Олександра Лобода: «З Мілевським негарно все закінчилося»

«Люблю тюльпани, троянди, ромашки»

- Олександро, 16 лютого ви відсвяткували День народження. Як усе відбулося?

- День народження відсвяткувала у дуже-дуже вузькому колі друзів. Зібралися лише найрідніші, найближчі люди, з якими спілкуюся ледь не щодня. Взагалі-то я не хотіла святкувати, але мій наречений все-таки організував для мене День народження, запросив друзів і зробив таким чином невеличкий сюрприз.

- Ігор Циганик був серед запрошених?

- В основному це були мої подруги із своїми чоловіками, а футбольну сферу представляв наш кореспондент Дмитро Поворознюк. Дружимо сім’ями.

- Хто з футболістів і тренерів привітав вас?

- Із тренерів привітав Сергій Нагорняк. З футболістів… У Фейсбуці отримала дуже багато привітань від них. Але не буду їх перелічувати. Якщо когось забуду – образяться. Дуже вдячна всім за теплі слова. Зранку прокинулася, зайшла у Фейсбук, а там вже дуже багато повідомлень. До цього часу не встигла всім відповісти.

Найприємніше, коли люди телефонують, щоб привітати. Світ входить у таку течію, що в основному все спілкування йде через соцмережі, електронну пошту, а жива розмова відходить на другий план. Я ж якраз люблю поспілкуватися «вживу». Тет-а-тет не завжди є змога зустрітися, а от зателефонувати, почути голос людини – набагато приємніше, ніж переписуватись.

- Найоригінальніший подарунок, який ви отримували коли-небудь з нагоди Дня народження?

- Для мене найкращий подарунок – це увага. Батьки завжди бавили мене подарунками – вони знали, чого мені хочеться. Зараз це робить наречений.

- Які подарунки вам до вподоби?

- Я люблю квіти. Дехто, напевно, вважає, що квіти – це примітивно. Мені ж до вподоби, коли і на робочому столі, і вдома є квіти. Без них я свята не уявляю. Люблю тюльпани і троянди. Дуже подобаються ромашки.

- Які проміжні підсумки пройденої частини життєвого шляху? За що можете поставити собі «5 з плюсом», а над чим ще потрібно попрацювати?

- О, таке філософське запитання! Дуже багато про це можна говорити. У свій День народження прокинулася вранці, подивилася в дзеркало і якихось змін не побачила (Усміхається). А от «5 з плюсом» або 12 балів можу поставити собі за своїх друзів. Дуже приємно, що вдалося зібрати навколо себе настільки щирих, добрих, розумних людей. Ті, хто оточує тебе в житті, - це відсотків 30 твого успіху, життєвої енергії.

А попрацювати ще потрібно над жіночим щастям, адже кожна жінка повинна реалізуватися як дружина і як мама. Я ще не на 100 відсотків виконала це завдання. Ну й, звичайно, жінка має бути успішною в усіх сферах життя, зокрема, у кар’єрі. Для мене це також важливо.

«Бабуся вмикала футбол і всі вболівали за Шевченка, Реброва»

- До приходу на 2+2 ви не цікавилися футболом. Як могли так жити?

- Скажу відверто: у моїй сім’ї футболом найбільше цікавилася бабуся. У них із дідусем – приватний будинок, я проводила там багато часу. Вечорами, особливо коли грала збірна України, бабуся обов’язково вмикала футбол – і всі вболівали за Шевченка, Реброва. У батьків такого захоплення не було.

- У школі ви були круглою відмінницею?

- Майже! Школу закінчила з медаллю, щоправда – «срібною». Я була такою, знаєте, занудою, заучкою (Сміється). Робила всі домашні завдання, ретельно все вивчала, запам’ятовувала. Кілька років була старостою класу, потім мені це набридло.

- Шкільні конкурси краси відбувалися?

- У 2004-му році, коли я ще навчалася у школі (це був мій 10-й клас), перемогла у конкурсі «Королева Білої Церкви». А наступного року взяла участь у ювілейному конкурсі «Міс України».

- Тепер з вас хоча б одна історія про участь у цій всеукраїнській «фабриці краси».

