Григорію Петровичу, яким для «Руху» був 2015 рік?
Ми дуже хотіли повторити рекорд команди Яворова і чотири рази поспіль виграти чемпіонат Львівщини. Нам вдалося виконати це завдання. До цього рекорду ми також додали три Кубки області, тричі потрапили до фіналу чемпіонату України серед аматорів, а також тричі виграли Меморіал Ернеста Юста. Ми підняли планку дуже високо. На мою думку, побити цей рекорд у найближчі десятки років буде важко будь-якій команді. Якщо ж знайдеться така, то буду тільки радіти.
У сезоні, що завершився, «Рух» став фіналістом чемпіонату України, але найбільше Вас засмутила розгромна поразка від ФК «Волока» у Кубку України серед аматорів (0:4 – Авт.).
Сказати, що ця поразка вдарила по наших амбіціях, буде дуже м’яко. Це був удар нижче пояса, тому моя реакція була миттєвою та жорстокою. Це одразу відчули футболісти. Це був моральний удар не тільки для президента, а й для тренерів, самих футболістів та наших вболівальників.
Цього року за «Рух» грали колишні динамівці Олександр Алієв та Максим Шацьких. Яку мету переслідували, коли запрошували цих гравців до команди?
Перш за все, хотіли повернути вболівальників на стадіон, а також повернути дітей до спорту. Хотіли, щоб люди цікаво проводили свої вихідні, приходячи на футбольні поля. У Винниках з'явилася певна традиція, коли люди на футбол почали ходити сім’ями. Алієв та Шацьких – зіркові футболісти та неординарні люди. Вони притягували до себе вболівальників. Як то кажуть, один магніт – це добре, а два – це справжня магнітна бомба. На виїзних матчах нашої команди також був аншлаг. Приходило значно більше вболівальників, аніж на матчі «Карпат». Звісно, погано, що матчі «Карпат» відвідують мало людей, але добре те, що на рівні області у нас були аншлаги. У невеличких містах Львівщини приїзд Алієва та Шацьких – було свято та якась неординарна подія.
Чи залишилися Ви задоволені їхньою грою?
Щодо роботи команди, то маю претензії до усіх гравців, в тому числі і до самого себе. Все, що ми планували і хотіли, цього року не вдалося втілити в життя. Навіть якщо б ми десять разів виграли чемпіонат України серед аматорів, бренд «Рух» Винники не мав би такої популярності на теренах України. Наша магнітна бомба у вигляді Алієва та Шацьких зробила свою справу.
Чи залишуться вони в команді на наступний сезон?
Ми дружимо. Спілкуємося з обома футболістами. З ними спілкуватися – одне задоволення. Чи залишаться вони у команді? Скоро про все дізнаєтеся. Нині така стратегія, що ми готуємося до ігор у Другій лізі, будемо омолоджувати свій склад. Попрощалися з такими гравцями, як Сергій Сєргєєв, Юрій Гусаковський та Юрій Фурта. Повертаємо з оренди своїх молодих гравців, а також, можливо, підпишемо одного гравця з «Гірника» із Соснівки. Перші три місяця будемо награвати молодь. Хочемо зрозуміти, чи готові ці гравці до Другої ліги. Також домовилися з братами Баранцями, що влітку вони гратимуть за «Рух». Хотів цих гравців бачити у команді раніше, але поки у них контракт з кіровоградською «Зіркою». Наразі ми ще думаємо, які позиції нам потрібно підсилювати. Вони будуть ближчими уже до старту чемпіонату у Другій лізі.
З Ваших слів зрозуміло, що команда зараз проводить добірну селекцію.
Я б сказав, дуже добірну. Вважаю, що наша команда є добре укомплектованою. Можливо, нам би ще знадобився центральний захисник. У новому сезоні команда розпочне виступи у чемпіонаті області, основа стартуватиме у чемпіонаті Другої ліги, а наша молодь і дограватиме обласний чемпіонат.
