​Довга дорога в дублях

Футбол України 16 Лютого, 17:59 375
​Довга дорога в дублях
Перспективні футболісти в нашій країні були завжди. Як правило, стрімко пройшовши горнило дублюючого складу, по-справжньому талановитий молодий перспективний гравець потрапляв в основний склад свого або іншого клубу.

Молодіжна першість здавна вважалося такою собі відправною точкою у дорослу футбольному житті. Проте були й такі випадки, коли перехід з дубля в основний склад у справді талановитих українських гравців часом затягувався не на місяці, а на роки. Втім, деяким з них це не завадило надолужити згаяне і зробити собі ім'я у великому футболі, - зазначає sport-express.ua

Першість дублюючих (молодіжних) складів ще з давніх радянських часів рік за роком відкривала широкій публіці нові футбольні імена. Саме в дублі починали свою кар'єру практично всі відомі українські футболісти різних поколінь. Імена Михайла Комана, Валерія Лобановського, Олега Базилевича, Анатолія Бишовця, Олега Блохіна, Анатолія Дем'яненка, Леоніда Буряка, Володимира Безсонова, Андрія Шевченка, Андрія Ярмоленка і багатьох інших стали відомими і шанованими далеко за межами нашої країни. Адже, хто знає, як склалися б футбольні долі цих гравців, не отримай вони неоціненний досвід в дублі в різні роки.

ДОВГИЙ ШЛЯХ ДО ВИЗНАННЯ

Втім, серед відомих майстрів шкіряного м'яча були й такі, хто свого зоряного часу чекав досить довго. Олексій Михайличенко, який став чемпіоном трьох країн, олімпійським чемпіоном і потім вже відмінним тренером, лише в 1987-му році став повноцінним основним гравцем київського «Динамо». Олексій був лідером дубля, вражаючи своєю результативністю і коефіцієнтом корисності на полі, проте до ігор за першу динамівську команду його підпускати не поспішали.

Можна, звичайно, зробити досить суттєву знижку на те, що в склад киян у 1980-ті роки минулого століття пробитися було практично нереально. Але витримавши багаторічне випробування мідними трубами в дублі, Михайличенко зумів переконати великого Валерія Лобановського у своїй футбольній спроможності. До того моменту Олексію було вже 24 роки. А вже в кінці 80-х уявити «Динамо» без білявого півзахисника було дуже і дуже важко.

РІЗНІ ДОЛІ ДВОХ НАПАДНИКІВ

В кінці 1990-их років у складі другої динамівської команди гриміла результативна пара форвардів Олександр Косирін - Олег Венглинський. Тоді «Динамо-2» у першій лізі було незаперечним авторитетом, раз за разом займає лідируючу позицію, але в силу регламенту не мають можливості підвищитися в класі. З цього приводу в умовному способі будувався ряд припущень, як могли б гіпотетично виступити в елітному дивізіоні честолюбні динамівські дублери.

Олександр Косирін встиг дебютувати у вищій лізі у складі рідного запорізького «Торпедо», після чого переїхав до столиці. Олег Венглинський, будучи вихованцем клубної школи, поетапно наближався до жаданої мрії - грати за основний склад київського гранду. У той час на Європу наводила жах суперсвязка форвардів «Динамо» Шевченко - Ребров, і все, на що могли тоді претендувати їх молоді конкуренти - лічені виходи на поле у разі травми чи дискваліфікації лідерів.

Така перспектива талановитих футболістів не влаштовувала, і досхочу «наївшись» виступами за другу команду, 22-річний Косирін перейшов у ФК «Черкаси», а потім в ізраїльський «Маккабі» з Тель-Авіва. Вже потім було повернення в Україну, і результативна гра в складі «Арсеналу», донецького «Металурга» і, особливо, «Чорноморця». В Одесі Олександр справив справжній фурор, ставши лідером атак команди і улюбленцем місцевої публіки.

Якраз між двома каденціями Косиріна в «Чорноморці» з'явився і Венглинський. Правда, виступи Олега в Південній Пальмірі не склалися. Форвард не так часто потрапляв в основний склад, забивши за «моряків» лише чотири м'ячі. Саме «Чорноморець» і став останнім клубом в ігровій кар'єрі Венглинського. Ім'я ж собі Олег зробив в «Дніпрі». Потрапивши в Дніпропетровськ у віці 24-х років, голодний до футболу на найвищому рівні гравець повною мірою виправдав видані аванси, ставши ударною силою команди Євгена Кучеревського. А гол у ворота «Гамбурга» в Кубку УЄФА на «Метеорі» досі стоїть перед очима...

ЗУСТРІЛИСЯ В «ДНІПРІ»

Футбольні долі Євгена Селезньова та Артема Федецького перетиналися досить часто. До 21 року обидва були лідерами дубля «Шахтаря». Селезньов регулярно забивав, Артем був надійний на своїй позиції. Але час минав, і статус дублерів вже не міг влаштувати талановитих футболістів. І треба ж так співпасти обставинами, що Олександр Заваров в «Арсеналі» почав створювати практично нову команду. З молоддю працювати Олександр Анатолійович любив завжди, тому взимку 2007 року і вирішив звернутися до послуг Селезньова і Федецького. І, треба сказати, дав їм путівку у великий футбол. У Києві обидва гравці по-справжньому «оперились». Потім вони ненадовго повернулися в «Шахтар» (правда, Федецький транзитом через ФК «Харків»), де встигл стати володарем Кубка УЄФА-2009.