- Це особливий період у моєму житті. Коли опинилася у цій «фабриці краси», то подумала: «Ого, я серед найвродливіших дівчат України. Нічого собі! Вау!» Футболісти проходять збори перед чемпіонатом. Так і в нас перед конкурсом були невеличкі збори у Туреччині. Це репетиційний період, під час якого відбувався конкурс талантів.

До речі, мій День народження припав якраз на цей час. Було дуже круто, всі привітали мене і навіть дозволили з’їсти тортик (Усміхається). Він такий маленький був – як тістечко. Ми проживали у гарному готелі, шведський стіл, їжа не для моделей. Овочі-фрукти нам дозволялися, але до солодкого столу – зась! Коли ми приходили на обід чи вечерю, поруч завжди перебували організатори конкурсу, які стежили за нашим харчуванням. Дівчата їли всього потрошку – з того, що дозволялося. Увечері, коли після репетицій виснажені поверталися в номер, використовували послугу room service. Телефонували в ресторан, замовляли все, що тільки забажали і наїдалися перед сном досхочу. Режим порушували тільки так (Усміхається).

Потім, у певний момент, організатори простежили, що є така тема, і нашу лавочку прикрили. Ми не розгубилися. Поверхом нижче жив наш фотограф. Ми спускалися до нього, замовляли їжу туди, а потім, коли всі полягали спати, тихенько тягнули припаси до себе (Сміється).

- Коли збирається така велика кількість дівчат і всі претендують на корону, то, відповідно, є заздрощі і плетуться якісь інтриги. Ви стикалися з цим?

- Після конкурсу чимало журналістів про це запитували: «А що там було? Чи не підкладали якісь шпильки-голки у туфлі?». Відповідь – ні. Принаймні я з таким не стикалася.

- Як щодо об’єктивності? Чи не було такого, що певних дівчат спеціально просували у призові місця?

- Мені здається, що конкурс був абсолютно об’єктивний і перемогла достойна дівчинка.

«Циганик – суворий»

- Відомо, що на кастинг до Ігоря Циганика ви прийшли із високою температурою. Які тести він вам влаштував?

- Дійсно, я прийшла на кастинг із застудою. Заходжу у студію, там стоїть Ігор Циганик. Зачіска у нього така волохатенька була, у зимовому светрі – в’язаному і білому. Сіла, він запитує: «Чи потрібен Алієв «Динамо»? Я відповіла: «Ні, не потрібен». У підсумку Алієв перейшов у «Динамо», а я – на «Профутбол». Було багато інших запитань – мікс футбольного із «дівчачим», типу, чи повинні футболісти бути стильними. Тактичних схем «Реалу» ми не розбирали (Усміхається).

- Можете описати свою ейфорію у той момент, коли дізналися, що прийняті?

- А це, до речі, також сталося в День мого народження. Все чомусь сьогодні пов’язане із Днем народження! (Сміється). Я тоді також зібрала друзів. Ми сиділи за столом, святкували. Мені зателефонував Степан Щербачов і каже: «Саша, ми тебе беремо». В мене сльози на очах. Я дуже вдячна Степану Валентиновичу, що взяли мене. Ви запитували про найоригінальніший подарунок. Так ось це він і є.

- Як змінилося ваше життя після приходу на «Профутбол»?

- Ми життя формуємо власними руками і шукаємо можливості, сили, натхнення для того, щоб розвиватися і працювати. Я дуже рада, що життя змінилося саме так. Мені подобається те, чим я займаюся. Почуваюся абсолютно щасливою. Ходжу на роботу, як на свято. Я от зараз сиджу за своїм робочим столом. Біля мене величезний букет квітів – з одного боку. З іншого боку я зробила собі стіну із фотокартками, з футболістами, тренерами. Сиджу і насолоджуюся.

- Клас! Коли ви почали ґрунтовніше заглиблюватися у професію, що вас найбільше здивувало у футболі?

- Колись знімала матеріал про те, що таке футбол для дівчат. Дівчата розповідали, мовляв, футболісти бігають по полі за м’ячиком. Виявилося – все не так просто. Є тактичні схеми, поглиблені правила. От це здивувало. Ну а суми, які виплачуються футболістам, дивують досі (Усміхається).

- Напевно, коли ви розпочинали кар’єру на телебаченні, не обходилося без фейлів. Про які зараз не соромно розповісти?

