Передматчева підготовка
Коло Туре, граючи за «Арсенал», завжди намагався виходити на поле останнім. Іноді, як у матчі Ліги чемпіонів УЄФА 2009 року проти «Роми», це призводило до кумедних непорозумінь. Оскільки його партнер по обороні Вільям Галлас в перерві був змушений затриматися в роздягальні, щоб отримати допомогу медиків, Туре опинився перед вибором: все-таки вийти на поле або дочекатися старшого товариша. У підсумку «каноніри» почали другий тайм удев'ятьох, а сам івуарієць отримав «гірчичник», коли вступив в гру без дозволу арбітра.
Капітан збірної Чехії Томаш Росіцкі ніколи собі не дозволяє голосно виконувати національний гімн. Справа в тому, що коли він у юнацькі роки не соромився співати гімн в голос, його команди незмінно програвали. Тим часом екс-нападник «бундестіму» Маріо Гомес взагалі відмовився від виконання гімну. Виною всьому гол, який він забив за юнацьку збірну в матчі, коли не заспівав знамениту пісню Гоффманна фон Фаллерслебен.
Колишній наставник «Фіорентини» Бруно Песаола був твердо переконаний, що композиція, яку він ставить перед матчем команді, приносить удачу. У підсумку, усвідомивши перед однією з виїзних ігор, що запис залишився вдома, він був змушений здолати шлях до 500 кілометрів, щоб не змінити ритуалу. Інтернету тоді ще не було...
Капітан «Челсі» Джон Террі теж схильний до забобонів. Так, довгий час перед кожним новим матчем він слухав у своєму автомобілі один і той же диск Usher, паркувався на одному і тому ж місці, завжди займав у командному автобусі певне місце і протягом 10 років використовував одну пару щитків, яку в підсумку втратив у ході виїзду до «Барселоні».
Майже всі шанувальники футболу знають, що Лоран Блан перед кожним матчем переможного для французів чемпіонату світу 1998 року цілував лисину голкіпера «триколірних» Фаб'єна Бартеза. Менш відомий факт, що перед кожною зустріччю домашнього мундіалю в роздягальні збірної Франції звучала композиція Глорії Гейнор «I Will Survive».
Колишній президент «Пізи» Ромі Анконетані вважав, що висипана на полі перед матчем сіль приносить удачу. Закінчилося це тим, що перед особливо важливим поєдинком він «підгодував» газон 26-ма кілограмами NaCl.
Збірна Чехії на час фінальної стадії ЄВРО-2012 відмовилася від гоління. Не допомогли навіть протести дружин - дружина Петра Чеха марно закликала коханого негайно поголитися, оскільки він, на її думку, виглядав «жахливо».
Секрети нападників
Як кажуть, Йохан Кройфф в бутність гравцем «Аякса» перед кожним матчем тикав в живіт воротаря Герта Балса, а також ще до фінального свистка намагався сплюнути жувальну гумку на половині поля суперника. Ще більше чудив одноклубник Кройффа Геррі Мюрен, який під час Кубка чемпіонів одягав нижню білизна партнера по команді Шака Сварта.
Форвард збірної Англії Гарі Лінекер ніколи не бив по воротах на передматчевій розминці, щоб... не витрачати даремно голи. А якщо у нього не виходило забити в першому таймі, у перерві він обов'язково міняв футболку.
Тим часом у колишнього нападника «Мілана» і збірної Італії Філіппо Індзагі був солодкий передматчевий ритуал. Перед кожною грою він їв печиво, але при цьому незмінно залишав у коробці недоторканими два шматочки.
А ось форвард київського «Динамо» Сергій Ребров дотримувався особливого ритуалу вже після переможних матчів. Щоб не злякати удачу, в день наступної гри він вставав в точно такий же час, їв точно таку ж їжу і спілкувався лише з тими, з ким говорив перед тим поєдинком.
Звички воротарів
Передматчевий ритуал колишнього воротаря збірної Шотландії Алана Рафа, можливо, найзаплутаніший з відомих. «У мене ввійшло у звичку не голитися перед іграми. І я завжди намагався вішати свій одяг на гачок з 13-им номером. У роздягальні стукав м'яч об стіну певну кількість разів - вже не пам'ятаю, скільки. Намагався не наступити на нещасливі ділянки підлоги, - розповідав Раф. - Під светр я одягав стару улюблену футболку, на ноги натягував тільки свої власні білі гетри. Перед грою в Ізраїлі [у відбірковому матчі ЧС в 1981-м] я їх замочив, але випрати забув. Вони були наскрізь мокрі, в бутсах утворювалися мильні бульбашки. Було неприємно, але я в підсумку провів одну з найкращих ігор за збірну. Можливо, слід було проробляти так кожен раз».
