Андрій Демченко: «Як всі пішли з «Металурга», так можуть всі і повернутися»

Футбол України 5 Січня, 09:09 572
Андрій Демченко: «Як всі пішли з «Металурга», так можуть всі і повернутися»
Тренер дубля запорізького клубу розповів про поточну ситуацію в «Металурзі».

- Три роки працюю в «Металурзі», але настільки підвішеної ситуації ще не було. Існує рішення власника про ліквідацію, але, наскільки мені відомо, остаточно ще нічого не ясно. Ліквідаційний процес може тривати від місяця до кількох років. Все буде залежати від пошуку нових власників. Всі в місті намагаються відродити клуб, включилися вболівальники, які вже провели акцію під стінами міської ради, також не залишилися осторонь і місцева влада. Загалом, йдуть активні пошуки спонсора, і кінцевої жирної крапки ще ніхто не поставив. Команда U-19 тренується, залишилася майже в повному складі. З першим складом і командою U-21 ситуація трохи інша: хлопцям видали документи, і вони мають право самостійно вирішувати свою долю. Але як всі пішли, так можуть всі і повернутися. За винятком досвідчених футболістів. Всі сподіваються, що «Металург» відродиться, «Запоріжсталь» простягає руку допомоги, місцева влада, інші інвестори. Існує надія, що «Металург» продовжить виступи у вищому дивізіоні і дограє другу частину сезону.

- Були великі очікування від виборів мера. Після них ситуація якось змінилася?

- Володимир Буряк - людина нова, ніколи не працював на таких високих посадах, йому потрібен час, щоб з усім розібратися. Хоча вже зараз є позитивні зрушення, створено комітет з порятунку «Металурга». Радує, що у нового мера запорізьке серце, тут його сім'я, він пройшов шлях від самих низів до самих верхів. Але слова словами, а людей судять за вчинками. Подивимося, як це буде виражатися.

- Ваші підопічні з молодіжного складу висловлюють готовність і далі захищати кольори «Металурга»?

- В основному - так. Намагаємося зацікавити і місцевих, і приїжджих. Поки всі по домівках, але хлопці пообіцяли повернутися вже 5 січня, коли ми виходимо з відпустки і приступаємо до роботи. Візьмемо участь у зимовій першості Запоріжжя, в інших всіляких турнірах, і будемо готуватися до весняної частини сезону.

- Наскільки відомо, в осінній частині сезону вам не заплатили ні копійки. Як у такій ситуації мотивували підопічних?

- Можна на одну гру налаштувати, на другу, але всі чудово розуміють, що ці нюанси - не тільки зарплата, але й відсутність нормального харчування, переїзди, не дають хлопцям показувати весь свій потенціал. В цілому, перша половина сезону була дуже важкою. На селекційному фронті у нас взагалі нічого не вийшло, 13 чоловік пішли, відбулася ротація футболістів: гравці U-21 перебралися в першу команду, а хто сидів на заміні, стали в дублі основними. U-19 ми не чіпали, оскільки вони повністю зайшли 1998 роком народження, який у своєму віці став чемпіоном України. Але їм ще рано було перескакувати в дублюючий склад. Важко було зібрати підопічних, і це позначалося на результатах команди. Хоча була у нас і позитивна динаміка, коли працювало стабільну кількість гравців, не відбувалося великий ротації. Ряд ігор провели на хорошому рівні, з «Ворсклою», «Волинню», «Говерлою», і розраховували і далі набирати очки. Але потім в першій команді стало більше травмованих гравців, нас потихеньку почали розривати, забирати більш перспективних хлопців, іноді було важко працювати в тому плані, що в тренуванні брало участь сім польових гравців і чотири воротарі. У першій команді також вистачало кадрових проблем, звідси і невтішні результати.

- Яку гру намагаєтеся прищеплювати команді?

- Як уже зазначав, три роки працюю з молодіжною командою «Металурга», і, незважаючи на негаразди, завжди намагалися дотримуватися сучасних тенденцій футболу. Аналізую європейські чемпіонати - Англії, Іспанії, дивлюся, наскільки гра стає динамічною, і на це орієнтуюся. Особливо подобається іспанський футбол, зокрема, «Барселона», гру якої вважаю зразком для наслідування. Зараз каталонцям ставить гру Луїс Енріке, але, на мій погляд, кращий футбол команда показувала при Пепу Гвардіолі, який багато довіряв місцевим вихованцям. Мені імпонує цей тренер, і своїм підопічним намагаюся прищепити такий футбол. Причому, гра не обмежується лише високим пресингом і комбінаційними діями, це, насамперед, тактичне розуміння, технічне оснащення виконавців, різновид всіляких тактик як по ходу чемпіонату, так і під час гри, універсалізація футболістів.

