Вже в середу, 24 лютого, «Динамо» зіграє в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів проти «Манчестер Сіті». Цей поєдинок є найважливішим у кар'єрі для кожного гравця киян. Всі вони зараз з головою поринули у підготовку до матчу. Вдома їх підтримують кохані половинки.
Ми поговорили з дружиною «зіркового» футболіста «Динамо» Сергія Сидорчука Анною. Дівчина розповіла нам про те, як жити з футболістом, який Сергій вдома і про що він мріє. Розмова вийшла дуже відвертою.
- Аню, завтра «Динамо» приймає «Ман Сіті», чи плануєш піти підтримати чоловіка?
- На жаль, ні. Життя кардинально змінилось після пологів. За всі 9 місяців після народження Кіри, я на футболі не була жодного разу. Ми на татка дивимось по телевізору, доня навіть по традиції до початку матчу не лягає спати. Чекаємо, поки підросте, а зараз підтримати сина ходять батьки Сергія.
- Ти раніше ходила на стадіон разом з дружинами футболістів. Розкажи, що відбувається в ВІП-зоні? Для звичайного вболівальника це дуже цікаво.
- Ми ходили на всі домашні матчі без винятку. Нам хлопці давали квитки. Я добре товаришую з Інною Ярмоленко, Анною Безус. Коли ще Роман грав в «Динамо», ми з ними йшли у ВІП-зону. Там накривають фуршетний стіл. Є кава, чай, соки, вино, бутерброди, закуски. Дуже смачна там випічка. От тільки попкорн треба йти і купувати. А на якесь свято, наприклад, на Великодень, всі приносили домашні пасочки. Перед грою у нас було своє невеличке застілля. А от на відомих людей я ніколи не звертала уваги, навіть не можу назвати, кого з зірок там бачила. Ми спілкуємось з дівчатами, дивимось футбол і з чоловіками їдемо додому.
- Хіба не прийнято після матчів, особливо після перемог, їхати святкувати в ресторан?
- Коли ми виграли, то щастя багато... тоді можемо зібратись своїми компаніями, щоб повечеряти. Сидимо недовго і відразу додому. Після поразок таке траплялось рідко.
- Як підтримуєш Сергія після поразки?
- Мовчки. Прийшов Сергій з гри, поїв - і все. Хоче поговорити – поговоримо, але я ніколи не втручаюся. Я один раз вже спробувала налаштувати його на гру – писала смс: «Давай розізлись там на всіх! Вперед!». Сергій сказав: «Аня, я сам розберусь, побажай мені гарної гри і побачимось вдома. Я не лізу в твій борщ, а ти не лізь у футбол!».
- А як він налаштовується вдома?
- Особливих налаштувань чи забобонів немає. Єдине – він може бути дуже задуманим. Думає щось собі, думає. І всі екрани в квартирі показують футбол. Кіра вже звикла, що замість мультиків і програм у нас футбольні матчі.
- Чи був штраф від клубу через те, що Сергій зламав пальці на руці під час відпустки в Запоріжжі? Як це сталось?
- Сергій зібрався на Різдво пограти в футбол у залі. І йому влучили м'ячем в руку. Сам сів за кермо і доїхав до лікарні, там зробили рентген і виявилось, що зламані три пальці. Відразу подзвонив лікарю «Динамо», і наступного дня ми вже були в Києві. Він дуже переживав. Зробили операцію, поставили залізяки якісь, одягав лангету. Напевно, оштрафують. Головне, щоб здоровим був. Зараз вже все добре, Кіру навіть підкидає до стелі.
- Хочу, нарешті, привітати тебе з народженням донечки. Зараз увесь твій час присвячено їй, як Сергій спрявляється з цим? Адже він звик до ідеальної чистоти в домі і є справжнім гурманом. Тобі вистачає часу на кулінарні шедеври?
- В перший тиждень після народження Кіри було дуже важко. Потрібно було прибрати в квартирі, приготувати поїсти, ще й себе привести в порядок. Свої побажання щодо страв Сергій найчастіше висловлює ввечері. Якщо завтра у нас, наприклад, м’ясо і борщ, я звечора роблю заготовку. Він коли виїздить з бази – телефонує, а я тим часом ставлю м’ясо в духовку, щоб все свіженьке було до його приходу. Сніданок завжди готувала я, а в останній час Сергій бере ініціативу на себе і робить чай чи каву.