- Та соромно, соромно досі (Усміхається). Якось сказала «Алекс ФергюсОн» - з наголосом на останньому складі. Але це трапилося в одній з моїх перших передач, тому, думаю, що можна це пробачити. Звичайно, зараз припускатися помилок у прізвищах, назвах команд, стадіонів – вже неприйнятно.

- Циганик суворо карав за промахи?

- Ігор Циганик – узагалі суворий. З одного боку він для мене – наставник, з іншого – дуже хороший друг. Зараз я вже усвідомлено підходжу до футболу – завжди в редакції переглядаємо матчі. Це – нормально. Це – наша робота і обов’язок. А от раніше Ігор постійно зі мною розмовляв з приводу різних прізвищ, якихось фейлів в ефірі, матчів. Я в обов’язковому порядку мала дивитися всі матчі на роботі. Не могла відпроситися, бо як? Це ж моя робота. Мала знати, з яким рахунком закінчився поєдинок, що відбувалося на полі.

Разом з тим він класний друг. На будь-які випадки життя знайде потрібні слова. Ігор за словами в кишеню не лізе. Знає, що сказати, що порадити. Я можу зателефонувати йому будь-коли і знаю – допоможе.

«З Мілевським негарно все закінчилося»

- За які клуби ви «топите»?

- Якщо я зараз скажу «Лестер», багато хто мене назве «глором» (Усміхається). Мій чоловік дуже любить АПЛ, тож поки в українському футболі пауза, ми часто вмикаємо англійський чемпіонат. Я якось у нього поцікавилася: «За кого вболіваєш?» Відповідає: «За «Лестер». Кажу: «Слухай, та ти – глор». Він сміється: «Та чому? У цьому сезоні «Лестер» таке видає, що приємно дивитися їх матчі». Не знаю, як буде далі, але зараз справді цікаво за командою спостерігати.

Слідкую за кар’єрою Гвардіоли. Можливо, банально, але я дівчина – мені можна поспостерігати за найпривабливішим тренером світу. В українському чемпіонаті я не буду виділяти пріоритети. Тут всі команди класні. Тим паче, зараз такий час, що неправильно казати, яка команда краща, а яка – гірша. Всі намагаються битись, викручуватися із тієї скрутної ситуації. Особливо ті команди, які приїхали із Східної України. Їм великий респект за те, що знаходять сили боротися далі.

- Ви не згадали про «Севілью» Євгена Коноплянки. А, попри те, українці за цей іспанський клуб вболівають навіть більше, ніж за «Лестер».

- Я не вболіваю. Я просто дивлюся футбол. «Севілья» Коноплянки – звичайно. І «Штутгарт» з Кравцем. І до турецького чемпіонату, де зараз грають наші хлопці, увага українців прикута. Цікаво спостерігати, як далі складеться їх кар’єра.

- Свого часу ви неодноразово перетиналися із Коноплянкою. Коли крайній раз були на зв’язку?

- Сьогодні. Женя привітав з минулим Днем народження.

- Інтерв’ю з яким футболістом ви найбільше пишаєтеся?

- Хотіла б сказати – з Кріштіану Роналду, але поки що такого немає в моєму архіві (Усміхається). З Ленсом непогане інтерв’ю вдалося, з Лучкевичами – батьком і сином. З Тарасом Степаненком записували. Коли їду на інтерв’ю – посилено готуюся.

- До Алієва не побоялися б підійти після того скандального відео, де він нахамив Анні Тесленко?

- Навіщо боятися? Така наша професія. Якщо хочемо зробити хороший матеріал – боятися не потрібно. Якщо треба підійти до Алієва – я підійду. Якось телефонувала йому – хотіла записати інтерв’ю. Це було дуже давно – вже не пам’ятаю, чим все закінчилося. З Мілевським також хотіли зробити інтерв’ю. Дуже довго його впрошували, телефонували, переписувалися, але негарно все закінчилося. Після цього я вже нічого не боюся.

- Чому негарно закінчилося?

- Ну, не склалося в нас спілкування, скажімо так.

- Зараз ви започаткували цикл інтерв’ю із дружинами футболістів. Від якої розмови залишилося найсильніше враження?

