​Лукаш Теодорчик: «В «Динамо» не розглядають нас в якості продукту, про нас піклуються»

Динамо Київ 16 Січня, 00:14 559
​Лукаш Теодорчик: «В «Динамо» не розглядають нас в якості продукту, про нас піклуються»
Динамівський «голеодорчик», поки був на відпочинку, познайомив польську пресу з життям у Києві та особливостями роботи в «Динамо».

Відзначимо, що інтерв’ю було записано ще до того, як Теодорчик повернувся у стан «біло-синіх».

- Це Ваша традиція під час перерви індивідуально займатися у залі?

- Я роблю це протягом шести років. На початку було важко звикнути. Я був молодий, мені тоді було 18 років. Тренер мені сказав, що потрібно займатись індивідуально. Я досі пам’ятаю, що мій агент порадив мені йти, бо це мені допоможе. Я тоді не міг розібратись, нащо це мені потрібно, але, озираючись назад - мені це справді допомагає під час турніру.

Це в крові. Я не можу сидіти вдома. До того ж, треба розуміти – «Динамо» не абиякий клуб. Я гравець, до якого величезні вимоги. Незабаром Ліга чемпіонів, щоб добре виступити, треба ретельно підготуватися.

Тренери клубу дають спеціальний план для особистого тренування.

- Торік Ви отримали травму…

- Так, це було навесні, я отримав серйозну травму, зламав кістку. Суперник зробив підкат, нога наче загорнулась піді мною. Боляче не було, адреналін зробив свою справу, але відчув хруст. Відразу зі стадіону я потрапив в клініку для тестування, де підтвердились найгірші підозри. Але я така людина, яка в кожній ситуації намагається звернутись до позитиву. Коли моя нога була в гіпсі, я намагався думати тільки про майбутнє. Щоб повернутись до гри, тренувався два рази на день.

- Як Ви сприйняли діагноз?

- Я не зламався, але в очах з'явилися сльози. Думав, що вся робота пройшла дарма і протягом шести місяців я не зможу повернутися на поле. Пізніше взяв себе в руки, моя мета була в тому, щоб повернутися якомога швидше. Чи може таке статися швидше? Але медичний персонал мені заборонив повертатися занадто швидко.

Я знав, що мене чекають місяці кропіткої роботи без футболу, але я пережив це добре. Напевно, тому що в минулому це траплялося зі мною, були навіть більш серйозні травми. Також ламав ногу, але тоді було необхідно провести операцію. На цей раз нам вдалося відновити без хірургічного втручання.

- Те, що Ви повернулися на поле в жовтні, не позначилося на вашому здоров’ї?

- Після двох тижнів тренувань з командою знову відчув дискомфорт травмованої ноги. Я перевантажив її і отримав ще тиждень відпустки.

- Наприкінці 2015 Ви зіграли кілька ігор, забили два голи. Але я знаю, що Ви не зовсім задоволені цим періодом.

- Клуб сильно гальмував мене, хоча все виглядало добре, лікарі не давали мені грати багато часу, щоб не викликати рецидиву. Мені це не подобалось, але потрібне терпіння і праця. Просто у мене великі амбіції, і я хочу якомога більше грати. Тренер побачив, що я стараюся, і дав мені шанс показати себе в Лізі чемпіонів.

- Якщо Ви здорові і на сто відсотків готовий, пора, нарешті, довести, що Ви та людина, яка може грати в першій команді «Динамо».

- Я не повинен доводити нікому. Єдине, що мені потрібно - жити в гармонії з самим собою. Я знаю, що якщо правильно працював під час підготовчого періоду, тренер дасть мені шанс, і я використаю його. Я розмовляв з ним, я знаю, що саме він хоче, щоб я робив. Крім того, ще до травми, коли я отримав від нього шанс, відповів повною мірою.

Це «Динамо» Київ, тут гігантська конкуренція, три гравці стоять в черзі, щоб грати на будь-якій позиції.

Я отримав можливість показати себе, бо Артему Кравцю також потрібен був час, щоб відпочити. Але коли він грав, він робив це добре.

- Ви коли-небудь думали, що переїзд до Києва був помилкою?

- Ніколи. Все, що я знайшов у Києві, мене приємно здивувало. Я не уявляв собі, в яких хороших умовах мені доведеться працювати.

- Напружена ситуація в Україні не впливає на життя клубу?

- Звичайно, я не можу порівняти, яким все виглядало раніше, але це один з найбільших клубів в Україні, з багатою і красивою історією. Тут повний професіоналізм.

- Після жеребкування Євро-2016 отримували повідомлення від колег по «Динамо»?

- Жеребкування відбулося після закінчення раунду в Україні, я був тоді в Польщі. Перед початком церемонії сайт Польського футбольного союзу попросив мене озвучити групу мрії, я вказав, зокрема, Україну. Я вважаю, що отримаю шанс виступити на Євро, можливість зустрітися там з моїми друзями з клубу і грати проти них буде хорошим досвідом. Повідомлення від них я не отримав.

- Андрій Ярмоленко ще не встиг пожартувати?

- Ні, але я впевнений, що у них вже є щось, підготовлене до мого приїзду.

- Українці сильніші за поляків?

- Наша збірна складається майже повністю з гравців, які виступають за межами Польщі, в різних іноземних лігах. Українці більш ніж на 90 відсотків грають у своїй країні. Вони дуже добре один одного знають - це перевага. Також їх дуже об’єднала ситуація в країні. Це важливо, оскільки навколо цього в чемпіонаті є єдність.

- Як ви живете в Києві?

- Мені не потрібно багато часу, щоб облаштуватися. Я відчуваю себе добре тут, ніхто не заважає моєму мирному життю.

- Живете у тій же квартирі біля НСК «Олімпійський»?

- Так, я не та людина, яка постійно змінює квартири.

- Що стосується життя за межами тренувань та ігор, Вам ніхто нічого не нав’язує?

- «Динамо» має багато не тільки спортивних заходів. Але тут шанують гравців. Нас не розглядають у якості продукту, який можна красиво загорнути та продати. Тут піклуються про нашу кар’єру і прислухаються до думки кожного. Я впевнений, якщо б у Польщі гравець відмовився брати участь у якомусь заході, він би отримав покарання. В «Динамо» такого немає. Коли гравець не хоче, його не змусять.

- В «Динамо» немає системи покарань?

- Вона є, але більш договірна. Перед кожним тренуванням ми маємо брифінг, де пояснюємо щось у разі потреби. Я на покарання ще не потрапляв.

- Ви б хотіли продовжити кар’єру в Україні?

- Наступні роки хочу залишатися тут. «Динамо» дуже сильна команда, грає в Лізі чемпіонів. Спочатку я повинен досягти цілей у Києві. Треба все робити поступово. Коли в мене будуть пропозиції від інших клубів, я обов’язково розповім.