В умовах дефіциту. Навіщо Реброву Федорчук

Динамо Київ 5 Лютого, 09:06 408
В умовах дефіциту. Навіщо Реброву Федорчук
Чи зможе Валерій стати гравцем динамівської основи?

Такими футболістами не розкидаються. Звісно, якщо мова не про тих, хто вважає вихід своєї команди до фіналу Ліги Європи випадковістю чи ганьбиться на весь світ, втрачаючи щойно купленого гравця через звичні для себе затримки заробітної платні. Але то – топ-менеджмент по-дніпропетровськи. Зрештою, виглядає, що люди, яких у «Дніпрі» називають менеджерами, мають до цього визначення такий же стосунок, як переіменування Дніпропетровська в Дніпропетровськ до процесу декомунізації. У цьому матеріалі поговоримо не про них.

Перші у зимовому антракті динамівські придбання демонструють, що Реброву болить найбільше, доволі чітко. Що найпоказовіше, білоруса Микиту Корзуна та екс-дніпрянина Валерія Федорчука кияни запросили вже після першого збору, впродовж якого тренерський штаб мав змогу переконатися – альтернативи Сергієві Рибалці банально немає.

Міґела Велозу апатія поглинула настільки, що нині його не вабить навіть перспектива виступу в плей-оф Ліги чемпіонів. Португалець марить поверненням в один із топ-чемпіонатів, однак за останніх два сезони він свій ігровий рівень понизив настільки, що покупців, які ризикнули б викинути кругленьку суму, знайти вкрай важко. Отже й доводиться Велозу мучити і себе, і команду, в якій він наразі знаходиться.

Зрештою, навіть за умови, якщо Велозу пересилить себе і заграє так, як у перших півроку динамівської кар'єри, гарантії, що він зможе регулювати баланс між оборонною і наступальною ланками так, як то робить Рибалка, немає. Точніше, попередній досвід, а саме час, коли Ребров та Ріанчо починали прищеплювати команді новий ігровий стиль і якась мотивація у Мігела ще була, демонстрував протилежне.

То дуже дивно, бо в складі збірної Португалії, граючи під Раулем Мейрелешем та Жоау Моутінью, зі схожими функціями Велозу вправлявся прекрасно. Але то було ще до переходу в «Динамо», коли Мігель був гравцем італійського «Дженоа». При Блохіні португалець грав на атаку, а коли до керма команди прийшов Ребров, згадати старих навиків Велозу з якихось причин не зміг. Можливо, тому, що об’єм роботи в «Динамо» з огляду на специфіку гри і рівень гравців доводиться виконувати трохи вищий, ніж у португальській збірній?

У Радославі Петровічі як у потенційному опорному хаві Ребров, таке враження, розчарувався ще восени. Гра серба як для такої позиції виглядає простакуватою, та ще й у тренувальній роботі він начебто не проявляє особливого натхнення. Показово, що на фініші осінньої частини тренерський штаб почав задіювати Петровіча в центрі оборони. Та й то не в останню чергу тому, що в лазарет потрапили Домагой Віда і Микита Бурда, а Євген Хачеріді та Александар Драгович потребували перепочинку.

Тож запрошення Федорчука з його баченням поля, технікою, розумінням гри виглядає ходом цілком доречним. Повноцінно тих функцій, які у «Динамо» виконує Рибалка, Валерій не мав ні у «Кривбасі», ні у «Карпатах», ні у «Дніпрі», однак граючи у Мирона Маркевича поряд із класичним «ланцюговим собакою» Джабою Канкавою і хавбеком креативного плану Русланом Ротанем, роботу наближену до тієї, яка потрібна Реброву, Федорчук виконував доволі часто.

Власне, у тому й річ, що Валерій – футболіст надзвичайно різносторонній. Крім єдиної альтернативи для Рибалки, він цілком здатен скласти конкуренцію Сергієві Сидорчуку, Денисові Гармашу і Віталієві Буяльському в амплуа атакувального центрального хава. Крім того, не треба забувати, що у «Кривбасі» Олега Тарана і в перший період у «Карпатах» Олександра Севідова Федорчук звик латати діри. Якщо вміння Валерія грати на позиції вінгера вочевидь Реброву не знадобиться, то про його навики гри на місці лівого оборонця Сергій Станіславович згадати може. Так, є Віторіну Антунеш і дай Боже, щоб видужання Євгена Макаренка було повноцінним, однак у ході сезону варіанти можуть бути різні.

Судячи з того, що контракт з Федорчуком розрахований на півроку, впродовж цього терміну тренерський штаб до новачка приглядатиметься. Вочевидь певності в тому, що Валерій у «Динамо» заграє, ні Ребров, ні його помічники, не мають. Але то не той гравець, яким варто нехтувати. Особливо коли нагода випробувати його стала ледь не подарунком з неба.