- Поки що у моєму доробку їх небагато – три дружини. Я вирішила розпочати такий невеличкий блог, бо про футболістів і саму гру пишуть дуже багато. А от про те, чим футболісти живуть вдома, найкраще можуть розповісти їх половинки. Дружина – це дзеркало чоловіка. Мене вразила історія Ані Шарпар. Вона – колишня плавчиня, чемпіонка. Заради свого чоловіка закінчила кар’єру і присвятила себе сім’ї, хоча могла продовжувати плавати. Намагаюся розповідати про дівчат, які мають власні досягнення окрім того, що є дружинами футболістів.

- З ними вам цікавіше спілкуватися, ніж із футболістами?

- Жінці з жінкою знайти спільну мову простіше. У нас спільні інтереси і розуміння якихось моментів.

«Називала Леоненка просто «Вітя»

- Повернімося до вашої роботи. Пригадуємо вибухову пару Циганик – Леоненко. Їх перепалки були цвяхом футбольного вечора. Наелектризована атмосфера додатково приваблювала глядачів. Суперечки, дискусії, сварки продовжувались і поза ефіром?

- Сварок не було. Суперечки – були. Це футбол – суперечки будуть завжди, в ефірі і поза ним. З приводу Леоненка можу сказати, що це добра людина в глибині душі. Мабуть, мені неправильно його якось судити. Можу хіба розповісти про своє спілкування із ним.

- Будь ласка.

- У нас ніколи не було жодних конфліктів. Вітя дуже добре до мене ставився.

- Ви до нього так і зверталися – «Вітя»?

- Просто «Вітя». Так склалося. Не пам’ятаю, з чиєї подачі.

- Коли Леоненко перейшов у конкуруючу контору, це вплинуло на рейтинги «Профутболу»?

- Ні, не вплинуло. Чи ображалися на нього колеги? Трішки неприємно було, що сталася така ситуація, але вибір будь-якої людини ми маємо поважати. Якщо це для нього було краще – то окей.

- З ким із журналістів ТК «Футбол» ви спілкуєтеся? Можливо, навіть приятелюєте із кимось?

- Товариських стосунків немає. Але коли перетинаємося в робочих ситуаціях, то завжди вітаємося, спілкуємося.

- Можливо, трішки піднімете завісу і розповісте, чи готуються нові проекти у вашій футбольній редакції? Наприклад – під Євро-2016.

- Важко сказати, бо ми Євро не транслюємо. Зараз у мене немає інформації, чи будемо щось показувати, чи буде якась програма.

- А якісь формати, не пов’язані з Євро?

- Це ви дізнаєтеся зовсім скоро – у першу неділю березня, коли на 2+2 стартує новий футбольний сезон. Поки що я не можу розкривати всі карти, але точно скажу, що глядачів чекає кілька прем’єр. З приводу Євро можу додати, що кожного ефіру в нас обов’язково буде якийсь сюжет, присвячений чемпіонату Європи-2016.

- Розумію, що ця тема вже набила вам оскому, але… Чому ви не вийшли в ефір у бікіні, хоча пообіцяли це зробити, якщо «Говерла» збереже прописку у Прем’єр-лізі?

- Я виконала обіцянку частково, тому що «Говерла» залишилася не за спортивним принципом. Довелося дещо змінити й свої принципи.

- Ви стали героїнею кількох еротичних фотосесій. Мама не критикувала за це?

- Мама не критикувала. Вона поставилася з розумінням. Тим паче, перед тим, як надійшла така пропозиція, я з мамою радилася і вона відповіла: «Рішення ти маєш прийняти самостійно». Я вважаю, що все в житті потрібно вирішувати самому, щоб потім не шкодувати і не звинувачувати когось у власних невдачах. Це моє життя, і всі рішення я приймаю самостійно. Можу з кимось порадитися, але вирішальний крок – за мною.

- На які моменти ніколи не погодитеся в еротичній фотосесії?

- Я думаю, що таких фотосесій у мене вже не буде (Усміхається). Перед зйомками ми чітко прописали умови, що «ню» - не буде. Надійшла також пропозиція від журналу Playboy, були обговорені моменти, що фотосесія – не «ню», не топлес, а закрита – у купальнику чи білизні. Але для мене Playboy – це відвертіший журнал, ніж XXL чи Maxim. До такого я не готова.