- Тобто немає такого – я прокинувся і на столі має бути вже все готове?
- Десь через місяць після пологів прийшло повне усвідомлення того, що все – тепер є дитина. Кіра на першому місці. Після цього він почав по-справжньому мені допомагати. Може пропилососити, чого я йому не дозволяю робити.
- Хіба хатньої господарки у вас немає?
-Ні. Ми, насправді, не дуже любимо сторонніх людей в домі. Хоча мені всі дивуються: «Як це немає? Запроси людину додому, нехай поприбирає». А я не можу. Та й характер у мене такий, мабуть, я після неї би все переробляла. Повинна зробити все сама, всі чашки мають стояти так, як я їх поставила. Підлоги потрібно помити тільки з цим запахом і так далі.
- А як з приводу няні для Кіри? На кого залишаєш доню, щоб піти в салон краси чи просто в кіно? Як часто виходите «в люди» з Сергієм?
- Няні також у нас поки немає, чекаємо на неї 1-го березня. Допомагають батьки. Коли трапляється щось грандіозне - як, наприклад, весілля Рибалок чи якийсь захід в «Динамо», тоді телефонуємо батькам і просимо, щоб приїхали. Але ми така парочка - дуже домашня. Вихід «в люди» для нас - це Голосіївський парк. Сергій дуже любить сосновий ліс. Мабуть, всі парки Києва вже об'їздили. Та й з дитиною нам пощастило, Кіра дуже спокійна. Вона з нами всюди з народження: і по магазинах, і в кафе, і відпочивали з нею в Дубаї. Спокійна настільки, що Сергій навіть спить з нами і не чує, коли вона прокидається кілька разів за ніч, щоб поїсти. Поки так справляємось.
- Розкажи про пологи? Сергій був поруч з тобою?
- Я планувала народжувати з мамою. Але Сергій вирішив бути зі мною всі 30-ть годин переймів. Вийшов з палати тільки в той самий момент. А потім прибіг, погладив по голові, поцілував і пішов всім телефонувати. І плакав. Забрав Кіру в першу ніч до себе і сказав: все, я буду з нею спати! Нічого не боявся, я була приємно шокована його поведінкою. Ім’я він вибрав сам, моє - Стефанія - забракував.
- З ким тісно дружиш? Чи зустрічаєшся з мамочками-жінками футболістів, щоб погуляти і потеревенити?
- Я дружу з Каріною Коваль, вони недалеко від мене живуть. Йдемо в парк і три години тільки для нас. Правда, на днях вони з донечкою Мією летять до Максима в Данію (грає за «Оденсе, - ред.). Також часто зідзвонюємось з Інною Ярмоленко та Анею Безус.
- А зараз про романтику. На перших побаченнях Сергій подарував тобі пиріжок з фаст-фуду. Зараз порадунки більш масштабні? Що подарував «за доньку»?
- Не скажу, що подарував, секрет. Але те, що чекало нас вдома, важко словами описати. Вся квартира в повітряних кульках, квітах з паперу до стелі, іграшках. Навіть фотографії, де я вагітна, розрукував і розвісив по всій квартирі! Я цю фотосесію ще не бачила, тому це був справжній сюрприз. Ніде було пройти, але дуже гарно. Правда, наступного дня ми це все зібрали в ящики і відкриємо на перший День народження Кіри.
- Він це все сам готував для своїх дівчат?
- Йому для нас це свято допомагали огранізувати люди, які планували наше весілля. Але щомісяця, 19 числа о 13:45, він обов’язково дарує нам квіти.
- Зараз дуже популярно поміж футболістів замовляти доставку додому «мільйона червоних троянд».