Розкажіть про Олександра Алієва. З яким настоєм він приїхав у Винники і з яким поїхав?
Щоб зрозуміти, що змінилося, варто почитати коментарі під теперішніми статтями про нього в інтернеті і ті, що були, скажімо, два роки тому. У Винники Алієв приїхав за всенародною любов’ю. Коли він з небес спустився до народу, то люди побачили, що він є простим хлопцем, який має свої плюси та мінуси. Він – веселий, прикольний футболіст, точно такий, як всі інші. Алієв був недоступним для людей. Винниківчани його щиро полюбили. Повірте, мені його також бракуватиме, з ним буду дружити до ста років. Його полюбили усі мої друзі, сім’я. Алієв став заочно членом кожної винниківської сім’ї. Коли Саша завершить з футболом, буду готовий показати відео з дуже відомими піснями у його виконанні. Повірте, у багатьох волосся стане дибки…
У Львові зустрівся з власниками нічних клубів, щоб його не пропускали на дискотеки. Президенту «Динамо» Ігорю Суркісу у Києві це зробити було набагато важче. Розумів і завжди підтримував Сашу у тому, що йому потрібно не забувати про свої вокальні здібності. Закривалися у моєму ресторані, брали команду, Сашу, музикантів, брали десять мікрофонів і співали разом. Повірте, було на що подивитися.
Макса Шацьких ви називаєте «професором».
Так. Йому б пасувала робота викладачем у серйозних вузах. Шацьких – високоінтелектуальна та виважена людина. Йому б рухатися кудись у державотворенні. Якби був президентом України, Шацьких у мене працював би мінімум міністром спорту, а то й був би президентом ФФУ.
Що для вас стало визначальним у тому, що ви вирішили перейти у Другу лігу?
Так, ми на це пішли, але не тому, що чемпіонат області набрид. Це цікавий турнір, можливо, навіть сильніший за Другу лігу. Уявіть собі, команда, яка у нас, у чемпіонаті Львівської області, навіть не потрапила до трійки призерів, вона, ця команда, виграла Кубок України серед аматорів. Це про щось говорить. Рівень чемпіонату області є дуже високим.
Однак, чесно кажучи, я перестав отримувати насолоду від перемог на чемпіонаті області, тому й прийняв рішення йти в Другу лігу. Наразі невідомо, який буде її формат. Якщо зайде туди 20 команд, буде цікаво. Можливо, і буде дві зони, але мене влаштує і будь-який інший варіант.
Мабуть, без «Руху» у чемпіонаті Львівщині інтрига не на жарт розгориться за перше місце між іншими командами…
Нічого страшного (сміється). Хай змагаються, у кожного буде стимул. Нашу молодь я б також не став списувати. Якщо наша молодь наприкінці року поповнить наш клубний музей черговими золотими нагородами, буду тільки щасливий.
Багато вболівальників цікавляться, чи варто очікувати на якісь нові трансферні бомби від Григорія Козловського.
Усі мої трансферні бомби були зроблені під хороший настрій, під шампанське. Наразі я пощу, а пізніше усе може бути (сміється). Але без шоу я не залишу нікого.
І на останок, привітайте львівських вболівальників футболу з новорічно-різдвяними святами.
Хочеться усім побажати, щоб були здоровими. Найголовніше те, що ці негаразди, які зараз пов’язані з війною, обходили наші сім’ї. Розумію, що на деяких матчах був хорошим подразником для вболівальників. Бувало таке, що кричали непристойні речі, а то й кидали чимось. Ймовірно, зараз їм мене бракуватиме, оскільки ми йдемо у Другу лігу. Завжди про себе будемо давати чути, особливо у таких містах як Соснівка, Ходорів, Миколаїв, Самбір. Чесно кажучи, злих і недобрих вболівальників також люблю. Без них не було б того адреналіну на футбольних матчах. Усім добра, миру, злагоди, фінансового достатку, а також перемог улюблених команд у новому 2016 році.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