На цьому список примх Рафа не закінчується. «За ворота я зазвичай клав який-небудь чарівний капелюх, - згадував він. - Всередину я клав драний тенісний м'яч, брелок із зображенням чортополоху (символ Шотландії), кілька скляних кульок і багато інших дивних дрібниць. Вболівальники підкидали мені ще, і все це теж опинялося в капелюсі. Я любив продувати ніс під час ігор, часто перепитував час. У мене завжди були з собою сім пластинок жуйки певного виробника. Я жував по три в кожному таймі, а останню - коли починалося найцікавіше. Тобто - так, я був досить забобонний».
Іспанський воротар «Наполі» Пепе Рейна, коли був гравцем «Ліверпуля», вирушаючи на матч, заправляв машину (незалежно від того вимагалося це чи ні) на одній і тій же заправці, а вже на «Енфілді» завжди залишав автомобіль на паркувальному місці під номером 39.
Дуже складних ритуальних дій дотримувався екс-воротар збірної Англії Девід Джеймс. Найдивніше із того, що він робив - йшов перед матчем в громадський туалет, чекав поки він спорожніє і плював в стіну.
Одяг
Нападник збірної Румунії Адріан Муту перед матчами вкладав листя базиліка гетри. А якось група румунських відьом попередила Муту, що його кар'єра може постраждати від порчі, яку навела колишня дівчина. «Немає проблем, - відповів гравець. - Порча мені не зашкодить, бо я ношу білизну шиворіт-навиворіт».
Інша румунська зірка футболу Маріуш Лекетуш забороняв кому-небудь доторкатися до його форми в день матчу, поки він сам не зробить цього.
Георге Попеску розповідав, що прийшов в жах, коли побачив одноклубників по «Галатасараю», які тримали бутси вгору шипами, що, як вважається, приносить нещастя. Втім, у фіналі Кубку УЄФА-2000 проти «Арсеналу» це не завадило стамбульського клубу перемогти, а самому Попеску - забити вирішальний пенальті.
Багато де працював італійський наставник Ренцо Улівьєрі, який свято вірив у сакральне значення свого пальто. Одного разу він одягнув його в Палермо при температурі +35 градусів.
Головний тренер збірної Уельсу Кріс Коулмен вважає, що схожа прикмета допомогла його підопічним потрапити на ЄВРО-2016. Згадуючи поразку від Сербії у вересні 2012-го з рахунком 1:6, він сказав: «того вечора було дуже жарко, я зняв піджак, і нас розгромили. З тих пір я при будь-яких обставин стою на брівці в піджаку, бо не хочу повторення того результату».
Нападник «Олімпіка» Базіль Болі, чий гол приніс марсельцям перемогу в фіналі Ліги чемпіонів УЄФА 1993 року, на кожен матч на професійному рівні одягав свої щасливі труси - аж до того самого історичного матчу проти «Мілана» в Мюнхені.
Покійний тренер Луїс Арагонес чомусь не злюбив жовтий колір. Будучи наставником збірної Іспанії він змусив переодягнутися Рауля, який з'явився в готель, де жила команда, у жовтій футболці.
Нападник «Ювентуса» і збірної Хорватії Маріо Манджукіч перед кожним матчем повторює одну й ту ж процедуру - тейпірує руки на зразок боксерів перед важким боєм. «В жодному разі не дозволяю фізіотерапевту замотувати мої руки перед грою», - говорить форвард.
Хорватський півзахисник «Барселони» Іван Ракітіч також дотримується певного ритуалу перед матчами: він обмотує першою ліву ногу, спочатку одягає ліву гетру і ліву бутсу, зате на поле виходить з правої ноги. Нападник «Лаціо» Мірослав Клозе спочатку взуває праву бутсу і правою ж ногою ступає на газон. А от серед українських футболістів більше прийнято першою взувати ліву бутсу і виходити на поле з лівої ноги.
Альваро Негредо розповідав, що після забитого гола завжди одягає ту ж футболку на наступний матч, хоча, зізнається, перед цим він її пере. Він також зазвичай виходить із тунелю останнім із своєї команди.