Подальша кар'єра Селезньова поперемінно тривала в «Шахтарі» і «Дніпрі», за який він виступає і понині. Саме в Дніпропетровську Євген став тим, ким є - одним з кращих форвардів України, визнаним бомбардиром і лідером атак команди. Команди, партнером по якій вже не один рік є... Артем Федецький. Погравши в «Карпатах», універсальний футболіст в 2012 році опинився у «Дніпрі», де разом з Селезньовим став одним з лідерів клубу і збірної країни, фіналістом Ліги Європи-2015.

БЕРМУДИ ДИНАМІВСЬКОГО ДУБЛЯ

Олександр Алієв більше п'яти років відіграв у другій команді і дублі «Динамо». Дуже перспктивний випускник академічної групи Павла Яковенка з юнацьких років подавав величезні надії, і часто згадувався у численних порівняннях з Олександром Заваровим. Володіючи таким ударом, як у Алієва, гріх не користуватися цим козирем. Олександр так і робив, забивши за дублюючі склади більше ста м'ячів.

І лише з приходом на тренерський місток «Динамо» Юрія Сьоміна, у 23-річному віці нарешті відчув смак футболу на найвищому рівні. Юрпалич оцінив талант Алієва, і через якийсь час півзахисник став одним з ключових гравців київського клубу.

Після відходу Сьоміна в «Локомотив», Олександр пішов за улюбленим наставником, відмінно видавши дебютний сезон в Росії. Потім було повернення в «Динамо», знову-таки до Сьоміна, але очікуваних дивідендів це нікому не принесло.

Провідні гравці нинішнього «Динамо» і збірної України Євген Хачеріді і Сергій Рибалка стали такими аж ніяк не в юніорському віці. І якщо Хачеріді по-справжньому заграв у 22 роки, то Рибалці після багаторічного перебування в дублі, безумовно, посприяло відрядження в чеський «Слован». Повернувшись до Києва, Сергій отримав повний кредит довіри від Сергія Реброва, який він повністю виправдовує і донині, ставши одним з головних ланок успіху «біло-синіх» на внутрішній і міжнародній аренах. А заграти в «Динамо» Рибалка зміг тільки в 24 роки.

ХЕРСОНСЬКІ ОЛЕКСАНДРИ

Два уродженця Херсона Олександр Караваєв і Олександр Нойок своїх дебютів у класі найсильніших чекали досить довго. Караваєв після дубля «Шахтаря» перейшов у «Севастополь», де, власне, і розпочався його прогрес. Лідер «Зорі», гравець збірної України у нинішньому сезоні є одним з відкриттів чемпіонату країни. Нойок ж і зовсім був капітаном молодіжної збірної минулого скликання. Потужний і безкомпромісний опорний півзахисник з відмінно поставленим ударом з дубля «Шахтаря» потрапив у «Металіст», але дебютував в еліті лише в 22 роки. Гравцем основного складу в Олександра вийшло стати тільки в нині не існуючому донецькому «Металурзі».

«ЗОРЯ» ЗАПАЛЮЄ ТАЛАНТИ

Одноліток Караваєва і Нойока Пилип Будківський, хоча і дебютував в елітному дивізіоні раніше, але проявити себе вдалося йому лише до 21 року в «Зорі». До цього Пилип набивав шишки в приморських Маріуполі та Севастополі, без особливого успіху виступаючи в місцевих клубах. У Луганську ж «український Ібрагімович» доріс до рівня збірної країни, і, здається, це ще тільки початок досягнень Будківського у футболі.

Все буде, але не відразу. Ця прописна істина знайшла своє підтвердження в кар'єрі півзахисника «Зорі» Артема Гордієнко. До 23 років цей універсальний виконавець був незмінним лідером і капітаном дубля луганчан, лише зрідка з'являючись у складі першої команди. Нині наставник «Зорі» Юрій Вернидуб все частіше і частіше вдається до послуг Артема, причому як в центрі захисту, так і на позиції опорного півзахисника. І те, що луганчани зимують на третьому місці в турнірній таблиці - це заслуга у тому числі і Гордієнко.

Артур Загорулько до 22 років знаходився в системі «Шахтаря». Перспективний нападник на рівні молодіжних команд показував вражаючу результативність, що наводило на думки про необхідність подальшого кар'єрного росту гравця. Мірча Луческу Артура до основного складу особливо не підпускав, і минулої осені форвард дебютував в елітному дивізіоні у складі «Зорі». Незважаючи на поки що «суху» статистику, тренерський штаб луганчан продовжує вірити в перспективи Загорулько.

ЧАС ЗМІН

Кадрова криза в нинішньому «Дніпрі» - явище відоме. У світлі фінансової кризи виходити на світовий футбольний трансферний ринок недозволена розкіш. Тим більше, якщо в молодіжному складі дніпрян є ким підсилити першу команду.

Перехід Дениса Бойка в турецький «Бешикташ» змусив Мирона Маркевича звернутися до пошуку нового стража воріт. А адже далеко ходити не треба, бо в дублі відмінно проявляє себе 22-річний Олексій Баштаненко. До речі, його наставник «Дніпра» на збори взяв, і Олексій в контрольних матчах виглядав досить переконливо. Його колезі по амплуа Денису Шеліхову без малого 27 років, і він давно лозрів для виступів на більш високому, ніж дубль, рівні. Це ж стосується і 25-річного голкіпера Ігоря Варцаби. За 8 років перебування в «Дніпрі» він зіграв всього 2 офіційних матчі за основний склад.