Бурак Каран: смерть в Сирії замість кар'єри в Німеччині
У листопаді 2013 року в Youtube з'явився ролик - фактично передсмертне звернення молодого джихадиста до своєї матері під емоційний відеоряд з фотографіями бійця як з автоматом, так і в домашньому антуражі з маленькими дітьми, сім'єю. Сам герой відео загинув напередодні в ході бомбардування урядовими військами сирійського міста Азазе, де на той момент утримували позиції угруповання самого різного толку - від поміркованого крила опозиційної Вільної армії до радикалів з «Фронту ан-Нусра» і ІГІЛ. І хоча нові товариші по зброї звали убитого Абу Абдулла аль-Турки, його колишнє ім'я багато сказало б Боатенгу, Хедірі та іншим зіркам збірної Німеччини. Якихось 10 років тому цей бородатий боєць з АК в руках грав разом з ними в юнацьких збірних країни, був усміхнений, доброзичливий і зовсім не агресивний. Звали його Бурак Каран.
Колишні товариші відгукнулися на смерть Карана, той же Кевін-Прінс Боатенг пом'янув його у своєму «твіттері». При цьому вони відмовлялися вірити, що Бурак настільки змінився.
«Він був абсолютно нерелігійним хлопцем, як і ми всі, думав тільки про футбол. Поговорити, сходити кудись разом - з цим не було жодних проблем. Бурак був товариським і доброзичливим», - згадує півзахисник «Франкфурта» Марк-Андре Круска, який грав з ним разом у збірній 15-річних.
У більш пізньому віці застав Карана тренер молодіжної команди «Ганновера» Маркус Олм.
«Він був побожною людиною - молився п'ять разів на день в бік Мекки, де б не перебували - на базі, на полі, в поїзді по дорозі на виїзд. Дотримувався посту. Але він охоче спілкувався з партнерами по команді, веселився разом з усіма. Ніщо не віщувало того, що він примкне до джихадистів».
Успішних футболістів рідко затягує в екстремістські спільноти. І у Карана перед очима було повно прикладів, як мігранти з Туреччини в другому, а то і в першому поколінні почувалися в Німеччині як вдома і вели світський спосіб життя. Але був і інший приклад - тунісець Нізар Трабелсі, який грав за команду з містечка Вупперталь, де влаштувалося сімейство Карана і де, власне, з'явився на світ він сам. Трабелсі не зміг зробити крок вище четвертої Бундесліги, відійшов від футболу і потрапив до лав «Аль-Каїди». Він був засуджений за тероризм на 10 років і в жовтні 2013 року депортований до США, де також був фігурантом кримінальної справи. Ще одна схожа з Караном біографія з минулого - вихованець «Портсмута» Янна Нсаку, що подавав великі надії. Травма коліна змусила його завершити кар'єру вже на молодіжному рівні, а далі було повернення до Франції, осередок радикалів, попадання на радари спецслужб і засудження за участь у терористичній діяльності. Якби не сталося те нещасливе пошкодження, конголезець з французьким паспортом і зараз грав би по одну із сторін Ла-Маншу - в АПЛ або Лізі 1.
Бурак Каран перейшов на темну сторону за схожих обставин, тільки його ставка виявилася більша, ніж життя. Обдарованому правому захисникові юнацьких збірних Німеччини пророкували світле майбутнє. Але все зламалося в одну мить, коли він порвав хрестоподібні зв'язки. Операції і півтора роки відновлення відкинули Карана навіть не на вихідну точку кар'єри, а набагато далі. Футболіст, який брав відмінними фізичними даними і чуттям розгубив всі свої козирі. Про Бундестім можна було забути - Каран виявився не потрібен навіть у другій команді «Ганновера». Він спробував почати все спочатку в «Алеманії» з Ахена, але швидко зрозумів, що максимум, на що він може розраховувати у футболі, це третій дивізіон і нижче. Для талановитого юнака, який відіграв майже чотири роки в збірних свого віку, це був нищівний удар.
