Сьогодні - найкращий футболіст. Завтра - тренер збірної

Світовий футбол 17 Лютого, 11:47 686
Сьогодні - найкращий футболіст. Завтра - тренер збірної Фото: Reuters
Для Андрія Шевченка робота в збірній України стане дебютом на тренерській ниві. Але він не перший володар «Золотого м'яча», який входив або навіть входить в штаби національних команд.

Не буду говорити, добре це чи погано, як і не стану обговорювати справжні причини цього та інших змін в тренерській бригаді першої команди країни. Це в іншому матеріалі. Просто хочеться згадати тренерські долі деяких інших володарів «Золотого м'яча».

Далеко не всі вони стали класними наставниками. Деякі і не намагалися. Наприклад, Джордж Веа, який вирішив зайнятися політикою (шкода, на президентських виборах в Ліберії програв) і сім'єю (зараз його 15-річний син Тімоті - зірка юнацького складу «ПСЖ»). Або Ейсебіо, якого Федерація футболу Португалії відразу після закінчення активної кар'єри Чорної пантери зробила своїм обличчям. Лев Яшин, ще формально граючи, став вже виконуючим обов'язки начальника команди, але теж, по суті, особою московського «Динамо».

З Джорджа Беста або Герда Мюллера, самі розумієте, які тренери дорослих команд. Навіть у такої серйозної людини, як Роберт Чарльтон на тренерському поприщі не вийшло, і після невдалого досвіду з «Престоном», він кинув цю невдячну справу, теж ставши символом англійського футболу і «Манчестер Юнайтед». Ось брат його Джеккі непогано попрацював, запам'яталися, перш за все, по збірній Ірландії. Правда, не всі з підопічних довготелесого Джеккі добре про нього відгукувалися.

Олега Блохіна, ясна річ, не згадую - про нього і так все відомо. А ось ті, кому трофей діставався неодноразово, тренерами попрацювали. Хто більше, хто менше. Почнемо з Франца Беккенбауера. Завершив кар'єру в 1983 році в 38 років в США. У 1984-му очолив збірну ФРН після невдачі на французькому Euro. У 1986-му вона грала в фіналі ЧС, в 1988-му в півфіналі Euro (там Марко ван Бастен і компанія перейшли дорогу), в 1990-му стала чемпіоном світу. Без диплома керував ... Тільки після перевірки в збірній Франції отримав запрошення в «Марсель», а пізніше в критичні моменти брав кермо влади в «Баварії». Безумовно, він вже тоді усвідомлював, що тренерська лава - аж ніяк не межа його мрій, що і довів всьому світу створенням нинішньої «Баварії».

Йохан Кройфф, як не дивно, зі збірною Голландії не працював, хоча можливостей прийняти команду було чимало. Але спочатку не було сенсу кидати справу в «Барселоні», а потім просто здоров'я не дозволило. Лікарі категорично не рекомендували злісному курцеві нервову роботу. А тренерський шлях Кройфа починався в рідному «Аяксі» з першої команди ...

Ризикували керівники Футбольного союзу Німеччини (у випадку з Беккенбауером) або «Аякса» (у випадку з Кройфом), кидаючи відразу в бій людей без найменшого тренерського досвіду? Нітрохи, тому що і Кайзер, і Летючий голландець, ще, будучи гравцями, проявляли всі необхідні задатки лідерів. Лідерів-творців, а не тих, хто завершує, яким, наприклад, був Марко ван Бастен. Його тренерська доля теж цікава. Починав асистентом Йона ван т'Схіпа в другій команді «Аякса». Незабаром вже керував збірною. А ван т'Cхіп став його асистентом... Зараз Марко знову в збірній, допомагає Данні Блінду разом з Рудом ван Ністелроєм.

Недовгою була тренерська кар'єра Мішеля Платіні. І вся вона пов'язана зі збірною Франції. Майбутній президент УЄФА прийняв команду, змінивши Анрі Мішеля після того, як вона, не пробившись на Euro-1988, зігравши у відборі ЧС-1990 внічию з Кіпром. На чемпіонат світу в Італії французи так і не потрапили, пропустивши вперед в своїй групі югославів і шотландців, але Платіні залишили. На Euro-1992 році він вийшов з шиком - вісім з восьми перемог у відборі. Але в Швеції - нічиї зі шведами і англійцями, поразка від Данії. І Платіні вирушив на адміністративну роботу.

Напевно, ніхто не буде сперечатися, що Шевченко для нашого футболу (не для європейського, звичайно) фігура цілком порівнянна з фігурами Беккенбауера, Кройфа і Платіні. Ще раз повторю: для нашого, і займатися професійним аналізом перспектив Андрія Миколайовича не збираюся.

Безумовно, порівняння з трьома футболістами минулого століття кульгає. Тоді приклади свіжіше. Зовсім недавно Рауль, завершивши кар'єру, зізнався, що не проти в майбутньому стати тренером збірної Іспанії. Правда, каже, що ще не час. Поки він хоче відпочити від футболу в Америці, де грав за «Космос».

Чимось це нагадує Юргена Клінсманна. Так ось, той очоливши бундестім, запросив собі в помічники мало кому тоді відомого Йоахіма Льова, з яким займався на тренерських курсах і виявив схожість поглядів на футбол. А в менеджери запросив Олівера Бірхоффа, який тільки що завершив кар'єру. Юрген грав з ним в збірній і вже тоді оцінив ділову хватку форварда. Олівер виріс в досить забезпеченій сім'ї і з дитинства вмів вважати не найменші гроші. Його батько Рольф був відомим в Німеччині топ-менеджером, які працювали в ряді великих енергетичних концернів.

Бірхофф-молодший пішов майже по його стопах - став футболістом (тато теж грав, хоч і на аматорському рівні), але постійно займався самоосвітою, закінчив університет, отримав вищу економічну освіту. У його функції входило і входить спілкування з пресою на рівні вище прес-аташе, вирішення складних питань в суміжних сферах футбольно-економічної діяльності. Вибір бази для підготовки, наприклад. І тільки, освоївшись в збірній, Бірхофф отримав тренерський диплом, який у Шевченка вже є.

А ось питання на засипку. Ви назвете ім'я помічника Йоахіма Льова в збірній Німеччини, нашого суперника, між іншим? Це Томас Шнайдер. Чи не кожен німецький уболівальник скаже, за які такі заслуги він потрапив до тренерського штабу бундестім. Два роки працював з юнаками «Штутгарта», потім півроку з першою командою. Навесні 2014 го звільнений. Льов його підібрав...

А в збірній Франції асистентом Дідьє Дешама є 59-річний Гі Стефан. Спрацювався з Дешамом, допомагаючи йому в «Марселі». Зараз допомагає йому в збірній. Поки успішно. Кожен головний тренер підбирає тих, з ким йому комфортно працювати. Хотілося б вірити, що і у нас все буде нормально.

Метаріал підготувало видання «Спорт Експрес».