костевич

23-річний Володимир – мабуть, єдиний у нинішньому складі гравець, котрий при тренері Йовічевічі грає постійно і стрімко прогресує. Місце у складі Костевич отримав ще за тренерства Севідова. То Олександр Володимирович перекваліфікував Володимира з гравця групи атаки в оборонця. Стабільною грою на новій позиції Костевич не відзначався. Розпочав сильно, а ближче до завершення сезону-2013/2014 відверто здувся, допускаючи елементарні позиційні огріхи, котрі призводили до голів у ворота «Карпат». Власне. Після того розмови про зацікавленість у послугах Володимира з боку «Динамо» і «Дніпра» трохи вщухли.

При Йовічевічі Костевич, зберігши притаманну собі стрімкість при підключеннях до наступу, став мобільнішим і тактично грамотнішим. Розмаїтіше і стабільніше Володимир почав бити здалеку – не лише з підйому, а й різаними, в дальній кут по діагоналі, зовнішньою стороною стопи. Крім того, Костевич вже виконує штрафні удари і його гол у ворота запорізького «Металурга», котрий допоміг «Карпатам» здолати аутсайдера, в цьому контексті виглядає першою ластівкою.

Карпати. Біганина без кінцевої мети - изображение 7

Рішення тренера перевести Володимира в групу атаки з точки зору командних інтересів можна розцінювати двояко. Звичайно, 18-річний Кравець в основі – то робота на перспективу. Василь ще не здатен виходити в атаку на тому рівні, на якому це робив Костевич та й зваженості у діях, з огляду на юний вік, йому теж бракує. Зрештою, Костевич себе в наступі почуває комфортно. З ним «Карпати» почали наступати енергійніше. Хоча сумбуру в наступі, мабуть, не поменшало.

Розчарування осінньої частини – Іґор Йовічевіч

Може статися, що навесні нинішнього тренера біля керма «Карпат» вже не буде. Причина – завершення контракту і непрості стосунки з виконувачем обов’язки генерального директора клубу Юрієм Дячуком-Ставицьким. Нової угоди з наставником, з котрим Петро Петрович регулярно грає в теніс, пан Димінський на умовах Йовічевіча підписувати не поспішає. Втім, до прийняття такого рішення власника намагаються схилити гравці і навіть фанати.

Футболістів зрозуміти не важко. Коректний і товариський Йовічевіч на фоні суворих попередніх наставників з моральної точки зору виділяється в позитивний бік суттєво. Крім того, гравцям теж імпонує, що в чиїйсь уяві вони начебто діють у стилі. Схожому на барселонський. Красиво жити не заборониш. А ось логіку ультрас зрозуміти важко. Звичайно, до хорватського містера зарядом «Хто ми?» - «Леви!» з сектором не перегукувався жоден наставник. І українську мову теж не поспішали вивчати навіть наставники з паспортом. На обкладинці якого зображений тризуб.

Втім, тренера ж судять найперше за результатом, за яскравими матчами. Безперечно, при Олександрі Іщенку, Ніколаї Костові, Олександрі Севідові й навіть Олезі Кононові провальні поєдинки на кшталт недавнього олександрійського теж були. Але Іщенко за грою забирав очки в «Динамо», Костов вибивав з Кубка «Металіст» Маркевича, Севідова запам’ятають за 3:2 над «Шахтарем», 4:1 над «Дніпром» і 2:2 з «Динамо». Кононов – то єврокубки, матчі із «Боруссією» та «Ґалатасараєм», перемоги над обома вітчизняними ґрандами.

Якою грою за півтора року діяльності на чолі «Карпат» запам’ятається Йовічевіч? Хіба тим же «Шахтарем» на «Оболонь-Арені», грою, повторюся, з особливою навколофутбольною специфікою. Проте попри відсутність результату й реального прогресу керівництво «Карпат» Йовічевічу сліпо вірить. Як же контрастує ця віра з історіями навколо відставок Володимира Шарана, котрого звільнили після лишень чотирьох проведених матчів і Севідова, який позбувся посади після найуспішнішого для клубу за останніх три роки сезону. Що дуже показово, Шаран своєю «командою першої ліги» розгромив «Карпати» 4:1, а Севідов зібраним звідусіль за короткий період «Металістом» завдав львів’янам поразки 2:0.