З футболом Каран порвав разом, переставши спілкуватися навіть з колишніми товаришами. Тепер у нього з'явилися нові друзі з числа парафіян мечеті Вупперталя. Батьки і брат Бурака не вловили той момент, коли захоплення релігією переросло у щось більше. Здавалося, Каран не замикається в собі, продовжує шукати своє місце в житті. Він знайшов собі дружину, у них народився первісток. Однак до того моменту Каран вже увійшов в радикальну групу, об'єднану навколо іншого вихідця з Туреччини, Емре Ердогана, пізніше засудженого за підготовку теракту в Кенії. У 2010 році невелика група Вуппертальских джихадистів побувала в таборі «Аль-Каїди» на кордоні Афганістану і Пакистану. До Німеччини повернулися не всі - хтось вирушив воювати в Ірак, хтось залишився на базі терористів. Каран був серед тих, хто повернувся додому - його чекала родина. Якщо від дружини у Бурака секретів не було, то брат Мустафа і батьки були не в курсі, для чого саме і куди той відлучався. Для них він їздив до Туреччини на батьківщину предків. Втім, це версія Мустафи Карана, пізніше розказана німецьким журналістам. Можливо, насправді в сім'ї знали або здогадувалися про справжні мотиви і плани Бурака. Для спецслужб це точно не було секретом - після вояжу в Пакистан екс-футболіст опинився під негласним наглядом за підозрою в участі в екстремістській діяльності.
«Його ніколи не цікавили гроші та кар'єра, він хотів одного - справедливості для всіх. Він поїхав до Сирії, щоб захищати місцевих жителів, а не для вбивств. Зброя потрібна було йому тільки для захисту», - виправдовував вже загиблого брата Мустафа Каран в інтерв'ю.
Однак факти свідчать про протилежне. На початку 2013 року Бурак відправився до Туреччини, а звідти перебрався до Сирії, де приєднався до одного з угрупувань екстремістського спрямування. Трохи пізніше до нього приєдналася дружина з двома дітьми - молодший тільки народився, і до моменту загибелі батька йому ледь виповнилося 10 місяців. Доля сімейства, яке залишилося в Сирії, досі в точності невідома. Нескінченна війна в регіоні зламала мільйони доль. Але Бурак Каран зробив цей вибір сам. Згадуючи його, Боатенг та інші колишні партнери на полі нарікають на втрату життєрадісного і доброзичливого юнака, який захищав правий фланг юнацької збірної Німеччини. Що і навіщо захищав у Сирії 26-річний похмурий повстанець радикального спрямування на ім'я Абу Абдулла аль-Турки, вони вже ніколи не дізнаються.
Айбек Губайдуллін: бійка, яка змінила життя
30 вересня 2010 в кафе «Янтар» міста Уральська дружня компанія футболістів місцевого клубу «Акжайик» святкувала день народження одного із старожилів команди. А заодно намагалася забути розгромну поразку від «Жетису», яка наблизила її до вильоту з Прем'єр-ліги Казахстану. Верховодив за столом капітан «Акжайик» і душа компанії Айбек Губайдуллін. Через якийсь час виникла перепалка з сусіднім столиком, де щось святкувала вже неабияк захмеліла інша компанія. Як нерідко буває в таких ситуаціях, слово за слово - і спалахнула бійка, в якій Губайдулліну завдали чотирьох колотих поранень в область живота і грудей. Нападник орудував шампуром і ледь не відправив Айбека на той світ.
Футболіста терміново доставили в обласну лікарню, де йому довелося робити дві операції - шампур серйозно пошкодив внутрішні органи, у тому числі нирку, яку довелося видалити. Кілька днів півзахисник провів у реанімації, а потім потягнулися довгі місяці відновлення. Поки зрослися тканини, поки зняли шви, поки організм адаптувався до існування з однією ниркою - «Акжайик» вже опинився у другому дивізіоні. Губайдуллін чесно намагався стати колишнім - що на полі, що за його межами. Але щось у ньому змінилося - дороги назад не було. У 23 роки Губайдуллін пішов з професійного футболу. Він спробував себе ще в міні - там було простіше з навантаженнями, які з однією ниркою стало переносити набагато важче. Але незабаром Айбек остаточно зник з радарів, віддалився від колишніх товаришів по «Акжайику» і викреслив футбол зі свого життя.
