Спостерігати за румунським футболом - одне задоволення для тих футбольних вболівальників, хто хоче просто «відтягнутися» і вдосталь насміятися. Не замислюючись про зовсім не смішні реальні процеси і причини подій, що відбуваються у ньому. І не дивлячись в дзеркало, в якому може відбитися те ж саме. «Хвора ліга Європи», «Цирк фрiкiв», «Дурдом Веселка» - називайте як хочете. Де ще 18 команд протягом сезону сорок разів змінюють головних тренерів, а одна команда дає ігрові хвилини сорока гравцям? Де ще президенти керують клубами з в'язниці? Де ще другі, треті, п'яті, дев'яті команди чемпіонату ЩОРОКУ позбавляються права грати у Вищому дивізіоні через фінансові проблеми, а інші, що завоювали право виходу до Єврокубків, не отримують ліцензію від УЄФА? Де ще друга команда ліги з маленьким бюджетом оголошує про банкрутство відразу ж після сезону, в якому вперше в своїй історії відіграла в груповому турнірі Ліги чемпіонів? Де ще чемпіон (і найтитулованіший, легендарний клуб в країні) змушений виходити на домашні матчі з порожньою рамкою там, де повинен бути його логотип, а під нею - холодним написом «господарі», і все через те, що в Міноборони країни згадали про часи кривавого диктатора?
А в другій команді ліги власник, президент і головний тренер віддає капітанську пов'язку своєму 16-річному синові (так, прізвище всіх чотирьох Хаджі, а ім'я трьох з них - Георге), відсуваючи убік відомого нам наддосвідченого Флоріна Черната. Де ще один з провідних футбольних коментаторів країни кине свою престижну роботу і поїде до Англії працювати на заводі, тому що «втомився від усього цього бруду»?
Не кажучи вже про такі «дрібниці», як визнання винними президентів у відмиванні грошей через клуб і підкуп арбітрів матчів, про чиновника Федерації, що примушував 16-річного юного футболіста (так, того самого) тягати його валізу. Про тренера, що жорстоко бив свого 17-річного підопічного (ні, не того самого). Або про керівників якогось міста, що побудували дитячий футбольний майданчик зі штучним покриттям за 18 тисяч євро, залишивши посеред нього величезне дерево.
І всі перераховані вище події (крім однієї) відбулися в 2014-15 роках.
У тому ж 2014-му році в футбольному господарстві Румунії почалися зміни. Мірча Санду, незмінний голова Федерації на прізвисько «Хрещений Батько», нарешті залишив посаду. Це прізвисько явно натякає на його схеми і стиль правління. Не даремно ж його наступник заявив: «Склалося враження, що саме в Федерації Футболу Румунії Чаушеску затримався ще на 25 років». Резван Бурляну відразу ж почав активно працювати, і Федерації і Правлінню Ліги вдалося укласти серію вигідних спонсорських контрактів з пристойними компаніями, успішний тиск на Уряд країни призвів до введення уроку футболу в школах і збільшення кількості звинувачувальних вироків корупціонерам. Протягом одного сезону ліга була зменшена з 18-ти до 14-ти команд, почався активний і постійний контроль за бухгалтерськими паперами клубів. Але розгрібати завали, влаштовані Санду з його подільниками, а також економічною кризою, доведеться ще довго. І ось вже голова бюджетної комісії Федерації заявляє, що дев'ять з 14-ти команд Ліги 1 мають величезні борги, не зменшують їх і тому перебувають під прямою загрозою недопущення до наступного сезону у Вищому дивізіоні країни.
Серед п'яти «праведників в Содомі» і новий клуб Артема Мілевського. В Кіажні вміють думати головою та економити - ось і прожектори для освітлення, відеосистеми та інші корисні для стадіону речі вони придбали за невелику ціну в «Унірі», що припинила своє існування.