- Ні, коли він вдома, то все робить сам. Каже, що йде на пошту чи сміття винести. А приходить з букетами і ведмедями для доні. Коли за кордоном, то інколи замовляє. Це приємно, але я попросила його так не робити, бо маю таке відчуття, що мені їх дарує дядько з доставки. Ще може придбати коштовності. Але найкращий подарунок від чоловіка – це листівки. Казав, що то його фішка не купувати мені відкритки. Тільки коли народиш - тоді подарую. І дійсно, дотримався слова, сам написав привітання і те, що думає, відчуває. Це найцінніше.
- Сергій такий романтик?
- Романтик він під настрій. І це круто. Завжди робить сюрприз, коли цього не чекаєш. Сидиш собі, дивишся телевізор, а тут «бац»» і придумає щось таке, від чого мені затамовує подих. В ці моменти розумієш, наскільки тобі пощастило з чоловіком.
- Як готувались до весілля? Всім займались спеціально навчені люди? Адже ви в Києві, а весілля було в Запоріжжі.
- Після пропозиціі руки і серця ми вирішили, що весілля буде через рік. Потрібно було відкладати гроші і все ретельно спланувати. Сергій дуже хотів запросити усю команду, всіх рідних. Він відразу вирішив, що весілля буде в Запоріжжі, адже там наші дідусі і бабусі, та й стіни рідні. Ми готувались, вчили з тренером весільний танець, продумували меню. Сергія часто не було вдома, тому ми зазделегідь обговорили з ним все, що він хотів. Наприклад, людей-статуй, які рухаються, і вже з організаторами втілювали ці ідеї в життя. Але, що б я там не обирала і не хотіла – все одно останнє слово за ним. Як він скаже, так і буде. Я до цього звикла, в мене батько такий же – справжній чоловік.
- На весіллі були футбольні сімї: Ярмоленки, Хачеріді, Ковалі, Безуси. Що подарували?
- Всі дарували гроші. Ми, звісно, хотіли, щоб нам подарували посуд, техніку. Потім це все принести в свою квартиру і знати, що ось цей комбайн подарували Ярмоленки, а цей набір Ковалі. Але на той момент в нас не було своєї квартири і не було де зберігати. У нас і так є величезна ялинка, яка займає увесь балкон.
- Квартиру свою вже купили?
- Так, купили! Зараз там робимо ремонт. Ми дуже хотіли купити свою квартиру і перепланувати її так, як ми хочемо. Тепер відкладаємо гроші на ремонт. Зараз найбільша мрія Сергія – це нарешті прийти до себе додому.
- Аня, як вийти заміж за футболіста? Кілька порад дівчатам, які про це мріють.
- Немає таких порад. Потрібно завжди бути самим собою. А ще футболісти, як і більшість чоловіків, люблять скромних дівчат. У мене такого не було, ніколи не мріяла вийти заміж саме за футболіста. Але я скромна, як каже чоловік.
- А як воно жити з футболістом?
- Нелегко, але ти звикаєш. Бо не бачити чоловіка, коли в нього збори, заїзди - це все дуже сумно. Ми якось сиділи в кафе з Каріною Коваль та Інною Ярмоленко. Інна сказала, що вона так скучила за Андрієм, що сил вже просто не вистачає. Ти не те, що звикаєш до цього. Ти маєш якось пояснювати дитині, що татко далеко, показувати його на фото. Це постійні переживання. Наші чоловіки пропускають, як ростуть діти, не бачать, як вони починають ходити, коли виростають перші зуби. Я відсилаю відео, але це все не те.
- Як тримати цю планку в статусі дружини футболіста – коли ти мама, ти можеш бути вся в каші і з немитим волоссям? Ти повністю впевнена, що він не піде від тебе?
- В житті ми ні від чого не застраховані. Важко, але треба старатись зберегти сім’ю. Хоча я «не вистрибую з трусів». Я знаю, що повинна підтримати Сергія. Знаю, що мій чоловік любить вдома добре поїсти. Я маю приготувати сніданок, обід і вечерю, маю тримати дім в чистоті і виглядати гарно. Помити волосся я можу і вдома, я ж маю руки, не потрібно бігти в салон краси. Тим більше, він не любить, коли я фарбуюсь. А це – додаткових півгодини вільного часу.
- Чи були випадки, коли Сергія хотіли в тебе «відбити»?
