Володимир Адамюк: «Грав за команду свого села і працював електриком»

Футбол України 24 Лютого, 13:59 2486
Володимир Адамюк: «Грав за команду свого села і працював електриком» | 19-27
Володимир Адамюк за три роки пройшов шлях від аматорського клубу до лідера прем'єр-ліги. Футболіст розповів як складалася його кар'єра.

- Давайте повернемося до витоків. Яким було футбольне дитинство Володимира Адамюк?

- Футбол мені подобався з дитинства: дивився матчі по телевізору, грав з іншими пацанами на районному рівні. І після одного з матчів до мене підійшов тренер Юрій Маляр - запросив на тренування в школу Калуша. Я тоді навчався в сьомому класі, і з тих пір кожен день їздив на заняття в Калуш автобусом - від Сівки-Калуської, де я народився, до райцентру близько семи кілометрів. Там між уроками проходили тренування. Брали участь ми і в першій лізі чемпіонату ДЮФЛ: грали з командами Львова, Івано-Франківська, Тернополя.

- На якій позиції грали?

- Опорний півзахисник.

- Після закінчення школи запрошень ні від кого не було?

- Ні. Грав за команду свого села. Ми вигравали чемпіонат району. Потім був в Тужіловому і в команді «Кроно-Карпати» з Брошнева, яку тренував Василь Качур - це теж аматорський рівень. Паралельно вивчився на електрика і пішов працювати в РЕМ (центр обслуговування клієнтів в «Прикарпаттяобленерго» - прим. ред.). Міняв квартирні електролічильники, робив технічну перевірку.

- Як начальство ставилося до того, що ви відлучалися на футбольні матчі?

- З цим проблем не було - там любили футбол. Тим більше що матчі проходили по неділях, а тренування проводилися нерегулярно. До речі, грав я за команду нашого обленерго в футзал - і ми виграли турнір серед енергетичних компаній, який проходив якраз в Дніпропетровську.

- Про кар'єру футболіста вже і не думали?

- Три роки я відіграв за любителів, паралельно працюючи, як надійшло запрошення поїхати на збори з «Кримтеплицею». Сприяння в цьому надали люди з «Кроно-Карпати». Чесно кажучи, спочатку не хотів там залишатися - не був упевнений в своїх силах, та й дуже далеко від дому, але тренер Михайло Сачко мене переконав.

- Життя ваша змінилася повністю: збори, щоденні тренування, зовсім інший рівень футболу ...

- Звичайно, стало набагато важче. На тренуваннях навантаження набагато вище, інші суперники, інша боротьба на полі. Зовсім інший рівень. Намагався працювати і не підводити тренера, партнерів. Уважно слухав всі вказівки і слідував їм. Нічого не вигадував.

- З професією електрика розлучилися легко?

- Коли проходив збори з «Кримтеплицею», ще значився на роботі - просто взяв відпустку. Ну а потім, звичайно, вже розрахувався.

- На якій позиції Михайло Сачко вас використовував?

- Ми грали в три захисники, і я виходив правим в цій трійці.

- Через півроку «Кримтеплиця» припинила існування. Як ви опинилися в дніпродзержинської «Сталі»?

- Розмови про розпад «Кримтеплиці» ходили досить довго, і в цей час мені подзвонив Володимир Мазяр. Сказав, що буде готовий взяти мене в «Сталь». Влітку ми зустрілися, він сказав, що перед командою стоїть завдання вийти в першу лігу - і я не сумнівався в тому, щоб йти в «Сталь». Спільну мову з тренером ми знайшли швидко - він мені довіряв, а я намагався виконувати всі його вимоги і не підвести на полі.

- Спочатку в «Сталі» ви були центральним захисником?

- Так, у другій і в першій лігах грав на цій позиції. Тільки зрідка міг вийти на фланзі, коли потрібно було закрити позиції через травми інших гравців. У «Сталі» мені вже було легше, ніж в «Кримтеплиці»: все-таки придбав якийсь досвід, розумів, який рівень у першій лізі, знав, що потрібно робити на полі.

- Попадання «Сталі» в прем'єр-лігу замість «Металурга» стало несподіваним?

- Чому ж «замість»? Начебто говорили, що буде об'єднання, а потім щось змінилося. Звичайно, ми, гравці, дуже хотіли пограти в прем'єр-лізі. Працювали і сподівалися на це.

- Останні роки вашої біографії - якась казка?

- Не знаю, казка це чи ні. Поки казки немає. Я просто намагаюся працювати якомога краще.

- Який матч у прем'єр-лізі найбільше запам'ятався?

- Всі ігри пам'ятні, адже їх ще не так багато у мене було. Може бути, назву домашній матч з «Динамо», командою, за яку я в дитинстві хворів. Він був першим для нас в прем'єр-лізі. Хороші емоції залишилися від перемоги над «Зорею».

- А як же гра з «Карпатами», в якій ви гол забили?

- Так ми ж тоді не виграли! Я взагалі не дуже схильний до якихось емоцій. Намагаюся просто виходити на поле і грати - не важливо, проти кого.

- Матч проти «Дніпра» пам'ятаєте?

- А як же. Складно сказати, що тоді сталося. З усіма буває. Потрібно з таких поразок робити правильні висновки і працювати далі.

- Перший матч за «Дніпро» ви можете провести як раз проти «Сталі». Це теж не викликає особливих емоцій? Чи «Сталь» вже інша?

- Чому ж інша? Всіх там знаю, з усіма хлопцями дружу. Лише кілька гравців змінилося і тренер, звичайно.

- З Володимиром Мазяр підтримуєте стосунки?

- Так, дзвонив йому, і він мені дзвонив: цікавився, як справи, як працюється в «Дніпрі».