Колишній тренер «Штутгарта» Армін Фех наполіг, щоб його команда більше матчів проводила не в традиційних білих футболках, а в червоних. «Ми діяли в червоному агресивніше», - говорив він, і результати, до речі, це підтверджували.
Андре Шуберт і його «щаслива толстовка»
Тренеру менхенгладбахської «Боруссії» Андре Шуберту, навпаки, довелося спростовувати думку, що його толстовка приносить удачу, так як після його призначення команда виграла шість матчів поспіль у чемпіонаті Німеччини. «Я зовсім не забобонний, але якщо вона всім так подобається, то я буду її носити, так вже й бути», - сказав Шуберт. Толстовка також стала хітом продажів в клубному магазині.
Екс-наставник «Рубіна» Курбан Бердиєв не розлучається за час матчів зі своїми чотками. Не менш відомий його щасливий піджак, який він носив навіть у люті морози замість теплої куртки.
Будучи капітаном донецького «Шахтаря» і пітерського «Зеніта» українець Анатолій Тимощук під основну капітанську пов'язку завжди одягав іншу, яку раніше носив Лотар Маттеус.
Найуспішніший тренер збірної КЮР Македонії Гьокіца Хаджиєвскі змінює одяг і взуття після кожної поразки. «Я їх не викидаю, - пояснив він. - Однак після цього одягаю тільки на тренування». Хаджиєвскі також змінює маршрут своєї команди на стадіон після кожного програшу.
Талісмани
Уродженець Франції Фарід Ель-Алагуі, виступаючий в Шотландії за «Хайберніан», вважає щасливою монету номіналом в один фунт. Її він знайшов на передматчевій розминці, ще захищаючи кольори «Фалкірка». З тих пір форвард не розлучається зі своїм талісманом. Перед кожним матчем Ель-Алагуі віддає монетку на зберігання одному з представників технічного персоналу команди.
У легендарного футболіста «Бенфіки» Еусебіо теж була монету на щастя. Її португалець клав у бутсу, коли виходив на поле. В останні роки життя Еусебіо завжди брав з собою білий рушник, коли дивився за матчами збірної Португалії.
Нападник Ванчо Балевські - один з найбільш зоряних гравців македонського футболу в 1970-ті роки - завжди брав одну і ту ж половину поля, коли отримував право вибору після того, як суддя підкидав монету. Ставши тренером «Вардара» і «Склади», він придумав новий ритуал з монеткою. Балевскі ходив в церкву і робив пожертвування згідно з традиціями православної церкви, але одну з монет забирав назад і перед грою кидав її у ворота суперника, вважаючи, що це допоможе його команді забити більше голів.
Боснійський півзахисник Бруно Акраповіч під час своєї довгої кар'єри в Німеччині завжди вибирав футболку з номером 8. У чому причина? Свій перший контракт з німецькою командою - ганноверською «Армінією» - півзахисник підписав 8 серпня 1988 року.
Талісмани Омара Борга
На Мальті голкіпер «Мости» Омар Борг вірить у магічну силу двох талісманів: іконку, що належала бабусі і рожеву стрічку, яку подарували його новонародженій донці. «Я беру ці талісмани на кожен матч. Вони дають мені силу на полі, - сказав кореспонденту Борг UEFA.com. - Якщо я ніяк не можу знайти їх перед матчем, то впадаю в паніку. Це куди гірше, ніж якби я втратив свої рукавички.»
Прокляття
Загребське «Динамо» було вражено «прокляттям монетки» після суперечливої перемоги над «Спартаком» з Брно в Кубку ярмарків-1966/67. Цей турнір був неофіційним попередником Кубка УЄФА і Ліги Європи УЄФА. Двоматчеве протистояння завершилося з загальним рахунком 2:2, і переможець був визначений киданням монетки. Згідно з легендою, капітан «Динамо» Славен Замбата почав святкувати відразу ж, як монетка впала на землю, і ніхто з суддів або суперників не став перевіряти правильність жеребу. З тих пір деякі вболівальники «Динамо» вважають, що спортивні боги прокляли команду.