Як ви розумієте, стратегія дубля - це поставка футболістів в першу команду. Як можна більш якісних. Вважаю, з цим завданням ми впоралися. У кожному разі за час моєї роботи зробили з підопічними великий прорив: дюжина хлопців викликалися в збірні своїх віків - це голкіпери Максим Бабійчук і Тимофій Шеремета, Артур Кузнецов, Сергій Кулинич, Микита Татарков, Дмитро Юсов, Дмитро Ульянов, Олександр Каплієнко, Валеріане Гвілія, Ігор Жураховський. Це кваліфіковані, універсальні футболісти, які пройшли школу дубля, після чого стали залучатися в основний склад. Плюс в першу команду перебралися Ілля Корнєв, Євген Іздебський, Данило Ігнатенко, Дмитро Плахтир, Владислав Ігнатьєв, Роман Попов, хлопці 1995, 1997 року народження. Останні потрапили в жорна вищого дивізіону, але, вважаю, будь-який вихід в прем'єр-лізі, проти будь-якого суперника - це безцінний досвід для футболіста. Чим більше хлопець грає, тим більше обростає «м'ясом». Але як би штучно це не було, в першу команду потрапляли кращі з дубля, і вони заслужено отримали свій шанс. Зараз всі вони вільні агенти, ринок відкритий, прекрасно розуміємо, якщо у хлопців будуть конкретні, гідні пропозиції, їх навряд чи вдасться утримати. Будемо працювати з тими, хто залишиться. Після 5 січня зможу предметніше сказати про наші перспективи.

- Ви говорили про Гвардіолу, але у вас за плечима виступи за московський ЦСКА і амстердамський «Аякс». З якими наставниками там пощастило попрацювати?

- Ще до Гвардіоли мені подобалася робота Йохана Кройфа. Пеп багато у нього перейняв, досвідчений наставник направляв молодого Гвардіолу, у якого здорово виходило і в «Барсі», і зараз в «Баварії». Особисто у мене залишилось багато позитиву від роботи з такими тренерами, як Олег Романцев, Павло Садирін, Мортен Ольсен, Луї ван Гал. Знаменитий голландець завжди був відмінним мотиватором. Він зробив «Аякс» однією з провідних команд Європи, з молодими хлопцям виграв Лігу чемпіонів. Він цих хлопців вів довгий час, і з нікому невідомих гравців «зліпив» команду-зірку. Потім і самі футболісти перейшли в розряд зірок. Пильно стежу за його кар'єрою, не все у нього вийшло в «Барселоні», і зараз в «Манчестер Юнайтед». Ван Гал - не тільки прекрасний мотиватор, але і тактик, але у нього диктаторський стиль роботи. Мені здається, з такими футболістами, які пройшли великий шлях у футболі, мають мільйонні статки, потрібна гнучка манера. Не такий підхід, коли він узяв хлопців зі школи і зробив з них професіоналів найвищого рівня. У своїй роботі намагаюся витримувати баланс - футболісти різні, тому у мене універсальний підхід. Якщо бачу, що людина має певні задатки, але не усвідомлює це до кінця, не розуміє моїх вимог, то підказую у більш жорсткій формі. У нас в «Металурзі» немає такого вибору, як у «Динамо» чи «Шахтаря», для нас кожен футболіст - це дорогоцінний камінь, тому намагаємося вичавлювати з людей максимум.

- Ви маєте великий досвід виступів у вищому дивізіоні. Як тренер також хотіли б спробувати себе на цьому рівні?

- Звичайно. Поганий той солдат, який не хоче стати генералом. Перша мета - стати тренером команди прем'єр-ліги. Вважаю, це цілком реальна мрія. Хочеться завоювати якісь трофеї, прогресувати як тренер і рухатися далі.

- Скоро в прем'єр-лізі тренеру буде складно знайти роботу, оскільки є пропозиція скоротити кількість команд до 12. Як до цього ставитеся?

- Ймовірно, керівники нашого футболу побоюються, що багато проблемних клубів, а вже зараз потрібно планувати наступний чемпіонат. Звичайно, хочеться, щоб всі клуби заздалегідь не сходили з дистанції, і в нашому футболі знову панувала стабільність.