- Джаба, французьку вже розумієш?
- Ще не дуже розумію. Французька мова важка, тому потрібен час для її вивчення. Але я намагаюся.
- У самому романтичному місті світу - Парижі - встиг погуляти? Як взагалі проводиш свій вільний час у Франції?
- Так. Про Париж можу сказати тільки позитивне. Місто дуже гарне, і я люблю сюди приїжджати, коли виходить. Наприклад, пройтися по магазинах. Або навіть просто погуляти пішки по місту - це теж завжди дуже приємно. Після гри, якщо не дуже втомлений, можна в клуб якийсь сходити.
- Знаю, що ти дуже любиш грати на приставці. З ким там рубишся в PES?
- Чесно кажучи, поки що тут ні з ким не грав. Сандро (Кобахідзе - прим. авт.) немає, з ким грати? (Посміхається.)
- У «Реймсі» більшість гравців мають громадянство Франції, відповідно знають мову. Чи не заважає тобі мовний бар'єр?
- Можу сказати, що в повсякденному житті є більший дискомфорт, ніж на футбольному полі. На полі треба грати, а не розмовляти (посміхається). Коли вивчу французьку мову, впевнений, мені буде ще простіше.
- Як вважаєш, ти вже адаптувався у Франції?
- Думаю, що практично так.
- Чим тебе здивував французький чемпіонат?
- «ПСЖ» - окрема історія. Але тут немає слабких суперників. Ніхто не обіграє тебе легко, і ти не обіграєш легко. Кожен матч тут дуже важливий. Боротьба на полі йде до останньої секунди. Рівень кожної команди стабільно високий. На матчі ходить багато уболівальників, і в цілому тут панує футбольна атмосфера.
- Олександр Заваров розповідав, що Реймс - це столиця шампанського. Уже продегустував місцеві вина?
- Так, це правда. Шампанського тут багато і вибір дуже великий. Смак теж відрізняється від звичайного. Відчуваєш, що ти п'єш належної якості шампанське. На вино тут не звертаю увагу. Не думаю, що в цьому плані можу бути чимось здивований після Грузії (Посміхається).
- В Україні дуже багато грузинських ресторанів. А у Франції як із цим справи? Є де поїсти хінкалі?
- На рахунок Реймса не чув, що є грузинські ресторани. У Парижі напевно є, але я поки в них не був.
- Зовсім недавно ти отримав нагороду кращого гравця Грузії в 2015 році. Які емоції відчував, коли дізнався про це?
- Для мене це перший раз в житті. Це дуже приємно. Відчуваю велику відповідальність у зв'язку з цим. Спасибі всім, хто допоміг мені досягти цього і отримати цю важливу нагороду.
- Ти вже грав проти Ібрагімовича в чемпіонаті. Як він тобі? Як його зупинити?
- Ібрагімович - потужний, пластичний і сильний гравець. Це безперечно. А як його зупинити - це не можу сказати. Краще запитати це у Маскерано (посміхається).
- Згадай вечір 14 травня на «Олімпійському» в Києві, коли пролунав фінальний свисток у матчі 1/2 Ліги Європи з «Наполі». Твої емоції?
- Був дуже втомлений і дуже щасливий.
- Твій гол в ворота Нойєра в матчі проти збірної Німеччини - це фантастика! Що відчуває футболіст, забиваючи команді такого високого рівня?
- Це складно пояснити і передати словами. Пару секунд ти знаходишся десь у раю, потім потроху опускаєшся на землю (посміхається)
- За своєю популярністю в Грузії ти зараз, напевно, не поступаєшся Каладзе, коли він грав у «Мілані». Тобі заважає ця популярність або навпаки, подобається?
- Я не можу порівнювати, адже Каладзе грав на іншому рівні. Набагато вищому, ніж я. Але те, що мене знають - це, безперечно, приємно.
- Ти дуже рідко спілкуєшся з пресою. А сам любиш почитати інтерв'ю своїх колег? Які сайти відвідуєш - грузинські, українські, французькі?
- Щодо спілкування з пресою, це правда. Я не люблю багато розмовляти в пресі. Тільки якщо це дуже необхідно. А так, звичайно, читаю і дізнаюся новини футболу на різних ресурсах.
- З «Дніпром» розлучався нормально? Перед від'їздом до Франції спілкувався з Мироном Маркевичем, Андрієм Стеценком?
- Так, розмовляв і з Маркевичем, і зі Стеценком. Розлучилися добре. Але є нюанси, про які я не хотів би розповідати в пресі.
- Розкажи, як прощався з хлопцями з «Дніпра»?
- З пацанами з «Дніпра» за день до мого вильоту до Франції відмінно посиділи разом. Поїли, випили трохи. Хочу ще раз подякувати всім футболістам за те, що у нас були такі хороші відносини в команді. Дякую за всі роки, що ми були разом!
- Чи продовжуєш підтримувати зв'язок з колишніми одноклубниками?
- Нечасто, але з деякими футболістами іноді спілкуємося.
- Чи слідкуєш за тим, що зараз відбувається в «Дніпрі»? Зізнайся, висловлювалася думка, що ти пішов якраз вчасно?
- Так, я стежу за «Дніпром». Думаю, що пішов вчасно.
- Ти не шкодував, що грав в Україні і стільки років тут провів?
- Ні, не шкодую. Думаю, Бог так хотів. Я дуже вдячний Україні за те, що провів в цій країні свої кращі роки у футболі.
- Після закінчення контракту з «Реймсом» тобі вже буде 33 роки. На той час ти будеш готовий завершити кар'єру чи хочеш пограти якомога довше?
- Не знаю, що буде через три роки. Але я завершу кар'єру відразу, як тільки відчую, що більше вже не можу грати на хорошому рівні.
- Ти напевно знаєш, що зараз багато футболістів їдуть в Китай. Там платять дуже хороші гроші. Ти б міг уявити себе в такому чемпіонаті в майбутньому?
- Не виключаю такий варіант. Все можливо.
- Чи бачиш ти себе в майбутньому на тренерському містку, наприклад, збірної Грузії?
- Не думаю, що стану тренером в майбутньому.
- Ти є прикладом для цілого покоління юних грузинських футболістів. Чи не було ідеї відкрити свою футбольну школу в Тбілісі?
- Поки такої думки у мене не було.
- Ти прекрасно знаєш, скільки у тебе фанаток і в Грузії, і в Україні, а тепер, думаю, і у Франції. Відкрий секрет, твоє серце зараз вільне?
- Ні, моє серце не вільне. Там ще футбол (сміється).
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