Наставник «Бірмінгема» Баррі Фрай оригінальним способом вирішив позбутися від прокляття домашнього стадіону «Сент-Ендрюс». Щоб заспокоїти злих духів, тренер помочився у всіх чотирьох кутах поля. «Допомогло? Спочатку ми почали вигравати, і я подумав, що так. Потім мене звільнили, так що, напевно, ні», - сказав Фрай пізніше.
Прокляття Білі Гуттманна діє?
Угорський тренер Бела Гуттманн привів «Бенфіку» до тріумфу в Кубку чемпіонів-1961/62, однак після цього через розбіжності з керівництвом покинув клуб, сказавши на прощання, що «орли» не стануть кращою командою Європи протягом наступних ста років. З тих пір «Бенфіка» вісім разів виходила у фінал єврокубків - і незмінно зазнавала поразки.
Духи і маги
Шведська легенда «Мілана» Нільс Лідхольм у час перебування тренером користувався послугами особистого мага Маріо Маггі, до якого напередодні кожного матчу ходив порадитися з приводу тактичної схеми. Маггі стверджував, що передбачив поразку «Роми» Лідхольма у фіналі Кубка чемпіонів-1983/84. «Нільс потім два місяці зі мною не розмовляв, - розповідав Маггі. - До речі, я приносив удачу не тільки йому, але і гравцям кшталт Бруно Конті і Франко Барезі».
Колишній наставник збірної Франції Раймон Доменек вірить в астрологію. Під час ЄВРО-2008 він здивував журналістів наступним коментарем: «Я завжди напоготові, коли в лінії оборони грає лев за гороскопом, адже він в якийсь момент захоче покрасуватися і може підвести команду». Кажуть, наставник «Атлетіко» Дієго Сімеоне також цікавиться цією темою.
Колишній тренер франкфуртського «Айнтрахта» Хорст Ерманнтраут запідозрив свого помічника Бернарда Ліпперта в «випромінюванні негативної енергії» і заборонив тому з'являтися в роздягальні перед матчами. «Звичайно, мені не подобалося чекати за дверима, але в Хорста було кілька моментів, з якими я навчився миритися», - згадував згодом Ліпперт. З інших особливостей Ерманнтраута можна згадати про його любов спостерігати за матчем не з лави запасних, а з дешевого пластикового стільця, який тренер ставив ближче до поля. Таким чином він заряджав гравців правильною енергією, хоча потім пояснював усе бажанням побути наодинці з собою, а на лавці, нібито, надто неспокійно. «Так я краще концентрувався на грі», - підкреслював Ерманнтраут. Його пластиковий стілець нині займає гідне місце в клубному музеї «Айнтрахта».
Прикмети тренерів
Емерік Йенеі, під керівництвом якого «Стяуа» завоювала Кубок європейських чемпіонів, твердо вірив у магічну сутність деяких чисел. «Я ніколи не боявся числа «13», - розповідав він. - Навпаки, поселяючись в готелях, я по можливості брав кімнату з номером, який би закінчувався на 13. До того ж 13 вересня - день народження моєї дочки. Але були в мене й інші прикмети. Наприклад, я ніколи не дозволяв дружині з'являтися на стадіоні під час матчів моїх команд. Коли «Стяуа» в 1986-му в Севільї завоювала Кубок чемпіонів, вона дивилася фінал по телевізору з нашого номера в готелі. Коли я був гравцем, знайшов на вулиці камінь. Я був твердо переконаний, що ми переможемо в наступному матчі, якщо мені вдасться вдарити каменем в ціль, яку я довільно вибирав перед кожною грою».
Наставник «Шахтаря» Мірча Луческу вимагає, щоб на борту літака не було жінок, навіть стюардес. Їх замінюють на стюардів. Крім того, в «Шахтарі» завжди вважалося важливою прикметою, щоб, від'їжджаючи на гру, автобус з командою жодним разом не здавав назад. До речі, цієї прикмети дотримується дуже багато тренерів, в тому числі співвітчизники Луческу Віктор Піцурке і Ангел Йордэнеску, українець Павло Яковенко та інші.
У київському «Динамо» часів Лобановського не було гравців з 13-им номером, а в літак і автобус, якими переміщалася команда, ніколи не брали жінок (крім стюардес). А ще Лобановський завжди виходив з клубного автобуса останнім, по дорозі з роздягальні до поля намагався не наступаючи ногою на тріщини в асфальті і лінії розмітки на поле, а команда, на думку тренера, могла бути успішною лише тоді, коли в її складі виступав хоча б один рудий футболіст.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