Найкращий матч осінньої частини

Шостий тур. «Дніпро» - «Карпати» - 2:0

Мабуть, якби ця зустріч відбувалася на два тижні раніше, коли дніпряни пасивністю на полі проявляли ставлення до байдужості керівництва клубу, «Карпати» з показаною ними яскравою грою здобули б переконливу перемогу. Однак саме напередодні Ігор Коломойський з Мироном Маркевичем домовилися й фіналісти Ліги Європи заграли зі смаком. Втім, навіть при тому уникнути поразки від львів’ян на рідному стадіоні їм вдалося якимось дивом.

Йовічевіч підготував кілька несподіванок складом команди. Скажімо. тим, що вперше виставив Мірошниченка на позиції правого вінґера, а Ксьонзові довірив місце на тому ж краї оборони. Ще одна заміна була вимушеною. На лівому фланзі атаки травмованого в кубковому матчі з «Зіркою» Кожанова замінив Чачуа.

Карпатівці мали забивати Денисові Бойку вже на самому початку зустрічі, але Мірошниченко після прострілу Костевича зліва примудрився не влучити у ворота метрів з восьми. Ще одну гольову ситуацію галичани створили, провівши розмашисту контратаку. Ксьонз, промчавши правим краєм, зробив переведення вліво на Костевича, а Володимир скинув під удар Карнозі – Артур пробив воротареві у руки. Пізніше той же Карноза гарно закрутив м’яч ударом зі штрафного – Бойко перевів м’яч на кутовий, діставши кулю в стрибку з-під поперечини.

Проте найліпший свій шанс Карноза загубив наприкінці тайму. Після вкидання Голодюком аута Папа Ґуйє невиправдано агресивно в’їхав у худоб’яка і арбітр Анатолій Абдула вказав на позначку. Карноза до того забивав одинадцятиметрові «Сталі» та «Зірці» (у післяматчевій серії). Так само він пробив і на цей раз – по силі, точності і висоті польоту. Втім, Бойко вочевидь цю манеру вивчив і, парирувавши постріл Артура, потім зреагував ще й на дуже непросте добивання Мірошниченка.

Власне, після такого блискучого першого тайму «Карпати» в другому трохи підсіли й в ендшпілі гри пропустили відразу двічі. Просто у «Дніпра» знайшовся той, хто, на відміну від карпатівців, своїх шансів розтринькувати не звик. Євген Селезньов – то його дубль приніс «Дніпру» алогічну в цілому перемогу.

Завдання на зиму і перспективи

Перефразовуючи висловлювання легендарного тренера Віктора Прокопенка і цитату з пісні гурту ТіК, скажу тривіальне: «Немає логіки в діяннях керівництва «Карпат». Наразі в контексті перспектив на весну з табору клубу не пролунало жодного слова. Наші джерела вважають, що Йовічевіч все ж залишиться. Якщо так, то збережеться й обраний ним напрям роботи. Без різниці, залишаться в команді Ксьонз, Костевич, Гуцуляк чи Кравець, у послугах яких зацікавлені кілька українських клубів. Також не відомо, чи отримають «Карпати» дозвіл на ведення трансферної діяльності. Від цього рішення залежить факт появи в команді центрального нападника.

Зрештою, попри всі здогадки піднятися вище сьомого місця «Карпатам» буде складно. І то м’яко кажучи. З десяти матчів весняної частини команда має прийняти вдома «Динамо», «Дніпро» і «Шахтар», зустрітися в Запоріжжі з «Зорею», в Луцьку з «Волинню» і в Полтаві з «Ворсклою». Очки в кожному з цих поєдинків буде набрати вкрай складно. Відповідно права на втрати в поєдинках проти «Чорноморця», «Говерли», запорізького «Металурга» й особливо «Олександрії» львів’яни не мають.