- Ні, такого не було. Звісно, є фанатки... В соціальних мережах він буває нечасто. Я йому завжди кажу – можеш робити все, що завгодно, але якщо в тебе є сім’я, то ти з сім’єю! Коли він збирається з хлопцями піти в ресторан, то питає, чи я не проти. Тому я знаю, де він, з ким, що робить і коли буде вдома. Я не засну, поки він не приїде додому, завжди його чекаю, і він це знає. А «пиляти» Сергія просто так - це ні до чого доброго не приведе. Є довіра. Ніяких приводів ми один одному не даємо. Хоча багато хто вважає, що потрібні приводи для того, щоб сім’я була міцнішою.
- Скільки грошей сім’я Сидорчук може витратити за один день на розваги?
- Ми можемо піти випити чаю чи купити Кірі іграшку. Ну скільки це коштує? Гривень 200-300. В нас навіть немає такого, що Сергій одягається тільки в брендові речі. Якщо йому сподобалась річ – він її купить. Ну, можемо посидіти в ресторані. Але всіма фінансовими питаннями займається Сергій. Тому навіть не знаю.
- Що, і «житомирські» шкарпетки може одягти?
- Я думаю, що зможе! Головне, щоб все було чисте. Бо якраз шкарпетки він може переодягати по 5 разів на день.
- Складається таке враження, що ви, насправді, виділяєтесь економністю з-поміж інших футбольних сімей?
- Раніше ми відкладали гроші на квартиру, тепер – на ремонт. От приносить Сергій додому зарплату – частина на ремонт, частина – на відпочинок. Решта йде на речі і продукти. Ми живемо добре і стараємось відкладати гроші. Я б не сказала, що дуже вирізняємось. Можемо багато чого собі дозволити. Наприклад, Сергій захотів запросити всю команду на свій День народження. А це 46 чоловік. Ми все організували, класно погуляли, була програма, фокусник виступав. Але в нас немає такого, щоб ми направо-наліво ходили і витрачали гроші, типу ми «круті-ділові», ось такого немає.
- А якщо Аня захотіла нову машину, шубу чи коштовність?
- Аня не водить машину. Та й попросити я не можу. На сімейному консиліумі ми обговорюємо: от зима настала, потрібно купити Ані шубу чи дитині пуховик, щоб було тепло. Але такого, щоб в Кіри було 25 курточок і кожен день інакша – це не про нас.
- Що і кому потрібно купити, вирішує виключно Сергій, не ти?
- Так. Але, якщо мені потрібна нова сукня чи йому костюм, то ми їдемо і купуємо. Я не ходжу кожен день по магазинах і не скуповую все підряд, потрібне і не потрібне. Звісно, мені як дівчині хочеться багато чого, але не так, щоб в нас були три кімнати і вони повністю заставлені до стелі.
- Що останнє купили на шопінгу?
- Ми відпочивали в Дубаї і ходили з Сергієм по магазинах. В Ярмоленків якраз була річниця в ресторані на 123-му поверсі, а там дрес-код. Купили йому сорочку, штани і туфлі. І мені дещо.
- Аня, ти за спеціальністю економіст. Працювала до заміжжя і чи плануєш працювати після декрету? Чи кар’єри чоловіка достатньо, а жінка повинна сидіти вдома і виховувати дітей?
- Я працювала в банку економістом з юридичних питань, але після того, як переїхала до Сергія, довелося обирати: або працювати, або бачитись з Сергієм. Бо на роботі була з 8 ранку до 20:00, а він на тренуваннях. На вихідних в нього заїзд і гра. Так, працювати потрібно, тим більше, що футбол колись закінчиться. Може, колись буде тренером, побачимо. А поки його кар’єри нам достатньо. І коштів також. Але потрібно мати свою справу. Мені страшенно подобаються всі ці штуки з організацією різноманітних свят, весіль. Ось це моє.
- Плануєте другу дитину найближчим часом? Сергій хоче сина?
- Хочемо двох дітей. І я за те, щоб різниця між ними була мінімальною. Сергій дуже хоче другу донечку. А там, як Бог дасть.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