- Кажете, еротичних зйомок більше не буде. Це коханий на вас вплинув?

- Мій чоловік не впливав на це рішення. Це на даний момент – моя позиція.

- Тобто, з часом можете і передумати?

- Я не знаю, що може статися (Усміхається). XXL – був, Maxim – був. Більше у нас таких журналів немає.

«Мій коханий - моя протилежність»

- Колись Ігор Циганик мріяв видати вас заміж. Наскільки розумію, він із цим завданням успішно впорався. Розкажіть про свого коханого.

- Я своє щастя знайшла сама. У нас із коханим були схожі, дотичні сфери діяльності. Завдяки цьому ми познайомилися. Так, Ігор Циганик теж трішки вплинув на розвиток стосунків. Він, скажімо так, підштовхнув на перше побачення. Дякувати Богові, що так сталося.

- Які риси ви цінуєте в чоловіках?

- Мій коханий – моя протилежність. Я така більш ніжна, добра, довірлива. У коханого – жорсткуватий характер. Він принциповий, мужній, із сильною натурою. Тож дві протилежності притягнулися. Це справжня чоловіча спина, за якою я можу сховатися, врятуватися від всіх негараздів і залишатися такою маленькою, ніжною.

- Даруйте, але чи ревнує вас коханий? Ви - персона публічна, у вас вистачає підпільних чоловічих фан-клубів…

- Я думаю, що ревнує (Усміхається). Але він не проявляє цього. Були моменти, коли мене навіть під домом чекали прихильники. Коханий це все бачив, але я йому завжди натякаю, що він для мене – один-єдиний. Приводів для ревнощів намагаюся не давати. Він у мене розумник, тому все гаразд.

- Колись ви мріяли спробувати себе в якості коментатора. Після невдалого досвіду росіянки Маші Командної вашого ентузіазму не поменшало?

- Зараз до цього я точно не готова. Ентузіазму трішки поменшало, хоча це ніяким чином не пов’язано із випадком росіянки. Просто із заглибленням в цю сферу я більш реалістично оцінюю свої сили і розумію, що зараз не зможу стати коментатором, який би був авторитетом для наших уболівальників.

- Ви часто граєте у «Що? Де? Коли?» Хто вас підсадив?

- Якраз чоловік мене і підсадив (Сміється). Одного разу вирішили спробувати – і все пройшло успішно, нам сподобалося. Тепер граємо щотижня. Вільний час проводимо з користю – вмикаємо мізки, дізнаємося щось новеньке, а щось дізнаються від нас. Команда називається «Преждевременный ответ». Тільки не плутайте з «Досрочным ответом». В нас ответ – «преждевременный» (Усміхається).

- Найскладніші запитання, які вдалося розгадати?

- Важко сказати, бо цікавих запитань насправді дуже багато. Наприклад: «Микола Санішвілі називає старі фотографії «попередженнями». Які два слова ми замінили словом «ПОПЕРЕДЖЕННЯ»? Правильна відповідь: «жовті картки». Або: «Що Кройф радив робити воротарям, коли вони бачать, що м’яч летить у «дев’ятку»? Відповідь: «Аплодувати». Я вже познайомилася із організатором турніру і завжди його прошу, щоб були якісь футбольні запитання. У нашій команді присутній ще один футбольний журналіст, тому з ними ми справляємося на «раз-два».

- Які ваші секрети краси? Чи часто бігаєте кроси, відвідуєте тренажерний зал?

- Якщо чесно, то дуже не люблю бігати. Для мене крос – це просто катастрофа. Ненавиджу бігову доріжку, проте декілька кілометрів все ж долаю на ній. Двічі на тиждень намагаюся обов’язково сходити у тренажерний зал. Мені імпонують танцювальні студії. Насамперед, contemp і strip.

- Попереду – Євро-2016, тому пропоную укласти угоду. На що ви готові, якщо збірна України стане чемпіоном Європи?

- Ох вже ці домовленості (Усміхається). Мені, до речі, колись ставили таке запитання, я сказала, що подумаю, а потім потихеньку з’їхала з тієї теми. Тепер не вдасться? Ну гаразд. Якщо збірна України стане чемпіоном Європи – пофарбуюсь у блондинку! І Ігоря Циганика пофарбую :))))

Олег Бабій