- Вихованця клубу, Мар’яна Шведа, бачили у новій «іпостасі»?
- Дивився тренування Мар’яна. Він тренувався із «В»-командою. Два дні спілкувався із його тренером Дієго (Дієго Мартінес - прим. «Футбол 24»). Мені було дуже цікаво дізнатись, як проходить адаптація, чим відрізняється наш тренувальний процес від їхнього, чого не вистачає нашим футболістам, щоб швидше адаптуватися. Адже знаю, що в інших іспанських клубах є зацікавленість у деяких наших молодих футболістах. Дуже хотілося дізнатися, над чим треба більше працювати хлопцям вдома, щоб потім легше адаптуватись десь за кордоном.
Тож поїздка видалась досить продуктивною і цікавою. Десять днів так швидко пролетіли. Зранку до вечора весь час - зустрічі, робота, тренування, ігри. Час пролетів занадто швидко.
- А як там Мар’ян дає собі раду?
- Відверто кажучи - важкувато у нього проходить період адаптації. Проблема номер один - це мовна. У нього з мовою тяжко. Тому що він один іноземець у «В»-команді. А в тренувальному процесі без знання мови і спілкування з партнерами та тренером - важко. На початках клуб йому надав перекладача, який допомагав порозумітися. Але, знаєте, як буває, наявність перекладача створила певний комфорт і притупила прагнення молодого футболіста до якнайшвидшого вивчення мови. І він десь послабив старання у цьому. А в їхніх клубах, як я уже говорив, все в адаптації продумано і враховано до дрібниць - кожен крок. Вони побачили цю ситуацію і забрали у Мар’яна перекладача. Той тепер допомагає сім’ї (батькам, братам) адаптуватися в тамтешньому соціальному житті, у школах. А він на тренуваннях у спілкуванні із партнерами мусить швидше освоювати іспанську.
- У Коноплянки теж проблеми з мовою?
- Євген дуже серйозно ставиться до вивчення мови. Клуб взяв у тренерський штаб росіянина Дмитра Черишева, який чудово володіє іспанською. Він і допомагає Коноплянці під час тренувань якомога швидше адаптуватись в команді. Сам же Женя каже, що дуже активно займається мовою, просто наполегливо вчить. Бо розуміє, що ще не має належного контакту зі своїми партнерами у побуті, поза полем. Тому що не все ж життя футболіста зав’язане на тренуваннях чи іграх. Тож, щоб якнайшвидше адаптуватися і увійти «у футбольну сім’ю» «Севільї», він посилено із репетитором вчить мову.
- А за суто футбольними мірками, як виглядає Мар’ян на тлі своїх товаришів по команді?
- У нас, в «Карпатах», побудова тренувальної структури і мікроциклу є майже ідентичною іспанським. Тому для нього чогось наднового і надскладного у тренувальному процесі не повинно бути. Інша річ, що тактичні вимоги у кожного тренера - свої. Не виняток той же Емері. І він вимагає в тій же «В»-команді і в U-19, щоб тренери і гравці їх дотримувалися. Маю на увазі - по амплуа: що від гравця вимагають у теперішній команді, те й вимагатимуть у головній, залежно від тактики, яку застосовують у грі. А в решті, я думаю, йому легше, тому що тренування досить подібні, і вправ досить багато теж ідентичних і дуже схожих на ті, які ми робили. В тому плані, зрозуміло, що у нього немає проблем. Я розмовляв із його тренером - Дієго, а також з Емері. Вони кажуть, що у технічному, фізичному плані, в плані координації, пластичності, швидкості у Мар’яна немає проблем. Проблема лише в тому, щоб якнайшвидше він зміг адаптуватися і зрозуміти, що від нього вимагають тренери саме у принципах гри.
- Судячи з почутого, перспектива з’явитися в основі «Севільї» до Мар’яна стрімко не наближається...
- Як кажуть тренери, все залежить від нього. Якщо за найближчі півроку він зможе швидше адаптуватися, увійти у колектив, то не виключено, що уже влітку він зможе тренуватися з головною командою, грати, поїхати на збори. Все залежить від того, наскільки сильним буде у нього бажання якнайшвидше адаптуватися, вивчити мову, швидше зрозуміти ті принципи, які від нього вимагає тренер і дотримуватися їх. Бо, як я зауважив, до тактичної дисципліни в клубі - дуже великі вимоги. Особливо в першій команді, у Емері. Навіть тому ж Коноплянці перші два місяці було дуже важко. Тому що Емері дуже вимогливий до тактичної дисципліни. Він каже так: «Ти можеш обігрувати по десять суперників, але у грі мусиш виконати установку і відпрацювати у захисті, повертатися на ту позицію, на яку вимагає тренер. Не повертаєшся - до побачення - не граєш». Тож хочеш не хочеш, а мусиш звикати, перебудовуватися. Той же Коноплянка каже, що довелось перебудовуватися, більше грати в захисті, повертатися назад, більше зміщуватися, більше шукати простір, більше відкриватися «за голову», чого в Україні йому доводилось робити значно менше. Адже він любив отримувати м’яч в ноги і вже по ходу обігрувати двох-трьох суперників і закінчувати ударом або гострою передачею. Тут варіативності більше.
Тут треба розуміти, що схеми, за якими грає «Севілья», відрізняються від тих, за якими грав «Дніпро» з Коноплянкою чи «Карпати» зі Шведом. В іспанському клубі вимоги - трохи інші до амплуа цих гравців. Це бачення тренера. І тому він хоче, щоб гравці дотримувалися його вимог.
Володимир Дмитришин
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
