- Давайте повернемося до витоків. Яким було футбольне дитинство Володимира Адамюк?
- Футбол мені подобався з дитинства: дивився матчі по телевізору, грав з іншими пацанами на районному рівні. І після одного з матчів до мене підійшов тренер Юрій Маляр - запросив на тренування в школу Калуша. Я тоді навчався в сьомому класі, і з тих пір кожен день їздив на заняття в Калуш автобусом - від Сівки-Калуської, де я народився, до райцентру близько семи кілометрів. Там між уроками проходили тренування. Брали участь ми і в першій лізі чемпіонату ДЮФЛ: грали з командами Львова, Івано-Франківська, Тернополя.
- На якій позиції грали?
- Опорний півзахисник.
- Після закінчення школи запрошень ні від кого не було?
- Ні. Грав за команду свого села. Ми вигравали чемпіонат району. Потім був в Тужіловому і в команді «Кроно-Карпати» з Брошнева, яку тренував Василь Качур - це теж аматорський рівень. Паралельно вивчився на електрика і пішов працювати в РЕМ (центр обслуговування клієнтів в «Прикарпаттяобленерго» - прим. ред.). Міняв квартирні електролічильники, робив технічну перевірку.
- Як начальство ставилося до того, що ви відлучалися на футбольні матчі?
- З цим проблем не було - там любили футбол. Тим більше що матчі проходили по неділях, а тренування проводилися нерегулярно. До речі, грав я за команду нашого обленерго в футзал - і ми виграли турнір серед енергетичних компаній, який проходив якраз в Дніпропетровську.
- Про кар'єру футболіста вже і не думали?
- Три роки я відіграв за любителів, паралельно працюючи, як надійшло запрошення поїхати на збори з «Кримтеплицею». Сприяння в цьому надали люди з «Кроно-Карпати». Чесно кажучи, спочатку не хотів там залишатися - не був упевнений в своїх силах, та й дуже далеко від дому, але тренер Михайло Сачко мене переконав.
- Життя ваша змінилася повністю: збори, щоденні тренування, зовсім інший рівень футболу ...
- Звичайно, стало набагато важче. На тренуваннях навантаження набагато вище, інші суперники, інша боротьба на полі. Зовсім інший рівень. Намагався працювати і не підводити тренера, партнерів. Уважно слухав всі вказівки і слідував їм. Нічого не вигадував.
- З професією електрика розлучилися легко?
- Коли проходив збори з «Кримтеплицею», ще значився на роботі - просто взяв відпустку. Ну а потім, звичайно, вже розрахувався.
- На якій позиції Михайло Сачко вас використовував?
- Ми грали в три захисники, і я виходив правим в цій трійці.
- Через півроку «Кримтеплиця» припинила існування. Як ви опинилися в дніпродзержинської «Сталі»?
- Розмови про розпад «Кримтеплиці» ходили досить довго, і в цей час мені подзвонив Володимир Мазяр. Сказав, що буде готовий взяти мене в «Сталь». Влітку ми зустрілися, він сказав, що перед командою стоїть завдання вийти в першу лігу - і я не сумнівався в тому, щоб йти в «Сталь». Спільну мову з тренером ми знайшли швидко - він мені довіряв, а я намагався виконувати всі його вимоги і не підвести на полі.
- Спочатку в «Сталі» ви були центральним захисником?
- Так, у другій і в першій лігах грав на цій позиції. Тільки зрідка міг вийти на фланзі, коли потрібно було закрити позиції через травми інших гравців. У «Сталі» мені вже було легше, ніж в «Кримтеплиці»: все-таки придбав якийсь досвід, розумів, який рівень у першій лізі, знав, що потрібно робити на полі.
- Попадання «Сталі» в прем'єр-лігу замість «Металурга» стало несподіваним?
- Чому ж «замість»? Начебто говорили, що буде об'єднання, а потім щось змінилося. Звичайно, ми, гравці, дуже хотіли пограти в прем'єр-лізі. Працювали і сподівалися на це.
- Останні роки вашої біографії - якась казка?
- Не знаю, казка це чи ні. Поки казки немає. Я просто намагаюся працювати якомога краще.
- Який матч у прем'єр-лізі найбільше запам'ятався?
- Всі ігри пам'ятні, адже їх ще не так багато у мене було. Може бути, назву домашній матч з «Динамо», командою, за яку я в дитинстві хворів. Він був першим для нас в прем'єр-лізі. Хороші емоції залишилися від перемоги над «Зорею».
- А як же гра з «Карпатами», в якій ви гол забили?
- Так ми ж тоді не виграли! Я взагалі не дуже схильний до якихось емоцій. Намагаюся просто виходити на поле і грати - не важливо, проти кого.
- Матч проти «Дніпра» пам'ятаєте?
- А як же. Складно сказати, що тоді сталося. З усіма буває. Потрібно з таких поразок робити правильні висновки і працювати далі.
- Перший матч за «Дніпро» ви можете провести як раз проти «Сталі». Це теж не викликає особливих емоцій? Чи «Сталь» вже інша?
- Чому ж інша? Всіх там знаю, з усіма хлопцями дружу. Лише кілька гравців змінилося і тренер, звичайно.
- З Володимиром Мазяр підтримуєте стосунки?
- Так, дзвонив йому, і він мені дзвонив: цікавився, як справи, як працюється в «Дніпрі».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