Більш того, президент «Конкордії» Крістіан Тенасе навіть хизується тим, що в той час, як майже всі інші клуби затримують зарплатню на кілька місяців або взагалі її не сплачують, він може дозволити собі сплатити своїм гравцям аванс з метою налаштувати їх на найближчі матчі. Взагалі, клуб, який представляє комуну Кіажна, що складається з трьох містечок із загальною чисельністю населення менше 14-ти тисяч чоловік, є острівцем конкордії (або гармонії, якщо вам більше знайоме ім'я грецької, а не римської богині) в бурхливому морі румунського футболу. Щоправда, лише за румунськими мірками. Адже Адріан Фалуб - вже третій головний тренер з квітня минулого року, а з одним з попередніх розлучилися огидно. Але все ж зарплатню сплачують, тренувальна база непогана, чистенький затишний стадіончик на 4000 глядачів є, а Тенасе декларує бажання вже в наступному сезоні поборотися за високі місця. Однак для цього 12-ій на цей час команді Ліги 1 треба перш за все не вилетіти (хоча куди вона вилетить з таким фінансовим становищем конкурентів). Тому за останні кілька тижнів в суто румунський колектив запрошені вже чотири легіонери, серед них гравці, що пограли в Серії А - Крістіан Ободо (дуже плідно) і Патрік Феуссі (недовго і невдало).
В принципі, «орлам» є до чого прагнути, адже заснований в 1957-му році клуб лише протягом останніх чотирьох сезонів грає у Вищому Дивізіоні Румунії. І завжди бореться за виживання. У сезоні 2012/13 він взагалі-то вилетів, але «фінансово» повинен був вилетіти бухарестський «Рапід». І Санду з братією, щоб врятувати славетний столичний клуб, вигадали похапцем матч плей-офф за право залишитися в еліті. Хто більше гідний залишитися - футбольний банкрут або фінансовий - ця дилема гідна філософського трактату. Матч виграв «Рапід» і навіть відіграв два тури ліги нового сезону. Аж поки не надійшла відповідь з CAS на позов к'яжинців з наказом опустити «Рапід» до другого дивізіону, скасувавши результати цих двох матчів, і повернути «Конкордію» до Ліги 1.
Що ж шукає там Артем? Останніми місяцями він відпочивав в Мінську, займався приватними справами, говорив про відкриття лінії модного одягу і про тренерські курси, тусувався з друзями (але здебільшого на футбольних майданчиках, а не на танцювальних). Поки не заявив, що йому це набридло і він хоче повернутися у футбол та чіплятися за європейську кар'єру. І поки не почав інтенсивно працювати над фізичною готовністю в Мінську і у Києві з тренерами-професіоналами. Одразу в пресі замиготіли назви клубів і країн, але В'єтнам, Таїланд, ПАР, «Відеотон», «Пасуш Феррейра», «Гірник-Спорт» (це було ще смішніше, ніж румунська ліга) залишилися позаду. Як і мінське «Динамо» і БАТЕ, хоча від останнього (що має як позитивний, так і негативний досвід реабілітації загулялих екс-уродженців Білорусі, обидва з Олександром Глєбом) форвард отримав серйозну пропозицію. І ось з великого клуба «Хайдука» і галасливого барвистого Спліта він транзитом через той же Спліт, але спокійний, повільно прогресуючий «РНК», потрапив до села, де тиша та спокій, яких він так потребує. І не слід лякатися малих розмірів, адже «Уніря» з 17-тисячного Урзічені вигравала чемпіонат Румунії і грала у Лізі чемпіонів. А одним з суперників «Конкордії» в боротьбі за виживання буде «Волунтарі» з Ігорем Литовкою, що представляє ще одне містечко біля Бухареста.
Але не все так просто. Так, де-факто головний бос і головний інвестор клубу, а саме народ в особі мера Кіажни, теж хоче прогресувати і готовий вкладати муніципальні кошти. Та ми ж розуміємо, чим це може закінчитися. Або клуб, або комуна надірвуться, не звикши до непомірних для себе витрат. Або прийде інший мер, який не любить футбол. Або і те, і інше - одне за одним. А щодо села - агент нападника вже необачно сказав, що «Артемові буде цікаво пожити у Бухаресті, одному з найяскравіших міст регіону». А жити в Бухаресті і грати в футбол на відстані лише дев'яти кілометрів від нього в Кіажні - це абсолютно протилежні речі, коли мова йде про Мілевського. Що він обере?
Леон Вургафт
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
