​Андрій Цуріков: «Боляче дивитися на «Металург», але пропускати по дев'ять голів — смішно»

— Андрію, чому поїхав у «Левадіакос», адже «Говерла» була не проти продовжити твою орендну угоду?

— Коли мені повідомили, що мене хоче запросити грецький клуб, я дуже зацікавився цим варіантом. Хотілося спробувати свої сили в Європі. Всі знають, яка непроста ситуація в українському футболі. У «Говерлі», наприклад, також не все так добре, як комусь могло здаватися. Захотілося подивитися, як живуть люди в іншій країні. Тим більше, в Греції сильний чемпіонат, і це хороший шанс спробувати свої сили, - цитує Цурікова MatchDay.

— Мало хто знає, але в свій час ти міг опинитися в одному з німецьких клубів. Кажуть, ти добре себе проявив, але не захотів залишатися?

— Їздив на перегляд у берлінський «Уніон». Клуб грає у другому німецькому дивізіоні, як наша Перша ліга. Мене все влаштовувало, в клубі попросили приїхати, але потім почалися складнощі, мабуть, агент за своїми умовами не домовився.

— Що вже встигло здивувати в грецькому футболі?

— Люди тут такі ж, як і у нас. (Сміється.) Не бачу ніяких проблем при адаптації. Єдиний момент — це мова. Поки грецьку не розумію. Підтягую свою англійську, в клубі є перекладач.

— Що з себе представляє клуб «Левадіакос»?

— Клуб ставить серйозні цілі. В цьому році ми повинні потрапити в Лігу Європи. І якщо адекватно оцінювати, то шанси великі. Команда посилилася, запросила чотирьох хороших футболістів. До речі, в «Левадікосі» є російськомовні гравці. Наприклад, білоруський воротар Сергій Веремко (у свій час він грав у харківському «Арсеналі» і «Севастополі». — Прим. авт.). На перших порах він мені дуже допоміг: все підказав, розповів. Також тут грає грузинський футболіст Георгій Меребашвілі. Він теж знає російську. Дуже важливо, коли в команді є з ким поспілкуватися.

— Свій дебютний матч за «Левадіакос» ти грав проти «Олімпіакоса», кольори якого захищає добре знайомий з «Динамо» Браун Ідейє. Встигли переговорити?

— Перед грою потиснули один одному руки, побажали удачі. Браун був дуже здивований, побачивши мене в Греції. Зараз він став більш впевненим: йому довіряють, а він грає і багато забиває.

— У матчі з «Олімпіакосом» ти грав незвично високо на фланзі. На якій позиції бачать тебе в «Левадіакосі»?

— Спочатку клубу був потрібен крайній лівий захисник, який буде активно підключатися до атак. Так будується гра цієї команди. У матчі з «Олімпіакосом» випустили мене в півзахист. Тут часто вдаються до ротації, оскільки дуже багато матчів. Але, думаю, все одно буду грати на позиції захисника.

— За перші тижні в Греції ти провів три матчі. У той час як деякі українські футболісти ще відпочивали і скидали фотки в «Instagram» або проходили збори, ти вже грав. Не втомився від такого графіка?

— Навпаки, радий, що не проходжу ніяких зборів. Довго не відпочивав, бо перебуваю у непоганій формі. Але зараз тільки наближаюся до «бойових» кондицій. Через ігри набираю форму. Повторюся, радий, що поки хтось на пляжі або бігає на зборах, я вже почав чемпіонат.

— Від довгих зборів часто втомлювався?

— Поки не зустрічав людей, які говорили, що збори приносять радість і задоволення. Це завжди не найприємніший період у житті футболіста. Всі люблять грати, а не готуватися.

— Як оцінюєш свої шанси повернутися «Динамо»?

— Багато залежить від того, як я проявлю себе в Греції. Звичайно, мені хочеться грати в «Динамо». Буду показувати свій максимум, там подивимося, потрібен я київському клубу чи ні.

— В Греції грало чимало українських легендарних і відомих футболістів — Протасов, Литовченко, Венглинський, тренером працював Блохін. Можливо, тобі про когось нагадували?

— Як тільки почули, що я з України, одразу назвали прізвище Шевченка. Нікого іншого не згадували. Мене, до речі, дуже добре прийняли. У «Левадіакосі» дружний колектив. У мене таке відчуття, ніби я тут уже півроку.

— Звикся з думкою, що до літа будеш далеко від рідних?

— Для мене це не проблема. Тут я відчуваю себе як вдома. А рідні незабаром приїдуть до мене в гості.

— Як називають в новій команді?

— Цурі.

— За подіями в рідному запорізькому «Металурзі» стежиш?

— Дуже боляче дивитися за тим, що відбувається в клубі. «Металург» — клуб із традиціями. Якщо є шанс зберегти клуб і хтось буде грати, не можна втрачати таку команду.

— Ти кажеш: «Хоч хтось буде грати!», але, може, такі матчі, в яких команда по дев'ять голів пропускає, краще і не грати?

— Звичайно, смішно було дивитися на матчі з таким рахунком. Можливо, в такому випадку краще опуститися в Першу або Другу лігу, а звідти, зміцнившись, підніматися в еліту. Пропускати дев'ять м'ячів — це несерйозно. У Запоріжжі всі дуже переживають. У нашому чемпіонаті є проблема «гри на тоталізатор», і її потрібно якнайшвидше вирішувати.