У свій час він виводив «Вільяреал» у півфінал Ліги чемпіонів УЄФА, потім добрався з «Малагою» до стадії чвертьфіналу. Тепер його мета – зробити новий історичний прорив з «Манчестер Сіті» і подолати бар'єр 1/8 фіналу, де на шляху «міщан» стоїть київське «Динамо».
Щоб працювати з командою в матчах Ліги чемпіонів, одного таланту замало. Тут визначальну роль відіграє досвід. Команда Пеллегріні постійно поповнює багаж знань, а сам 62-річний чилійський фахівець вірить, що в цій кампанії «міщани» витягуватимуть з цих знань максимум користі.
Для Пеллегріні індикатором прогресу є не кількість завойованих трофеїв. Важливий ще і прогрес у грі команди. Мова не йде про створення якихось революційних ігрових схем. Суть в тому, щоб через аналіз тактик надати гравцям більше свободи для творення. При цьому не жертвуючи ефективністю ядра команди.
Пеллегріні не любить з'являтися в газетних заголовках, але нехай вас не вводить в оману його спокій удава. За ним криються величезна амбіційність і рішучість.
– Які цілі ви ставите перед «МанСіті» у цьому сезоні?
– Важливо прогресувати у Лізі чемпіонів, але і внутрішній чемпіонат забувати не можна. Ми не будемо спрямовувати всі сили на найпрестижніший єврокубок, а в Прем'єр-лізі діяти за залишковим принципом. Якщо вдасться поборотися за національний титул і пройти якомога далі в Лізі чемпіонів – це буде прогрес. Але якщо нам доведеться пожертвувати Прем'єр-лігою заради тріумфу в ЛЧ, то на мій погляд, це вже не прогрес.
– Наскільки важливий вихід «Сіті» в плей-офф Ліги чемпіонів?
– Це дуже важливий досвід для команди. Сам факт подолання групового етапу підвищує впевненість гравців як у цьому сезоні, так і на майбутнє. Сподіваюся, ми побачимо більш зрілий «Манчестер Сіті» в Лізі чемпіонів, «Манчестер Сіті», який постарається виступити краще, ніж рік тому, - наводить слова Пеллегріні footclub.com.ua.
– Ви помітили якісь нові тактичні тенденції в останніх розіграшах Ліги чемпіонів?
– На тактичному рівні це почалося вже кілька років тому і зараз тільки посилюється – видно, що зросла мобільність гравців на полі. Дуже важко знайти статичного футболіста, який буде дотримуватися однієї позиції.
Центрофорварди рухаються по всьому полю. Вкрай важко накривати футболістів, які з'являються на різних ділянках поля. Це і є еволюція півзахисника і нападника. А для захисника важливо перешкоджати виникненню простору. Завдяки цій тенденції футбол стає більш динамічним і, як мені здається, захоплюючим.
– Свобода на полі корисна для форварда?
– Думаю, так. Гравець креативного плану любить перебувати без опіки. А ось захиснику куди складніше, оскільки за ним на весь матч закріплений один футболіст. Захисник може знати його якості, але коли відбувається ротація, різні футболісти виявляються на різних ділянках поля. І тоді приходить момент замішання: зберегти свою позицію або накривати довіреного тобі суперника. Такі ходи подобаються креативним гравцям і створюють головний біль для захисника, а футбол знаходить більше динамізму.
– Серхіо Агуеро – особливий тип нападника, чи не так?
– Агуеро – один з найкращих гравців світу. Він цілком може претендувати на «Золотий м'яч», оскільки володіє всіма якостями топ-футболіста. Серхіо дуже сильний в плані техніки, швидкий і неймовірно витривалий. Ще – він дуже розумний і здатний грати на своїй позиції між лініями півзахисту і атаки. Вірю, що за його допомогою ми досягнемо успіху.
– Продовжуючи про креативних гравців. Що скажете про Давіда Сільву?
– Давід входить в число найкращих плеймейкерів світу. Диригент атак. Його відмінна якість – проникаюча передача. Мало хто вміє віддавати на форвардів такі паси, як у нього.
– У вас є тактична схема, якій ви віддаєте перевагу, чи вона змінюється в залежності від суперника?
– По правді кажучи, у мене немає улюбленої схеми. Футболісти можуть грати в різних побудовах. Можна, наприклад, випустити двох номінальних форвардів, які не стоять на місці, а рухаються і створюють вільні зони на флангах. Потім можна зіграти креативним фланговим півзахисником. І тоді один нападник проривається з глибини, а другий – підключає фланги. Якщо ж зіграти чистим вінгером, можна нанести удар з центральної зони.
Існує маса тактичних можливостей. Але поворюсь – я не притримуюсь суто однієї побудови.
– Як ви тоді визначаєте потрібну схему?
– Як на мене, суть тактики полягає в тому, щоб застосувати у футболі інтелект. Її можна визначити і змінити в матчі, коли щось іде не за твоїм сценарієм.
Якщо команда намагається вигравати всі матчі виключно завдяки тактиці, вона приречена на існування без ідентичності. Великим клубам в першу чергу потрібно володіти якістю самобутності та індивідуальним стилем. А от коли вони дають збій, потрібно робити тактичні зміни, щоб подолати сформовані труднощі.
– У позаминулому сезоні, наприклад, три чверті команд, які забивали в ЛЧ першими, вигравали матч. Чому, на ваш погляд, перший гол має таке вирішальне значення?
– Є дві причини. По-перше, тоді складніше стає забити наздоганяючій команді. Сторона, що вразила ворота суперника, отримує перевагу – у неї більше футболістів у захисті. Очевидно, що коли забиваєш гол, легше зберегти результат і створити вільні зони для контратак. Це один з аспектів тактики, що має велику вагу в сучасному футболі.
Поставте себе нам місце команди, що програє. Їй потрібно виправляти ситуацію, а час спливає. Чим вище темп вона задає і швидше лине вперед, тим більша кількість помилок може виникнути в її діях. В психологічному плані ставає важче, адже наближається фінальний свисток.
А з іншого боку, колектив, що вийшов вперед, може свідомо віддати ініціативу. Завдяки такому хитруванню у нього з'являється більше часу на підготовку нового удару. У будь-якому випадку, фактор часу і точність відіграють визначальну роль. Поруч йде відповідальність за результат.
– Наскільки важливо контролювати темп і ритм матчу?
– Ви контролюєте це через володіння м'ячем. Дуже важливо тримати м'яч. Але часто це володіння залежить від забитих голів. Вони роблять на нього вплив. Суперник грає в тому ритмі, який йому нав'язують.
– Вам доводилося міняти свою роль тренера з тих пір, як ви очолили «МанСіті»?
– Цю роль потрібно розвивати. Я почав тренувати в Чилі, потім перебрався в Еквадор, де вимоги були іншими. Потім була Аргентина – і там все було по-іншому. Потім у моїй кар'єрі була Іспанія, а ось тепер Англія. Мені довелося розвиватися, тому що, в першу чергу, розвивався сам футбол. А по-друге, це дуже важливо, коли ти є тренером-легіонером і тобі потрібно адаптуватися до нової культури. Я як тренер завжди намагаюся не стояти на місці і щодня отримувати нові знання.
За матеріалами журналу Champions
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