У ЗМІ його ім'я знову майнуло вже через пару років, і в зовсім іншому контексті. З 12 січня 2015 Айбек Губайдуллін був оголошений у міжнародний розшук. Суд Уральська видав ордер на його арешт за статтею Кримінального кодексу Казахстану - участь у діяльності терористичної групи чи в здійснюваних нею актах тероризму. За даними слідства, в 2014 році Губайдуллін транзитом через Туреччину перебрався до Сирії, де вступив до лав радикального ісламістського збройного формування. Всього в рядах ІГІЛу числиться близько 300 казахстанців. На батьківщину з тих пір Губайдуллін не повертався. Зараз доля колишнього капітана «Акжайик» залишається невідомою - чи живий, чи воює або відправився випробовувати долю кудись ще. До футболу його нинішній шлях не має вже ніякого відношення.
Фабіо Покаш: в академії «Спортинга» готували до іншого
На дошці пошани кращих випускників академії лісабонського «Спортинга» в розкішній рамці висить парадний портрет Кріштіану Роналду. А ось про іншого вихованця в школі біло-зелених хотіли б забути назавжди. Фабіо Покаш не відносився до числа талантів першого або навіть другого рангу, але «плану Б» у нього не було - всі надії на самореалізацію зв'язувалися тільки з футболом. Покаш міг розраховувати на запрошення з нижчих португальських ліг або міг виїхати кудись на околицю світового футболу, але вирішив спробувати щастя на Туманному Альбіоні. У 2012 році він переїхав до Великобританії, де приєднався до щойно створеної «гастролюючої» команди UK Football Finder - по суті, це «інкубатор» для молодих гравців, що не знайшли собі професійний клуб. Португальський півзахисник проявляв себе з кращого боку, і агенти, які курирували проект Football Finder, обіцяли, що вже через рік йому влаштують перегляд в пристойному професійному клубі. Ну а там все б залежало вже виключно від нього. Однак запрошення Покаш не дочекався. До того, як на нього стали виходити з варіантами, життя Фабіо докорінно змінилося.
Осторонь виявилися не тільки футбол, але й мистецтво, яке він вивчав в одному з університетів Лондона. Весь вільний час мігрант тепер проводив у компанії інших вихідців з Португалії, які влаштувалися в районі Уолтем Форест. Звичайне земляцтво? Все б нічого, але нові друзі Покаша виявилися джихадистами. Колись вони теж перебралися до Лондона з думками про кар'єру. Були серед них і колишні футболісти. Зараз же їх об'єднували не поле і м'яч, а жага вбивств. За прикладом нових знайомих вже в Лондоні Фабіо прийняв іслам.
31 березня 2013 в своєму акаунті в «Твіттері» Покаш написав, що прийняв рішення, яке змінить його життя. Раніше на своїй сторінці він ділився футбольними мріями. Восени того ж року, пославши агентів з пропозиціями щодо розвитку футбольної кар'єри куди подалі, 20-річний португалець поїхав воювати до Сирії - в ІГІЛ, який тоді ще являв собою підрозділ більш могутньої «Аль-Каїди». Разом з терористичним угрупуванням, яке змусило здригнутися увесь світ, змінювався і завжди позитивний португалець. У Сирії він обзавівся декількома дружинами, одна з яких була його співвітчизницею, а інша - неповнолітньою голландкою. Поки Покаша не заблокували в соціальних мережах, він розміщував там фото в повній екіпіровці бойовика і з прапором Ісламської держави.
Фабіо - єдиний з футболістів-терористів, хто встиг дати інтерв'ю одній з португальських газет. Втім, з нього мало можна зрозуміти про те, чому футболіст, який мріяв про кар'єру Роналду, так розпорядився своїм життям. Покаш погрожував невірним, нарікав, що батьки були вражені змінами, і розповідав про свою нову «кар'єру» - з рядового бойовика він перетворився в «тренера» новобранців. Живе він в сирійському «Лондоні» - місті Манбідж, де влаштувалася більшість британських екстремістів, які приїхали в ІГІЛ.
Два місяці тому в результаті авіаудару по позиціях бойовиків був убитий джихад Джон, якого Покаш називав прикладом для себе. Не за горами той день, коли його долю повторить і португальський послідовник. На його електронну пошту досі зрідка приходять листи від агентів, які пропонують організувати перегляд в одному з англійських клубів. Фабіо видаляє їх, не читаючи, з тою ж фанатичною завзятістю, з якою пересмикує тепер затвор автомата.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