Думка легенди клубу

Олег Родін, оборонець «Карпат» (1974-1981):

- Прогрес у грі «Карпат» якщо й помітний, то незначний, не такий стрімкий, як хотілося б. Клуб декларує бажання підпускати до основи молодь, але в останніх матчах року молодих футболістів у складі львів’ян було не надто багато. Кравець, Гуцуляк – власне, це й усе. Можна згадати також Чачуа, але в своїх 21 він не такий уже й юний. Тотального омолодження складу на кшталт того, на яке в середині 70-х наважився тренер тодішніх «Карпат» Ернест Юст, не видно.

З іншого боку, розумної альтернативи Худоб’якові, Голодюку, кожанову, Ксьонзу справді не видно. Інша річ, що ці футболісти вдало грали далеко не завжди. Як і не проявляє себе Карноза. Зрештою, нічого особливого я від Артура й не очікував. Вважаю, що він здатен підігрувати, але не вести команду за собою.

Найбільшою для нинішніх «Карпат» бідою є відсутність в обоймі класичного нападника. Того, хто був би здатен нав’язати суперникам силову боротьбу, завершити атаку в один дотик, поборотися за верховий м’яч під час виконання стандартних ситуацій. З таким форвардом львів’яни мали б змогу діяти розмаїтіше, не зосереджуватися лише на передачах низом. Бо після того, як до «Карпат» почали ставитися з усією серйозністю, низові паси сягали адресату на підступах до воріт суперників максимум 30-40-ка відсотків випадків, хоча оптимально цей показник навпаки мав би сягати 60-70 відсотків.

Можна сміливо говорити, що та модель гри, яку прищеплює команді Йовічевіч, наразі є не дуже ефективною. Так, м’ячем львів’яни володіють багато. Але що з того? Футбольний прямокутник прийнято розділяти на три зони. Так ось, найчастіше «Карпати» тримають м’яч у першій, тобто, на тій частині, яка ближче до їхніх воріт. У середині поля втрат вже багато, а біля воріт суперників не виходить майже нічого. Нічого дивного, адже на підступах до карного майданчика, під пресингом визначальну роль відіграє швидкісна робота з м’ячем. З нею у карпатівців є проблеми.

З іншого боку, які завдання перед тренерським штабом стоять насправді, ніхто публічно не оголошує. Якщо Йовічевіч має на формування команди два-три роки, то претензій до нього бути не може. Пана димінського вочевидь влаштовує зосередженість тренера на іспанському стилі гри. Стилі, який сповідував зокрема й Олег Кононов.

Зараз у Львові підростає гарне молоде покоління. Сильну групу юнаків 1994 року народження свого часу випустив Ярослав Дмитрасевич, дуже сильні хлопці є у групах гравців 1996 року народження, причому як у школі «Карпат», так і в нас. У львівському спортінтернаті. Те саме стосується і хлопців, народжених у 1997 році, котрих ведуть Василь Леськів і Тарас Павлиш. Маю на увазі футболістів, які заслуговують на увагу в розрізі перспектив у дорослому футболі. Ось випуск 1998 року народження у Львові вийде слабким. Зате є цікаві хлопці, народжені в 1999 році. На мій погляд, напрям, орієнтацію на власних вихованців, клуб «Карпати» обрав вірний. Але щоб з’явилися результати, потрібен час і терпіння.

Найближчі ж перспективи команди виглядають туманними. Досі не відомо, чи продовжить співпрацю з «Карпатами» Йовічевіч. Якщо з’явиться новий тренер, треба очікувати змін і ще не відомо, наскільки позитивними вони будуть. Крім того, успішність виступу команди навесні, її спроможність піднятися у турнірній таблиці вище, залежатиме від зняття заборони на трансфери. Справді боєздатною команда може стати, лише якісно підсиливши окремі позиції.