- Як завжди, ми грали під навантаженнями. Звісно, в останні дні збору важко, але наша задача – грати максимально інтенсивно. Думаю, за самовіддачею претензій до нас не має бути.
- Чи вдається вам швидко налагодити взаєморозуміння на полі з гравцями молодіжної команди?
- Я вважаю, що це дуже здорово, так і повинно бути, молодь повинна мати можливість проявляти себе на тлі першої команди. Так, десь порозуміння трохи не вистачало, але всі ми розуміємо, що кожен із нас має робити на футбольному полі, тому якщо і були якісь дрібні помилки, то нічого страшного.
- Забитий м’яч довелося чекати майже цілий тайм. Що не виходило в атаці?
- Важко сказати. Ми доходили до воріт, але, мабуть, останнього завершального удару не вистачало. Хотіли вже завести м'яч до вірного, а потрібно було просто вдарити, потрапити і забити.
- Розкажи, з чого виникла гольова ситуація, в результаті якої «Динамо» вийшло вперед?
- Відмінна подача Мігеля. Мені залишалося тільки, як кажуть в таких ситуаціях, підставити голову. Я опинився у потрібному місці в потрібний час і забив.
- Підключатися при стандартах – одна із вимог головного тренера?
- В принципі, так. Кожен знає, куди йти, у кожного розписано своє місце на футбольному полі. Мігель відмінно подав, я побіг у свою зону і замкнув навіс.
- Сьогоднішній суперник достатньо сильний?
- Так, звичайно. З німцями завжди важко грати. Вони дуже дисципліновані, компактно грають, тому отримуєш задоволення від футболу, граючи з такими суперниками. Але нам, насамперед, потрібно дивитися на свою гру і виконувати ті вимоги, які ставить тренерський штаб.
- Які загальні враження від збору і тренувального процесу?
- Я всім абсолютно задоволений, скучив за такими зборами, за таким тренувальним процесом, за цими вимогами, тому що в «Говерлі» все трошки по-іншому. Так, десь щось не виходить, не все йде так, як хочеш, але це поправно. Тому тільки позитивні емоції.
- Якщо перед тобою знову постане вибір – піти в оренду або залишитися в «Динамо», не потрапляючи в основний склад, що ти вибереш?
- Однозначно залишитися. Звичайно, в цьому є як плюси, так і мінуси, але я хотів би залишитися в «Динамо».
- Раніше ти говорив, що хочеш стати таким, як Женя Хачеріді? Як тепер працюється з ним в одній команді?
- Відмінно. Навіть перебуваючи у «Говерлі», я стежив за іграми «Динамо», за виступами Жені, отримував масу задоволення від того, як він грає. На мою думку, на даний момент Женя – найсильніший захисник України.
- А конкурувати з ним зможеш?
- На даний момент дуже, дуже і ще раз дуже важко, але потрібно вчитися, працювати. А там час покаже.
- Якось ти вручив свою футболку Андрію Ярмоленку. Які відчуття від того, що ви з ним тепер в одній команді – зірка українського футболу і національна зірка Латвії?
- Тоді просто так вийшло, що я попросив у Андрія футболку, а він запропонував помінятися, але я зміг зробити це тільки після гри, тому що у нас там тоді не було футболок. Звичайно, отримуєш масу задоволення, ловиш кайф, навіть перебуваючи на тренувальному полі з такими професіоналами, з такими зірками футболу.
- Перший збір підходить до завершення. Як ти сам оціниш свою роботу, і як оцінює її головний тренер?
- Не знаю. Напевно, свою оцінку Сергій Станіславович мені скаже вже після збору. Звичайно, є помилки, недоліки, але потрібно працювати, виправляти це, як тільки можливо.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
